Ухвала суду № 42336330, 14.01.2015, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 11-сс/781/4/15 Головуючий у суді І-ї інстанції Загреба А.В.

Категорія 255 Доповідач в колегії апеляційного суду Деревінський С. М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.01.2015 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді Деревінського С.М.,

суддів: Ремеза П.М., Іванова Д.Л.,

при секретарі Піроженко Д.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кіровограда кримінальне провадження № 12014120000000387 за апеляційними скаргами підозрюваного ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 29 грудня 2014 року.

Цією ухвалою щодо:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кіровограда, росіянина, громадянина України, з незакінченою вищою освітою, який перебуває у незареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5, має на утриманні малолітню дитину, інвалід 3 групи, приватний підприємець, зареєстрований АДРЕСА_6 м. Кіровограда, проживає АДРЕСА_7 раніше судимого вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 18.05.2013 року за ч. 3 ст.190, ч. 4 ст.185, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців,-

застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто з 15 год. 30 хв. 12.12.2014 року до 15 год. 30 хв. 09.02.2015 року.

Визначено суму застави - 100 мінімальних розмірів заробітних плат, тобто в сумі 121800 грн.,які необхідно внести на депозити рахунок № 37312014000784, отримувач коштів ТУ ДСА України в Кіровоградській області, ЄДРПОУ 26241445, банк отримувача ГУ ДКСУ Кіровоградській області, МФО 823016, призначення платежу: забезпечення виконання рішення, згідно ст.182 КПК України у кримінальному провадженні №12014120000000387 від 12.11.2014 року.

У разі внесення визначеної суми застави, ОСОБА_3 підлягає звільненню з-під варти та на нього покладено обов'язки: - прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора чи суду; - не відлучатись без дозволу слідчого, прокурора або суду із населеного пункту, в якому зареєстрований, проживає або перебуває; - повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця проживання та/або місця роботи.

Кримінальне провадження розглянуто з участю:

- прокурора Цвігуна І.М.,

- захисника ОСОБА_4,

- підозрюваного ОСОБА_3,-

В С Т А Н О В И В:

У апеляційній скарзі підозрюваний ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу слідчого судді районного суду та постановити нову ухвалу якою застосувати до нього запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.

Свої доводи апелянт мотивує тим, що в матеріалах кримінального провадження відсутні докази, якими обґрунтовується пред'явлена йому підозра, в тому числі щодо створення і керування ним злочинною організацією. Застосування до нього запобіжного заходу в такому разі є порушенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини (справи «Нечипорук проти України», «Йонкало проти України», «К.-F. проти Німеччини»).

Доданими до клопотання матеріалами також не підтверджується пред'явлена йому підозра у вчиненні кримінальних правопорушень, наявність в його діях суб'єктивної сторони складу інкримінованих злочинів, не встановлено час, дата та місце події, а тому відсутні підстави для твердження, що ним вчиненні кримінальні правопорушення. Він не бажає зашкодити кримінальному провадженню шляхом впливу на потерпілих, свідків та не має намірів ухилитися від органів досудового слідства або продовжувати злочинну діяльність. До кримінальної відповідальності притягується вперше, не вчиняв злочину із застосуванням насильства, не переховувався від органу досудового слідства, перебуває під вартою з 22.09.2008 року, тобто 6 років 3 місяці та вже майже відбув покарання, а якщо врахувати попередні вироки, до нього може бути застосовано Закон України «Про амністію», або умовно-дострокове звільнення. Він приватний підприємець, вів соціально-активний спосіб життя, має міцні соціальні зв'язки, характеризується позитивно, є інвалідом третьої групи з приводу онкологічного захворювання, що унеможливлює його перебування під вартою, на його утриманні малолітня дитина і матір пенсійного віку, яка потребує сторонньої допомоги та догляду, у нього є постійні місця проживання та реєстрації. У кримінальному провадженні декілька раз допитувались потерпілі, свідки, усі речові докази вилучені, арештовано майно, а тому відсутні підстави для твердження про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Зазначення в судовому рішенні лише переліку законодавчих підстав для застосування запобіжних заходів, без встановлення їх наявності та обґрунтованості є порушенням про, що свідчить практика Європейського суду з прав людини (справи «Белевитський проти Росії», «Хареченко проти України»). До того ж у клопотанні не обґрунтовано чому до нього не можуть бути застосовані інші більш м'які запобіжні заходи такі як домашній арешт або особисте зобов'язання.

