Рішення № 42350937, 12.11.2014, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/17089/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2014 року Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

в складі: головуючого - судді: Семерак І.О.

при секретарі: Віраг Е.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ужгород справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулося у суд з вказаним позовом мотивуючи його тим, що 23.07.2007р. між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», було укладено кредитний договір №МL-800/037/2007, згідно якого банк надав ОСОБА_1 кредит у сумі 55400 доларів США терміном до 23.07.2032р.

В забезпечення виконання зобов'язань вказаного кредитного договору 23.07.2007 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки № SR-800/162/2007, згідно якого останній зобов'язувався відповідати перед Банком за повне та своєчасне виконання позичальником його боргових зобов'язань перед Банком за Кредитним договором у повному обсязі таких зобов'язань.

29.06.2010р. між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю №б/н., за яким ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за кредитним договором від 23 липня 2007 року № №МL-800/037/2007 та договором поруки від 23 липня 2007 року № SR-800/162/2007.

Вказує, що ОСОБА_1 належним чином зобов'язання за кредитним договором не виконала, у зв'язку з чим існує заборгованість, яка станом на 12.03.2012 року становить 2612381,37 грн.

У зв'язку з цим, збільшивши в ході судового розгляду справи позовні вимоги згідно заяви від 06.06.2014 року, позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за вищевказаним кредитним договором в розмірі 2877151,52 грн. з яких: залишок заборгованості за кредитом - 647 153,97 грн., відсотки - 178 213,03 грн., пеня - 2051784,51 грн. та понесені судові витрати у розмірі 3219,00грн. судового збору.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, зазначені в позові, та просив їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги заперечила повністю з підстав, наведених у запереченні та додаткових поясненнях. Вважає позов таким, що не підлягає задоволенню у зв'язку з необґрунтованістю поданого розрахунку заборгованості, який не відповідає умовам кредитного договору. Зазначила, що розмір нарахованої пені є явно завищеним та не відповідає вимогам розумності і справедливості, у зв'язку з чим подала до суду заяву про зменшення пені, посилаючись на обставини, викладені у ній. У задоволенні позовних вимог за період з 23.08.2014 року по 23.02.2009 року просила відмовити у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з'явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений своєчасно і належним чином, не повідомив про причину неявки, заява про розгляд справи у його відсутності до суду не надходила.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, що з'явилися в судове засідання, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.07.2007р. між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк», було укладено кредитний договір №МL-800/037/2007, згідно якого банк надав ОСОБА_1 кредит у сумі доларів 55400,00 доларів США терміном до 23.07.2032 р. із застосуванням плаваючої процентної ставки 4,99% річних + FIDR (процентна ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті тотожній валюті кредиту, що розміщені в Банку на строк в 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору).

Відповідно до п.1.1. частини№2 Договору, в порядку, передбаченому договором банк надає позичальнику кредит у розмірі та валюті визначених у договорі, а позичальник приймає кредит, зобов'язується належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом і виконати всі інші зобов'язання, як вони визначені в договорі.

Відповідно до п. 4 частини № 1 Кредитного договору повернення кредиту та сплати процентів здійснюється шляхом сплати позичальником ануїтетних платежів. Датою остаточного повернення кредиту є 23 липня 2032 року.

Згідно з п.1.5.1. частини №2 Кредитного договору, повернення відповідної частини кредиту та сплата процентів здійснюється позичальником щомісяця у розмірі платежу та не пізніше дати платежу, шляхом внесення готівки в касу банку або безготівковим перерахуванням на поточний рахунок, якщо інше не передбачено цим договором.

Розмір платежу за договором становить 611,49 доларів США та складається із суми нарахованих процентів на фактичну суму кредиту за фактичну кількість днів користування кредитом та частини суми кредиту, що підлягає сплаті щомісячно. Датою платежу є 23 число кожного календарного місяця.

Пунктом 1.4.1.2. Кредитного договору передбачено, що проценти нараховуються щомісяця у день сплати процентів, але не пізніше дати платежу, на фактичну суму непогашених кредитних коштів за фактичний час користування такими коштами, включаючи день видачі та виключаючи день повернення, та сплачуються Позичальником у банківський день відповідно до п.1.5 цього Договору.

Згідно п.4.1.1. частини №2 Кредитного договору, за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені договором строки, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаних боргових зобов'язань за кожний день прострочки. Зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що позивач на виконання умов зазначеного кредитного договору надав відповідачу 55400,00доларів США, що підтверджується кредитною заявкою від 23 липня 2007 року.

В свою чергу, відповідач ОСОБА_1 взяті на себе обов'язки не виконує, у зв'язку з чим Банком на підставі п. 1.9 частини № 2 Кредитного договору, відповідачу було направлено досудову вимогу № 131 від 27.01.2012 р. про погашення заборгованості за Кредитним договором протягом 30-ти календарних днів з дати отримання цієї вимоги, яка була отримана відповідачем 14.02.2012, але вказана досудова вимога відповідачем виконана не була, сума заборгованості не погашена.

