Ухвала суду № 42341335, 15.01.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

15 січня 2015 рокусправа № 808/2935/14

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Лукманової О.М.

суддів: Божко Л.А. Прокопчук Т.С.

при секретарі: Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційні скарги Запорізької митниці Міндоходів, Публічного акціонерного товариства «Український графіт» на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05 червня 2014 року по справі № 808/2935/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Український графіт» до Запорізької митниці Міндоходів, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області про визнання протиправними дії, визнання протиправним та скасування рішень, визнання протиправними та скасування карток відмови, зобов'язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и л а :

У квітні 2014 року ПАТ «Український графіт» (далі по тексту - позивач) звернулось до суду з позовом до Запорізької митниці Міндоходів (далі по тексту - відповідач), третя особа -ГУ ДКС України в Запорізькій області, в якому просило визнати протиправними дії відповідача щодо направлення запитів про надання додаткових документів, які підтверджують заявлену митну вартість та обраний метод її визначення: №82789 від 05.12.2013 року, №83081 від 06.12.2013 року; визнати протиправними та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів: №112050000/2013/000995/2 від 06.12.2013 року, №112050000/2013/000999/2 від 06.12.2013 року; визнати протиправними та скасувати картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: №112050000/2013/01306, №112050000/2013/01309; зобов'язати Запорізьку митницю Міндоходів у встановленому законодавством порядку скласти та направити ГУ ДКС України в Запорізькій області висновок про повернення позивачу з Державного бюджету України надмірно сплачені митні платежі в сумі 127249,67 грн.; зобов'язати Запорізьку митницю Міндоходів визнати митну вартість товарів, поставлених за контрактом №804/1323-818/35309/34 від 20.06.2013 року укладеного між позивачем та «GRAPHITE INDUSTRY MANAGEMENT & TRADING LP»; стягнути з Державного бюджету України на користь позивача суму сплаченого судового збору; просило в порядку ст. 267 КАС України зобов'язати відповідача не пізніше 30 календарних днів з моменту набрання постановою суду законної сили, надати Запорізькому окружному адміністративному суду звіт про виконання постанови суду, що набрала законної сили.