Отже, на думку апелянта, клопотання слідчого про застосування до нього запобіжного заходу не тільки не обґрунтоване, але й не відповідає вимогам п.п.2,3,4,5,6,7 ч. 1 ст. 184, ст.177, ч. 1 ст. 194 КПК України.

У апеляційній скарзі захисник ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу слідчого судді районного суду та постановити нову ухвалу якою застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Свої доводи апелянт мотивує тим, що ухвала постановлена слідчим суддею районного суду з численними порушеннями кримінального процесуального закону України, є необґрунтованою та незаконною. Так, кримінальна справа, де обвинувачуються ОСОБА_3, ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 20.10.2014 року повернута прокурору м. Кіровограда для організації проведення додаткового розслідування, міру запобіжного заходу ОСОБА_3 залишено утримання під вартою. 12.11.2014 року відомості про кримінальні правопорушення, інкриміновані ОСОБА_3 внесено до ЄРДР та розпочато досудове розслідування. Лише через місяць, тобто 12.12.2014 року ОСОБА_3 оголошено підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 185, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 358, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 358, ч. 1 ст. 263 КК України, тобто з 12.12.2014 року ОСОБА_3 набув статусу підозрюваного. До 29.12.2014 року ОСОБА_3 не обирався запобіжний захід, а отже він безпідставно утримувався в Кіровоградському СІЗО.

Навівши положення ч. 2 ст. 29 Конституції України, статей 8,9,12,206 КПК України, пунктів 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (справи «Салов проти України» від 06.11.2008 року, «Попков проти Росії» від 06.12.2007 року, «Харченко проти України» від 10.02.2011 року та «Єлоєв проти України» від 06.11.2008 року), апелянт вказав, що слідчим суддею районного суду порушено вимоги ч. 2 та ч. 3 ст. 197 КПК України, оскільки ОСОБА_3 більше 6 років утримується під вартою, що є грубим порушенням норм Конвенції, Конституції України, КПК України, а також практики ЄСПЛ.

Заслухавши доповідача, захисника ОСОБА_4, підозрюваного ОСОБА_3, які підтримали доводи апеляційних скарг та просили скасувати ухвалу слідчого судді районного суду і постановити нову ухвалу, якою застосувати щодо ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання , думку прокурора, який просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді без зміни, дослідивши матеріали клопотання та зваживши доводи апеляцій, колегія суддів прийшла до переконливого висновку, що апеляційні скарги сторони захисту задоволенню не підлягають з таких підстав.

Органом досудового розслідування ОСОБА_3 оголошено підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 185, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 358, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 358 КК України за таких обставин.

Займаючись неофіційною діяльністю з надання послуг громадянам на ринку нерухомості в м. Кіровограді, володіючи відповідною інформацією та маючи у зв'язку з цим практичний досвід в питаннях, пов'язаних з реєстрацією прав власності на нерухоме майно ОСОБА_3, на початку літа 2006 року став на злочинний шлях нетрудового збагачення за рахунок здійснення незаконних операцій з житлом фізичних осіб - мешканців м. Кіровограда.

Переслідуючи кінцеву мету протиправної діяльності - заволодіння грошовими коштами громадян, а як спосіб її досягнення - заволодіння об'єктами нерухомості з наступним продажем їх та оберненням виручених грошей у свою та співучасників власність, ОСОБА_3 для реалізації своїх намірів опрацював злочинний план, який передбачав такі неправомірні дії: -підбір учасників злочинів у якості виконавців; - вибір об'єктів посягання - житлових приміщень в яких власники з тих чи інших причин тривалий час не проживали; - складання та підписання недостовірних документів, пов'язаних з незаконним переходом та набуттям права власності на об'єкти нерухомості: - договорів купівлі-продажу квартир; - рішень третейського суду; - довіреностей на представлення інтересів в судах, позовних та інших заяв; - довідок, тощо; - виготовлення для використання в процесі підроблення цих документів, сфальсифікованих форм кліше печаток та штампів;- використання підроблених документів шляхом їх надання до відповідних судових, нотаріальних органів, установ реєстрації об'єктів нерухомості і до комунальних ремонтно-експлуатаційних підприємств; - отримання на підставі наданих підроблених документів відповідних завідомо неправдивих для учасників злочинів судових рішень щодо втрати права користування квартирами їхніми законними власниками та рішень бюро техінвентарізації про реєстрацію прав власності на певних осіб - співучасників злочинів; - фактичне протиправне та безоплатне заволодіння на підставі зазначених документів нерухомістю громадян, незаконний продаж викрадених квартир шляхом обману добросовісних покупців з використанням завідомо недостовірних угод купівлі-продажу, розподіл виручених коштів, обернення їх на свою і співучасників користь.

