Постанова № 42338697, 13.01.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.01.2015 Справа № 904/8369/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Паруснікова Ю.Б. (доповідач);

суддів: Білецької Л.М., Верхогляд Т.А.

при секретарі судового засідання: Ситніковій М.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: Мєхоношин Д.В., представник за довіреністю від 10.07.2014 № 137;

від відповідача: у судове засідання не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гончарово» на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2014 по справі № 904/8369/14 (суддя Колісник І.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроскоп Україна», м. Київ

до Сільскогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Гончарово», с. Водяне, Дніпропетровської області

про стягнення 398 820,28 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2014 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроскоп Україна» задоволено повністю.

Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Гончарово» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроскоп Україна» основний борг у сумі 209904,33 грн., штраф у сумі 20990,43 грн., курсову різницю у сумі 167925,52 грн. та судовий збір у сумі 7976,41 грн.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване наявністю у відповідача заборгованості за поставлений позивачем товар за видатковою накладною № ДЗБ-000916 від 03.04.2013 у сумі 209904,33 грн., а також обґрунтованістю заявленої позивачем, згідно п. п. 2.2., 6.5. договору, курсової різниці у сумі 167925,52 грн. та 10 % штрафу за порушення покупцем строків попередньої оплати за товар у сумі 20990,43 грн.

Непогоджуючись з рішенням господарського суду відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2014 по справі № 904/8369/14 та прийняти нове рішення, яким частково відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, а саме в частині стягнення курсової різниці у розмірі 167925,52 грн.

Апеляційна скарга мотивована необґрунтованістю прийнятого місцевим господарським судом рішення, неналежним дослідженням матеріалів справи. При цьому апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що стягнення з нього курсової різниці, у зв'язку зі зміною курсу долара США, не узгоджується з вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.98 № 1998 (1998-98-п) «Про удосконалення порядку формування цін», і що фактично ця сума є збитками кредитора, вимоги по стягненню яких, ним не заявлялися. Можливість врахування під час формування вільних цін доларового еквівалента вищезазначена постанова КМУ (1998-98-п) передбачає лише в частині імпортної складової структури ціни на продукцію, у структурі собівартості якої є частка імпорту.

11.12.2014 ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу прийнято до провадження і призначено до розгляду в судовому засіданні на 13.01.2015.

Відповідач, для у часті в розгляді справи, явку повноважного представника не забезпечив.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення господарського суду без змін.

13.01.2015 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставинам справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення за наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи 22.03.2013 між продавцем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроскоп Україна» (далі - позивач) та покупцем - Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Гончарово» (далі - відповідач) укладено договір купівлі-продажу насіння № 13НК102/ДНСС (далі - договір), згідно п. 1.1. якого в порядку та на умовах визначених цим договором, продавець зобов'язується передати у власність покупця сорти насіння (далі - товар) згідно специфікацій - додатків до договору, що становлять його невід'ємну частину, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість згідно умов договору.

Відповідно до п. 2.2. договору, на дату поставки товару ціна визначається в еквіваленті долара США до гривні та вказується у гривні. Ціна товару може бути змінена продавцем в односторонньому порядку, без попереднього узгодження з покупцем, у випадку зміни порядку та умов нарахування існуючих податків і зборів або інших змін у законодавстві, які впливають на вартість товару та порядок формування ціни на товар в період з дати підписання даного договору до дати поставки відповідної партії товару.

Ціна товару також може бути змінена продавцем в односторонньому порядку

у випадку зростання міжбанківського курсу придбання долара США до національної валюти України на 1 (один) або більше процентів, діючого на дату кожного фактичного платежу, відносно міжбанківського курсу придбання долара США до Національної валюти України, що діяв на дату першого платежу за договором/або поставки товару (в залежності від того, яка подія відбувається першою). У випадку проведення часткової попередньої оплати за товар наступні оплати за договором у разі зміни в сторону зменшення міжбанківського курсу долара США відносно гривні здійснюються за міжбанківським курсом долара США, визначеним на день першої оплати.

У випадку проведення часткової або повної попередньої оплати - ціна частини товару/партії товару, який відпускається покупцю, перераховується за ціною на день проведення попередньої оплати за нього.

Вартість товару розраховується за формулою та сплачується у гривні:

Х2=(Y2/Y1)*Х1, де:

Х1 - вартість товару у національній валюті України на дату першого платежу за договором/або поставки товару (в залежності від того, яка подія відбувається першою).

Y1 - міжбанківський курс придбання долара США до національної валюти України, який визначається як середній на міжбанківському валютному ринку на дату першого платежу за договором або поставки товару (в залежності від того, яка подія відбувається першою) з врахуванням комісії банків на обслуговування платежів у розмірі 0,3%.

Y2 - міжбанківський курс долара США до національної валюти України, визначається як середній на міжбанківському валютному ринку в день, що передує дню фактичних розрахунків по даному договору з врахуванням комісії банків на обслуговування платежів у розмірі 0,3%.

Х2 - кінцева вартість товару у національній валюті України до сплати.

При цьому загальна ціна товару, підрахована з урахуванням результатів коригування ціни на товар на дату здійснення кожного фактичного платежу, є фактичною загальною ціною товару за цим договором, яку покупець зобов'язаний оплатити. У випадку несвоєчасної оплати, покупець оплачує повну вартість придбаного товару з урахуванням п. 2.2. цього договору.

При цьому ціна на товар визначається на дату здійснення фактичного платежу. Курси валют і їх співвідношення визначається згідно даних, вказаних на сайті: www.udinform.com. Міжбанківський курс придбання долара США до національної валюти України, який визначається як середній на міжбанківському валютному ринку в день, що передує дню розрахунків за даним договором із врахуванням комісії банків на обслуговування платежів у розмірі 0,3%.