Ухвалою суду від 28.05.2014 року позовна заява в частині позовної вимоги про зобов'язання Запорізької митниці Міндоходів визнати митну вартість товарів, поставлених за контрактом №804/1323-818/35309/34 від 20.06.2013 року укладеного між позивачем та «GRAPHITE INDUSTRY MANAGEMENT & TRADING LP», залишена без розгляду у зв'язку з відмовою позивача від цієї позовної вимоги.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 05.06.2014 року позовні вимоги задоволено частково, скасовано рішення Запорізької митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів № 112050000/2013/000995/2 від 06.12.2013 року та №112050000/2013/000999/2 від 06.12.2013 року, скасовано картки відмови Запорізької митниці Міндоходів в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 112050000/2013/01306 та №112050000/2013/01309.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції Запорізька митниця Міндоходів подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову в частині задоволених позовних вимог. Свої вимоги обґрунтувала тим, що судом не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Апелянт зазначив, що при винесенні ним оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови в прийнятті митних декларацій він керувався прописаними у Митному кодексі України правилом визначення митної вартості переміщених товарів, де визначено, що якщо з наданих декларантом митної вартості товарів не можливо встановити дійсність задекларованої митної вартості то митний орган вправі застосувати інші методи визначення митної вартості, окрім методу за прописаною вартістю у контракті або договорі. Апелянт вказав, що позивачем, не було надано необхідних документів для підтвердження заявленої у митній декларації митної вартості та в поданих документах були розбіжності у даних щодо сертифікації товару, тому митницею було вирішено застосувати інший метод визначення митної вартості ніж був застосований декларантом. Апелянт зазначив, що він своїм рішенням правомірно визначив митну вартість товару, оскільки заявлена позивачем митна вартість по відпрацюванню бази даних була нижча, ніж митна вартість подібних товарів, оформлених митними органами України у попередні періоди на митну територію України. Апелянт вказував на функції контролю за переміщенням товарів на митну територію України, яку було дотримано відповідачем, було дотримано процедуру митного оформлення товарів щодо їх переміщення на митну територію України.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції апеляційну скаргу подано ПАТ «Український графіт», в якій позивач просив скасувати постанову в частині та прийняти нову, якою позовну вимогу відносно зобов'язання відповідача скласти та направити висновок задовольнити, в частині задоволених позовних вимог апелянт просив постанову залишити без змін. Апелянт зазначив, що відмова суду першої інстанції в задоволенні позовної вимоги про зобов'язання Запорізької митниці Міндоходів у встановленому законодавством порядку скласти та направити ГУ ДКС України в Запорізькій області висновок про повернення позивачу з Державного бюджету України надмірно сплачені митні платежі в сумі 127249,67 грн., є порушенням права позивача на захист своїх інтересів у судовому порядку. Апелянт вказував, що суд першої інстанції скасовуючи рішення відповідача про коригування митної вартості повинен був захистити право позивача на повернення надмірно сплачених митних платежів. Апелянт вказував, що він не одноразово звертався до митниці з заявами про повернення коштів, однак дій спрямованих на повернення надмірних коштів з боку Запорізької митниці Міндоходів так здійснено і не було.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що ПАТ «Український графіт» при поданні до митного органу митних декларацій, обґрунтовано застосувало перший метод, як основний метод визначення митної вартості товарів за ціною договору. Суд першої інстанції зазначив, що всі інші передбачені митним законодавством методи визначення митної вартості товарів застосовуються у разі, якщо не можливо застосувати перший метод, зазначав, що Запорізька митниця Міндоходів не мала підстав змінювати митну вартість імпортованого товару, оскільки позивачем було надано повний пакет документів на підтвердження визначеної ним у митних деклараціях вартості товару, розбіжності, на які вказує відповідач є технічним і були усунуті позивачем у передбачений спосіб шляхом подання додаткових документів. Суд першої інстанції вказував, що документи дають змогу ідентифікувати товар та об'єктивно визначити його ціну по договору. Суд першої інстанції вказував, що позовна вимога про зобов'язання у встановленому законодавством порядку скласти та направити ГУ ДКС України в Запорізькій області висновок є передчасною, суд не може зобов'язати контролюючий орган виконати те, що входить до конкретної компетенції цього органу.

Матеріалами справи встановлено, що між ПАТ «Український графіт» (покупець) та фірмою «INDASTRY MANAGEMENT & TRADING LP», Нова Зеландія (Постачальник) 20.06.2013 року укладено Контракт №804/1323-818/35309/34 на поставку товару визначеному в Додатку №1 до контракту (Специфікації №1), коксу нафтового сумарного малосірнистого марки «KT-Q», вартістю 1140000,00 доларів США. Згідно даного Контракту позивачем на митну територію України ввозився вантаж - кокс нафтовий. Встановлено, що у грудні 2013 року з метою доставки товару до митної території України позивачем 30.05.2013 року було укладено договір з фірмою «Balti Mereteeninduse OU» Естонія, на транспортно-експедиційне обслуговування зовнішньо-торгівельних вантажів залізничним транспортом за №804/1323-818/34250/15, за яким експедитор зобов'язувався виконати роботи з організації транспортно-експедиційного обслуговування зовнішньо-торгівельних вантажів позивача залізничним транспортом територіями країн СНД, Балтії, Європи, встановлено вартість послуг з перевезення у розмірі 62737,00 доларів США.

Судом встановлено, що поставка товару за контрактом №804/1323-818/35309/34 здійснювалась з території Республіки Азербайджан, де такий товар і було виготовлено.

