Рішення № 42334449, 27.11.2014, Приморський районний суд м. Одеси

Провадження № 2/522/2597/14

Справа № 2-1890/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2014 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді: Домусчі Л. В.,

при секретарі: Герасименко Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» , за участю прокурора Приморського району м.Одеси, до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «Слияние» про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ПАТ «Укргазбанк» 13.10.2009 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «Слияние», який в останнє 29.10.2013 року уточнив та просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 551 913,25 дол.США та 3 746 946,83 грн., стягнути з ТОВ «Слияние» штраф у розмірі 305 448,55 грн. та в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 357/П від 07.03.2007 року в розмірі 551 913,25 дол.США та 3 746 946,83 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: на будівлі торгового комплексу, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та складається в цілому з літ. «А»-клуб-бар, літ. «Б» - торгова будівля, літ. «В», «Е» -навіси, загальною площею 363,6 кв.м., розташованого на земельній ділянці площею 972,0 кв.м., належні ТОВ «Слияние» на підставі свідоцтва про право власності на будівлі торгового комплексу, шляхом проведення прилюдних торгів, з початковою ціною продажу не нижчою 90% від вартості предмету іпотеки, визначеної суб'єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства України, та стягнути з відповідачів судові витрати.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ВАТ АБ «Укргазбанк» в особі філії ВАТ АБ «Укргазбанк» та громадянином ОСОБА_1 07.03.2007 року було укладено кредитний договір № 357/П., згідно якого Банк надав позичальнику кредит в сумі 800 000 дол.США на строк з 07.03.2007 року по 07.03.2017 року із сплатою процентів за користування кредитом виходячи з 13% річних. Відповідно до п. 3.1.1. кредитного договору, у разі виникнення простроченої заборгованості за кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати проценти за користування кредитом виходячи з процентної ставки, встановленої п. 3.2.8 договору, а саме на залишок простроченої заборгованості за кредитом нараховуються, виходячи із 14% річних, починаючи з дня виникнення простроченої заборгованості.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та майновим поручителем ТОВ «Слияние» був укладений договір іпотеки за реєстровим № 3157, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2 Предметом іпотеки є будівлі торгового комплексу, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 363,6 кв.м., розташованого на земельній ділянці площею 872,0 кв.м., належні іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право власності на будівлю торгового комплексу, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради 22.08.2002р. У відповідності до вимог п.3.1.5 договору іпотеки від 07.03.2007р., у випадку якщо в момент настання терміну виконання будь-якого зобов'язання за кредитним договором, зобов'язання відповідачем в повному обсязі або в частині виконано не буде, позивач має право одержати задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме за рахунок коштів, виручених від реалізації предмета іпотеки. Також відповідно до п.3.3.4 договору іпотеки встановлено, що іпотекодавець ТОВ «Слияние» зобов'язаний на період дії дійсного договору застрахувати предмет іпотеки на його повну вартість за власний рахунок від всіх ризиків по даному виду страхування. Згідно п.4.2. договору іпотеки, за невиконання чи неналежне виконання п.п. 3.3.1-3.3.9 даного договору, іпотекодавець ТОВ «Слияние» зобов'язаний сплатити на користь банку штраф у с розмірі 5% від вартості заставленого майна. Відповідно до п. 2.2. договору іпотеки, за згодою сторін предмет іпотеки оцінено в 6 108 971,00 грн. ТОВ «Слияние не надало АБ «Укргазбанк» будь-яких документів у підтвердження укладення договору страхування предмета іпотеки відповідно до тих умов, що були викладені в п.3.3.4 договору іпотеки. Відповідачами не виконуються умови договору, порушуються строки повернення кредиту та сплати процентів у зв'язку з чим Банком на адресу позичальника та іпотекодавця були надіслані листи-претензії з вимогою сплатити заборгованість, проте ці вимоги залишилися без задоволення. У зв'язку з неналежним виконанням своїх зобов'язань у позичальника ОСОБА_1 перед Банком, станом на 23.09.2013 року, утворилася прострочена заборгованість, загальний розмір якої становить 551 913,25 дол.США та 3 746 946,83 грн. Згідно умов договору Банк має право задовольнити свої вимоги шляхом стягнення заборгованості з відповідача, за порушення умов договору іпотеки стягнення з ТОВ «Слияние» штрафу у розмірі 305 448,55 грн., та в рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки.

