Рішення № 42338293, 14.01.2015, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 січня 2015 р. Справа № 903/1201/14

Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали по справі

за позовом Дочірнього підприємства "Савсервіс Карпати", м. Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Схід-Захід", м. Луцьк

про стягнення 14 221, 22 грн.

Суддя: С.В. Бондарєв

За участю представників сторін:

від позивача: Кірепко В.П.-дов. №05/2014 від 01.01.2014р.

від відповідача: н/з

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представнику позивача роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні учаснику судового процесу згідно ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки.

В судовому засіданні 14.01.2015 року відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: Позивач- Дочірнє підприємство "Савсервіс Карпати"-звернувся до господарського суду з позовом до відповідача- Товариства з обмеженою відповідальністю"Торговий дім "Схід-Захід"-про стягнення 14 221,22 грн., в т.ч. 11 698,80грн.-заборгованості по оплаті товару, отриманого по видатковим накладним від 11.09.2014р. згідно договору поставки №LG-888К від 01.07.2014р., 246,21грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язання по оплаті отриманого товару за період з 03.10.2014р. по 20.11.2014р. згідно п. 7.1. договору, 2 246,66грн.-30% штрафу від вартості отриманого та не оплаченого в строк товару згідно п. 7.4 договору та 29,55грн. 3% річних за період з 03.10.2014р. по 20.11.2014р. згідно ст. 625 ЦК України.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по оплаті отриманого товару у встановлені договором поставки №LG-888К від 01.07.2014р. строки.

Ухвалою суду від 01.12.2014р. порушено провадження по справі та призначено її до розгляду на 17.12.2014р. на 11:30год.

Позивач в судовому засіданні 17.12.2014р. позовні вимоги підтримав та просив задовольнити останні в повному обсязі.

Водночас, супровідним листом б/н від 17.12.2014р. (вх.№ 01-29/12157/14) долучив до матеріалів справи копії Статуту ДП "Савсервіс Карпати" (нова редакція), затвердженого рішенням зборів учасників ТзОВ "Савсервіс-Центр" Протоколом №440 від 21.03.2011р., зареєстрованого 29.03.2011р. за №14151050013002839 та Положення про філію ДП "Савсервіс Карпати", затверджену Директором ДП "Савсервіс Карпати" Наказом №20 від 04.04.2011р.

Відповідач в судове засідання 17.12.2014р. не з'явився, витребуваних ухвалою суду доказів по справі суду не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвала суду від 01.12.2014р., направлена на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві, повернулась до суду органами поштового зв'язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Ухвалою суду від 17.12.2014р. розгляд справи відкладався згідно ст. 77 ГПК України з метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин по справі, зважаючи на неявку відповідача в судове засідання, неподання сторонами витребуваних судом доказів та необхідністю витребування додаткових доказів по справі.

Крім того, зобов'язано сторін представити суду: позивача-оригінали, долучених до позову доказів; чіткий, обгрунтований розрахунок суми основного боргу з зазначенням підстав нарахувань, проплат; чіткий, обгрунтований розрахунок пені, 3% річних, штрафу з зазначенням періоду нарахувань; докази проплат; довідку реєстратора про реєстрацію відповідача, перебування в Єдиному реєстрі та за якою адресою; довіреність; відповідача-письмові пояснення (обгрунтовані доводи та заперечення) по суті позовних вимог; докази проплати; статут.

Представник позивача в судовому засіданні 14.01.2015р. та у додаткових поясненнях від 14.01.2015р. (вх.№ 01-54/270/15) позовні вимоги підтримав та просив задовольнити останні в повному обсязі, вказавши, що сума основного боргу за поставлену продукцію була частково погашена за рахунок повернення відповідачем продукції позивачу згідно накладних на повернення товару №88754637 від 24.10.2014р. на суму 242,89грн. і №88754638 від 24.10.2014р. на суму 274,01грн. та за рахунок здійсненої 31.08.2014р. попередньої оплати на суму 465,94грн.

Крім того, супровідним листом б/н від 14.01.2015р. (вх.№ 01-54/271/15) до матеріалів справи долучив копію Витягу з ЄДР від 29.12.2014р. щодо ТзОВ "Торговий дім "Схід-Захід" та копію довідки про взаєморозрахунки за період з 01.09.2014р. по 13.01.2015р.

Відповідач в судове засідання 14.01.2015р. вдруге не з'явився, витребуваних ухвалою суду доказів по справі суду не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду спору, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4301032731354 від 10.12.2014р.

Беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, враховуючи те, що відповідач належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, явку відповідача не було визнано обов'язковою, господарський суд, заслухавши пояснення представника позивача, визнавши зібрані докази достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України, -

встановив:

01 липня 2014р. між Дочірнім підприємством "Савсервіс Карпати" (постачальник), в особі директора філії ДП "Савсервіс Карпати" у м. Луцьку Кірепка Віталія Павловича, що діє на підставі Положення про філію та довіреності №05/2014 від 01.01.2014р. та Товариством з обмеженою відповідальністю"Торговий дім "Схід-Захід" (покупець), в особі директора Опришка Тараса Пилиповича, що діє на підставі Статуту, був укладений договір поставки №LG-888К, згідно якого постачальник передає у власність, а покупець приймає та оплачує товар на умовах, визначених у даному договорі.

