Рішення № 42354254, 14.01.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 910/24231/14 14.01.15

За позовомПублічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк"до Приватного підприємства "Топаз ЛТД"простягнення помилково перерахованих коштів у розмірі 1 400 766,16 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: Микитенко О.В. - представник за дов.;

від відповідача: не з'явились.

У судовому засіданні 14.01.2015, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Топаз ЛТД" про стягнення помилково перерахованих коштів у розмірі 1 400 766,16 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.11.2014 порушено провадження у справі №910/24231/14, розгляд справи призначений на 01.12.2014.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.12.2014, в порядку статті 77 ГПК України, розгляд справи відкладений на 15.12.2014.

Ухвалою від 15.12.2014 продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 14.01.2015.

Відповідач письмових заперечень проти позову не подав. Представники відповідача у судові засідання не з'являлися, хоча судом були вчинені всі дії щодо належного повідомлення відповідача про призначення справи до розгляду в засіданнях суду, про час і місце їх проведення. Судом враховано, що відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Перед судом не доведено обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні. Відтак, суд дійшов висновку про відсутність встановлених ст. 77 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України, здійснює розгляд справи за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 14.01.2015, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1077 Цивільного кодексу України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно зі ст. 1079 Цивільного кодексу України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

30 липня 2012 року між позивачем (далі - банк, фактор) та Приватним підприємством "ТОПАЗ ЛТД" (далі - відповідач, клієнт) укладено Договір факторингу з регресом за № 128/59.2, до якого внесено ряд змін та доповнень Додатковими угодами № 1 від 22.08.12 р., № 2 від 04.09.12 р., № 3 від 05.09.12 р., № 4 від 14.09.12 р. та № 5 від 26.10.12 р. (далі за текстом разом - Договір факторингу).

Згідно умов вищезазначеного Договору факторингу, банк зобов'язався здійснювати факторингове фінансування клієнта за плату на умовах факторингу з регресом (п. 1.1. Договору факторингу).

Пунктом 1.5. Договору факторингу встановлено, що внаслідок відступлення Клієнтом права вимоги за Договором факторингу, Банк замінює Клієнта, як кредитора його боржників - контрагентів Клієнта за укладеними контрактами (далі - Боржники/Боржник) (згідно переліку боржників, визначених в підписаних сторонами реєстрах), у зв'язку з чим до Банку переходить права Клієнта (як кредитора) за визначеними між сторонами контрактами, включаючи права на отримання вартості майна (продукції/виконаних робіт/наданих послуг, суми будь-яких штрафних санкцій (неустойок. штрафів, пені) та сум інших платежів за відповідними контрактами.

Згідно п. 1.3. Договору факторингу, право вимоги є відступленим клієнтом (набутим Фактором) з моменту підписання сторонами (фактором та клієнтом) Реєстру, що містить таке право вимоги.

Порядок здійснення факторингового фінансування, згідно п. 2.10. Договору факторингу, є наступним - за умови підписання сторонами (фактор та клієнт) реєстру згідно п. 2.2. Договору факторингу, банк перераховує грошові кошти в національній валюті України на поточний рахунок клієнта двома частинами в наступному порядку:

- первісна сума грошових коштів перераховується на користь клієнта в розмірі авансового платежу, визначеного у відповідному реєстрі, не пізніше банківського дня, наступного за днем підписання банком відповідного реєстру;

- залишкова сума грошових коштів перераховується на користь Клієнта в розмірі, який визначається як різниця між вартістю права вимоги та авансовим платежем, що був перерахованій Банком на користь Клієнта, за відповідним правом вимоги згідно з умовами, що міститься в реєстрі, не пізніше банківського дня, наступного за днем отримання Банком від Боржника повної суми його заборгованості по відступленому Фактору відповідному праву вимоги в розмірі вартості права вимоги, за умови відсутності простроченої заборгованості Клієнта за борговими зобов'язаними перед фактором за Договором факторингу.

Згідно п. 2.1 Договору факторингу, перелік боржників визначається сторонами у Переліку Боржників згідно Додатку № 1 до Договору факторингу.

