Ухвала суду № 42343484, 12.01.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 363/2239/14-ц Головуючий у І інстанції Чірков Г.Є.Провадження № 22-ц/780/660/15 Доповідач у 2 інстанції Березовенко Р.В.Категорія 1 12.01.2015

УХВАЛА

Іменем України

12 січня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого:Березовенко Р.В., суддів:Воробйової Н.С., Верланова С.М.,при секретарі:Бобку О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 04 грудня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, треті особи: управління Держземагенства у Вишгородському районі Київської області, Синяківська сільська рада Вишгородського району Київської області про визнання права власності на земельну ділянку, визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2014 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6, треті особи: управління Держземагенства у Вишгородському районі Київської області, Синяківська сільська рада Вишгородського району Київської області про визнання права власності на земельну ділянку, визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку.

Обґрунтовувала свої вимоги тим, що відповідачкою протиправно приватизовано земельну ділянку під будинком, який належить на праві власності позивачці.

Уточнивши позовні вимоги, остаточно просила визнати недійсним та скасувати державний акт серії ЯД №690589 на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, що розташована в АДРЕСА_1, кадастровий номер 32 218 875 05 05 115 0007, виданий 14 червня 2007 року на підставі рішення Синяківської сільської ради Вишгородського району Київської області №144 від 30 серпня 2005 року, а також визнати за нею право власності на вказану земельну ділянку, що знаходиться під згаданим будинком та необхідну для його обслуговування.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 04 грудня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права рішення суду без змін. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 17 листопада 2003 року відповідачка подарувала житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 ОСОБА_7, згідно договору дарування.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер. Після його смерті вказаний житловий будинок успадкувала його дружина ОСОБА_5 (позивачка по справі).

Зазначене підтверджується матеріалами спадкової справи №543/07 та свідоцтвом про право на спадщину від 17 травня 2007 року.

На підставі рішення виконкому Синяківської сільської ради Вишгородського району Київської області від 11 грудня 2002 року №75 (затвердженого рішенням сесії від 30 березня 2004 року) відповідачкою виготовлено технічну документацію із землеустрою по складанню державного акту на право власності на спірну земельну ділянку площею 0,25 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку (за вказаною вище адресою).

28 серпня 2002 року земельну ділянку виділено в натурі на місцевості, встановлено й передано на зберігання межові знаки, що підтверджується даними актів від 28 серпня 2002 року.

30 серпня 2005 року рішенням Синяківської сільської ради Вишгородського району Київської області № 144-15-ХХІV затверджено матеріали технічної документації по складанню державних актів на право власності на земельні ділянки ОСОБА_6 в АДРЕСА_1 загальною площею 0,3682 га, з них 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та 0,1182 га для ведення особистого селянського господарства.

На підставі вказаного рішення 14 червня 2007 року відповідачка отримала державний акт серії ЯД №690589 на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 32 218 875 05 05 115 0006.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції правомірно керувався нормами ч. 1 ст. 120 ЗК України, що діяли на час дарування будинку (17 листопада 2003 року) та вказував, що за замістом чинної на час виникнення спірних правовідносин ст. 120 ЗК України, передбачено, що для переходу до набувача від відчужувача права власності на земельну ділянку необхідно укласти відповідну цивільно-правову угоду.

Оскільки спірна земельна ділянка під будинком предметом відповідної цивільно-правової угоди між вудчужувачем ОСОБА_6 та (набувачем на той час) ОСОБА_7 не стала, тому прав на спірну земельну ділянку згідно вказаних вимог Закону в нього не виникло.

Судова колегія погоджується з висновками першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ст.120 ЗК України, яка діяла на час дарування будинку (17 листопада 2003 року), при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

Отже, осікільки після переходу до ОСОБА_7 права власності на будинок, ні право власності ні право користування на спірну земельну ділянку до нього не перейшло, то таке право не могло устпадкуватися і позивачкою після смерті спадкодавця (ОСОБА_7), тому, що на час його смерті у нього цього права не було.

Виходячи з викладеного, судова колегія вважає, що докази та обставини, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційних скаргах.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 04 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з моменту набрання нею законної сили.

Головуючий: Р.В.Березовенко

Судді: Н.С. Воробйова

С.М. Верланов