Матеріалами справи встановлено, що для митного оформлення партії товару, позивачем 05.12.2013 року було направлено електронною поштою на адресу Запорізької митниці Міндоходів вантажно-митну декларацію форми МД-2 №112050000/2013, якій за отриманням відповідачем було присвоєно №112050000/2013/032921. Разом з надісланою вантажно-митною декларацією, позивачем у якості додатків на обґрунтування заявленої митної вартості було надано: картку обліку особи, що здійснювала операцію з товаром; залізничні накладні від 22.11.2013 року №845119-845126; інвойси від 26.11.2013 року №309009G, №309010G; контракт №804/1323-818/35309/34 від 20.06.2013 року; додаток (специфікація №1) до контракту №804/1323-818/35309/34 від 20.06.2013; договір №804/1323-818/34250 від 30.05.2013 року, як доказ транспортування; додаткову угоду №12 від 31.10.2013 року до договору експедирування; довідку експедитора №03/1 від 03.12.2013 року; довідку про декларування валютних цінностей; інформацію про залізничні накладні; інформацію про надходження товару; сертифікат якості товару від 22.11.2013 №201. При визначенні митної вартості товару позивачем було обрано перший метод та у ВМД вартість була визначена декларантом в розмірі відповідно до ціни угоди, виходячи з ціни, встановленої сторонами у Контракті на умовах поставки DAF ІНКОТЕРМС-2000.

Митний орган при перевірці поданих документів дійшов висновку, що документи, не містять всіх даних для визначення митної вартості товару за основним методом, документи містять розбіжності: в накладних УМВС від 22.11.2013 року №845119-845126 в графі № 23 «Документи приложенные отправителем» наявний сертифікат про походження товару та митна декларація. З цих підстав, митний орган запропонував надати додаткові документи на підтвердження походження товару, сертифікати на товар. На виконання вимог Запорізької митниці Міндоходів позивачем було додатково надано: висновок Запорізької ТПП щодо вартісної характеристики товару №ОИ-199 від 19.07.2013 року; акт Запорізької ТПП щодо якісної характеристики товару № И-88 від 12.08.2013 року; виписку з бухгалтерської документації - прибуткові ордери №275п-276п від 27.11.2013 року. Інші визначені в запиті митного органу документи (договір з третіми особами, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи виробника товару) не були надані через їх відсутність у ПАТ «Український графіт». На підтвердження неможливості їх отримання відповідачу були надані запити до продавця №34-184 від 07.10.2013 року з проханням надати такі документи та відповідь продавця №10-07 від 07.10.2013 року з відмовою в їх наданні. Надати копію експортної митної декларації країни відправлення також не виявилось можливим, оскільки документ був вилучений митним органом на кордоні країни експорту.

Відповідач використав наявну у нього інформацію щодо раніше визнаних/визначених митних вартостей за основним та другорядними методами з розрахунку 0,3758 доларів США за 1 кг коксу нафтового марки «KT-Q», згідно ВМД № 112050000/2013/029200 від 04.11.2013 року. 06.12.2013 року позивачем було отримано оскаржувану картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №112050000/2013/01306 та отримано рішення №112050000/2013/000995/2 від 06.12.2013 року про коригування митної вартості товарів, відповідно до якого митна вартість імпортованого позивачем товару визначена відповідачем із застосуванням методу за ціною договору щодо подібних товарів, згідно наявної інформації та становить 375,8 доларів США за одну тону (0,3758 доларів США за 1 кг), а загальна вартість партії товару - 193762,48 доларів США, що на 52793,90 доларів США більше митної вартості товару, заявленої позивачем (140968,58 доларів США).

Позивач, не погодився з прийнятим рішенням, але з метою випуску у вільний обіг товару скористався правом наданим ч. 3 ст. 52 МК України та оформив 06.12.2013 року нову ВМД по формі МД-2 №112050000/2013/033119 та сплатив на 84396,33 грн. більше митних платежів.

Відносно другої партії товару по контракту, матеріалами справи підтверджується, що для розмитнення товару позивачем 06.12.2013 за допомогою електронної пошти було направлено на адресу Запорізької митниці Міндоходів вантажно-митну декларацію форми МД-2 №112050000/2013, якій відповідачем було присвоєно №112050000/2013/033084. Разом з надісланою вантажно-митною декларацією, позивачем у якості додатків на обґрунтування заявленої митної вартості було надано: картку обліку особи, що здійснила операцію з товаром; залізничні накладні від 22.11.2013 року №№845116-845118, № 845127; інвойси 26.11.2013 року №309009, № 309010; контракт №804/1323-818/35309/34 від 20.06.2013 року; додаток (специфікація №1) до контракту №804/1323-818/35309/34 від 20.06.2013 року; договір №804/1323-818/34250 від 30.05.2013 року; додаткову угоду №12 від 31.10.2013 року до договору експедирування; довідки експедитора №03/2, 03/3 від 03.12.2013 року; довідку про декларування валютних цінностей; інформація про радіологічний контроль, відноситься до залізничних накладних; інформація про походження товару, відноситься до інвойсів; сертифікат якості товару від 22.11.2013 року №№201.

