Рішення № 42331003, 17.01.2015, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 січня 2015 р. Справа № 903/1214/14

за позовом державного підприємства "Енергоринок", м. Київ

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Галичина", м. Луцьк

про стягнення штрафу у розмірі 45000 грн.

Суддя Вороняк А.С.

при секретарі судового засідання Чорному С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Калінін М.В., довіреність №01/44-744Д від 25.12.2014р.;

від відповідача: Олексюк В.В., довіреність №1512 від 15.12.2014р., Вітт В.В., довіреність б/н від 01.01.2015р..

Відповідно до ст.20 Господарського процесуального кодексу України(далі - ГПК України) роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст.22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу від представників сторін не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: державне підприємство "Енергоринок" звернулось з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Галичина" про стягнення штрафу у розмірі 45000 грн.. Позовні вимоги обґрунтовує ст.ст. 193, 216, 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 526, 611 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, визначених у п. 1 додаткової угоди від 25.06.2014р. № 10601/04 до договору №10600/04 від 25.06.2014р., а саме щодо строків реєстрації автоматизованої системи комерційного обліку електроенергії у Головного оператора системи комерційного обліку Оптового ринку електричної енергії відповідно до Порядку реєстрації автоматизованих систем комерційного обліку електричної енергії на Оптовому ринку електричної енергії України, у зв'язку з чим ДП «Енергоринок» нарахувало штраф у зазначеному в позові розмірі.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 02.12.2014р. було порушено провадження у справі, а справу призначено до розгляду на 17.12.2014р. та зобов'язано сторони надати суду ряд документів, необхідних для об'єктивного розгляду справи по суті.

17.12.2014р. через канцелярію суду від позивача надійшла заява б/н від 16.12.2014р., в якій позивач зазначає, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та немає рішення цих органів з такого спору. До даної заяви додано: довідку з ЄДРПОУ №23-07/2673 від 11.12.2014р., копію довіреності №01/44-631Д від 21.05.2014р..

В судовому засіданні 17.12.2014р. представником відповідача подано супровідний лист з наступними додатками: копія листа №03/35-8944 від 09.09.2014р., копія листа №03/35-9865 від 02.10.2014р., копія листа №482/10Т від 17.10.2014р., копія свідоцтва № 363 від 14.11.2014р..

В судовому засіданні 17.12.2014р. судом оголошено перерву згідно ст.77 ГПК України до 24.12.2014р. для подання відповідачем витребуваних ухвалою суду від 02.12.2014р. доказів.

24.12.2014р. на адресу суду від позивача поступили додаткові пояснення №04/44-12925 від 22.12.2014р. з додатками та клопотання про залучення доказів до матеріалів справи від 22.12.2014р.. В додаткових поясненнях №04/44-12925 від 22.12.2014р. позивач зазначає, що листами №03/35-8944 від 09.09.2014р. та №03/35-9865 від 02.10.2014р. ДП "Енергоринок" повідомляло ТзОВ "Завод "Галичина", що передача даних по АСКОЕ відповідачем в серпні, вересні 2014 року відбувалася некоректно, оскільки продаж електроенергії на ОРЕ України не здійснювався до 01.10.2014р., тому позивач (головний оператор) вищезазначеними листами змушений був продовжити попередні випробування до 30.09.2014р. та до 31.10.2014р. відповідно. Листи ДП "Енергоринок" про продовження терміну попередніх випробувань АСКОЕ не є пролонгацією терміну реєстрації АСКОЕ та складовими Додаткової угоди №10601/04 від 25.06.2014р., оскільки не відповідають загальному порядку укладання господарських договорів, визначеному ст.181 ГК України.