На виконання зазначених вище умов Договору факторингу між банком та клієнтом були підписані Переліки Боржників від 30.07.2012, 22.08.2012 та 26.10.2012, який долучений до матеріалів справи.

Згідно п. 2.2 Договору факторингу, умови придбання фактором права вимоги визначаються у реєстрі, що складається за формою згідно Додатку № 2 до Договору факторингу.

На виконання п. 2.2 Договору факторингу, між банком та клієнтом були підписані відповідні реєстри, в тому числі Реєстр № 1 від 22.08.2012, Реєстр № 3 від 23.08.2012 та Реєстр № 10 від 06.09.2012 (в матеріалах справи).

Згідно укладеного між банком та клієнтом Реєстру № 1 від 22.08.2012, що являється додатком до Договору факторингу, клієнт відступив банку права вимоги загальною вартістю 1 368 619,00 грн. за Договором № РА-146 від 10.01.2012, укладеним Клієнтом з ТОВ "ДТЕК РОВЕНЬКИАНТРАЦИТ".

В свою чергу банк зобов'язався:

- перерахувати клієнту авансовий платіж за поставлену клієнтом на користь ТОВ "ДТЕК РОВЕНЬКИАНТРАЦИТ" продукцію, у загальному розмірі 1 026 464,25 грн.;

- по факту розрахунку ТОВ "ДТЕК РОВЕНЬКИАНТРАЦИТ" за поставлену клієнтом продукцію, банк зобов'язаний був перерахувати клієнту різницю між отриманими від ТОВ "ДТЕК РОВЕНЬКИАНТРАЦИТ" коштами (загальна сума права вимоги) та авансовим платежем, а саме суму у розмірі 342 154,75 грн.

Так, 22.08.12, банк перерахував клієнту авансовий платіж у розмірі 1 026 464,25 грн., що підтверджується випискою оборотів по поточному рахунку клієнта, яка наявна в матеріалах справи.

При цьому, по факту розрахунку ТОВ "ДТЕК РОВЕНЬКИАНТРАЦИТ" за поставлену клієнтом продукцію, банком на рахунок клієнта було помилково перераховано суму у розмірі 1 368 619,00 грн. (тобто загальну вартість права вимоги з урахуванням авансового платежу, який вже був сплачений банком на користь клієнта раніше) наступними платежами, згідно з виписки з поточного рахунку 26001962508439:

- платежі у розмірах 586 294,83 грн. та 117 258,97 грн. були здійснені на користь клієнта 29.08.2012 (дані кошти надійшли в банк від ТОВ "ДТЕК РОВЕНЬКИАНТРАЦИТ" 29.08.12, згідно видаткових накладних № 1339 від 30.07.12 та № 1340 від 30.07.12);

- платежі у розмірах 30 073,39 грн. та 150 366,93 грн. були здійснені на користь клієнта 31.08.2012 (дані кошти надійшли в Банк від ТОВ "ДТЕК РОВЕНЬКИАНТРАЦИТ" 30.08.12 згідно видаткової накладної № 1353 від 31.07.12);

- платежі у розмірах 80 770,81 грн. та 403 854,07 грн. були здійснені на користь Клієнта 05.09.2012 (дані кошти надійшли в банк від контрагентів клієнта 30.08.12 та 04.09.12, відповідно, згідно видаткових накладних № 1353 від 31.07.12 та № 1354 від 31.07.12).

Таким чином, розмір надлишково сплачених банком на рахунок клієнта коштів (помилково перерахованого переказу), згідно Реєстру №1, становить 1 026 464,25 грн.

Згідно укладеного між Банком та Клієнтом Реєстру № 3, що являється додатком до Договору факторингу, Клієнт відступив Банку права вимоги загальною вартістю 237 069,20 грн. за Договором №ДУ-198 від 10.01.2012, укладеним Клієнтом з ТОВ «ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ".