Для досягнення злочинної мети, ОСОБА_3 вирішив створити злочинну організацію з метою вчинення особливо тяжких злочинів проти власності, керувати та брати у ній активну участь.

Розраховуючи на тривалість і систематичність злочинних дій, розуміючи необхідність участі в їх реалізації ряду осіб, ОСОБА_3 на початку червня 2006 року запропонував своєму знайомому - мешканцю м. Кіровограда ОСОБА_6 прийняти участь у здійсненні його злочинних намірів.

Отримавши згоду ОСОБА_6, ОСОБА_3 ознайомив його зі своїм планом і способом реалізації, поклавши на нього обов'язки щодо пошуку осіб для спільної злочинної діяльності.

У свою чергу, ОСОБА_6 підшукав мешканців м. Кіровограда ОСОБА_7, не працюючу ОСОБА_8, представив їх ОСОБА_3, який пояснив розроблений ним злочинний план і їх роль у вчиненні злочинів та отримав згоду на співучасть у їх вчиненні.

У цей же період, ОСОБА_3 підшукав мешканців м. Кіровограда, раніше судимих за корисливі злочини ОСОБА_9 і ОСОБА_10, маючи на меті використовувати їх у вчиненні злочинів під видом законних власників квартир.

Таким чином, влітку 2006 року в м. Кіровограді, за вказаних обставин, з метою реалізації злочинних задумів, ОСОБА_3 створив злочинну організацію у складі 6 осіб: його самого, як організатора і керівника, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, як виконавців.

Організувавшись у злочинну організацію, її учасники, об'єднанні єдиним наміром на здійснення спільної злочинної діяльності, спрямованої на систематичне тривале викрадення квартир громадян з подальшим заволодінням шахрайським шляхом грошовими коштами від їх незаконного продажу, розподілили і узгодили між собою ступень участі та роль кожного у цій діяльності для досягнення єдиної для всіх цілі.

З початку червня 2006 року по квітень 2008 року злочинною організацією у вказаному складі, згідно розподілених між її членами ролей вчиненні наступні епізоди злочинної діяльності.

1. У період з жовтня 2006 року по січень 2007 року ОСОБА_3, як організатор і керівник злочинної організації спільно з її учасниками: ОСОБА_6 і ОСОБА_8, з відома та згоди ОСОБА_7, ОСОБА_9 і ОСОБА_10, виготовленням підроблених печаток та штампів, підроблення документів та використання завідомо підроблених документів, таємно, без відома та згоди ОСОБА_11 незаконно вилучили належну останньому нерухомість - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, вартістю 146 708 грн., шляхом неправомірного визнання права власності на неї за пособником ОСОБА_7, а в подальшому за ОСОБА_9 та реєстрації її в ОКП «КООБТІ» на підставі підроблених документів, заволоділи чужим майном шляхом обману та зловживання довірою в особливо великих розмірах.

Незаконно, шляхом шахрайства отримали від ОСОБА_12 гроші в сумі 20000 дол. США, що в еквіваленті становить 101000 грн., в якості оплати вартості реалізованої йому фактично викраденої квартири АДРЕСА_2, видаючи її належною ОСОБА_9 повідомили неправдиві відомості щодо фактичної належності квартири.

2. У період з червня по листопад 2006 року ОСОБА_3, як організатор і керівник злочинної організації спільно з її учасниками: ОСОБА_6 і ОСОБА_8 за пособництва ОСОБА_7, виготовленням підроблених печаток та штампів, підроблення документів та використання завідомо підроблених документів, протиправно, таємно, без відома та згоди ОСОБА_13 незаконно вилучили належну останньому нерухомість - однокімнатну квартиру АДРЕСА_3, вартістю 73738 грн. 50 коп., шляхом неправомірного визнання права власності за ОСОБА_10 та реєстрації її на його ім'я в ОКП «КООБТІ» на підставі підроблених документів, заволоділи чужим майном шляхом обману та зловживання довірою у великих розмірах.

Незаконно, шляхом обману отримали від ОСОБА_14 гроші в сумі 18000 дол. США, що в еквіваленті становить 90 000 грн., в якості оплати вартості реалізованої йому фактично викраденої квартири АДРЕСА_3, видаючи її належною ОСОБА_10 повідомили неправдиві відомості щодо фактичної належності квартири.