З матеріалів справи вбачається, що 23.07.2007 року між ОСОБА_2 та ЗАТ «ОТП Банк» укладено договір поруки №SR-800/162/2007, в якому поручитель зобов'язався відповідати за повне та своєчасне виконання боржником його боргових зобов'язань перед кредитором за кредитним договором в повному обсязі таких зобов'язань. Згідно умов договору поруки поручитель виступає солідарним боржником і банк може звернутися з вимогою про виконання боргових зобов'язань як до боржника, так і до поручителя, чи до обох одночасно.

Згідно зі ст.3 договору поруки у випадку невиконання позичальником боргових зобов'язань перед банком за кредитним договором, поручитель зобов'язаний здійснити виконання боргових зобов'язань в обсязі, заявленому банком, протягом трьох банківських днів з дати отримання відповідної письмової вимоги Банку.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору поруки, у зв'язку з невиконанням позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, банком надіслано поручителю вимогу № 132 від 27.01.2012 року, яка залишилась ним без реагування.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов Договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

В ст.610 ЦК України зазначено, що порушення зобов'язання є його невиконання або не належне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно з п. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Окрім того у ст. 629 ЦК України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники, якщо договором не встановлено додаткову відповідальність поручителя.

Враховуючи наведене та те, що в судовому засіданні належними доказами встановлено, що відповідачі взяті на себе зобов'язання по поверненню кредиту не виконують, що привело до виникнення заборгованості, суд приходить до висновку, що банк має право на солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за вищевказаним кредитним договором.

В той же час, з поданого позивачем розрахунку вбачається, що заборгованість перед позивачем за кредитним договором № МL-800/037/2007 від 23.07.2007 року станом на 12.03.2012 року становить: залишок строкової заборгованості за кредитом 55030,10 доларів США, сума відсотків за користування кредитом 15154,17 доларів США, а всього 70 184,27 доларів США, що за курсом НБУ станом на 12.03.2012 року становило 560 596,86 грн., а також сума пені за прострочення виконання зобов'язання 256 874, 43 доларів США., що за курсом НБУ станом на 12.03.2012 року становило 2 051 784,51 грн. В подальшому позивачем зроблено перерахунок розміру основної заборгованості та відсотків за користування кредитом, а саме: за курсом НБУ станом на 06.06.2013 року залишок заборгованості за кредитом становив 647 153,97 грн., відсотки - 178 213,03 грн., при цьому розмір пені позивачем не перераховано та залишено без змін.

Надаючи оцінку поданому позивачем розрахунку суд зазначає, що поданий позивачем розрахунок зроблено без врахування зобов'язань відповідача зі сплати щомісячних платежів у розмірі 611,49 доларів США, що включає і частину основної заборгованості, і відсотки за користування кредитом, не пізніше дати платежу (23 число кожного календарного місяця), як це передбачено умовами Кредитного договору.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 10 ЦПК України судом запропоновано позивачу надати розгорнутий розрахунок заборгованості із врахуванням щомісячних платежів, а також пені, нарахованої на суму заборгованості та попереджено про насідки не вчинення вказаних дій.

Оскільки позивачем не надано витребуваний судом розрахунок, суд виходить з наступного.

Згідно до ст.256, 257, 261, 264, 266 ЦК України позовна давність - строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги(стягнення неустойки, тощо).

Отже перебіг строку позовної давності починається з того місяця, у якому позичальником не було здійснено чергове погашення кредиту.

Аналогічний висновок щодо перебігу строку позовної давності міститься у постанові Верховного Суду України від 06.11.2013 року про перегляд ухвали Вищого Спеціалізованого Суду України від 14.05.2013 року( № 6-116цс13 від 06.11.2013р.), яка є обов'язковою для всіх судів України і де зазначено, що позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

В такому випадку, перебіг позовної давності буде починатись в залежності від закінчення строку сплати кожного із щомісячних платежів.

З матеріалів справи вбачається, що позичальник за кредитним договором МL-800/037/2007 від 23.07.2007р. сплачував щомісячний платіж у розмірі 611,49 доларів США з порушенням строку з 23.08.2007р. та остаточно перестав сплачувати щомісячні платежі з 19.03.2008 року, а отже з цього часу (порушення сплати кожного чергового платежу) почався перебіг строку позовної давності за зобов'язаннями щомісячного погашення кредиту.