В свою чергу, банк зобов'язався перерахувати клієнту авансовий платіж за поставлену Клієнтом на користь ТОВ "ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ" продукцію, у загальному розмірі 177 801,90 грн.; по факту розрахунку ТОВ "ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ" за поставлену клієнтом продукцію, банк зобов'язаний був перерахувати на користь клієнта різницю між отриманими від ТОВ "ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ" коштами (загальна сума права вимоги) та авансовим платежем, а саме суму у розмірі 59 267,30 грн.

23.08.2012, банк перерахував клієнту авансовий платіж у розмірі 177 801,90 грн.

При цьому, по факту розрахунку ТОВ "ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ" за поставлену клієнтом продукцію, банком на рахунок клієнта було помилково перераховано суму у розмірі 237 069,20 грн. (тобто загальну вартість права вимоги з урахуванням авансового платежу, який вже був сплачений банком на користь клієнта раніше) одним платежем, який був здійснений на користь Клієнта 31.08.2012 (дані кошти надійшли в банк від ТОВ "ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ" 30.08.12, згідно видаткової накладної № 1355 від 31.07.2012).

Таким чином, розмір надлишково сплачених банком на рахунок клієнта коштів (помилково перерахованого переказу), згідно Реєстру №3, становить 177 801,90 грн.

Згідно укладеного між банком та клієнтом Реєстру № 10, що являється додатком до Договору факторингу, клієнт відступив банку права вимоги загальною вартістю 566 511,26 грн. за Договором № ВЭ-303 від 10.01.2012, укладеним клієнтом з ТОВ "СХІДЕНЕРГО".

В свою чергу, банк зобов'язався сплатити на користь клієнта аванс за поставлену клієнтом на користь ТОВ "СХІДЕНЕРГО" продукцію, у загальному розмірі 424 883,45 грн.; по факту розрахунку ТОВ "СХІДЕНЕРГО" за поставлену клієнтом продукцію, банк зобов'язаний був перерахувати на користь клієнта різницю між отриманими від ТОВ "СХІДЕНЕРГО" коштами (загальна сума права вимоги) та авансовим платежем, а саме суму у розмірі 141 627,81 грн.

10.09.2012 банк перерахував клієнту авансовий платіж у розмірі 424 883,45 грн., що підтверджується, випискою з рахунку № 26001962508439.

По факту розрахунку ТОВ "СХІДЕНЕРГО" за поставлену клієнтом продукцію, банком на рахунок клієнта було помилково перераховано суму у розмірі 386 127,23 грн. (сума в тому числі включає частину авансового платежу, який не підлягав перерахуванню клієнту) наступними платежами:

- платіж у розмірі 325 999,22 грн. був здійснений на користь клієнта 24.10.12 (дані кошти надійшли в банк від ТОВ "СХІДЕНЕРГО" 23.10.2012, згідно видаткової накладної № 1560 від 22.08.2012);

- платіж у розмірі 60 128,01 грн. був здійснений на користь клієнта 29.10.2012 (дана сума, є різницею між сумою, що надійшла в Банк від ТОВ "СХІДЕНЕРГО" 26.10.2012, згідно видаткової накладної № 1587 від 27.08.2012, та сумою авансу, який сплачений банком за даною накладною).

Таким чином, розмір надлишково сплачених банком на рахунок клієнта коштів (помилково перерахованого переказу), згідно Реєстру №10, становить 244 499,42 грн.

Таким чином, загальний розмір помилково перерахованого переказу становить 1 448 765,57 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до ч. 1 ст. 1067 ПК України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Крім Договору факторингу, між банком та клієнтом укладено ряд договорів про відкриття та ведення банком поточних рахунків клієнта в іноземній та в національній валюті.

Так, пунктом 2.2.5 Договору про відкриття та ведення поточного рахунку в національній валюті за № 12/121 від 10.07.2012, укладеного між ПАТ "ПУМБ" та ПП "ТОПАЗ ЛТД" (далі - Договір 2) встановлено, що у разі помилкового зарахування з вини Банку коштів на рахунок клієнта, як неналежного отримувача. Клієнт зобов'язаний протягом трьох робочих днів, з дати отримання від банку повідомлення про помилковий переказ перерахувати кошти у сумі, у якій на рахунок були помилково зараховані кошти, на користь банку за реквізитами банку, вказаними в повідомленні про помилковий переказ.

