Рішення № 42353565, 15.01.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/27177/14 Головуючий у 1 - й інстанції: Пономаренко Н.В.

№ апеляційного провадження: Доповідач - Ратнікова В.М.

22-ц/796/2035/2015

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2015 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Борисової О.В.

- Гаращенка Д.Р.

при секретарі - Шалапуда Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 10 листопада 2014 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» про захист прав споживачів і стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 10 листопада 2014 року позовні вимоги ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» про захист прав споживачів і стягнення заборгованості задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» на користь ОСОБА_3 суму банківського вкладу по договору №608170/2013 від 02.07.2013 року в загальному розмірі 9359,13 доларів США.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» на користь держави судовий збір в сумі 1385,54 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач ОСОБА_3 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 10 листопада 2014 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду 1-ї інстанції.

Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для розгляду справи. Зазначає, що судом 1-ї інстанції в мотивувальній частині рішення безпідставно встановлено ту обставину, що надіславши 04.08.2014 року банку телеграму вона мала намір розірвати договір банківського вкладу №608170/2013 від 02.07.2013 року, оскільки телеграми про розірвання договору вона банку не надсилала, у цьому не було потреби, так як строк дії договору банківського вкладу і так закінчився. Також, безпідставно судом 1-ї інстанції стягнуто з відповідача на її користь відсотки по вкладу в сумі 271,23 долари США, нараховані за ставкою 11%, оскільки до стягнення підлягали відсотки в сумі 273,94 долари США, нараховані за ставкою 11,5%. Не відповідають вимогам закону і висновки суду 1-ї інстанції про те, що понесені позивачем витрати на надіслання телеграми в сумі 67,59 грн., позовної заяви в сумі 8 грн., заяви про уточнення і збільшення позовних вимог в сумі 7,70 грн. не є судовими витратами в розумінні ст.79 ЦПК України, оскільки дані витрати пов'язані із вчиненням позивачем дій, необхідних для розгляду справи, а тому є судовими витратами у прямому розумінні ст.79 ЦПК України.

В судове засідання ОСОБА_3 та представник Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» повторно не з'явились, про день та час слухання справи судом повідомлені у встановленому законом порядку, причину неявки суду не повідомили, а тому, колегія судів вважає можливим слухати справу за їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з слідуючих підстав.

Судом встановлено, що 02 липня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк» та ОСОБА_3 було укладено договір банківського вкладу «Подарунок» «Постійний» «Тринадцяти місячний» №608170/2013 (в доларах США), відповідно до умов якого, предметом договору є розміщення вкладником в банку строкового вкладу в сумі 9000 доларів США на умовах депозитного продукту «Подарунок» «Постійний» на строк 13 місяців. Банк відкриває клієнту картковий рахунок НОМЕР_2 для перерахування нарахованих процентів за збереження вкладу та на який може бути перерахований вклад за закінченням строку його дії. Проценти за даним договором нараховуються за ставкою 11% річних. Дата вимоги вкладником вкладу 02 серпня 2014 року.

На виконання умов вказаного договору, 02.07.2013 року ОСОБА_3 було внесено на депозитний рахунок банку кошти в сумі 9000 доларів США, що підтверджується квитанцією №135744 від 02.07.2013 року.

Так як, 02 серпня 2014 року був вихідний день, то 04 серпня 2014 року ОСОБА_3 на адресу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» було надіслано телеграму з вимогою повернути депозит в доларах, у зв'язку з закінченням строку дії договору.

Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк» не було повернуто ОСОБА_3 суму депозиту та нараховані відсотки, а тому позивач звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» про стягнення коштів за договором банківського вкладу.