З позовом про стягнення заборгованості позивач звернувся до суду 21.03.2012 року і тому строк позовної давності сплив до вимог про стягнення заборгованості за кредитними зобов'язаннями за час з 23.08.2007 року по 23.02.2009 рік, бо цей період часу виходить за межі трьохрічного строку позовної давності. У зв'язку з викладеним, вимоги позивача на загальну суму 11618,31 дол. США (19 місяців*611,49 доларів США), що за курсом НБУ станом на 06.06.2014 року становить 136 631,32 грн., в тому числі - 102246,14 грн. основна заборгованість і 34385,18 грн. відсотки - не підлягають задоволенню у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Щодо вимог про стягнення заборгованості з 23.02.2009 року по 21.03.2012 року внаслідок невиконання позичальником зобов'язань сплати щомісячного платежу трьохрічний строк позовної давності не сплив, а отже вимоги позивача в розмірі 688 735,68 грн., в тому числі 612 768,79 грн. основної заборгованості та 75966,89 грн. відсотки за користування кредитом є обґрунтованими, відповідачами не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Однак, дослідивши поданий позивачем розрахунок пені суд зазначає наступне.

Так, згідно зі ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 533 ЦК України установлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Виходячи з того, що виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, то поряд зі стягненням заборгованості в іноземній валюті суд має право стягнути й проценти за користування кредитом в іноземній валюті, оскільки такий процент не є фінансовою санкцією. Отже положення ч. 2 ст. 192, ч. 3 ст. 533 ЦК України, Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» можуть бути застосовані тільки при вирішенні питання про стягнення основної заборгованості за кредитом та стягнення відсотків за користування валютним кредитом, та не підлягають застосуванню при вирішенні питання про стягнення пені.

Крім того, суд зазначає, що за правилами п.1 ч.2 ст.258 ЦК України період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов'язання, не може перевищувати одного року. Виходячи з правової природи пені, яка нараховується за кожен день прострочення, право на позов про стягнення пені за кожен окремий день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність за позовом про стягнення пені відповідно до ст. 253 ЦК України обчислюється по кожному дню, за який нараховується пеня, окремо, починаючи з дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Всупереч наведеному, позивачем проведено розрахунок пені не за кожен день прострочення сплати кожного окремого щомісячного платежу в межах річного строку позовної давності та без врахування строків настання виконання зобов'язань зі сплати чергових платежів, передбачених договором. Крім того, пеня нарахована на загальну суму заборгованості в розмірі 70184,27 доларів США (що включає основну заборгованість та відсотки) починаючи з 12.03.2011 року, однак строк виконання зобов'язання у повному обсязі в розмірі 70184,27 доларів США станом на 12.03.2011 року ще не настав, оскільки вимога про дострокове погашення кредиту надіслана банком лише 27.01.2012 р.

Враховуючи невідповідність вимогам закону та умовам договору поданого позивачем розрахунку пені, а також те, що нарахування пені в іноземній валюті чинним законодавством не передбачено, іншого розрахунку позивачем не подано. вимога про стягнення пені у заявленій сумі 2051784,51 грн. є необґрунтованою і не може бути задоволена.

Водночас суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Оскільки судом встановлено, а відповідачами не спростовано факт порушення зобов'язання, суд вважає правомірною вимогу позивача про стягнення на його користь пені.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Суд, оцінивши викладені відповідачем у заяві про зменшення пені обставини (засудження чоловіка ОСОБА_1 - поручителя за договором поруки до позбавлення волі з конфіскацією всього майна, відсутність працевлаштування, двоє неповнолітніх дітей на утриманні, які позбавлені батьківського піклування і матеріального забезпечення, збільшення грошового зобов'язання відповідачів у зв'язку зі збільшенням курсу валют, що свідчить про відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення зобов'язання), визнає їх такими, що мають істотне значення. Крім того, розмір неустойки, заявлений позивачем, значно перевищує розмір збитків, що є підставою для його зменшення судом.

Враховуючи наведене суд вважає достатнім і таким, що відповідає вимогам розумності та справедливості, стягнення з відповідачів на користь позивача пені за порушення зобов'язання в розмірі 30000,00 грн.

Суд також вважає, що у відповідності до вимог ст.88 ЦПК України, підлягають до стягнення з відповідачів на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати, які складають 3219 грн. судового збору

Керуючись ст.ст.192, 256-258, 261, 264, 266, 526, 533, 549, 551, 554, 610, 625, 629, 1054, ст.ст. 4, 5, 14, 60, 81, 88, 208, 209, 294 ЦПК України, суд, -

РІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ОТП Факторинг Україна" заборгованість за кредитним договором №ML-800/037/2007 від 23.07.2007 року в розмірі 718735 (сімсот вісімнадцять тисяч сімсот тридцять п'ять) грн. 68 коп., з яких 612768 (шістсот дванадцять тисяч сімсот шістдесят вісім) грн. 79 коп. заборгованість по залишку кредиту, 75966 (сімдесят п'ять тисяч дев'ятсот шістдесят шість) грн. 89 коп. заборгованість по відсоткам та 30000 (тридцять тисяч) грн. пеня.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ОТП Факторинг Україна" 3219 (три тисячі двісті вісімнадцять) грн. судового збору.

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Закарпатської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення рішення без участі особи, яка її оскаржує, протягом десяти днів з дня його отримання.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду Семерак І.О.