Ухвала суду № 42343468, 13.01.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 363/1780/13 Головуючий у І інстанції Скарлат О.І.Провадження № 22-ц/780/125/15 Доповідач у 2 інстанції КашперськаКатегорія 26 13.01.2015

УХВАЛА

Іменем України

13 січня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагєєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Петленко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 06 жовтня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

В травні 2013 року позивач ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернувся до суду із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки. Заявлені вимоги мотивував тим, що 24 вересня 2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 85695 доларів США до 24 вересня 2012 року під 15,50 % річних. Після укладення додаткових угод датою остаточного погашення є 14 січня 2028 року. Для забезпечення вимог кредитора 24 вересня 2008 року до кредитного договору було укладено договір іпотеки між банком та ОСОБА_2, предметом якого є земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку пл. 0,1163 га. АДРЕСА_1 вартістю 831410 грн. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. 28 квітня 2011 року банком було направлено вимогу до Одинадцятої Київської державної нотаріальної контори про надання відомостей про прийняття спадщини спадкоємцями позичальника. Відповідачу направлено вимогу, якою запропоновано у 30-денний строк повернути достроково у повному обсязі кредитні кошти, проте у встановлений строк заборгованість погашена не була. Остаточно уточнивши позовні вимоги в жовтні 2014 року, позивач просив в рахунок погашення заборгованості у сумі 83393,66 доларів США, що еквівалентно 665814,98 грн. за кредитним договором, звернути стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку пл. 0,1163 га., що розташована в АДРЕСА_1, та належить ОСОБА_2, визначити початкову ціну реалізації земельної ділянки не нижче за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки майна під час проведення виконавчих дій, покласти на відповідача судові витрати.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 06 жовтня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивач ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», не погоджуючись із рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 06 жовтня 2014 року, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Відмовляючи в задоволенні позову ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції виходив із того, що іпотечний договір є припиненим, оскільки боржник як сторона основного зобов'язання померла.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

З матеріалів справи колегія суддів вбачає, що 24 вересня 2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 22039128579, за умовами якого позивач надав позичальнику кредит за програмою «Кредит під заставу нерухомості» у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 85695 доларів США строком на 120 місяців за процентною ставкою за користування кредитом 15,50 % річних.

Згідно заяви на видачу готівки від 24 вересня 2008 року ОСОБА_3 отримала кредитні кошти в сумі 85695 доларів США.

24 вересня 2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, предметом якого є земельна ділянка пл. 0,1163 га., розташована за адресою АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку та належить іпотекодавцю на підставі державного акту на праві власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 050534 від 08 листопада 2007 року.

Згідно п. 2.1.3 договору іпотеки іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно п. п. 6.1, 6.2 договору іпотеки у разі порушення боргового зобов'язання, умов кредитного договору або умов цього договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавця письмову вимогу про усунення порушення. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки. Іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки та задовольнити всю суму зобов'язання на момент звернення стягнення, у тому числі суму заборгованості за кредитом та відсотками, штрафними санкціями, комісійною винагородою незалежно від настання строку виконання боргового зобов'язання, який зазначено у кредитному договорі у наступних випадках: якщо у момент настання строку виконання зобов'язань за кредитним договором вони не будуть виконані, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлений кредитним договором строк суми кредиту; або при несплаті або частковій несплаті у встановлені кредитним договором строки сум процентів, комісійної винагороди, сум неустойки (пені, штрафних санкцій).

За умовами п. 7 договору іпотеки, цей договір припиняє чинність у разі припинення боргового зобов'язання, забезпеченого іпотекою.

14 квітня 2009 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 укладено додаткову угоду до кредитного договору № 22039128579 від 24 вересня 2008 року, за умовами якого строк кредиту збільшується на 118 календарних місяців.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_3 померла.

Внаслідок порушення виконання зобов'язань станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 утворилась заборгованість в загальному розмірі 83393,66 доларів США, яка складається: заборгованість за кредитом 83111,14 доларів США, що еквівалентно 663359,34 грн., заборгованість за відсотками 282,52 долари США, що еквівалентно 2255,64 грн.

28 квітня 2011 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» направило претензію № е11-114-13/574 до Оболонської державної нотаріальної контори № 21 м. Києва, в якій просили визнати банк кредитором померлої ОСОБА_3 на суму 82757,87 доларів США та повідомити спадкоємців про існуючу заборгованість.