24.12.2014р. від відповідача поступили письмові пояснення №221 від 24.12.2014р. з додатками. В даних письмових поясненнях відповідач зазначає, що Додаткова угода №10601/04 від 25.06.2014р. до Договору була підписана фактично під тиском ДП «Енергоринок», що фактично використовує монопольне положення на ринку та забезпечує купівлю, облік та розрахунки за альтернативну електроенергію. Умовою укладення основного Договору було підписання Додаткової угоди, щодо реєстрації АСКОЕ, при цьому, факт її підписання був скритий ДП «Енергоринок» перед НКРЕ, яка згідно статті 12 Закону України «Про електроенергетику» повинна погоджувати всі договори станцій, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел. Про це також свідчить той факт, що Договір та Додаткова угода №10601/04 від 25.06.2014р. були підписані в один день, однак погодження було отримано лише щодо Договору без Додаткової угоди, тому дана Додаткова угода не набула чинності. Відповідачем вживалося всіх необхідних заходів для реєстрації АСКОЕ, однак у зв'язку з наявністю технічних проблем у Сторін під час здійснення попередніх випробувань, строки випробувань неодноразово переносилися на один календарний місяць. Отже, після усунення технічних та програмних перешкод зі сторони позивача та фактичного продажу електроенергії відповідач отримав можливість здійснити належні заходи для виконання зобов'язань щодо реєстрації АСКОЕ. Матеріали справи не містять доказів, що в результаті несвоєчасної реєстрації АСКОЕ відповідачем, позивач поніс збитки, тому позивач стягуючи з відповідача неустойку в значному розмірі фактично порушує принцип компенсаційного характеру неустойки та принцип справедливості та намагається отримати додаткові прибутки за рахунок сплати штрафів відповідачем.

24.12.2014р. на адресу суду від відповідача поступило клопотання №222 від 24.12.2014р., згідно якого просить суд відкласти розгляд справи для надання НКРЕ відповіді на запит №966/121 від 19.12.2014р. про те чи погоджувала НКРЕ Додаткову угоду №10601/04 від 25.06.2014р., а в судовому засіданні 24.12.2014р. представники відповідача просили також надати час для можливості мирного врегулювання спору.

В судовому засіданні 24.12.2014р. судом оголошено перерву згідно ст.77 ГПК України до 14.01.2015р. для подання нових доказів та для мирного врегулювання спору.

14.01.2015р. на адресу суду від представника позивача поступило клопотання про долучення доказів до матеріалів справи з додатками.

14.01.2015р. на адресу суду від представника відповідача поступили додаткові заперечення, згідно яких повідомляє, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг листом №9970/23/61-14 від 29.12.2014р. повідомила, про те, що додаткову угоду від 25.06.2014р.№10601/04 не погоджувала, тому дана угода на думку відповідача не набула чинності. Фактичний продаж електроенергії відповідачем для позивача розпочався 01.10.2014 року, тому з цього моменту на думку відповідача, позивач міг розпочати випробовування АСКОЕ.

В судовому засіданні 14.01.2015р. представник позивача позовні вимоги підтримав, позов просив задовольнити.

В судовому засіданні 14.01.2015р. представники відповідача просять суд відмовити в задоволені позову, додатково повідомили, що п. 2 прохальної частини додаткового заперечення №14 від 14.01.2015р. слід не вважати вимогою, при оцінці доказів врахувати той факт, що додаткова угода від 25.06.2014р. № 10601/04 є такою, що не набула чинності.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представників відповідача, господарський суд, -

встановив:

25.06.2014р. між державним підприємством "Енергоринок" (далі - ДПЕ) та товариством з обмеженою відповідальністю "Завод "Галичина" (далі - ВАД) було укладено договір №10600/04 (далі - Договір) (а.с. 9-14).

Згідно п.1.1. Договору ВАД (відповідач) зобов'язується продавати, а ДПЕ (позивач) зобов'язується купувати електроенергію, вироблену ВАД та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору.

Згідно п.2.1 Договору сторони визнають свої зобов'язання згідно з Договором між Членами Оптового ринку електричної енергії (далі - ДЧОРЕ) України, чинними додатками до нього та керуються його положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього Договору.

Згідно п.3.1. Договору сторонами погоджено, що обсяг фактично проданої та купленої електроенергії визначається згідно з Інструкцією про порядок здійснення розрахунків на ОРЕ України з використанням погодинних даних, отриманих з автоматизованої системи комерційного обліку електроенергії (далі - АСКОЕ), яка охоплює точки обліку згідно з Інструкцією про порядок комерційного обліку електричної енергії (далі ІКО).

Згідно п.3.2 Договору облік електроенергії, що ВАД продає ДПЕ та експлуатація АСКОЕ здійснюються згідно з ІКО.

Згідно п.5.2.1 Договору ВАД зобов'язаний здійснювати виробництво та продаж електроенергії ДПЕ в обсягах, які забезпечуються наявними альтернативними джерелами енергії.

Згідно п.8.3 Договору сторони передбачили, що у випадку внесення змін до цього Договору, вони мають бути оформлені у вигляді додаткової угоди (за виключенням повідомлень про зміну поштових та банківських реквізитів) за підписами уповноважених осіб Сторін та скріплені їх печатками.

25.06.2014р. між ДП "Енергоринок" та ТзОВ "Завод "Галичина" підписано додаткову угоду №10601/04 до Договору (далі - Додаткова угода) (а.с.15), яка підписана представниками сторін та скріплена печатками.

Згідно п.1 Додаткової угоди, сторони погодили, що ВАД зобов'язується в термін до 15 вересня 2014 року здійснити реєстрацію АСКОЕ у Головного оператора системи комерційного обліку Оптового ринку електричної енергії відповідно до Порядку реєстрації автоматизованих систем комерційного обліку електричної енергії на Оптовому ринку електричної енергії України.

Згідно п.2 Додаткової угоди, у випадку порушення ВАД умов п.1 цієї Додаткової угоди, ДПЕ має право нарахувати штраф у розмірі 3000 грн. за кожен день такого порушення, а ВАД, в разі нарахування ДПЕ штрафу, зобов'язується сплатити його на користь ДПЕ. Сплата штрафу здійснюється ВАД на поточний рахунок ДПЕ.

Згідно п.п. 5, 6 Додаткової угоди, дана угода є невід'ємною частиною Договору та набирає чинності 08 липня 2014 року.

ТзОВ "Завод "Галичина" прийняті на себе договірні зобов'язання не виконало, до 15.09.2014р. не здійснило реєстрацію АСКОЕ у Головного оператора системи комерційного обліку Оптового ринку електричної енергії, тому позивачем нараховано відповідачу штраф в сумі 45000 грн. за період з 16.09.2014р. по 30.09.2014р..

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензією №17/35 від 06.10.2014р. про сплату штрафних санкцій, яка направлена цінним листом з описом вкладення та залишена відповідачем без задоволення (а.с.16-20).

Згідно ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У силу ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що умови укладеного між сторонами Договору (з урахуванням Додаткової угоди) відповідають вимогам Цивільного кодексу України та іншим актам цивільного законодавства; особи, які уклали Договір та Додаткову угоду мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників цих правочинів було вільним і відповідало їх внутрішній волі, сторони визначили та погодили на свій розсуд у Додатковій угоді умови щодо нарахування штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов'язань з реєстрації АСКОЕ до 15.09.2014р. та дотрималися вимог статті 203 Цивільного Кодексу України і мали на меті реальне настання правових наслідків, про що свідчить той факт, що сторони приступили до їх виконання.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Приписами ст. 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з п.6.10 Порядку реєстрації автоматизованих систем комерційного обліку електричної енергії на оптовому ринку електричної енергії України, погодженого постановою НКРЕ від 17.11.2011 №2195 (далі-Порядок) (а.с.52-62) для реєстрації АСКОЕ власник або Оператор мають звернутися до Головного оператора із заявою про реєстрацію АСКОЕ на ОРЕ України та надати повний комплект документів, що вимагається цим Порядком.

Згідно п.6.11 Порядку перед реєстрацією власники АСКОЕ або Оператори мають провести разом з Головним оператором попередні випробування стосовно визначення готовності та придатності даних АСКОЕ для використання в розрахунках.

Згідно п.8.1.1 Порядку для реєстрації АСКОЕ необхідно провести попередні випробування, які складаються з:

- перевірки передачі даних з АСКОЕ суб'єкта ОРЕ до Головного оператора;

- перевірки повноти, актуальності та достовірності формування власних даних та обробки даних на перетині з кожним суміжним суб'єктом, з яким здійснюється взаємопогоджений обмін даними.

Згідно п.8.1.2 Порядку термін проведення попередніх випробувань АСКОЕ складає 1 місяць, починаючи з 1 числа та закінчуючи останнім числом місяця.

Згідно п.8.1.3 Порядку в разі успішного проведення попередніх випробувань АСКОЕ Головний оператор зобов'язаний протягом 10 робочих днів надати акт готовності АСКОЕ до формування даних для розрахунків.

Згідно п.6.13 Порядку результатом успішного завершення розгляду наданих документів є видача Свідоцтва про внесення до Реєстру АСКОЕ.

В Акті перевірки готовності АСКОЕ до формування даних для розрахунків від 14.11.2014р. (а.с.47), який підписаний сторонами та скріплений їхніми печатками, зазначено, що протягом періоду з 01.10.2014р. до 31.10.2014р. проводилося попереднє випробовування АСКОЕ ТОВ «Завод Галичина» в частині передачі даних до Головного оператора системи комерційного обліку Оптового ринку електричної енергії України, перевірки їх повноти та достовірності. Дані випробовування АСКОЕ не проводяться без фактичного продажу електроенергії відповідачем позивачу. До 01.10.2014р. відповідач не здійснював продаж електроенергії на ОРЕ, що стверджується листом вих.№482/10Т від 17.10.2014р.(а.с.39).

Як встановлено судом, п. 1 Додаткової угоди була встановлена гранична дата виконання відповідачем обов'язку із реєстрації АСКОЕ - до 15.09.2014р.. Проте, фактичною датою її реєстрації є 14.11.2014р., що підтверджується відповідним свідоцтвом про внесення до Реєстру автоматизованих систем комерційного обліку ринку електричної енергії, що зареєстроване за №363 (а.с.40).

Враховуючи, що Договір (п.8.6) та Додаткова угода (п.6) набрали чинності 08.07.2014р., то згідно п. 8.1.2 Порядку, випробування АСКОЕ мали початись з 01.08.2014р. та закінчитись 31.08.2014р., тобто відповідач мав змогу до 15 вересня 2014р. здійснити реєстрацію АСКОЕ. Проте в порушення взятих на себе зобов'язань згідно п.1.1, п.5.2.1 Договору, відповідач не здійснював до 01.10.2014р. фактичний продаж електроенергії, що призвело до надання відповідачем недостовірних даних комерційного обліку за серпень та вересень 2014 року, спричинило до затягування строків проведення попередніх випробувань АСКОЕ та її реєстрації лише 14.11.2014р.. Доказів непереборної сили (стаття 6 Договору), з настанням яких відповідач звільняється від виконання зобов'язань по Договору відповідачем не надано.

Зволікання відповідача призвели до продовження позивачем попередніх випробувань АСКОЕ, зокрема листом №03/35-8944 від 09.09.2014р. до 30.09.2014р., а листом №03/35-9865 від 02.10.2014р. до 31.10.2014р. (а.с.37-38). Проте зміни до Додаткової угоди сторонами не вносились, що стверджується листом №03/35-10903 від 30.10.2014р.(а.с.69-70), згідно якого позивач вказує, що листи №03/35-8944 від 09.09.2014р. та №03/35-9865 від 02.10.2014р. не є складовими Договору і не можуть вважатись пролонгацією терміну реєстрації АСКОЕ (згоди досягнуто не було). Дані листи суд розцінює, як переписку між сторонами, а не зміну умов Договору (Додаткової угоди) в частині продовження терміну реєстрації АСКОЕ, оскільки згідно ст.188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно ч.3 ст.653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Отже, відповідачем не надано суду доказів погодження сторонами терміну реєстрації АСКОЕ у формі додаткової угоди згідно п.8.3 Договору, що у свою чергу, свідчить про те, що відповідач допускав можливість виконання взятих на себе зобов'язань у строки, передбачені Додатковою угодою.

Договір та Додаткова угода недійсними у судовому порядку не визнавалися, у зв'язку з чим, у силу ст. 629 ЦК України, вони є обов'язковими для виконання сторонами. Доказів протилежного сторони суду не надано.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Виходячи з фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про те, що у встановлені Додатковою угодою строки відповідач взяті на себе зобов'язання щодо реєстрації АСКОЕ у Головного оператора системи комерційного обліку Оптового ринку електричної енергії не виконав, тобто є таким, що порушив (прострочив виконання) зобов'язання.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Згідно ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Згідно ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

Згідно ст. 230 ГК України штрафні санкції - це господарські санкції у вигляді грошової суми ( неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Суд перевіривши наведений у позовній заяві розрахунок штрафу у розмірі 45000 грн. за період з 16.09.2014р. по 30.09.2014р.(а.с. 3), вважає його вірним та підтвердженим матеріалами справи, а позовні вимоги про стягнення з відповідача 45000 грн. штрафу заявленими з правомірних підстав.

Згідно ст.233 ГК України, суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно п.3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Отже, зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки(штрафу), суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення розміру штрафних санкцій. При цьому, розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Зобов'язання, яке передбачене п. 1 Додаткової угоди, виконане відповідачем несвоєчасно проте у повному обсязі, у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про заподіяння тяжких наслідків позивачу через неналежним виконанням зобов'язання з реєстрації АСКОЕ відповідачем, суд враховуючи інтереси позивача, що ТзОВ "Завод "Галичина" являється виробником електроенергії з альтернативних джерел, з метою дисциплінування відповідача до виконання умов Договору, вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин приписи п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, зменшивши розмір штрафу на 50%, тобто на 22500грн., стягнувши з відповідача на користь позивача 22500 грн. (50% суми від заявленої до стягнення штрафу). Стягнення з відповідача грошових коштів у вищевказаній сумі, на думку суду, є адекватною санкцією за порушення ним договірного зобов'язання та відповідає інтересам обох сторін.

Доводи відповідача, викладених в письмових пояснення №221 від 24.12.2014р., з приводу того, що додаткова угода до Договору була підписана фактично під тиском ДП «Енергоринок», судом до уваги не беруться, оскільки дані доводи не підтверджені належними та допустимими доказами.

З приводу доводів відповідача, що викладені в письмових пояснення №221 від 24.12.2014р., зокрема, що Додаткова угода № 10601/04 від 25.06.2014року не набула чинності у зв'язку з непогодженням НКРЕ, суд зазначає наступне.

Згідно ст.22 ЗУ «Про засади функціонування ринку електричної енергії України» від 24.10.2013р. купівля-продаж такої електричної енергії за "зеленим" тарифом здійснюється на підставі договору між виробником, якому встановлено "зелений" тариф та який входить до складу балансуючої групи виробників за "зеленим" тарифом, та гарантованим покупцем. Такий договір укладається на основі типового договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом на строк дії "зеленого" тарифу, встановленого для відповідного виробника. Типовий договір купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом затверджується національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Договір №10600/04 від 25.06.2014р. погоджений НКРЕ, що стверджується підписом представника останнього та відбитком печатки.

Згідно ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Оскільки п.8.3 Договору сторони передбачили, що у випадку внесення змін до цього Договору, вони мають бути оформлені у вигляді додаткової угоди (за виключенням повідомлень про зміну поштових та банківських реквізитів) за підписами уповноважених осіб Сторін та скріплені їх печатками, тому даним пунктом Договору, який узгоджується з ст.654 ЦК України, встановлено форму внесення змін, яка не передбачає затвердження (погодження) Додаткової угоди НКРЕ.

В силу ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому вимоги, що пред'являються до доказів, визначені ст.34 ГПК України, відповідно до якої, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, враховуючи зменшення судом належної до сплати суми штрафу, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню в сумі 22500 грн., а в частині стягнення 22500 грн. слід відмовити.

Згідно п.4.3. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України №7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Оскільки справу до розгляду в суді доведено з вини відповідача, то судовий збір згідно ст.49 ГПК України в сумі 1827 грн. слід покласти на нього.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Галичина" (43000, Волинська обл., м.Луцьк, вул.Кременецька, буд. 38, код ЄДРПОУ 33513052) на користь державного підприємства "Енергоринок" (01032, м.Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27, код ЄДРПОУ 21515381) 22500 (двадцять дві тисячі п'ятсот гривень) грн. штрафу та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень) грн. сплаченого позивачем судового збору.

3. У позовних вимогах державного підприємства "Енергоринок" до товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Галичина" в частині стягнення 22500 грн. штрафу - відмовити.

Повний текст рішення складено

17.01.2015

Суддя А. С. Вороняк