Відповідно до п. 4.2 Договору-2, у випадку порушення клієнтом вказаного у п.п. 2.2.5 Договору терміну повернення банку суми помилково зарахованої на рахунок клієнт повинен сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ діючої на дату завершення помилкового переказу, за кожен календарний день починаючи з дати завершення помилкового переказу до дати повернення коштів, але не більше 10% від суми платежу.

Крім того, пунктами 5.14 та 5.15 Договору-2 встановлено, що:

« 5.14. На виконання обов'язку Клієнта, вказаного в п. 2.2.5 Договору, Клієнт цим доручає Банку у будь-який час протягом строку дії Договору здійснювати договірне списання Банком з Рахунку коштів у сумі та у валюті, у якій на Рахунок Клієнту як неналежному отримувачу помилково зараховані кошти, та перераховувати їх на користь Банку за реквізитами, вказаними в Повідомленні про помилковий переказ. Сторони, розуміючи необхідність негайного повернення належному отримувачу коштів, зарахованих помилково на Рахунок, досягли взаємної згоди щодо того, що передбачене цим пунктом договірне списання Клієнт цим доручає, а Банк має право здійснювати в день направлення Клієнту повідомлення про помилковий переказ. Клієнт підтверджує, що договірне списання, встановлене цим пунктом Договору, Банк має право здійснювати будь-яку кількість разів та у будь-який час (починаючи з дня направлення Клієнту повідомлення про помилковий переказ), незалежно від того, коли мав місце факт помилкового зарахування коштів на Рахунок, - до моменту виконання Клієнтом обов'язку з повернення коштів, помилково зарахованих на Рахунок, у повному обсязі.»

« 5.15. При настанні строків виконання будь-яких зобов'язань Клієнта за цим Договором та/або іншими договорами, укладеними між Сторонами, Банк набуває право, а Клієнт цим безвідклично доручає Банку (наділяє Банк правом) самостійно списувати грошові кошти з Рахунку Клієнта, а також з будь-яких інших рахунків, які відкриті або будуть відкриті Клієнтом в Банку, у розмірі, необхідному для виконання зобов'язань Клієнта за цим Договором та/або іншими договорами, укладеними між Сторонами».

Матеріали справи свідчать, що банк звернувся до клієнта з листом №59-3/21 від 21.03.2013 про повернення коштів у розмірі 1 4441605,06 грн., що помилково перераховані. Лист отриманий директором відповідача Муренко Н.А. - 22.03.2013, згідно підпису на вказаному листі. Однак, як вбачається з доданих до матеріалів справи документів, вимога банку залишена без відповіді та задоволення.

Банк також повідомив суду, що враховуючи умови Договору-2, кошти, які надходили на рахунки клієнта, відкриті в банку, списувались ним в погашення дебіторської заборгованості, а саме в погашення суми коштів помилково перерахованих на рахунок клієнта. Загальна сума надходжень на рахунки клієнта, які були списані банком, становить 204 626,46 грн., згідно меморіального ордеру № ЗВ2ВСР1РВ8.

Відповідно до п.п. 32.3.1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", у разі помилкового переказу суми переказу на рахунок неналежного отримувача, що стався з вини банку, цей банк-порушник зобов'язаний негайно після виявлення помилки переказати за рахунок власних коштів суму переказу отримувачу. У противному разі отримувач має право у встановленому законом порядку вимагати від банку-порушника ініціювання переказу йому суми переказу за рахунок власних коштів, сплати пені в розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення починаючи від дати завершення помилкового переказу, яка не може перевищувати 10 відсотків суми переказу.

Одночасно банк-порушник зобов'язаний після виявлення помилки негайно повідомити неналежного отримувача про здійснення помилкового переказу і про необхідність ініціювання ним переказу еквівалентної суми коштів цьому банку протягом трьох робочих днів від дати надходження такого повідомлення.

Тобто, до 27.03.2013 включно відповідач повинен був перерахувати банку кошти помилково перераховані, що здійснено не було, доказів протилежного суду не представлено.