3. У період з червня по грудень 2006 року ОСОБА_3, як організатор і керівник злочинної організації спільно з її учасниками: ОСОБА_6 і ОСОБА_8 за пособництва ОСОБА_7, виготовленням підроблених печаток та штампів, підроблення документів та використання завідомо підроблених документів, протиправно, таємно, без відома та згоди ОСОБА_15 незаконно вилучили належну останньому нерухомість - двокімнатну квартиру АДРЕСА_4, вартістю 99 856 грн., шляхом неправомірного визнання права власності на неї за ОСОБА_10 та реєстрації її на його ім'я в ОКП «КООБТІ» на підставі підроблених документів, заволоділи чужим майном шляхом обману та зловживання довірою у великих розмірах.

Здійснивши з метою продажу квартири АДРЕСА_4, неправомірні дії по усуненню перешкод користування нею з боку ОСОБА_15, отримавши право розпорядитися нею, як своєю власністю, члени злочинної організації не змогли реалізувати квартиру від імені ОСОБА_10 та заволодіти грошима покупця у якості оплати її вартості з незалежних від них причин, а отже скоїли незакінчений замах на заволодіння чужим майном - грошовими коштами шляхом обману та зловживання довірою повторно, у великих розмірах.

4. Протягом серпня - грудня 2006 року ОСОБА_3, як організатор і керівник злочинної організації спільно з її учасниками: ОСОБА_6 і ОСОБА_8 за пособництва ОСОБА_7, виготовленням підроблених печаток та штампів, підроблення документів та використання завідомо підроблених документів, протиправно, таємно, незаконно без відома та згоди ОСОБА_16, на яку вона мала законне право, заволоділи двокімнатною квартирою АДРЕСА_8 м. Кіровограда, вартістю 92380 грн., яка належала покійній ОСОБА_17, шляхом неправомірного визнання права власності на неї за ОСОБА_9 та реєстрації її на його ім'я в ОКП «КООБТІ» на підставі підроблених документів заволоділи чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, повторно, у великих розмірах.

Здійснивши з метою продажу викраденої квартири АДРЕСА_5, неправомірні дії по «узаконенню» придбання квартири через судові органи, отримавши право розпорядитися нею, члени злочинної організації не встигли реалізувати викрадену квартиру і заволодіти грошовими коштами покупця в якості оплати її вартості, виконавши не до кінця по незалежним від них причинам заплановані протиправні дії по заволодінню коштами у шахрайській спосіб, а отже скоїли незакінчений замах на заволодіння чужим майном - грошовими коштами шляхом обману та зловживання довірою повторно, у великих розмірах.

Задовольняючи клопотання слідчого, погоджене прокурором, слідчий суддя районного суду виходив з того, що органом досудового розслідування ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, які 12.11.2014 року внесено до ЄРДР за № 014120000000387, три з яких, а саме ч. 5 ст.185, ч. 4 ст.190, ч. 1 ст. 255 КК України є особливо тяжкими, а за ч. 5 ст. 185 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з конфіскацією майна, а також встановлено ризики, передбачені пунктами 1,3,4,5 ст. 177 КПК України.

Врахувавши серйозність оголошеної ОСОБА_3 підозри, що свідчить про велику суспільну небезпеку вчинених ним правопорушень та особу підозрюваного, який перебуває у незареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5, має на утриманні малолітню дитину, за місцем проживання характеризується позитивно, інвалід 3 групи з онкологічного захворювання, має задовільний стан здоров'я, що відповідає наявному захворюванню, наявність ризиків, передбачених пунктами 1,3,4,5 ст. 177 КПК України, а також те, що ОСОБА_3 підозрюється у створенні та керівництві злочинною організацією, слідчий суддя дійшов висновку, що більш м'які запобіжні заходи, зазначені у ст. 176 КПК України, не зможуть забезпечити належне виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, а також не зможуть запобігти встановленим ризикам.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Дослідивши матеріали клопотання, колегія суддів дійшла до переконання, що слідчий суддя зробив правильний висновок проте, що органом досудового слідства ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 185, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 358, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 358, ч. 1 ст. 263 КК України, які 12.11.2014 року внесено до ЄРДР за № 12014120000000387.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень не заперечується в апеляції захисником, а також не ставиться під сумнів стороною захисту допустимість доказів, якими обґрунтовується підозра. Доводи підозрюваного ОСОБА_3, що оголошена йому підозра не обґрунтована зібраними у кримінальному провадженні доказами є безпідставними і повністю спростовуються дослідженими слідчим суддею матеріалами кримінального провадження.