Розділом 2 даного договору сторони погодили ціну і загальну суму договору: ціни на товар встановлюються постачальником в прайс-листі (не є додатком до даного договору), формуються в національній валюті України та зазначаються в накладних. Товар постачається та оплачується за цінами, зазначеними в накладних на товар. Загальна сума договору складає загальну вартість товару, поставленого відповідно до умов даного договору і визначається шляхом складення сум товарних партій визначених у накладних.

Згідно пунктів 5.1.-5.2. договору поставки покупець здійснює розрахунки за товар протягом 7 календарних днів з дати прийому-передачі товару, якщо інші умови не передбачені сторонами у додатках до цього договору, які стають невід'ємними частинами даного договору з моменту їх підписання. В разі здійснення покупцем часткової оплати, а також вчинення інших дій, які свідчать про схвалення факту отримання товару, як то підписання акту звірки взаєморозрахунків, надання замовлення на поставку товару, направлення письмового звернення, листа, телеграми, тощо, покупець в подальшому не може посилатись на неотримання товару з мотивів відсутності належних повноважень представника на отримання такого товару і покупець зобов'язується сплатити його вартість на умовах даного договору. Постачальник має право пред'явити вимогу здійснити повну оплату всього поставленого товару, незалежно від настання строку платежу, якщо покупець прострочив оплату будь-якої партії товару більше ніж 7 календарних днів. Моментом виконання покупцем своїх зобов'язань по здійсненню розрахунків за товар є дата надходження відповідної суми на банківський рахунок або до каси постачальника. Якщо постачальником здійснюється дві та більше поставок товару на користь покупця, грошові суми, що отримує постачальник від покупця за цим договором, покривають заборгованість покупця перед постачальником в порядку черговості, починаючи з першої очікуваної оплати, яку зобов'язаний здійснити покупець за цим договором, в порядку зростання дати кінцевого строку оплати грошових сум за накладними на товар, який постачався, незалежно від того, що вказано покупцем в призначенні платежу при здійсненні оплати.

У відповідності до п. 6.1. цього договору, прийом-передача товару здійснюється представниками сторін в пункті доставки в порядку, визначеному чинним законодавством України, та оформлюється шляхом підписання накладних.

Згідно п. 7.1., 7.4. у разі несвоєчасної оплати вартості товару покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки виконання зобов'язання. У випадку прострочки покупцем оплати вартості товару більше ніж 30 календарних днів вважається, що покупець необґрунтовано відмовився від оплати товару та зобов'язаний сплатити постачальнику, крім установленої договором пені, штраф за ухилення від оплати у розмірі 30% від вартості отриманого та не оплаченого в строк товару.

Даний договір підписано сторонами, підписи скріплені печатками постачальника та покупця. (а.с. 8-9).

Додатком №1В (РG) до договору поставки №LG-888К від 01.07.2014р. сторони погодили умови здійснення покупцем розрахунків за товар, а саме покупець повинен сплатити постачальнику ціну товару протягом 21 календарного дня, починаючи з дати прийому-передачі товару.

Даний додаток підписано сторонами, підписи скріплені печатками постачальника та покупця. (а.с. 10).

На виконання договору поставки 11.09.2014р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 12 681,65грн., що стверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними від 11.09.2014р. №№88404182 на суму 3 597,73грн., 88404183 на суму 3 148,24грн., 88404184 на суму 742,91грн., 88404185 на суму 557,21грн., 88404223 на суму 122,81грн., 88422699 на суму 51,30грн., 88422700 на суму 51,30грн., 88400421 на суму 3 873,16грн., 88400424 на суму 536,99грн., а відповідач прийняв товар, що стверджується його підписами на накладних (а.с. 11-20).

Крім того, позивач визнає, що відповідач повернув позивачу товар на загальну суму 516,90грн., що підтверджується накладним на повернення товару від 24.10.2014р. №88754637 на суму 242,89грн. та №88754638 на суму 274,01грн.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач здійснив часткову оплату за отриманий по вищевказаним видатковим накладним товар в сумі 465,94грн., що стверджується аналізом субконто контрагенти за серпень 2014р. по ДП "Савсервіс Карпати".

Отже, позивач свої зобов'язання по поставці товару відповідачу згідно договору поставки №LG-888К від 01.07.2014р. виконав в повному обсязі, передавши відповідачу товар по вищевказаним видатковим накладним на загальну суму 12 681,65грн., що стверджується видатковими накладними.