Спори між банком-порушником та неналежним отримувачем щодо помилкового переказу розглядаються у судовому порядку (ст. 35 ЗУ "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").

Таким чином, розмір загальної заборгованості клієнта перед банком, враховуючи різницю між помилково перерахованими коштами та коштами, списаними банком в рамках договірного списання, становить 1 206 978,60 грн. (1 448 765,57 грн. - 204 626,46 грн.).

Щодо посилання позивача на застосування до даних правовідносин статті 1212 ЦК України, то суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовується незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовується також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Вищезазначене дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти як: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи та відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Оскільки між сторонами було укладено договір факторингу, а кошти які позивач просить стягнути з відповідача, отримано останнім як оплата за відступлення права вимоги за умов договору факторингу №128/59.2 від 30.07.2012, то такі кошти набуто за наявності правової підстави, а тому не може бути витребувані відповідно до положень статті 1212 ЦК України як безпідставне збагачення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 22.01.2013 року у справі № 5006/18/13/2012 та від 17.06.2014 року у справі №3-30гс14.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Крім того, позивач заявив до стягнення пеню за період з 24.02.2014 по 24.06.2014 у розмірі 66 102, 75 грн.

Відповідно до п.п. 35.2 Закону, у разі своєчасного повідомлення банком-порушником неналежного отримувача про здійснення помилкового переказу та порушення неналежним отримувачем строку, встановленого пунктом 35.1 цієї статті, неналежний отримувач має повернути суму переказу, а також сплатити банку-порушнику пеню в розмірі 0,1 відсотка цієї суми за кожний день починаючи від дати завершення помилкового переказу до дня повернення коштів включно, яка не може перевищувати 10 відсотків суми переказу. Однак, позивач розраховував пеню виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що не є порушенням.

Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України.

Днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення (п.1.7 постанови пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013).

Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (п. 2.5 постанови пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013).

Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку (ч.3 ст. 254 ЦК України).

При цьому, позивач не вірно визначив період нарахування пені з огляду на наступне:

- початковою датою нарахування пені слід вважати 28.03.2013, враховуючи, що вимогу про повернення помилково перерахованих коштів відповідач отримав 22.03.2013;

в порядку ч. 6 ст. 232 ГК України, вірним періодом нарахування пені є з 28.03.2013 (наступний за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане) по 30.09.2013 (враховуючи, що 28.09.2013 - субота, вихідний день, тому останнім днем строку слід вважати 30.09.2013, відповідно до положень п. 5 ст. 254 ЦК України, відповідно до яких, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день);

- визначений позивачем період нарахування пені з 24.02.2014 по 24.06.2014, виходить за межі шестимісячного строку, починаючи з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, тому в задоволенні пені слід відмовити, враховуючи наступне.

З огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (п. 1.12 постанови пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013).

Позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати - 115 681, 16 грн. та 3 % річних - 12 003,65 грн. за період з 24.02.2014 по 24.06.2014.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Суд перевірив розрахунок 3 % річних та інфляційних здійснених позивачем та визнав його обґрунтованим.

Таким чином, підлягають до стягнення 3 % річних - 12 003,65 грн. та інфляційні - 115 681,16 грн.

Отже, враховуючи все вищенаведене в сукупності, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, в частині стягнення 1 206 978,60 грн., 3 % річних - 12 003,65 грн. та інфляційних втрат - 115 681,16 грн.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства "Топаз ЛТД" (03151, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 54, оф. 4, код 37267944) на користь Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" (83001, Донецька обл., м. Донецьк, вул. Університетська, 2А, код 14282829) кошти у розмірі 1 206 978,60 грн. (один мільйон двісті шість тисяч дев'ятсот сімдесят вісім гривень 60 коп.), 3 % річних - 12 003,65 грн. (дванадцять тисяч три гривні 65 коп.), інфляційні - 115 681,16 грн. (сто п'ятнадцять тисяч шістсот вісімдесят одна гривня 16 коп.) та 26 693,26 грн. (двадцять шість тисяч шістсот дев'яносто три гривні 26 коп.) судового збору.

3.В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 19.01.2015.

Суддя М.Є. Літвінова