Тобто сторони дійшли згоди, що ціна товару та загальна сума договору зазначена в специфікації визначена у національній валюті України, перераховуються на суму еквівалентну доларам США за офіційним курсом НБУ на день фактичних розрахунків.

Згідно п. 2.3. договору покупець здійснює попередню оплату за товар у розмірі 20 % вартості кожної окремої партії товару, зазначеної у додатку або замовленні покупця, не пізніше, ніж за 5 днів до дати поставки відповідної партії товару. Решта вартості товару (вартість товару зменшена на суму здійсненої попередньої оплати) виплачується покупцем, згідно з нижченаведеного графіку платежів:

- до 15 вересня 2013 року - 30 відсотків вартості партії товару отриманої покупцем (що наростаючим підсумком складає 50 % вартості партії товару);

- до 20 жовтня 2013 року - 50 відсотків вартості партії товару отриманого покупцем (що наростаючим підсумком складає 100 % вартості товару).

Повний розрахунок за товар здійснюється покупцем не пізніше 20 жовтня 2013 року.

Договір набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення його печатками сторін і діє до остаточного виконання сторонами своїх зобов'язань (пункт 8.1. договору).

07.04.2014 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду до договору, у відповідності до якої сторони домовились, що за договором покупець зобов'язаний здійснити повну оплату за придбаний товар в строк до 01 вересня 2014 року (а. с. 12).

Таким чином, за умовами договору та додаткової угоди товар, поставлений за видатковою накладною № ДЗБ-000916 від 03.04.2013, мав бути сплачений відповідачем у строк не пізніше 01.09.2014.

На виконання умов договору та узгодженої специфікації до нього від 22.03.2013 позивач поставив, а відповідач через свого повноважного представника за довіреністю № 15 від 03.04.2013 прийняв товар - НК Бріо насіння соняшника (150 тис. нас.) на загальну суму 209904,33 грн., що підтверджується належним чином оформленою видатковою накладною № ДЗБ-000916 від 03.04.2013 (а. с. 13, 14).

Відповідач оплату за отриманий від позивача товар в порушення п. п. 1.1., 2.3. договору не виконав, доказів на підтвердження виконання грошових зобов'язань за отриманий товар не надав, наведених у позові доводів позивача не спростував, у зв'язку з чим, станом на 23.09.2014 його заборгованість від загальної вартості поставленого позивачем товару, складає 209904,33 грн., що і є причиною виникнення даного спору.

Згідно з ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За умовами частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи встановлені обставини справи і відповідно до умов договору строк оплати є таким, що настав, а тому місцевий господарський суд правомірно дійшов до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у сумі 209904,33 грн.

Згідно ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно зі ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Згідно ч.4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 6.5. договору сторони передбачили, що в разі порушення покупцем строків попередньої оплати та/або оплати за товар відповідно до графіку, встановленого договором, продавець має право стягнути з покупця штраф у розмірі 10 % від суми не сплаченої або несвоєчасно сплаченої вартості товару. Штраф сплачується за кожне порушення строків проведення оплати, встановлених договором.

Розмір вказаного штрафу відповідає фактичним обставинам справи, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 10% підлягає задоволенню у сумі 20990,43 грн.

Стаття 524 ЦК України визначає, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.

Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно зі статтею 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Отже, положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Аналогічна правова позиція відображена в практиці розгляду справ Верховним Судом України (постанова від 26.12.2011 № 16/23пд/2011 та постанова від 07.10.2014 № 910/763/13).

З урахуванням вищевикладеного, зміна курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти є правомірною підставою для здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни курсу національної валюти України.

Колегією суддів перевірено заявлену позивачем до стягнення з відповідача суму курсової різниці розраховану відповідно до пункту 2.2. договору, за даними сайту www.udinform.com, яка станом на 22.09.2014 з урахуванням комісії банків на обслуговування платежів, після проведення коригування ціни, складає 167 925,52 грн.

З урахуванням вищезазначеного рішення місцевого господарського суду в частині стягнення курсової різниці є правомірним, а тому зміні та скасуванню не підлягає.

Посилання апелянта на те, що стягнення з нього курсової різниці, у зв'язку зі зміною курсу долара США, не узгоджується з вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.98 № 1998 (1998-98-п) «Про удосконалення порядку формування цін» і що фактично ця сума є збитками кредитора, вимоги по стягненню яких, ним не заявлялися, а також посилання на те, що можливість врахування під час формування вільних цін доларового еквівалента вищезазначена постанова КМУ (1998-98-п) передбачає лише в частині імпортної складової структури ціни на продукцію, у структурі собівартості якої є частка імпорту, колегією суддів відхиляється з огляду на наступне.

Так, відповідно до п.1 ч.2 ст.92 Конституції України статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України встановлюється виключно законами України.

Згідно із законом «Про Національний банк України», декретом КМУ від 19.02.93 №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного конт ролю», що має силу закону, гривня є єдиним законним засобом платежу на території України. Водночас законодавчі акти не містять заборони на визначення обсягу зобов'язань в іноземній валюті.

Враховуючи положення ст.4 ЦК України постанова Кабміну від 18.12.98 № 1998 до даних правовідносин застосуванню не підлягає.

Аналогічної правової позиції дотримувався Вищий господарський суд України (постанова від 17.11.2009 по справі № 54/40-09).

З урахуванням вищезазначеного доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу і задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гончарово» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2014 по справі № 904/8369/14 залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 19.01.2015

Головуючий Ю.Б. Парусніков

Судді Л.М. Білецька

Т.А. Верхогляд