В судове засідання 27.11.2014 року представник позивача ПАТ АБ «Укргазбанк» - Недзельська О.І. не з'явилася, але надала суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутністю.

В судове засідання не з'явився представник прокуратури Приморського району м.Одеси-Коваленко І.А, але надав заяву про розгляд справи за його відсутністю.

В судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з'явився, хоча про час, дату і місце судового засідання була повідомлений належним чином у встановленому порядку, поважних причин неявки суду не представив. Заяв про розгляд справи за його відсутністю суду не надано. При цьому, представники відповідача ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (діють на підставі довіреності від 14.03.2013р.) приймали участь в раніше призначених судових засіданнях.

В судове засідання не з'явився представник другого відповідача ТОВ «Слияние», хоча про час, дату і місце судового засідання був повідомлений належним чином у встановленому порядку поважних причин неявки суду не представив, чим позбавив суд можливості вислухати його думку по суті. Заяви про розгляд справи без участі третьої особи суду не надано. При цьому, представник відповідача ОСОБА_6 приймав участь в раніше призначених судових засіданнях.

Суд, у зв'язку з неявкою відповідача ОСОБА_1, його представників, представника ТОВ «Слияние» та неповідомленням про причини такої неявки в судове засідання, ухвалив слухати справу за їх відсутності, згідно ст. 169 ЦПК України.

При цьому суд враховує, що справа розглядається тривалий час, за час якого представниками відповідача неодноразово заявлялись клопотання про призначення судової експертизи, проте належних документів для її проведення та допуск не було надано експерту, у зв'язку з чим виходячи з процесуального аналізу поведінки відповідачів та враховуючи законодавство, пов'язане з дотриманням судом розумних строків розгляду справи, що є вимогою ст.157 ЦПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, суд приходить до висновку, що відповідачі зловживають своїми процесуальними правами та тим самим призводять до порушення розумних строків розгляду справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, додані до неї документи прийшов до висновку, що даний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості 26.02.2009 року.

Ухвалою судді Приморського районного суду м.Одеси Деруса А.В. провадження по справі було відкрито.

В процесі розгляду справи позивач неодноразово надавав до суду уточнення позову 13.10.2009р.(а.с. 32-35, т.1), 12.10.2010р. (а.с. 75-76 т.1), 12.03.2011р. (а.с. 90-91).

Ухвалою судді Приморського районного суду м.Одеси від 22.09.2011 року Домусчі Л.В. вказана цивільна справа прийнята до свого провадження після автоматичного розподілу справ від судді Деруса А.В. (а.с 105 т.1)

Судом 16.11.2011 року було залучено до участі у справі прокурора Приморського району м.Одеси.

Позивачем надані уточнення до позовної заяви 23.12.2011 року (а.с. 132-133 т.1), 05.03.2012 року (а.с. 5-7 т.2), 06.12.2012р. (а.с. 82-83 т.2)

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 24.01.2013 року провадження по справі було зупинено до розгляду цивільної справи № 1522/29915/12 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ АБ «Укргазбанк» про визнання кредитного договору недійсним.

Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 21.05.2013 року у задоволені позову ОСОБА_1 до ПАТ АБ «Укргазбанк» про визнання кредитного договору недійсним відмовлено, ухвалою апеляційного суду Одеської області від 22.08.2013 року рішення Приморського районного суду м.Одеси від 21.045.2013 року залишено без змін.

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 04.10.2013 року було відновлено провадження по справі.

