Постанова № 42341830, 14.01.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2015 р. Справа № 908/939/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І., суддя Плужник О.В.

при секретарі Крупа О.О.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явились

відповідача - не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор", м. Запоріжжя (вх. №4093З/3) на рішення господарського суду Запорізької області від 23 травня 2014 року у справі № 908/939/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецімідж", м. Запоріжжя

до Публічного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор", м. Запоріжжя

про стягнення 90 294,16 грн.

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ "Спецімідж" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" про стягнення 87879,93 грн., в тому числі: 83601,05 грн. заборгованості за поставлений товар по укладеному між сторонами договору поставки від 01.08.2013 р. № МН002762 та нарахованих на неї 3403,47 грн. пені та 785,41 грн. 3 % річних.

Після уточнення позовних вимог згідно із прийнятою судом заявою від 19.05.2014 р. позивач просив суд стягнути з відповідача 90294,16 грн., в тому числі: 83601,05 грн. заборгованості, 5426,71 грн. пені та 1266,40 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 23 травня 2014 року у справі №908/939/14 (суддя Азізбекян Т.А.) позов задоволено частково.

З відповідача на користь позивача стягнуто 83601,05 грн. основного боргу, 5409,66 грн. пені , 782,79 грн. 3% річних та 1816,87 грн. витрат по сплаті судового збору.

Відповідач із вказаним рішенням не погодився та подав на нього до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, просить це рішення змінити, зменшивши розмір пені, що підлягає стягненню до 5403,59 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на невірне визначення господарським судом при обрахуванні розміру пені періоду прострочення по оплаті поставленого товара за видатковою накладною РН-0000654 від 22.10.2013 р., оскільки на думку відповідача відповідно до абз. 1 ч. 3 статті 254 Цивільного кодексу України, встановлений ст. 232 Господарського кодексу України шестимісячний строк нарахування штрафних санкцій спливає 11.05.2014 р., і відповідно періодом прострочення в даному випадку є проміжок часу з 12.11.2013 р. по 11.05.2014 року включно.

Зважаючи на це, відповідач вважає, що внаслідок неправильного визначення кількості днів прострочення, судом неправильно обраховано і суму пені на заборгованість по вказаній видатковій накладній, яка на його думку, становить 1098,49 грн. замість встановленої судом суми -1104,56 грн., а тому вважає, що і загальна сума пені, яка підлягає стягненню становить 5403,59 грн. замість стягнутої судом 5409,66 грн.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 18 червня 2014 року у справі №908/939/14 апеляційну скаргу було прийнято до провадження та справу призначено до розгляду на 16.07.2014 р.

На підставі положень частини 1 статті 1 Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв’язку з проведенням антитерористичної операції" та розпорядженням голови Вищого господарського суду України №28-р від 02.09.2014 року ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 04 грудня 2014 року апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 14 січня 2015 року.

Сторони, які належним чином повідомлені про час та місце судового засідання не скористались своїм правом на участь в ньому, у зв’язку з чим справа розглядається за відсутності їх представників.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 04.12.14 року у справі №908/939/14 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Потапенко В.І., суддя Плужник О.В.) апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено справу до розгляду на 14.01.15 року.

Розпорядженням голови Харківського апеляційного господарського суду від 13.01.15 року, у зв’язку з відпусткою судді Потапенко В.І., для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І., Плужник О.В.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом першої інстанції, 01.08.2013 року між ТОВ "Спецімідж" (Постачальник) та ПАТ "Запоріжтрансформатор" (Покупець) укладено договір поставки №МН002762, за умовами якого Постачальник зобов'язується передати (поставити) в обумовлені строки Покупцю товар (товари), а Покупець зобов'язується прийняти указаний товар та оплатити за нього грошову суму.

Поставці за даним договором підлягає наступний товар: спеціальний одяг, засоби індивідуального захисту, протипожежне обладнання, тканини, господарські товари (п. 2.1.). Загальна кількість товару, яка підлягає поставці, визначається специфікаціями, які є невід'ємними частинами договору (п. 2.2.).

Згідно з п. 5.1. договору, ціна товару визначається специфікаціями, які є невід'ємними частинами даного договору.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як правильно встановлено господарським судом першої інстанції та не заперечується відповідачем, позивач на виконання умов договору поставив відповідачу у період з 02.09.2013 р. по 06.11.2013 р., згідно специфікацій №1 від 01.08.2013 р., №2 від 25.09.2013 р., №3 від 07.10.2013 р., ТОВ "Спецімідж" здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 99565,34грн., про що свідчать видаткові накладні: №РН-0000535 від 02.09.2013 року на суму 15963,84 грн.; №РН-0000654 від 22.10.2013 року на суму 17040,00 грн.; №РН-0000693 від 06.11.2013 року на суму 49075,20 грн.; №РН-0000694 від 06.11.2013 року на суму 11603,15 грн.; №РН-0000695 від 06.11.2013 року на суму 5883,15 грн. та довіреність №24194 від 02.09.2013 р., довіреність №24877 від 21.10.2013 р., довіреність № 25033 від 04.11.2013 р.На оплату отриманого товару відповідачу виставлено рахунок-фактура № СФ-0000526 від 02.09.2013 р., рахунок-фактура №СФ-0000648 від 22.10.2013 р., рахунок-фактура №СФ-0000691 від 06.11.2013 р., рахунок-фактура №СФ-0000692 від 06.11.2013 р., рахунок-фактура №СФ-0000693 від 06.11.2013 р.