При визначенні митної вартості товару позивачем було обрано перший метод та у ВМД вартість була визначена декларантом в розмірі відповідно до ціни угоди, виходячи з ціни, встановленої сторонами у Контракті на умовах поставки DAF ІНКОТЕРМС-2000.

Митний орган при перевірці поданих документів дійшов висновку, що документи, не містять всіх даних для визначення митної вартості товару за основним методом, документи містять розбіжності: у графі 6 залізничних накладних містяться посилання на контракт від 30.05.2013 року № 804/1323/818/34250/15 та контракт від 20.06.2013 року № 804/1323-818/35309/34, в гр. 23 залізничних накладених наявна інформація, щодо документів, що прямували разом з товаром, а саме: сертифікат країни походження та митна декларація країни відправлення. Варто вказати, що поставка і так здійснювалась за Контрактом від 20.06.2013 року № 804/1323-818/35309/34.

На виконання вимог Запорізької митниці Міндоходів позивачем було додатково надано: висновок Запорізької ТПП щодо вартісної характеристики товару №ОИ-199 від 19.07.2013 року; акт Запорізької ТПП щодо якісної характеристики товару №И-88 від 12.08.2013 року; виписку з бухгалтерської документації - прибуткові ордери №275п-276п від 27.11.2013 року. Інші зазначені в запиті митниці документи (договір з третіми особами, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи виробника товару) відповідачу не були надані, через їх відсутність в позивача, про що відповідача було своєчасно поінформовано. При цьому, на підтвердження неможливості їх отримання, митниці були надані: запит позивача до продавця №34-184 від 07.10.2013 року з проханням надати такі документи та відповідь продавця №10-07 від 07.10.2013 року з відмовою в їх наданні. Надати копію експортної митної декларації країни відправлення також не виявилось можливим, оскільки цей документ був вилучений митним органом на кордоні країни експорту.

Встановлено, що відповідач використав наявну у нього інформацію щодо раніше визнаних/визначених митних вартостей за основним та другорядними методами з розрахунку 0,3758 доларів США за 1 кг коксу нафтового марки «KT-Q», згідно ВМД № 112050000/2013/029200 від 04.11.2013 року. 09.12.2013 року ПАТ «Український графіт» було отримано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №112050000/2013/01309 та рішення №112050000/2013/000999/2 від 06.12.2013 року про коригування митної вартості товарів, відповідно до якого митна вартість імпортованого позивачем товару визначена відповідачем із застосуванням резервного методу, згідно наявної інформації та становить 375,8 доларів США за одну тону, а загальна вартість партії товару - 98384,44 доларів США, що на 26804,79 доларів США більше митної вартості товару, заявленої позивачем (71577,65 доларів США), в зв'язку з чим позивачем було подано до відповідача МД №112050000/2013/033197 від 09.12.2013 та сплачено на 42853,34 грн. більше митних платежів.

Позивач, не погодився з прийнятим рішенням, але з метою випуску у вільний обіг товару скористався правом наданим ч. 3 ст. 52 МК України та оформив 09.12.2013 року нову ВМД по формі МД-2 №112050000/2013/033197 та сплатив на 42853,34 грн. більше митних платежів.

