Ухвала суду № 42338496, 14.01.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2015 р. Справа № 876/10469/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Дяковича В.П.,

суддів: Онишкевича Т.В., Яворського І.О.,

за участі секретаря судового засідання Сердюк О.Ю.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2014 року по справі № 813/6646/14 за позовом ОСОБА_2 до Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання протиправними дій,бездіяльності та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

26.09.2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом, яким просив визнати протиправними дії і бездіяльність Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області та стягнути з відповідача кошти невиплаченого грошового забезпечення за період з 30 серпня 2007 року по 17 січня 2008 року.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2014 року позовну заяву - залишено без розгляду.

ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана ухвала винесена з порушенням норм процесуального права, неповністю досліджені обставини справи, просить зазначену ухвалу скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В апеляційній скарзі покликається на те, що до спірних правовідносин застосовуються норми ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), відповідно до положень якої у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення та підтримав доводи апеляційної скарги.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно ч.4 ст. 196 КАС України.

Судова колегія перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що постановою Сокальського районного суду Львівської області від 17.01.2008 р. у справі №2-а-26 2008р. задоволено позов ОСОБА_2 до ГУМВС України у Львівській області, поновлено позивача на посаді помічника дільничного інспектора міліції Червоноградського МВ ГУМВС України у Львівській області з 30.08.2007 р.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2008 р. у справі №22-а-6085/08, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.12.2008 р., змінено постанову Сокальського районного суду Львівської області від 17.01.2008 р. у справі №2-а-26 2008 р. та викладено її такій редакції: «визнати незаконним та скасувати наказ ГУ МВС України у Львівській області від 30.08.2007 р. №330 в частині звільнення старшого прапорщика міліції ОСОБА_2 з посади помічника дільничного інспектора міліції відділення інспекторів міліції Червоноградського міського відділу ГУМВС України у Львівській області, з 30.08.2007 р. за п. «є» ст.63 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України; поновити ОСОБА_2 на посаді помічника дільничного інспектора міліції Червоноградського МВ ГУМВС України у Львівській області з 30.08.2007 р.»

Судом встановлено, що у межах розгляду справи за позовом ОСОБА_2 до ГУМВС України у Львівській області про поновлення на роботі питання про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу суд не розглядав. У зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом, яким просив суд стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України кошти невиплаченого грошового забезпечення за період з 30.08.2007 року по 17.01.2008 року..

З аналізу спеціального законодавства, що регулює правовідносини, щодо проходження служби рядового і начальницького складу органів Міністерства внутрішніх справ України вбачається, що такі не регулюють строк звернення до суду щодо стягнення заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування законодавства про оплату праці" № 13 від 24.12.1999 року передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюється на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

Таким чином, суд вважає, що для визначення строку звернення до суду у справах про проходження служби рядового і начальницького складу органів Міністерства внутрішніх справ України слід застосовувати строк, встановлений ст.99 КАС України. Вказана позиція суду узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, висловленою в ухвалі від 22.01.2014р. у справі №К/800/48216/13.

Доводи позивача про те, що він довідався про порушення свого права на виплату грошового забезпечення за період з 30.08.2007 р. по 17.01.2008 р. з відповіді начальника Червоноградського МВ ГУМВС України у Львівській області від 29.08.2014 р. №Г-25 є безпідставними, оскільки з матеріалів справи вбачається, що 12.02.2009 р. позивач подавав до відповідача рапорт, в якому просив виплатити йому грошове забезпечення за період з 30.08.2007 р. по 13.10.2008 р. враховуючи звання, посадовий оклад та вислугу років (а.с.12).

Таким чином, позивач знав про порушене право щодо виплатити йому грошового забезпечення ще 12.02.2009 р., що підтверджується копією поданого ним рапорту, а звернувся до суду лише 22.09.2014 року (згідно поштового штемпелю на конверті), тобто, з порушенням місячного строку звернення до суду, передбаченого ч. 3 ст. 99 КАС України. Жодних переконливих доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду позивач не надано.

Пунктом 5 частини 1 статті 107 КАС України передбачено, що суддя, після одержання позовної заяви, з'ясовує чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом.

Частиною 1 статті 100 КАС України визначено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Оскільки позивач звернувся до суду лише 22.09.2014 року (згідно поштового штемпелю на конверті), тобто з пропуском строку звернення до суду та не навів жодних поважних причин пропуску ним строку звернення до суду, суд першої інстанції правильно залишив без розгляду позовні вимоги у зв'язку з поданням позову після закінчення строків, установлених законом.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, виніс ухвалу у відповідності до норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Керуючись статтями ст. 160, 195, 196, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2014 року по справі № 813/6646/14- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.П. Дякович

Судді Т.В. Онишкевич

І.О. Яворський