Підписання покупцем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, фіксують факти здійснення господарських операцій з поставки позивачем відповідачу товару за вказаним договором, в тому числі і дати таких операцій.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 5.4. договору, Покупець оплачує товар в наступному порядку: протягом 20 календарних днів з моменту надходження товару на склад Покупця, якщо інше не передбачено в специфікаціях до даного договору.

Враховуючи дати поставки товару, які зазначені у видаткових накладних, вказані строки їх оплати вже настали до подання позовної заяви .

Як правильно встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується сторонами, відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару виконав частково в сумі 15 963,84 грн. Решта вартості товару відповідачем не оплачена, внаслідок чого сума основного боргу ПАТ "Запоріжтрансформатор" перед ТОВ "Спецімідж" за договором поставки від 01.08.2013 р. № МН002762 становить 83601,05 грн.

Пунктом 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зважаючи на наведене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про задоволення позовних вимог щодо стягнення заборгованості в сумі 83601,05 грн.

Також колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення нарахованих на вказану заборгованість 1266,40 грн. 3% річних та часткове задоволення вимог про стягнення 5426,71 грн. пені. - на суму 5409,66,47 грн., зважаючи на наступні підстави.

Відповідно до ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як було наведено вище, позивач виконав свій обов’язок по договору з поставки товару відповідачу, у зв’язку з чим у відповідача виник обов’язок оплатити поставлений товар у встановлені договором строки, що останнім здійснено не в повному обсязі.

Таким чином, відповідач є боржником по договору, який прострочив виконання грошового зобов’язання.

Згідно з ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов‘язання, на вимогу кредитора зобов‘язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором чи законом.

На підставі цієї статті позивачем на суму основної заборгованості правомірно нараховано до стягнення 3% річних за періоди прострочення з 23.09.2013 р. по 23.05.2014 р. в сумі 1266,09 грн.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України в разі порушення зобов’язання настаються правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов‘язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов‘язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у розі порушення боржником зобов‘язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов‘язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6.3.1.1 договору №МН002762 від 01.08.2013 р., за прострочення виконання зобов'язань за договором винна Сторона сплачує іншій Стороні пеню в розмірі 0,1% від ціни невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення.

При цьому п. 6.3.1.2 договору обмежує пеню за порушення грошового зобов'язання за договором розміром і порядком, передбачених законом.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконане.

Господарський суд першої інстанції правильно встановив, що позивач правомірно при нарахуванні пені виходив з подвійної облікової ставки Національного банку України та шестимісячного строку її нарахування.

Однак, як правильно встановлено господарським судом першої інстанції, в розрахунку розміру пені позивачем невірно визначено день початку виникнення заборгованості по оплаті за поставку товару згідно з видатковою накладною № РН-000535 від 02.09.2013 р. Так, двадцятий календарний день - це 22.04.2013 р., який припадає на неділю - вихідний день.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

Згідно з ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Таким чином, останній день оплати - 23.09.2013 р., а днем початку виникнення прострочення, відповідно, є 24.09.2013 р.

Отже, розмір пені за видатковою накладною № РН-000535 від 02.09.2013р. становить 85,29 грн. за період з 24.09.2013 р. по 08.10.2013 р.

Господарським судом першої інстанції правильно встановлено, що розрахунок пені за видатковими накладними № РН-0000654 від 22.10.2013 р.; № РН-0000693 від 06.11.2013 р.; № РН-0000694 від 06.11.2013 р.; № РН-0000695 від 06.11.2013 р. за загальний період з 12.11.2013 р. по 23.05.2014 р. на загальну суму 5 324,37 грн. є вірним.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що позивачем за видатковою накладною РН-0000654 від 22.10.2013 р. неправильно визначено період прострочення, а саме, на думку відповідача відповідно до абз. 1 ч. 3 статті 254 Цивільного кодексу України, встановлений ст. 232 Господарського кодексу України шестимісячний строк нарахування штрафних санкцій спливає 11.05.2014 р., і відповідно періодом прострочення в даному випадку він вважає проміжок часу з 12.11.2013 р. по 11.05.2014 року включно.

Такі доводи суперечать положенням ч. 3 статті 254 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що строк, визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Відповідно до положень ст. 253 Цивільного кодексу України двадцятиденний строк, після якого у відповідача виникає обов’язок оплатити поставлений за видатковою накладною товар РН-0000654 від 22.10.2013 р., почав свій перебіг з наступного дня після її підписання з 23.10.2013 р. та закінчився 11.11.2013 р., а тому відповідно і встановлений статтею 232 Господарського кодексу України шестимісячний строк нарахування пені почав свій перебіг з 12.11.2013 р. та закінчився у відповідну дату - 12.05.2013 р., що відповідає розрахунку позивача.

Також колегія суддів зазначає, що господарський суд першої інстанції помилково зазначив в мотивувальній частині рішення, що розмір пені за видатковою накладною № РН-000535 від 02.09.2013 р. становить 86,29 грн. замість 85,29 грн., проте це не призвело до прийняття неправильного рішення, оскільки в резолютивній частині суд правильно зазначив загальний розмір пені, який підлягає стягненню - 5409,66 грн.

Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, у зв’язку з чим оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін як законне та обґрунтоване.

Керуючись ст. 99, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 23 травня 2014 року у справі № 908/939/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Постанову складено в повному обсязі 19.01.2015 р.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.