29.10.2013 року позивачем було збільшено розмір позовних вимог. (а.с. 131-132 т.2)

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 12.11.2013 року по цивільній справі за клопотанням представника позивача була призначена судова будівельно-технічна експертиза, проведення якої було доручено ОНДІСЕ, провадження по справі було зупинено.

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 03.03.2014 року провадження по справі було відновлено, експертом було повернуто справу без відповідного експертного висновку.

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 23.04.2014 року за клопотанням представника відповідача по справі призначено судову будівельно-технічну експертизу та встановлено експерту строк на проведення експертизи терміном у три місяці.

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 26.05.2014 року провадження по справі відновлено, у зв'язку з поверненням справи з ОНДІСЕ на підставі того, що у експерта закінчився строк дії свідоцтва по спеціальності.

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 16.06.2014 року по справ призначена судова будівельно-технічна експертиза, проведення якої було доручено ТОВ «Оціночна фірма «ІнЮг-Експертиза» та встановлено експерту строк у три місяці.

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 24.10.2014 року провадження по справі було відновлено, у зв'язку з тим, що справа повернулася з експертної установи без відповідного висновку на підставі того, що відповідачем не було надано експерту об'єкти для проведення обстеження та не було сплачені кошти за проведення вказаної експертизи.

З матеріалів справи вбачається, що 07.03.2007 року між Відкритим акціонерним товариством акціонерним банком «Укргазбанк» в особі Одеської філії АБ «Укргазбанк» (надалі -Банк» та громадянином ОСОБА_1 (надалі-позичальник, відповідач -1) було укладено кредитним договір № 357/П. (а.с. 6-8 т.1), відповідно до умов якого Банк зобов'язався надати ОСОБА_1 грошові кошти (кредит) в іноземній валюті у сумі 800 000 дол. США, строком користування з 07.03.3007р. по 07.03.3017р., зі сплатою 13% річних за його користування. Зі змістом, умовами та правовими наслідками зазначеного кредитного договору відповідач-1 був ознайомлений та згодний, про що свідчать його підписи на кожній сторінці договору.

З статуту ПАТ АБ «Укргазбанк» у новій редакції вбачається, що Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» є правонаступником Відкритого акціонерного товариства АБ «Укргазбанк», а перейменування відбулося на виконання вимог ЗУ «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 року № 514-VI (а.с.75-77).

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватись в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю, є Декрет КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю". При цьому, згідно із ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Відповідно до п. 3.3.1, 3.3.2. кредитного договору позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит у сумі 800 000 дол.США не пізніше 07.03.2017р., сплачувати проценти за користування кредитом щомісячно, виходячи з 13% річних. При цьому пунктами 3.1.3-3.1.6 договору передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються за фактичну кількість днів користування кредитом на суму фактичного залишку на позичковому рахунку. При розрахунок процентів враховується перший день користування кредитом і не враховується останній день користування кредитом. Відсотки зараховуються шляхом застосування методу «факт/факт», коли для розрахунку береться фактична кількість днів у місяці та у року. Проценти нараховуються за користування кредитом позичальником за період від дня одержання окремих сум за кредитом до дня його погашення. Проценти нараховуються на залишок заборгованості за кредитом. У разі виникнення простроченої заборгованості за простроченими кредитом сплачувати проценти за користування кредитом виходячи з процентної ставки, встановленої п.3.2.8 цього договору, починаючи з дня виникнення простроченої заборгованості.

Згідно п.3.3.2.позичальник зобов'язується : сплачувати проценти за користуванням кредитом щомісячно, виходячи з 13 % річних, на рахунок НОМЕР_2 в ОФ ВАТ АБ «Укргазбанк» не пізніше останнього банківського дня місяця, а також в день закінчення строку, на який надано кредит, у відповідності з п. 1 цього договору, в день дострокового погашення заборгованості по кредиту, або в день дострокового розірвання цього договору, з врахуванням п.4.1. договору.