Відповідно до ст. 49, ч. 1 ст. 50, ч. 2 ст. 52, ст. 53 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч. 2-4 ст. 57, ч. 1-2 ст. 58 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Встановлено, що Запорізькою митницею Міндоходів при коригуванні митної вартості товарів за вантажно-митними деклараціями №112050000/2013/032921 та №112050000/2013/033084, використовувалась інформація щодо раніше визнаних/визначених митних вартостей за основним та другорядними методами згідно за оформленням подібного товару, за раніше поданою ВМД № 112050000/2013/029200 від 04.11.2013 року. Така декларація подавалась позивачем у зв'язку з виникненням подібного спору про коригування митної вартості. Отримавши 04.11.2013 року відмову від Запорізької митниці Міндоходів стосовно митного оформлення товару за декларацією яка була продана 01.11.2013 року, позивач для допуску товару на митну територію України був змушений подати ВМД №112050000/2013/029200, тобто з визначеною у ній вартості ПАТ «Український графіт» не погоджується.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 29.01.2014 року по справі № П/808/268/14, яке залишене без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2014 року, відповідно до якого визнано протиправним та скасовано рішення Запорізької митниці Міндоходів про коригування митної вартості № 112050000/2013/000891/2 від 01.11.2013 року. Відповідно до оскаржуваного рішення митниці, позивачем було подано для розмитнення товарів декларацію, яка стала підставою для коригування митної вартості, рішення та картка є оскаржуваними позивачем.

Колегія суддів зазначає, що позивачем при поданні 05.12.2013 року та 06.12.2013 року вантажно-митних декларацій, митна вартість була визначена на підставі контракту на поставку коксу нафтового сумарного малосірнистого марки «KT-Q», позивачем для митного оформлення було надано всі документи, які обґрунтовують заявлену митну вартість товару. Позивачем були надані всі документи, яку дають змогу встановити митну вартість товару, вимагання від ПАТ «Український графіт» інших документів, є перевищенням повноважень з боку митного органу.

Вирішуючи спір по суті, колегія суддів виходить з положень ч. 2 ст. 72 КАС України та вважає, що відповідачем не доведено правомірність своїх рішень та вважає, що у відповідача не було підстав застосовувати другорядний метод визначення митної вартості товарів.

ПАТ «Український графіт» у своїх вимогах до суду, просило зобов'язати Запорізьку митницю Міндоходів у встановленому законодавством порядку скласти та направити ГУ ДКС України в Запорізькій області висновок про повернення позивачу з Державного бюджету України надмірно сплачені митні платежі в сумі 127249,67 грн., з цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п.п. 2-4 Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого,наказом Державної митної служби України, Державного казначейства України 20.07.2007 року N 611/147, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 року за № 1095/14362, (який діяв на час виникнення правовідносин) повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів здійснюється на підставі висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації. Зазначений висновок оформлюється відповідно до заяви платника, яка подається до митного органу, що здійснював оформлення митної декларації. Митний орган на підставі заяви платника готує висновок про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, та не пізніше п'яти робочих днів від дня прийняття керівником митного органу рішення про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, направляє його для виконання відповідному органу Державного казначейства України разом із супровідним листом, в якому вказується кількість висновків, загальна сума, яка підлягає поверненню.

Матеріалами справи встановлено, що позивач 16.12.2013 року звертався до Запорізької митниці Міндоходів з заявами про повернення коштів фінансової гарантії на визначені банківські розрахункові рахунки.

Колегія суддів зазначає, що на час звернення позивача до митного органу з заявою про повернення коштів, не було підстав для направлення висновку митним органом до казначейської служби про повернення надмірно сплачених митних платежів, оскільки рішення про коригування митної вартості та картки відмови були оскаржені. Лише у момент скасування вказаних рішень та карток відмови у позивача виникло право вимагати відшкодувати заставні кошти.

Отже, позовна вимога про зобов'язання Запорізької митниці Міндоходів у встановленому законодавством порядку скласти та направити ГУ ДКС України в Запорізькій області висновок про повернення позивачу з Державного бюджету України надмірно сплачені митні платежі, є передчасною. Без вирішення спору щодо коригування митної вартості та дій митниці щодо винесення карток відмови у митному оформленні не було порушено право позивача і відшкодування зайво сплачених платежів було не можливим.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції відносно того, що подання до органів казначейської служби висновків про повернення з Державного бюджету України митних платежів є виключною компетенцією митного органу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, як таку, що прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги Запорізької митниці Міндоходів та Публічного акціонерного товариства «Український графіт» - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05 червня 2014 року по справі № 808/2935/14 - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.М. Лукманова

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: Т.С. Прокопчук