Ухвала суду № 42341472, 19.01.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

"19" січня 2015 р. № 916/179/15-г

Суддя Желєзна С.П., розглянувши матеріали позовної заяви № 184/15

за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю „Енергоімпекс"

про стягнення 61 830,03 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Енергоімпекс" про стягнення заборгованості в сумі 61 830,03 грн.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Положеннями ст. 44 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

В свою чергу, у відповідності до ст.ст. 1 - 3 Закону України „Про судовий збір" від 08.07.2011р. № 3674-VI (з наступними змінами та доповненнями) судовим збором є збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат. Платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду. Судовий збір справляється зокрема за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Статтею 4 Закону України „Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлено ставку судового збору в сумі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат

При цьому, положеннями ст. 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються зокрема письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів.

В силу положень ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

У п. 2.21 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N 7 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (з наступними змінами та доповненнями) наголошено, що платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором. Відповідні документи подаються до господарського суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені із застосуванням технічних засобів (фотокопії тощо), цих документів не можуть бути належним доказом сплати судового збору.

Так, на підтвердження виконання процесуального обов'язку сплати судового збору до вказаної позовної заяви фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було додано дві копії платіжного доручення № 1598 від 06.01.2015р., які, як зазначено вище по тексту ухвали, не можуть вважатись належними доказами сплати судового збору в дохід державного бюджету.

З огляду на викладені обставини господарський суд доходить висновку, що позивачем не було надано суду доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі за пред'явлення даного позову.

Крім того, згідно з вимогами п. 2 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

В силу приписів ч. 1 ст. 56 ГПК України позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Так, на підтвердження виконання названого процесуального обов'язку до вказаної позовної заяви фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було додано дві копії розрахункового документу на підтвердження факту надання поштових послуг, а також дві копії опису вкладення до поштового відправлення. Проте, названі документи не дозволяють встановити, на яку адресу відповідача було здійснене відповідне поштове відправлення, оскільки в описі вкладення адресу одержувача визначено як „м. Одеса", а в розрахунковому документі про сплату вартості поштових послуг - „65026 Одеса". Тобто, вказані документи не дозволяють суду перевірити факт належного виконання позивачем вимог закону щодо надсилання на адресу відповідача копії позовної заяви разом із усіма доданими до неї матеріалами.

Таким чином, суд доходить висновку, що позивачем в порушення вимог ст.ст. 56, 57 ГПК України не було надано суду доказів належного виконання ним процесуального обов'язку надсилання на адресу відповідача копії позовної заяви разом із додатками до неї.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку про допущення позивачем наступних порушень покладених на нього положеннями чинного законодавства обов'язків при зверненні до господарського суду із даною позовною заявою: неподання доказів сплати судового збору у передбаченому законом розмірі; неподання доказів виконання процесуального обов'язку надсилання відповідачу копії позовної заяви із доданими до неї матеріалами. Перелічені порушення тягнуть за собою правові наслідки, визначені ст. 63 ГПК України.

Відповідно до п.п. 4, 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо: не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі; не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Підсумовуючи вищевикладене, приймаючи до уваги, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (вх. № 184/15 від 17.01.2015р.) не було додано доказів сплати судового збору до державного бюджету у встановленому законом розмірі за пред'явлення даного позову та не долучено доказів надсилання копії позовної заяви разом із додатками на адресу відповідача, на підставі п.п. 4, 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України вказану позовну заяву і додані до неї документи слід повернути позивачу без розгляду.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущених порушень.

При цьому, суд додатково звертає увагу позивача не відсутність необхідності надання суду як позовної заяви, так і кожного доданого до неї документа у двох примірниках.

Керуючись п.п. 4, 6 ч. 1 ст. 63, ст. 86 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Повернути позовну заяву і додані до неї документи позивачу без розгляду.

Позовні матеріали повернути позивачу на 101 аркушах.

Відповідно до ч. 2 ст. 63, ст. 106, 111-13 ГПК України ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя С.П. Желєзна