Пунктами 4.1. та 5.1. кредитного договору передбачено, що у випадку порушення позичальником зобов'язань, Банк має право відмовитися від виконання своїх зобов'язань та/або розірвати договорі, при цьому позичальник зобов'язаний відшкодувати Банку збитки в розмірі неповерненої суми кредиту, процентів за користування кредитом та витрат понесених Банком за цим договором, а також повернути Банку заборгованість по кредиту, сплатити проценти за користування кредитом, неустойку та інші видатки, понесені Банком за цим договором.

При цьому, пунктом 5.3 кредитного договору передбачено, що за порушення повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, позичальник зобов'язаний сплатити Банку пеню в розмірі 01,% річних від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення платежу від дня виникнення такої прострочки до повного погашення заборгованості.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином укладаючи кредитний договір , ОСОБА_1 погодився із його умовами.

Банк виконав взяті на себе зобов'язання щодо надання кредиту визначені в п.3.1., що підтверджується виписками з рахунку НОМЕР_2 (а. с. 9-13) та не спростовується відповідачами.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 не виконує умови кредитного договору щодо повернення кредиту, у зв'язку з чим згідно розрахунку (а.с.133-136 т.2) станом на 23.09.2013 у нього виникла заборгованість перед Банком, у сумі - 551 913,25 дол.США та 3 746 946,83 грн. з яких :

заборгованість по процентам поточна - 6 553,42 дол.США;

заборгованість по процентах прострочена - 545 359,83 дол.США;

заборгованість по пені за несвоєчасну сплату процентів - 3 428 205,13 грн.;

заборгованість по комісії прострочена - 318 741,70 грн.

При цьому останній платіж процентів за договором було здійснено відповідачем 01 грудня 2010 року в сумі 100 грн.(а.с.134).

Таким чином, погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Отже, поряд зі встановленням строку дії договору сторони встановили і строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Так, відповідно до ст. 549 ЦК України, штраф, пеня - це є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторі у разі порушення боржником зобов'язання, тобто ця сума є неустойкою.

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

За правилами ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають значення для справи.

Разом з тим, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

У зобов'язаннях, в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252 - 255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Судом встановлено, що згідно з умовами кредитного договору (ст. 3.3.1) позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) в розмірі та в строки, визначені договором та щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом, а також встановлено відповідальність за порушення графіку повернення кредиту та процентів за користування ним.

Оскільки умовами договору встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, оскільки за умовами договору погашення кредиту повинно здійснюватись позичальником частинами, а процентів - не пізніше останнього банківського дня щомісячно, в рахунок якого вносяться кошти, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Отже аналіз норм ст. 266, ч. 2 ст. 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Ухвалюючи рішення та задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що відповідно до вимог ч.2 ст.258, ст.261 ЦК України та з урахуванням засад справедливості, добросовісності й розумності розмір нарахованої пені підлягає стягненню за період який не перевищує один рік з 04.01.2011р. по 03.01.2012р. в сумі 124 311,12 дол.США. Таким чином розмір пені слід зменшити до 124 311,12 дол.США х 7,993=993 618,78 грн., оскільки нарахування пені, що перевищує один рік, протирічить вимогам чинного законодавства.

Заборгованість за комісію не є неустойкою, а є платою за обслуговування кредиту, яка передбачена умовами договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до положень ст. ст. 526, 625 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то він підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобов'язання" (ст. ст. 530, 631 ЦК України).

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Згідно ст. 1050 ЦК України якщо Позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.

Пунктом 17 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК.

Також судом встановлено, що 07.03.2007 року між АБ «Укргазбанк»(далі-Іпотекодержатель) та ТОВ «Слияние» (далі - Іпотекодавець) в особі Стефанович Інни Олександрівни (яка діє на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_9 27.02.2007 року р.№ 1124), яка є майновим поручителем за гр. ОСОБА_1 (далі-позичальник) був укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального кругу ОСОБА_2 за реєстр. № 3157. (а.с. 77-82 т.1).

