Ухвала суду № 42333905, 13.01.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 643/14063/14-ц Головуючий 1 інст. - Марченко О.М.

Провадження № 22ц/790/922/15 Доповідач - Макаров Г.О.

Категорія: договірні

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Макарова Г.О.,

суддів: Кружиліної О.А., Кіся П.В.,

за участю секретаря - Рязанової С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» - Шабовти Олега Григоровича на рішення Московського районного суду м. Харкова від 17 листопада 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА:

16 вересня 2013 року Публічне акціонерне товариство «РОДОВІД БАНК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог, просили стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ «РОДОВІД БАНК» заборгованість за кредитним договором №44.3/АА-00001.08.2 від 09.04.2008 року в сумі 55552,12 доларів США та суму сплаченого судового збору у розмірі 3654,00 гривень. Обґрунтовуючи підстави звернення з позовом, позивач посилався на те, що в порушення взятих на себе зобов'язань за кредитним договором №44.3/АА-00001.08.2 від 09.04.2008 року, відповідачем не було повернуто суму кредиту, не сплачено суму процентів за користування кредитом, не сплачено суму нарахованої пені за прострочення виконання зобов'язань, у зв'язку із чим загальна сума заборгованості станом на 15.05.2014 становить 55552,12 доларів США, з яких: загальна сума заборгованості по кредиту - 4186,98 доларів США, загальна сума пені за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості - 51102,39 доларів США, загальна сума 3% річних від суми простроченої кредитної заборгованості - 262,75 доларів США.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 17 листопада 2014 року позов публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» заборгованість за кредитним договором № 44.3/АА-00001.08.2 від 09.04.2008 року в сумі 4449,73 доларів США та 49257 гривень 81 копійки, з яких: загальна сума заборгованості по кредиту - 4186,98 доларів США, загальна сума 3% річних від суми простроченої кредитної заборгованості - 262,75 доларів США, загальна сума пені за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості - 49102 гривні 81 копійка та 3654,00 гривень судових витрат.

В апеляційній скарзі представник ПАТ «РОДОВІД БАНК» - Шабовта О.Г. просить рішення Московського районного суду м. Харкова від 17 листопада 2014 року скасувати та прийняте нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, оскільки суд не взяв до уваги, що розмір зменшення пені повинен бути розрахований в доларах США, а не в гривні і при розрахунках була допущена помилка.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених в суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга представника Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» - Шабовти Олега Григоровича задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Статтями 10, 11, 58, 60, 61, 179, 212, 213 Цивільного процесуального кодексу України, передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Для встановлення у судовому засіданні фактів, зазначених у частині першій цієї статті, досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті. Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді коли суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно розтлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

В статті 629 Цивільного кодексу України, зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтями 610-612 Цивільного кодексу України, визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

В статті 1050 Цивільного кодексу України, встановлені наслідки порушення договору позичальником, а саме, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 549 Цивільного кодексу України, визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Рішення суду першої інстанції обґрунтоване встановленням таких фактів та відповідних їм правовідносин:

09.04.2008 року між ВАТ «РОДОВІД БАНК», що згідно з наказом тимчасового адміністратора від 05.06.2009 року було перейменоване на Публічне акціонерне товариство «РОДОВІД БАНК» (скорочено АТ «РОДОВІД БАНК»), за договором - банк, і ОСОБА_2, за договором - Позичальник, було укладено кредитний Договір №44.3/АА-00001.08.2, згідно з яким Банк відкрив Позичальнику відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 11811,00 доларів США строком по 09.04.2013 року включно. Кредитні кошти були надані на купівлю автомобіля марки ВАЗ 21703, шасі (кузов, рама) НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Згідно п. 3.1. кредитного договору Позичальник зобов'язався щомісячно до 10-го числа (включно) кожного календарного місяця частково погашати суму заборгованості за кредитом в сумі 196,85 доларів США та сплачувати банку нараховані проценти за користування кредитом щомісячно до 10-го числа (включно) кожного календарного місяця або в день повного дострокового погашення заборгованості за кредитом.

Пунктом 3.6. кредитного договору передбачена відповідальність Відповідача за порушення строків повернення кредитних коштів чи сплати процентів в розмірі 1,6 % процентів за кожен день прострочення від суми простроченої заборгованості.

Відповідно до п. 5.2. кредитного договору у разі недотримання Позичальником умов кредитного договору Банк має право вимагати його дострокового розірвання, повернення одержаного кредиту, сплати нарахованих процентів, відшкодування збитків, заподіяних Банку внаслідок невиконання або неналежного виконання Позичальником умов кредитного договору.

Судом першої інстанції встановлено, що свої зобов'язання Банк виконав повністю, наслідком чого стало отримання ОСОБА_2 кредитних коштів в сумі 11811,00 доларів США, однак в порушення умов кредитного договору ОСОБА_2 не виконуються взяті на себе зобов'язання щодо сплати щомісячних платежів та повного розрахунку за кредитом у строки, зазначені в кредитному договорі, в результаті чого виникла заборгованість, яка підтверджується розрахунком суми заборгованості.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог ПАТ «Родовід Банк » щодо стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача суми заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4186,98 доларів США, загальна сума трьох процентів річних від суми простроченої кредитної заборгованості 262,72 доларів США.

Відповідно до умов кредитного договору у разі прострочення позичальником зобов'язань з повернення кредиту або сплати процентів , за користування кредитом або інших платежів згідно з умовами договору позичальник зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню.

Відповідно розрахунку заборгованості ПАТ «Родовід Банк» станом на 15.05.2014 року розмір пені за кредитним договором складає 51102,39 доларів США.

З урахуванням висновків рішення Конституційного суду України від 11 липня 2013 року № 7-РП/2013, з огляду на те, що розмір пені значно перевищує розмір боргу, а також фактичні обставини справи, суд першої інстанції вважав можливим зменшити розмір пені до розміру 49102 грн. 81 коп.

Такий висновок є обґрунтованим, оскільки суд дійшов його на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, та наявних в ній доказів, яким дана відповідна оцінка. Правильно встановивши юридичну природу виниклих правовідносин, суд застосував закон, який їх регулює.

Доводи викладені в апеляційній скарзі були предметом судової перевірки та не дістали об'єктивного підтвердження.

Наведені у рішенні мотиви визнання цих доводів безпідставними, судова колегія вважає обґрунтованими, такими що відповідають матеріалам справи.

Оскільки судове рішення ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення відносно скасування чи зміни оскаржуємого судового рішення і висновків суду першої інстанції не спростовують, в її задоволенні належить відмовити на підставі ст.308 Цивільного процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, 307, 308, 313-315, 317, 319, 321, 322, 324, 325 Цивільного процесуального кодексу України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» - Шабовти Олега Григоровича - відхилити.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 17 листопада 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий -

Судді: колегії: -