Також колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляції підозрюваного про відсутність у його діянні суб'єктивної сторони інкримінованих йому складів злочинів, оскільки ці доводи наведені без посилання на зібрані у кримінальному провадженні докази, а тому розцінюються як припущення та спосіб захисту.

При цьому, колегія суддів не може не враховувати, що в апеляції захисник ОСОБА_4 не ставить під сумнів обґрунтованість встановлених слідчим суддею ризиків, передбачених пунктами 1,3,4,5 ст.177 КПК України, а підозрюваний ОСОБА_3 хоча і заперечує наявність ризиків, вказуючи на їх обґрунтованість доказами, але все ж такі вважає їх наявність мінімальною.

Відповідно до ст. 12 КК України злочини, передбачені ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 255, ч. 5 ст. 185 КК України у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_3 є особливо тяжкими, а санкцією ч. 5 ст. 185 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з конфіскацією майна.

ОСОБА_3 перебуває у незареєстрованому шлюбі, має на утриманні малолітню дитину, за місцем проживання характеризується позитивно, є інвалідом 3 групи з онкологічного захворювання, при цьому має задовільний стан здоров'я, який відповідає наявному захворюванню. Проте ураховуючи серйозність висунутої проти нього підозри, що свідчить про його суспільну небезпеку, як особи та тяжкість покарання, яке загрожує у разі доведеності його винуватості у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 185, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 358, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 358, ч. 1 ст. 263 КК України, наявність ризиків, передбачених пунктами 1,3,4,5 ст. 177 КПК України, дало слідчому судді підстави з певною вірогідністю стверджувати, що підозрюваний з метою уникнення від кримінальної відповідальності, може ухилитися від слідства та суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків та інших підозрюваних, зокрема, перебуваючи на свободі, матиме можливість визначити з іншими підозрюваними спільний план заходів з надання показань у провадженні, у тому числі повідомлення неправдивих обставин щодо власних дій, вчиняти інші подібні кримінальні правопорушення, пов'язані із вчиненням корисливих злочинів та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Зазначене в сукупності дає колегії суддів підстави для висновку, що більш м'які запобіжні заходи, зазначені у ст.176 КПК України, в тому числі й особисте зобов'язання про, шо в апеляціях просить сторона захисту, не зможуть забезпечити належне виконання підозрюваним ОСОБА_18 процесуальних обов'язків, а також не зможе запобігти встановленим ризикам, передбаченим пунктами 1,3,4,5 ст. 177 КПК України.

Таким чином, в даному кримінальному провадженні наявні реальні ознаки суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного ОСОБА_3

Отже, застосований до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою за обставин цієї справи та серйозністю висунутої проти ОСОБА_3 підозри з урахуванням встановлених ризиків, на думку колегії суддів, не є надмірним та таким, що принижує його гідність у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що слідчий суддя районного суду обґрунтовано задовольнив клопотання слідчого та застосував до ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Разом з цим, достатньо врахувавши підстави та обставини, передбачені ст. 177 та ст. 178 КПК України, а також кримінальні правопорушення у яких підозрюється ОСОБА_3, слідчий суддя обґрунтовано, відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України, визначив розмір застави - 100 мінімальних розмірів заробітних плат, тобто 121800 грн., та у разі внесення визначеної суми застави поклав на ОСОБА_3 обов'язки, передбачені п. п. 1,2,3 ч. 5 ст. 194 КПК України.

З огляду на викладене, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційних скарг сторони захисту, а тому ухвалу слідчого судді залишає без зміни.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 376,407,419, 422 КПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

У задоволенні апеляційних скарг підозрюваного ОСОБА_3 і захисника ОСОБА_4 відмовити.

Ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 29 грудня 2014 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто з 15 год. 30 хв. 12.12.2014 року до 15 год. 30 хв. 09.02.2015 року, з визначенням розміру застави - 100 мінімальних розмірів заробітних плат, тобто в сумі 121800 грн. та покладено обов'язки, передбачені п. п. 1,2,3 ч. 5 ст.194 КПК України, залишити без зміни.

Ухвала є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

У кримінальному провадженні викладена окрема думка відповідно до вимог ч. 3 ст. 375 КПК України.

Судді:

Деревінський С.М. Ремез П.М. Іванов Д.Л.