10 червня 2011 року Одинадцята Київська державна нотаріальна контора повідомила ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» листом № 2813/02-14 про пропуск строку подання кредиторських вимог до спадкоємців померлого.

23 вересня 2011 року ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 уклали договір про розподіл спадкового майна, за умовами якого до ОСОБА_2 на праві приватної власності переходить автомобіль MINI COOPER S д.н.з. НОМЕР_1 вартістю 137429,79 грн.

13 листопада 2012 року та 26 лютого 2013 року банком відповідачу ОСОБА_2 були надіслані претензії щодо здійснення дострокового погашення кредиту в повному обсязі разом із сплатою процентів в сумі 83393,66 доларів США.

Вказані обставини підтверджуються наявними в справі доказами.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 575 ЦК України та ст. 1 Закону України «Про іпотеку» в силу іпотеки іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлюних договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Отже, зобов'язання позичальника повернути кредит та сплатити проценти є нерозривно пов'язаним з його особою, а тому таке зобов'язання припиняється внаслідок смерті позичальника.

Відповідно до ст. 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про іпотеку», іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання.

Таким чином, оскільки зобов'язання позичальника за кредитним договором припинилися в зв'язку із її смертю, іпотека як похідне зобов'язання за загальним правилом також є припиненою.

Відповідно до ст. ст. 1218, 1282 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Відповідно до ч. 1 ст. 523 ЦК України порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що у разі смерті боржника за кредитним договором за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в зобов'язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Отже, на майнового поручителя може бути покладено обов'язок щодо належного виконання зобов'язання за кредитним договором у випадку смерті позичальника лише за наявності у позичальника правонаступника, який прийняв спадщину та згоди поручителя відповідати за нового боржника, зафіксованої, в тому числі, в договорі іпотеки про згоду відповідати за виконання зобов'язання перед будь-яким новим боржником у випадку переводу боргу за забезпечуваним зобов'язанням.

Як вбачається із спадкової справи, спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняли відповідач ОСОБА_2, а також два інших спадкоємці ОСОБА_4, ОСОБА_5, до яких після остаточного уточнення позову вимоги не пред'являлися.

Однак із змісту іпотечного договору не вбачається, що іпотека продовжує дію після смерті боржника за основним зобов'язанням, також позивачем не надано доказів, що згода іпотекодавця на забезпечення виконання зобов'язання новими боржниками - спадкоємцями ОСОБА_3 була отримана від відповідача.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки.

При цьому суд також обгрунтовано зазначив, що позивач втратив право пред'являти вимоги до спадкоємців позичальника за кредитним договором відповідно до ст. 1281 ЦК України, якою визначено, що якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Оскільки із часу смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 до часу пред'явлення вимог до спадкоємців шляхом подачі заяви до нотаріальної контори 28 квітня 2011 року минуло більше одного року, висновки суду ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про неможливість вимагати стягнення заборгованості із ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 є правильними.

Доводи апеляційної скарги, що дія кредитного договору не припинена, а смерть позичальника не є підставою для припинення договору іпотеки, укладеного між майновим поручителем та кредитором, наведені без врахування обставин справи, не ґрунтуються на вимогах закону та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Помилковими є доводи апелянта про те, що суд зробив висновок про припинення договору іпотеки, хоча зустрічного позову відповідача щодо визнання договору іпотеки припиненим подано не було, оскільки підстави для припинення іпотеки передбачені ст. 17 Закону України «Про іпотеку», а саме припинення основного зобов'язання.

Надуманими є доводи апелянта про порушення судом першої інстанції вимог процесуального права, а саме незаконне прийняття уточненої позовної заяви, в якій позивач одночасно змінив підставу та предмет позову. Дані доводи, якими апелянт по суті інтерпретує власні процесуальні дії як порушення ЦПК України судом, колегія суддів розцінює критично та враховує, що предмет позову (звернення стягнення на предмет іпотеки) на час ухвалення рішення залишився тим же, що і при поданні позову, а після уточнення позовної заяви відбулося як зменшення обсягу вимог, так і звуження кола осіб, до яких ці вимоги пред'явлені, і самі відповідачі не скаржилися на неповідомлення їх про ці обставини.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 308 ЦПК України, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтується на доказах та законі і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» відхилити.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 06 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагєєв В.О.

Яворський М.А.