З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 02.11.2014 року просила суд стягнути з банку на її користь 9000 доларів США - тіло депозиту, 87,90 доларів США - не виплачених відсотків, проценти в порядку ст.625 ЦК України за період з 02.08.2014 року по день постановлення рішення суду з розрахунку 2,83 долари США за кожен день затримки, а також 83,29 грн. судових витрат.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3 та стягуючи з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» на її користь суму банківського вкладу по договору №608170/2013 від 02.07.2013 року в загальному розмірі 9359,13 доларів США, в тому числі: 9000 доларів США тіло депозиту, 87,90 доларів США невиплачених відсотків за період з 02.07.2013 р. по 02.08.2014 р., 271,23 долари США відсотки, нараховані за ставкою 11% річних за період з 03.08.2014 р. по 10.11.2014 р. на підставі ч.2 ст.625 ЦК України, суд 1-ї інстанції виходив з того, що зазначені позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають до задоволення.

Проте, колегія суддів в повній мірі не може погодитися з такими висновками суду 1-ї інстанції про те, що, надіславши 04.08.2014 року банку телеграму, ОСОБА_3 мала намір розірвати договір банківського вкладу №608170/2013 від 02.07.2013 року; що підлягають стягненню відсотки за договором депозиту за період з 02.07.2013 року по 02.08.2014 року та що за ст.625 ЦК України підлягають стягненню відсотки, нараховані за ставкою 11% річних, з огляду на таке.

В силу вимог ст.6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

За змістом ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до вимог статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Згідно з ч.1 ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Частиною 1 статті 1060 ЦК України встановлено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

У відповідності до ч.1 ст.1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Відповідно до ч.5 ст.1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Зі змісту договору банківського вкладу «Подарунок» «Постійний» «Тринадцяти місячний» №608170/2013 від 02 липня 2013 року вбачається, що в ньому встановлено всі істотні умови для такого виду договорів, відповідно до вимог чинного на той час законодавства та інших нормативно-правових актів. Укладаючи договори, сторони дійшли згоди щодо укладання договору на зазначених у ньому умовах, а відтак, з власної ініціативи визначили для себе правила подальшої поведінки.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Так, за умовами п.1.7 договору банківського вкладу «Подарунок» «Постійний» «Тринадцяти місячний» №608170/2013 від 02 липня 2013 року дата вимоги вкладником вкладу - 02.08.2014 року.

Судом достовірно встановлено, що 04.08.2014 року позивачем на адресу відповідача було надіслано телеграму про повернення суми депозиту у зв'язку з закінченням строку дії депозитного договору №608170/2013 від 02 липня 2013 року.

Разом з тим, в описовій та мотивувальній частині рішення суд першої інстанції безпідставно послався на те, що надіславши 04.08.2014 року банку телеграму, ОСОБА_3 мала намір розірвати договір банківського вкладу №608170/2013 від 02.07.2013 року.

На вимогу вкладника виплатити грошові кошти, банк свої зобов'язання за договором банківського вкладу «Подарунок» «Постійний» «Тринадцяти місячний» №608170/2013 від 02 липня 2013 року не виконав та не повернув позивачу суму депозиту в розмірі 9000 доларів США та 87,90 доларів США невиплачених відсотків за період з 02.07.2014 року по 01.08.2014 року, а тому, колегія суддів приходить до висновку, що з Публічного акціонерного товариства Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» на користь ОСОБА_3 за договором банківського вкладу «Подарунок» «Постійний» «Тринадцяти місячний» №608170/2013 від 02 липня 2013 року необхідно стягнути суму депозиту в розмірі 9000 доларів США та 87,90 доларів США невиплачених відсотків за період з 02.07.2014 року по 01.08.2014 року.

Висновок суду першої інстанції про те, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню невиплачені відсотки в сумі 87,90 доларів США за період з 02.07.2013 року по 02.08.2014 року є помилковим, оскільки з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що відповідачем не виплачено позивачу відсотки сумі 87,90 доларів США за період з 02.07.2014 року по 01.08.2014 року.

Не ґрунтується на встановлених обставинах справи та вимогах закону і висновку суду 1-ї інстанції про те, що, відповідно до вимог ст.625 ЦК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню відсотки, нараховані за ставкою 11% річних в сумі 271,23 долари США та доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що стягненню з відповідача на її користь підлягають відсотки в порядку ч.2 ст.625 ЦК України за період з 02.08.2014 року по день постановлення рішення суду з розрахунку 2,83 долари США за кожен день затримки за ставкою 11,5% річних, з огляду на таке.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановленні договором або законом.

