Ухвала суду № 42353669, 13.01.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2015 року м. Київ К/800/46338/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 20.06.2012 р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.08.2014 р.

у справі № 2а/0370/1687/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Аванта»

до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Аванта» (далі - позивач, ТОВ «Торговий дім «Аванта») звернулось до суду з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області (далі - відповідач, Луцька ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 20.06.2012 р. позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 21 травня 2012 року №0004272301 та №0003942301.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.08.2014 р. постанову Волинського окружного адміністративного суду від 20.06.2012 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі Луцька ОДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 20.06.2012 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.08.2014 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Торговий дім «Аванта», посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 20.06.2012 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.08.2014 р. - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Луцькою ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Торговий дім «Аванта» з питань здійснення фінансово-господарських операцій по взаємовідносинах з ТОВ «Алтваінвест» за травень 2011 року, за результатами якої складено акт №137/22-1/35495114 від 16.03.2012 року.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем: ст.185, п.186.1 ст.186, п.198.1, 198.6 ст.198, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ «Алтваінвест» на загальну суму 479981,00 грн.; п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1, 135.2 ст.135, п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за другий квартал 2011 року на суму 551978,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21 травня 2012 року №0003942301 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 551978,00 грн., та податкове повідомлення-рішення від 21 травня 2012 року №0004272301 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 479982,00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

У відповідності до пункту 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 23 травня 2011 року між ТОВ «Алтваінвест» (постачальник) та ТОВ «Торговий дім «Аванта» (покупець) було укладено договір поставки №23-05/11А. Предметом даного договору є обов'язок постачальника передавати у власність покупця товар, вказаний у накладних, а покупця обов'язок прийняти та оплачувати товар на умовах даного договору. Поставка товару здійснюється на умовах FCA (склад постачальника). Оплата за товар здійснюється в безготівковій формі протягом 90 календарних днів з моменту поставки товару.

На виконання вказаного договору ТОВ «Алтваінвест» здійснило 31 травня 2011 року поставку позивачу напівфабрикату зі шкір Вет-Блу ВРХ в кількості 20180 кг на загальну суму 2879887,80 грн., в тому числі ПДВ 479981,30 грн., що підтверджено податковою та видатковою накладними. При цьому товар позивачем був переданий на відповідальне зберігання ТОВ «Алтваінвест» відповідно до укладеного договору зберігання №31/05/2011 від 31 травня 2011 року, що підтверджено актом приймання-передачі майна до даного договору від 31.05.2011 року.

Згідно акта повернення майна до договору відповідального зберігання №31/05/2011 від 31 травня 2011 року напівфабрикат зі шкір Вет-Блу ВРХ був повернутий ТОВ «Торговий дім «Аванта» 09 червня 2011 року.

Також судами встановлено, що згідно договору комісії №001/2011 від 23 травня 2011 року, укладеного між ТОВ «Торговий дім «Аванта» як комітентом та ТОВ «Західресурс» як комісіонером, придбаний позивачем товар був переданий комісіонеру відповідно до акта приймання-передачі від 09.06.2011 року та товарно-транспортної накладної від 09.06.2011 року для подальшого продажу від імені та в інтересах комітента.

При цьому товар зі шкір Вет-Блу ВРХ був експортований комісіонером на адресу іноземного контрагента «LAMAR GROUP LIMITED» (Нова Зеландія), що підтверджено рахунком (інвойсом) від 09.06.2011 року, пакувальним листом від 09.06.2011 року, вантажно-митною декларацією від 15.06.2011 року.

Отже, позивачем реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з ТОВ «Алтваінвест», що підтверджено належним чином складеними первинними документами.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування витрат та податкового кредиту.

Крім того, суди обґрунтовано не прийняли до уваги висновки податкового органу щодо нікчемності правочину, з урахуванням всіх обставин справи та вимог законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин.

Таким чином, саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Волинського окружного адміністративного суду від 20.06.2012 р. та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.08.2014 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області відхилити.

2.Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 20.06.2012 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.08.2014 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов