Ухвала суду № 42349201, 15.01.2015, Апеляційний суд Сумської області

Справа №577/3873/14-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Лебедько М. М.Номер провадження 22-ц/788/30/15 Суддя-доповідач - Левченко Т. А. Категорія - 27

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2015 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Левченко Т. А.,

суддів - Маслова В. О. , Собини О. І.

за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»

на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 31 жовтня 2014 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

в с т а н о в и л а:

В серпні 2014 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до суду з вищезазначеним позовом, який мотивує тим, що 04 жовтня 2006 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк» і ОСОБА_3 укладений договір про надання невідновлювальної кредитної лінії № 750/7-203, згідно якого позичальнику надані кредитні кошти в межах максимального ліміту заборгованості в сумі 50 000 доларів США зі сплатою 13 процентів річних з кінцевим терміном погашення до 04 жовтня 2016 року (а.с.6-13, 99-104). 05 жовтня 2006 року в забезпечення виконання зобов'язань за цим кредитним договором між банком та відповідачем укладено договір іпотеки, відповідно до якого позивачу передано в іпотеку нерухоме майно: ціле вбудоване нежитлове приміщення, загальною площею 185,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Так як відповідач належним чином не виконує умови кредитного договору, внаслідок чого виникла заборгованість, просить в рахунок погашення заборгованості за договором про надання невідновлювальної кредитної лінії № 750/7-203 від 04.10.2006 року на загальну суму 896 046,08 грн. - звернути стягнення на ціле вбудоване нежитлове приміщення, загальною площею 185,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Рішенням суду від 31 жовтня 2014 року позов ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено частково.

В рахунок погашення заборгованості за договором про надання невідновлювальної кредитної лінії № 750/7-203 від 04 жовтня 2006 року, звернуто стягнення на ціле вбудоване нежитлове приміщення, загальною площею 185,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

За рахунок продажу предмета іпотеки (на підставі договору іпотеку від 05.10.2006 р) задоволено вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» за договором про надання невідновлювальної кредитної лінії № 750/7-203 від 04 жовтня 2006 року в сумі 416000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» 1696 грн. 40 коп. витрат по оплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове, яким провадження в даній справі закрити. В доводах апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Вважає, що так як кредитний договір з банком він укладав як фізична особа-підприємець, то даний спір повинен розглядатись в порядку господарського судочинства. Також посилається на те, що позивач пропустив строк позовної давності на звернення з цим позовом до суду, так як з часу винесення рішення третейським судом про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором минуло більше трьох років.

В апеляційній скарзі представник ПАТ «Укрсоцбанк» просить змінити рішення суду та звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок задоволення вимог ПАТ «Укрсоцбанк» за договором про надання невідновлювальної кредитної лінії № 750/7-204 від 04 жовтня 2006 року в сумі 896046,08 грн. Вважає, що рішення Третейського суду від 30 червня 2011 року перервало строк позовної давності, а тому суд безпідставно зменшив розмір заборгованості.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ПАТ «Укрсоцбанк» Абідова Р.Т., відповідача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_5, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 04.10.2006 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», і суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_3 укладений договір про надання невідновлювальної кредитної лінії № 750/7-203, згідно якого відповідачу надані кредитні кошти у розмірі 50 000 доларів США зі сплатою відсотків у розмірі 13 процентів річних з кінцевим терміном погашення до 04 жовтня 2016 року. (а.с.6-13)

В забезпечення виконання умов вказаного кредитного договору 05.10.2006 року між банком і фізичною особою ОСОБА_3 укладено іпотечний договір за умовами якого відповідач, з метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливає з кредитного договору, передав в іпотеку банку ціле вбудоване нежитлове приміщення, загальною площею 185,5 кв.м. по АДРЕСА_1 м. Конотоп. (а. с. 16-20)

У пункті 1.2. договору сторони узгодили вартість предмета іпотеки у сумі 189375 грн., що за курсом НБУ на дату укладення договору кредиту у валюті кредиту становить 37 500 доларів США (а. с. 16).

Відповідач ОСОБА_3 свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка згідно наданого позивачем розрахунку станом на 09.07.2014 року становить: заборгованість за кредитним договором - 39500,00 доларів США (462635,53 грн.), заборгованість за відсотками - 27074,40 доларів США (317103,31 грн.), пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 3647,71 доларів США (42723,06 грн.), пеня за несвоєчасне повернення відсотків - 3576,45 доларів США (41888,42 грн.), заборгованість за комісіями - 1840,91 доларів США (21561,28 грн.) та 10134,47 грн., загальна сума заборгованості 75639,47 доларів США, що еквівалентно відповідно до курсу НБУ станом на 09.07.2014 р. 896 046,08 грн. (а. с. 3).

У зв'язку з невиконанням умов кредитного договору 26.03.2009 року позивач направив ОСОБА_3 письмову вимогу про необхідність виконання зобов'язання щодо сплати заборгованості за кредитним договором (а. с. 105).

Проте, дана вимога іпотекодержателя не виконана до цього часу.

Також судом встановлено, що рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 30 червня 2011 року стягнуто як із солідарних боржників ОСОБА_3 та ОСОБА_6 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» 370217,85 грн. заборгованості за кредитним договором від 04.10.2006 року (а. с. 63-67). 12 грудня 2011 року Дніпровським районним судом м. Києва видано виконавчі листи на виконання зазначеного рішення Третейського суду, однак банк пропустив строк їх пред'явлення до примусового виконання в зв'язку з чим постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Сумській області від 11.07.2014 року відмовлено у відкритті виконавчого провадження (а. с. 146). В добровільному порядку рішення Третейського суду боржниками не виконувалось.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_3 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором не виконує, письмова вимога банківської установи про усунення порушень залишена без задоволення, тому позивач має право задовольнити свої вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. При цьому суд першої інстанції частково задовольнив заяву відповідача та його представника про застосування позовної давності, визначивши суму заборгованості в межах строку позовної давності.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, так як суд дійшов їх правильно встановивши фактичні обставини справи, з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Згідно із ч.1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Пунктом 2.4.3., укладеного сторонами договору іпотеки, передбачено, що іпотекодержатель має право у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов'язання, задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України). Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Договором про надання невідновлювальної кредитної лінії № 750/7-203 від 04.10.2006 року передбачено, що сплата кредиту та процентів за користування кредитними коштами здійснюється щомісячними платежами.

Судом першої інстанції встановлено, що останній платіж ОСОБА_3 здійснив 04.02.2009 року в розмірі 416 доларів США, а з даним позовом ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до суду 04.08.2014 року. Представник відповідача подала суду першої інстанції заяву про застосування наслідків пропуску строку позовної давності, а тому суд першої інстанції обгрунтовано звернув стягнення на предмет іпотеки для погашення дострокової заборгованості за кредитним договором, а також заборгованості за кредитним договором по якій строк погашення настав в межах трирічного строку позовної давності з 05 серпня 2011 року.

Колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги ПАТ «Укрсоцбанк» про те, що рішення Третейського суду від 30 червня 2011 року перервало строк позовної давності та він банком не пропущений. Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Як вбачається з рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 30 червня 2011 року з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до третейського суду в липні 2010 року. Саме з вказаної дати почався заново строк позовної давності за вимогами про стягнення щомісячних платежів по кредитному договору, за якими строк погашення настав, та закінчився цей строк в липні 2013 року. В той час, як до суду, ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся поза межами цього строку, в серпні 2014 року.

Є безпідставними і доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 по те, що банк пропустив строк позовної давності для подачі позову про звернення стягнення на предмет іпотеки з посиланням на те, що з часу винесення рішення третейським судом минуло більше трьох років, так як кінцевий термін погашення кредиту є 04 жовтня 2016 року. Цей же термін зазначено і в договорі іпотеки, тому саме 04 жовтня 2016 року слід розглядати як строк дії іпотечного договору на підставі якого банк звернувся з даним позовом. Крім того наявність рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 30 червня 2011 року про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_6 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» 370217,85 грн. заборгованості за кредитним договором від 04.10.2006 року, не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки з метою погашення заборгованості за цим самим кредитним договором, так як заборгованість за кредитом відповідачем не погашена.

Колегія суддів також вважає помилковими доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що даний спір повинен розглядатись в порядку господарського судочинства, так як право на подачу позову про звернення стягнення на предмет іпотеки виникло у ПАТ «Укрсоцбанк» на підставі договору іпотеки, який ОСОБА_3 уклав з банком як фізична особа.

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду є законним і обґрунтованим, відповідає вимогам матеріального і процесуального права. З підстав, зазначених в апеляційних скаргах як ОСОБА_3, так і ПАТ «Укрсоцбанк», рішення суду не може бути скасоване або змінене, а тому апеляційні скарги підлягають відхиленню.

Керуючись ст. ст. 303; 307 ч. 1 п.2, п. 3; 308; 313-315 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а:

Апеляційні скарги ОСОБА_3 та Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» відхилити.

Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 31 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді