Постанова № 42337462, 17.01.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2015 року 08:05 № 826/18730/14

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Саніна Б. В. при секретарі судового засідання Дмитрієвій В. В. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1доДержавної податкової інспекції у Святошинському району Головного управління Міндоходів у м. Києві Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києвіпровизнання дій протиправними та скасування вимоги

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (надалі - Позивач/ОСОБА_1.) до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України (надалі - Відповідач-1/ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) та Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві (надалі - Відповідач-2/РС ГУЮ у м. Києві) в якому просить суд:

1. Визнати незаконними дії особи з назвою «Державна податкова інспекція у Святошинському районі ГУ Міндоходів і зборів у Києві» щодо складення Вимоги №Ф-466 від 14.08.2014 р. у зв'язку з відсутністю у останньої відповідного обсягу повноважень.

2. Скасувати державну реєстрацію особи з назвою «Державна податкова інспекція у Святошинському районі ГУ Міндоходів і зборів у Києві» як таку, що проведена на підставі нечинних установчих документів з порушенням вимог Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (надалі - Закон №755).

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва №826/18730/14 від 18.12.2014 р. Позивачу було відмовлено у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог, а саме: скасувати державну реєстрацію особи з назвою «Державна податкова інспекція у Святошинському районі ГУ Міндоходів і зборів у Києві» як таку, що проведена на підставі нечинних установчих документів з порушенням вимог Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».

Водночас, розглянувши позовну заяву та подані до неї матеріали, в частині п.1 позовних вимог адміністративного позову, суд дійшов висновку про достатність достатніми для відкриття провадження у справі в частині позовних вимог.

В судове засідання не з'явився представник Позивача, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, подано клопотання про розгляд справи за його відсутності. В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що особа з назвою «ДПІ у Святошинському р-ні Гу Міндоходів і зборів у Києві» незаконно винесла Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-466 від 14.07.2014 р. (надалі - Вимога №Ф-466), оскільки державна реєстрація даної особи проведена з істотними порушеннями вимог Закону №755 за відсутності чинних установчих документів.

У судове засідання 14.10.2014 року з'явився представник Відповідача-1, який проти задоволення позову заперечував, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях проти позову, в яких зазначено, що, виносячи Вимогу №Ф-466, ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві діяла у межах та на підставі наданих їй повноважень. При цьому, представником відповідача-1 вказано, що положення, на підставі якого діє ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві не є нормативно-правовим актом, а тому не підлягає державній реєстрації.

В судове засідання не з'явився представник РС ГУЮ у м. Києві, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, клопотання про відкладення судового розгляду справи не подавалось.

Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), враховуючи неприбуття належним чином повідомленого Позивача та Відповідача-2, а також відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд перейшов до письмового провадження по справі.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представника ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

14.08.2014 р. ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винесено Вимогу №Ф-466, якою ОСОБА_1 повідомлено про те, що станом на 31.07.2014 р. заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені останнього становить 11 111,92 грн.

Позивач скористався досудовим вирішенням справи, та за результатами адміністративного оскарження отримав рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги №3153/р/99-99-10-01-07-15 від 13.11.2014 р., відповідно до якого Вимога №Ф-466 та рішення Головного управління Міндоходів у м. Києві за результатом розгляду первинної скарги №2192/р/26-15-10-09-25 від 26.09.2014 р. залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Позивач вважаючи, що Відповідачем під час винесення Вимоги №Ф-466 було порушено охоронювані права та інтереси Позивача, тому звернувся до суду для захисту своїх прав та інтересів.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначається Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (надалі - Закон №2464).

В п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464 визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

При цьому, відповідно до п.1 ч.2 ст.6 Закону №2464, платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Положеннями ч.11 ст.9 Закону №2464 визначено, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Згідно ч.4 ст.25 Закону №2464, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

Водночас, п.1 Положення про Міністерство доходів і зборів України, затвердженого указом Президента України №141/2013 від 18.03.2013 р. (надалі - Положення №141/2013), визначено, що Міністерство доходів і зборів України (Міндоходів України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Міндоходів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, зокрема, з питання забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

В пп.6 п.4 Положення №141/2013 зафіксовано, що Міндоходів України відповідно до покладених на нього завдань, у тому числі, контролює своєчасність подання платниками податків та єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларації, розрахунки тощо), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків і зборів, єдиного внеску.

При цьому, в п.7 Положення №141/2013 передбачено, що Міндоходів України здійснює повноваження безпосередньо та через територіальні органи. До територіальних органів Міндоходів України належать його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, міжрегіональні територіальні органи (повноваження яких поширюються на кілька адміністративно-територіальних одиниць), митниці, спеціалізовані департаменти та спеціалізовані органи Міндоходів України, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, об'єднані та спеціалізовані державні податкові інспекції.

Так, постановою Кабінету Міністрів України №229 від 20.03.2013 р. «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів» затверджено перелік територіальних органів Міндоходів, які утворюються, серед яких, зокрема, зазначено ДПІ у Святошинському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві.

Таким чином, суд приймає до уваги посилання Відповідача-1, що ДПІ у Святошинському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також контролює своєчасність подання платниками податків та єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларації, розрахунки тощо), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків і зборів, єдиного внеску.

Крім того, суд критично ставиться до посилання Відповідача щодо відсутності у Відповідача-1 повноважень на прийняття Вимоги №Ф-466, в зв'язку із відсутністю державної реєстрації Положення про діяльність ДПІ у Святошинському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України №54 від 17.04.2013 р., з огляду на наступне.

Нормативно-правовим актом, який регулює відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб-підприємців є Закон №755.

Так, ч.1 ст.4 Закону №755 визначено, що державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Положеннями ч.2 ст.4 Закону №755 визначено, що порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців включає, зокрема: перевірку комплектності документів, які подаються державному реєстратору, та повноти відомостей, що вказані в реєстраційній картці; перевірку документів, які подаються державному реєстратору, на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації; внесення відомостей про юридичну особу або фізичну особу-підприємця до Єдиного державного реєстру; оформлення і видачу виписки з Єдиного державного реєстру.

Згідно ч.1 ст.24 Закону №755, для проведення державної реєстрації юридичної особи засновник (засновники) або уповноважена ними особа повинні особисто подати державному реєстратору (надіслати поштовим відправленням з описом вкладення або в разі подання електронних документів подати опис, що містить відомості про надіслані електронні документи, в електронній формі), зокрема, два примірники установчих документів (у разі подання електронних документів - один примірник).

Водночас, відповідно до п.9 Положення №141/2013, накази Міндоходів України нормативно-правового змісту підлягають державній реєстрації в установленому законодавством порядку.

В п.2 указу Президента України №493/92 від 03.10.1992 р. «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» передбачено, що державну реєстрацію здійснюють: нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю - Міністерство юстиції України; нормативно-правових актів міністерств і республіканських комітетів Автономної Республіки Крим - Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим; нормативно-правових актів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, їх управлінь, відділів, інших підрозділів, а також місцевих органів господарського управління та контролю - обласні, Київське та Севастопольське міські управління юстиції; нормативно-правових актів районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, їх управлінь, відділів, інших підрозділів - районні, районні у містах Києві та Севастополі управління юстиції. При цьому, державна реєстрація провадиться в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

В п.4 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №731 від 28.12.1992 р. (надалі - Положення №731) передбачено, що державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції тощо), якщо в них є одна або більше норм, що: а) зачіпають соціально-економічні, політичні, особисті та інші права, свободи й законні інтереси громадян, проголошені й гарантовані Конституцією та законами України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколами до неї, міжнародними договорами України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та acquis communautaire, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, встановлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують організаційно-правовий механізм їх реалізації; б) мають міжвідомчий характер, тобто є обов'язковими для інших міністерств, органів виконавчої влади, а також органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав нормативно-правовий акт.

Відповідно до п.5 Положення №731, на державну реєстрацію не подаються акти: персонального характеру (про склад комісій, призначення на посаду і звільнення з неї, заохочення працівників тощо); дія яких вичерпується одноразовим застосуванням, крім актів про затвердження положень, інструкцій та інших, що містять правові норми; оперативно-розпорядчого характеру (разові доручення); якими доводяться до відома підприємств, установ і організацій рішення вищестоящих органів; спрямовані на організацію виконання рішень вищестоящих органів і власних рішень міністерств, інших органів виконавчої влади, що не мають нових правових норм; рекомендаційного, роз'яснювального та інформаційного характеру (методичні рекомендації, роз'яснення, у тому числі податкові, тощо), нормативно-технічні документи (національні та регіональні стандарти, технічні умови, будівельні норми і правила, тарифно-кваліфікаційні довідники, кодекси усталеної практики, форми звітності, у тому числі щодо державних статистичних спостережень, адміністративних даних та інші).

Як вбачається зі змісту наявної у матеріалах справи копії наказу Міністерства доходів і зборів України №70 від 17.04.2013 р. «Про затвердження положень про територіальні органи Міндоходів у м. Києві», останнім, у тому числі затверджено Положення про Державну податкову інспекцію у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, яким встановлено перелік основних завдань Відповідача-1.

З огляду на викладене вище вбачається, що дане положення є актом, який спрямований на організацію виконання рішень вищестоящих органів і власних рішень міністерств, інших органів виконавчої влади, що не мають нових правових норм, а, відтак, державній реєстрації не підлягає.

Таким чином, з врахуванням заявленого предмету та підстав позову, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог Позивача.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч.3 ст.2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а, відтак, такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.69-71, ст.94, ст.158, ст.159, ст.160, ст.163, ст.167, ст.254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України та Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст.254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-ст.187 КАС України.

Суддя Б. В. Санін