Відповідно до п. 1.1 договору іпотеки, дійсним договір забезпечує всі вимоги іпотекодержателя, як кредитора за умовами кредитного договору № 357/П від 07.03.3007 року, укладеного між АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1

Відповідно до п. 2.1. договору іпотеки, предметом іпотеки є: будівлі торгового комплексу, що знаходиться в АДРЕСА_1 та складається в цілому з літ. «А» - клуб-бар, літ. «Б» - торгова будівля, літ. «В», «Е» - навіси, загальною площею 363,6 кв.м., розташованого на земельній ділянці площею 872,0 кв.м., належній «ТОВ «Слияние» на підставі свідоцтва про право власності на будівлі торгового комплексу, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради 22.08.2002 року (а.с.146 т.2), зареєстрованого в ОМБТІ та РОН у книзі 20неж на стор.67 номер запису 359, реєстраційний № 7842189. Будівлі торговельного комплексу складає предмет іпотеки за цим договором. Земельна ділянка на якій розташовані вказані будівлі торговельного комплексу знаходиться в оренді за договором на право тимчасового користування землею на умовах оренди, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_9 06.12.2001р. реєстр. № 12434, зареєстрованого у книзі записів договорів на право тимчасового користування землею (у томі числі на умовах оренди) 12.12.2001р. за № 515/8.(а.с.152-157 т.2). В матеріалах справи також наявний технічний паспорт на будівлю торгового комплексу виготовленого 06.02.2007р.(а.с.147-151 т.2).

Відповідно до п. 2.2 договору, за згодою сторін предмет іпотеки оцінено в 6 108 971 грн. що в еквіваленті складає 1 209 697 долл. США 22 цента по курсу НБУ .

Пунктом 3.1.6. передбачено, що звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку одноразової чи неодноразових прострочек позичальником сплати процентів за користуванням кредитними коштами, неповернення кредиту іпотеко держателю, використання кредиту не за цільовим призначенням або порушення інших умов кредитного договору, а також у випадку порушення іпотекодавцем умов зберігання або експлуатації предмета іпотеки, порушення умов цього договору щодо розпорядження предмету іпотеки- незалежно від настання строку виконання по кредитному договору, іпотеко держатель на буває право звернення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання кредитного договору.

Згідно п.4.3 Іпотечного договору у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановленим цим договором іпотеко держатель має право вимагати від позичальника дострокового виконання кредитного договору, а в разі невиконання кредитного договору - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно п.п. 6.1.-6.2.1. Іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання позичальником умов кредитного договору. Звернення стягнення на Предмет іпотеки та його реалізація здійснюється або за рішенням суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса, або згідно з домовленістю сторін про задоволення вимог іпотеко держателя. У випадку набуття прав звернення стягнення не предмет іпотеки іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та позичальнику письмову вимогу про усунення порушень, у зв'язку з якими і іпотекодержателя виникло право звернення стягнення на предмет іпотеки. Якщо порушення, викладені в письмовій вимозі про усунення порушень, не будуть усунені у строк, зазначений іпотекодерждателем у письмовій вимозі (але такий строк не може бути меншим 30 календарних днів), то вважатиметься що іпотекодавець передав у власність іпотекодержателю предмет іпотеки наступного календарного дня після закінчення строку, вказаного у письмовій вимозі.

Згідно п. 7.1. дійсний договір набуває юридичної сили з моменту його підписання та нотаріального посвідчення і діє по день, в якій сторони виконають в повному об'ємі свої зобов'язання за цим договором та кредитним договором.

У зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 взятих за вказаним кредитним договором зобов'язань від 07.03.2007р., АБ «Укргазбанк» направляв 16.01.2009 року та 24.05.2012 року ОСОБА_1, ТОВ «Слияние» письмову претензію-вимогу про порушення зобов'язання і про заборгованість за кредитом і про необхідність сплати в 30-тиденний строк, та роз'яснив право банку на застосування ст.33,40 Закону України «Про іпотеку» -одержати задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за рахунок коштів від його реалізації. Вимога від 24.05.2012 р. отримана ТОВ «Слияние» 31.05.2012р., в якій також позивач повідомляв про закінчення строку дії страхування 31.12.2007р.і про необхідність його подальшого страхування та про нарахування у зв'язку з цим штрафу.

Також відповідно до п. 3.3.4. договору іпотеки, встановлено, що іпотекодавець- ТОВ «Слияние» зобов'язаний на період дії вказаного договору застрахувати предмет іпотеки на його повну вартість за власний рахунок від всіх ризиків по даному виду страхування. Згідно п. 4.2. договору іпотеки, за невиконання чи неналежне виконання п.п. 3.3.1-3.3.9 іпотекодавець - ТОВ «Слияние» зобов'язаний сплатити Банку штраф у розмірі 5% від вартості заставленого майна.(6 108 971 грн.) У зв'язку з тим, що ТОВ «Слияние» не надало Банку будь-яких документів у підтвердження укладення договору страхування предмета іпотеки, то суд вважає що з ТОВ «Слияние» підлягає стягненню штраф у розмірі 305 448,55 грн. (6 108 971х 0,05)

Відповідно до ч. 3 ст. 10 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх доводів або заперечень.

Згідно п.37 Пленуму ВССУ №5 від 30.03.2012р. « Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» невиконання вимог частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" про надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду (на відміну від інших способів звернення стягнення (частина третя статті 33 цього Закону), оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя, що відповідає положенням статті 124 Конституції України.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно ч.1 ст. 18 Закону України «Про іпотеку» іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини 1 статті 33 Закону України "Про іпотеку" невиконання або неналежне виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно ч. 2 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця або визнання його банкрутом або при ліквідації юридичної особи - іпотекодавця іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання, якщо іпотекодержатель і правонаступник іпотекодавця не досягнуть згоди про інше.

Частиною 3 ст. 33 Закону «Про іпотеку» передбачено способи звернення стягнення, а саме: звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» від 5 червня 2003 року (зі змінами та доповненнями) у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Таким чином, законодавець зазначив необхідною умовою початку звернення стягнення на предмет іпотеки надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення.

З матеріалів справи вбачається, що така вимога Банком надсилалась.

На момент розгляду справи доказів погашення відповідачем кредиту та сплати відсотків, пені у суду не має, предмети застави в заклад банку не повернені.

Як роз'яснено в п. 41 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ N 5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

У ч. 1 ст. 39 Закону України "Про іпотеку" визначено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Приписами ст. 38 Закону України "Про іпотеку" передбачено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, порядок та процедура такого продажу.

Ч.5 ст.38 Закону передбачено, що Дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця.

Згідно з частиною 6 статті 38 Закону України "Про іпотеку" ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Частиною 8 цієї статті зазначено, що Договір купівлі-продажу предмета іпотеки, укладений відповідно до цієї статті, є правовою підставою для реєстрації права власності покупця на нерухоме майно, що було предметом іпотеки.

У разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки (ст..38); початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації - ч.1 ст.39 (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Статтею 39 зазначеного Закону передбачено звернення на предмет іпотеки на підставі рішення суду.

При цьому рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд може встановити спосіб реалізації предмета іпотеки: або шляхом проведення прилюдних торгів, або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до ст. 38, 39 Закону України «Про іпотеку» предмет застави, у разі задоволення судом позову про звернення стягнення, має бути реалізований іпотекортжалем будь-якій особі, зокрема, шляхом застосування процедури продажу предмету застави, встановленої ст.. 38 зазначеного Закону.

Прикінцевими і перехідними положеннями Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Використання позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не позбавляє права боржника, обтяжувача або третіх осіб звернутися до суду.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень" установлено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону.

Отже, у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження суд може обрати один із способів звернення стягнення, обраний обтяжувачем на власний розсуд.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо Позичальник є відмінною від особи Іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з Позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні Іпотекодавцю, який не є Позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (ч.1 ст. 20 ЦК, ст. 3, 4 ЦПК).

Оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження вартості предмету іпотеки, а саме: будівлі торгового комплексу за адресою АДРЕСА_1, суд приходить до висновку, що початкову ціну для продажу цього об'єкту з прилюдних торгів слід встановити на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеної на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" з дотриманням вимог Закону України "Про іпотеку".

Виходячи з наведеного вище суд вважає, що позовні вимоги Позивача ПАТ «Укрсоцбанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення штрафу є законними та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказами.

Згідно ч.1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Керуючись ст.ст. 1, 3, 10, 11, 57, 58, 60, 64, 88 ч.1, 169, 208-209, 213-215, 218 ЦПК України; ст.ст. 1, 3, 11, 12, 509, 524-526, 530, 536, 546, 549, 551, 612, 624-627, 629, 638, 639, 1046, 1048, 1050, 1052, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України; ст.ст. 12,18, 33, 35, 38, 39 Закону України «Про Іпотеку»; ст.ст. 24 ч.1, 25 п.4 ч.2 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», суд -

ВИРИШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» , за участю прокурора Приморського району м.Одеси, до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «Слияние» про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 (І.П.Н. НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» (03087, м.Київ, вул.Єреванська, 1 код ЄДРПОУ 23697280, МФО 320478) заборгованість за Кредитним договором № 357/П від 07.03.2007 року в сумі 551 913 (п'ятсот п'ятдесят одна тисяча дев'ятсот тринадцять) дол..США 25 центів США та 1 312 360 (один мільйон триста дванадцять тисяч триста шістдесят ) грн. 48 коп., з яких :

заборгованість по процентам поточна - 6 553,42 дол.США;

заборгованість по процентах прострочена - 545 359,83 дол.США;

заборгованість по пені за несвоєчасну сплату процентів - 993 618,78 грн.;

заборгованість по комісії прострочена - 318 741,70 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛИЯНИЕ» (код 31358464) на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» (03087, м.Київ, вул.Єреванська, 1 код ЄДРПОУ 23697280, МФО 320478) штраф у розмірі 305 448(триста п'ять тисяч чотириста сорок вісім) грн. 55 коп.

4. У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором 357/11 від 07 березня 2007 року, укладеним між Відкритим Акціонерним товариством акціонерним банком "Укргазбанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк", та ОСОБА_1, в розмірі 551 913 (п'ятсот п'ятдесят одна тисяча дев'ятсот тринадцять) дол..США 25 центів США та 1 312 360 (один мільйон триста дванадцять тисяч триста шістдесят ) грн. 48 коп., звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 07 березня 2007 року, укладеним між Відкритим Акціонерним товариством акціонерним банком "Укргазбанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк", та Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛИЯНИЕ» (код 31358464), - будівлі торгового комплексу, що знаходиться в АДРЕСА_1 та складається в цілому з літ. «А» - клуб-бар, літ. «Б» - торгова будівля, літ. «В», «Е» - навіси, загальною площею 363,6 кв.м., розташованого на земельній ділянці площею 872,0 кв.м. Визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", визначивши початкову ціну продажу предмету іпотеки на рівні, не нижчому, за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

5. Стягнути з ОСОБА_1 (І.П.Н. НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» (03087, м.Київ, вул.Єреванська, 1 код ЄДРПОУ 23697280, МФО 320478) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1477 (одна тисяча чотириста сімдесят сім) грн. 50 коп.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛИЯНИЕ» (код 31358464) на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» (03087, м.Київ, вул.Єреванська, 1 код ЄДРПОУ 23697280, МФО 320478) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1477 (одна тисяча чотириста сімдесят сім) грн. 50 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення, в порядку ст. 294 ЦПК України.

Суддя: Л.В. Домусчі

27.11.2014