Проте, відповідач свої зобов'язання по оплаті отриманого товару по видатковим накладним згідно договору поставки виконав частково на суму 465,94грн., що спричинило звернення кредитора з позовом до суду. Інших доказів в підтвердження оплати сторонами суду не надано.

Крім того, судом взято до уваги і повернення відповідачем позивачу товару на суму 516,90грн. згідно накладних на повернення товару від 24.10.2014р. №88754637 на суму 242,89грн. та №88754638 на суму 274,01грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Між сторонами було укладено договір, що за своєю правовою природою є договором поставки.

Договір поставки №LG-888К від 01.07.2014р. предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був (доказів суду не надано).

Згідно із частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч. 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів до нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи повернення відповідачем товару позивачу на суму 516,90грн. та часткову оплату товару в розмірі 465,94грн., заборгованість відповідача перед позивачем становить 11 698,80грн. та стверджується: договором поставки №LG-888К від 01.07.2014р., видатковими накладними від 11.09.2014р. №№88404182 на суму 3 597,73грн., 88404183 на суму 3 148,24грн., 88404184 на суму 742,91грн., 88404185 на суму 557,21грн., 88404223 на суму 122,81грн., 88422699 на суму 51,30грн., 88422700 на суму 51,30грн., 88400421 на суму 3 873,16грн., 88400424 на суму 536,99грн., накладними на повернення товару від 24.10.2014р. №88754637 на суму 242,89грн. та №88754638 на суму 274,01грн. та підлягає до стягнення в силу ст.ст. 193, 265 ГК України, якими встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Договором №LG-888К від 01.07.2014р. (п. 7.1) передбачено, що у разі несвоєчасної оплати вартості товару покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки виконання зобов'язання.

Позивачем нараховано пеню у розмірі 246,21грн., виходячи з подвійної облікової ставки НБУ за період за період з 03.10.2014р. по 20.11.2014р.

Згідно ст.ст.230-232 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст.ст. 1, 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розрахунок нарахування пені перевірено судом за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ" 9.1.3. і, оскільки розмір нарахувань здійснений в межах сум, зазначених позивачем, суд задовольняє вимоги позивача в межах суми вимог, а саме: 246,21грн. пені за період з 03.10.2014р. по 20.11.2014р. згідно ст.ст. 230-232 ГК України, ст.ст. 1, 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", п. 7.1 договору.

Крім того, згідно п. 7.4. договору поставки, у випадку прострочки покупцем оплати вартості товару більше ніж 30 календарних днів вважається, що покупець необґрунтовано відмовився від оплати товару та зобов'язаний сплатити постачальнику, крім установленої договором пені, штраф за ухилення від оплати у розмірі 30% від вартості отриманого та не оплаченого в строк товару.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Дана правова позиція висвітлена у постановах Верховного Суду України "Про стягнення боргу" №3-88гс11 від 09.04.2012р., №3-24гс12 від 27.04.2012р., що є обов'язковими для судів в силу ст. 11128 ГПК України.

Сторони у договорі №LG-888К від 01.07.2014р. (п. 7.4.) передбачили господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки у формі штрафу.

Договір недійсним в частині п. 7.4. не визнавався.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З огляду на викладене, підставні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 2 246,66грн. 30% штрафу від вартості отриманого та не оплаченого в строк товару по накладним від 11.09.2014р. №88404182, №88404183, №88404184 згідно ст.ст. 230-231 ГК України, ст.ст. 549, 627 ЦК України та п. 7.4. договору.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежів, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вищий господарський суд України у п.п. 1.3, 4.1 постанови пленуму від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначив, що статтю 625 ЦК України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", і ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з представленими господарському суду розрахунками, не оспореними відповідачем, позивачем відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України було нараховано відповідачу 29,55грн. 3% річних за період з 03.10.2014р. по 20.11.2014р.

Розрахунок нарахування річних перевірено судом за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ" 9.1.3..

Розглянувши позовні вимоги щодо стягнення річних, суд вважає, що останні підставні, нараховані у відповідності та з дотриманням вимог чинного законодавства України та підлягають до задоволення згідно зі ст. 625 ЦК України.

Згідно ст. 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, вимоги позивача слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 827,00грн. слід віднести на нього відповідно до ст.49 ГПК України.

Беручи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 11, 92, 95, 202, 205, 216, 241, 525, 526, 549, 551, 599, 625, 626, 627, 629, 655, 692 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 175, 181, 193, 216, 230-232 ГК України, ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Схід-Захід" (43021, Волинська область, м. Луцьк, вул. Бойка, 1, код 33463211)

на користь Дочірнього підприємства "Савсервіс Карпати" (79055, м. Львів, вул. Роксоляни, 59, код 30387458)

14 221,22грн., в т.ч. 11 698,80грн.-основного боргу, 246,21грн.-пені, 2 246,66грн.-30 %штрафу, 29,55грн.-3% річних та 1 827,00грн.-витрат пов'язаних з оплатою судового збору.

Повне рішення складено

17.01.2015р.

Суддя С. В. Бондарєв