Таким чином ст.625 ЦК України передбачає, що три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили іншого розміру процентів річних. Разом з тим, коли в договорі не зазначено розміру процентів, цивільно-правова відповідальність за порушення грошового зобов'язання настає на підставі вимог закону, а саме, ст.625 ЦК України.

З аналізу ст.625 ЦК України вбачається, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу й три проценти річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування отриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Зі змісту договору банківського вкладу «Подарунок» «Постійний» «Тринадцяти місячний» №608170/2013 від 02 липня 2013 року не вбачається, що, укладаючи даний договір, сторони передбачили інший розмір процентів річних за невиконання грошового зобов'язання, ніж встановлений ст.625 ЦК України, а тому, колегія суддів вважає, що правових підстав для нарахування та стягнення з відповідача на користь позивача 11% річних, як зазначив суд в рішенні та 11,5 % річних, як вказує позивач в апеляційній скарзі, немає.

Оскільки відповідач прострочив виконання зобов'язань за договором банківського вкладу «Подарунок» «Постійний» «Тринадцяти місячний» №608170/2013 від 02 липня 2013 року, колегія суддів вважає, що з відповідача на користь позивача відповідно до вимог ст.625 ЦК України, підлягають стягненню 3% річних в сумі 123,53 долари США за період з 02.08.2014 року по день постановлення рішення - по 15.01.2015 року.

Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

З позовних вимог ОСОБА_3 вбачається, що вона просила суд стягнути їй відсотки за період з 02.08.2014 року по день ухвалення рішення саме на підставі ст. 625 ЦК України, позовних вимог про стягнення процентів на банківський вклад відповідно до вимог ст.ст.1058, 1061 ЦК України, які передбачені договором у розмірі 11% за період з 02.08.2014 року до ухвалення рішення у справі позивач не заявляла, а тому суд розглядає справу лише в межах заявлених позовних вимог.

Що стосується висновку суду про відмову в задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача на її користь судових витрат на надіслання телеграми в сумі 67,59 грн., на надіслання позовної заяви в сумі 8 грн., на надіслання заяви про уточнення і збільшення позовних вимог в сумі 7,70 грн., колегія суддів вважає його обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги про неправильність цього висновку безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до ч.3 ст.79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать: витрати на правову допомогу; витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи; витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.

Даний перелік витрат пов'язаних з розглядом судової справи є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Отже, кошти на відправлення телеграми, надіслання позовної заяви, надіслання заяви про уточнення і збільшення позовних вимог, не відносяться до судових витрат в розумінні ст.79 ЦПК України, а тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Враховуючи зазначене, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 10 листопада 2014 року про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» на користь ОСОБА_3 суми банківського вкладу по договору №608170/2013 від 02.07.2013 року в загальному розмірі 9359,13 доларів США підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» на користь ОСОБА_3 кошів за договором банківського вкладу №608170/2013 від 02 липня 2013 року в сумі 9000 доларів США, невиплачених процентів за період з 02.07.2014 року по 01.08.2014 року в розмірі 87,90 доларів США, трьох відсотків річних за період з 02.08.2014 року по 15.01.2015 року у розмірі 123,53 долари США.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 1452,64 грн. (9211,43 доларів США х 15,77 грн. за 1 долар США згідно офіційного курсу НБУ станом на 15.01.2015 р. х1%).

Керуючись ст.ст. 6, 526, 625, 628, 1058, 1060, 1061 ЦК України, ст.ст. 303, 307, 309, 313, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 10 листопада 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» про захист прав споживачів і стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» (код ЄДРПОУ 19017842) на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) кошти за договором банківського вкладу №608170/2013 від 02 липня 2013 року в сумі 9000 доларів США, невиплачені проценти за період з 02.07.2014 року по 01.08.2014 року у розмірі 87,90 доларів США, три проценти річних за період з 02.08.2014 року по 15.01.2015 року у розмірі 123,53 долари США.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» на користь держави судовий збір в сумі 1452,64 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: