Рішення № 42333354, 14.01.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/101/15 Справа № 182/5575/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Кобеляцька-Шаховал І. О. Доповідач - Волошин М.П.

Категорія 53

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2015 року м. Дніпропетровськ Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Волошина М.П.,

суддів - Демченко Е.Л., Куценко Т.Р. ,

при секретарі - Назаренко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 липня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та компенсацію за затримку розрахунку, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовною заявою до ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та компенсацію за затримку розрахунку.

В обгрунтування своїх вимог посилалася на те, що з 12 травня 2008 року вона перебувала в трудових відносинах з відповідачем,обіймала посаду економіста бізнесу «Програми мікрокредитування». Наказом №ЕДД-ПП-2009-1118 від 05 жовтня 2009 року її переведено на посаду касира-операціоніста Нікопольського відділення № 4 Дніпропетровського регіонального управління „ПриватБанку".

Відповідно до наказу №ЕДД-ПП-2009-1470 від 28 грудня 2009 року позивач переведена на посаду касира-операционіста Департаменту організацій касового обслуговування клієнтів. Наказом N ZАКL-2010/1-3874 від 21 червня 2010 року її було звільнено з займаної посади на підставі п.2 ст.41 КЗпП України у зв'язку з втратою довіри.

Згідно рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 червня 2012 року рішення Нікопольського міськрайоного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2011 року, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, скасовано в частині відмови у визнанні незаконним наказу № ZAKL-2010/1-3874 від 21 червня 2010 року про звільнення по п.2 ст.41 КЗпП України, відшкодування моральної шкоди, стягнення грошової суми.

Визнано незаконним наказ № ZAKL-2010/1-3874 від 21 червня 2010 року про звільнення ОСОБА_2 за п.2 ст.41 КЗпП України у зв'язку з втратою довіри, стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 3000 грн. на відшкодування моральної шкоди та грошову суму у розмірі 1170 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

За таких обставин позивач звернулась до суду і просила стягнути з відповідача на її користь:

середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08 липня 2010 року до 09 липня 2012 року в розмірі 99 170, 16 грн.; стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на її користь вихідну допомогу в зв'язку з незаконним звільненням у розмірі 4 132, 09 грн.; стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на її користь суму середнього заробітку за весь час затримки розрахунку у розмірі 95 038, 07 грн.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 липня 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, про задоволення її позовних вимог.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з наступних підстав.

Статтею 213 ЦПК України визначено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак зазначеним вимогам закону ухвалене у справі рішення суду не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2011 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання незаконним наказу про звільнення, зміну формулювання причин звільнення, стягнення вихідної допомоги, компенсації за роботу у вихідні дні, за час затримки розрахунку, безпідставно утриманої суми, моральної шкоди.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 червня 2012 року за позовом ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання незаконним наказу про звільнення, зміну формулювання причин звільнення, стягнення вихідної допомоги, компенсації за час затримки розрахунку, відшкодування моральної шкоди - частково задоволені позовні вимоги, визнано незаконним наказ про звільнення ОСОБА_2 за п.2 ст.41 КЗпП України, стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 3000 грн. на відшкодування моральної шкоди та грошову суму у розмірі 1170 грн., в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судом першої інстанції також встановлено, що 09 липня 2012 року ОСОБА_2 звернулась до ПАТ КБ „ПриватБанк" із заявою про звільнення, в якій зазначила датою звільнення 14 червня 2012 року.

Наказом відповідача № Э.28.0.0.0/1-6824112 від 09 липня 2012 року позивач поновлена на посаді касира-операціоніста 2 категорії згідно рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 червня 2012 року та цим же наказом звільнена за власним бажанням у відповідності з поданою заявою 09 липня 2012 року на підставі ст.38 КЗпП України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Зважаючи на те, що під час розгляду цивільної справи №2-1537/11 за позовом ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк» предметом розгляду не були вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, вказаний спір розглядався судами більше року (позивач звернулася до суду 16 серпня 2010 року, рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 червня 2012 року), за результатами розгляду справи визнано незаконним наказ про звільнення ОСОБА_2,фактично рішення суду виконане 09 липня 2012 року, що підтверджено сторонами та доказами, тому вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 08 липня 2010 року по 09 липня 2012 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з розрахунком середнього заробітку, наданого позивачем, виходячи з наступного.

Згідно роз'яснень, викладених у п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи із заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Відповідно до п. 8 р. 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, на число календарних днів за цей період.

Розраховуючи суму, яка підлягає стягненню на користь позивачки за час вимушеного прогулу, колегія суддів виходить з того, що розмір середнього заробітку позивачки за останні два місяці перед звільненням згідно довідки наданої відповідачем (а.с.128) становив: у травні 2010 року - 1076,82 грн. та у червні 2010 року 217 грн.; фактично відпрацьовані робочі дні у травні 2010 року - 12 днів, у червні 2010 року - 3 дні.

Таким чином, згідно п. 8 р. 4 Порядкуобчислення середньої заробітної плати, затвердженої КМУ від 8 лютого 1995 року № 100 середньоденна заробітна плата ОСОБА_2 складає 1294,75 (1076,82+217,93) грн./15 робочих днів = 86,32 грн.

Згідно п. 8 р. 4 Порядкуобчислення середньої заробітної плати, затвердженої КМУ від 8 лютого 1995 року № 100 середня заробітна плата ОСОБА_2 за час вимушеного прогулу за період з 08 липня 2010 року по 09 липня 2012 року складає 43 332,64 грн., виходячи з наступних розрахунків.

За період з 08 липня 2010 року по 09 липня 2012 року включно кількість робочих днів складає 502:

у липні 2010 року - 17 днів, у серпні 2010 року - 21 день, у вересні 2010 року - 22 дні, у жовтні 2010 року - 21 день, у листопаді 2010 року - 22 дні, у грудні 2010 року - 23 дні;

у січні 2011 року - 19 днів, у лютому 2011 року - 20 днів, у березні 2011 року - 22 дні, у квітні 2011 року - 20 днів, у травні 2011 року - 19 днів, червні 2011 року - 20 днів, у липні 2011 року - 21 день, у серпні 2011 року - 22 дні, вересні 2011 року - 21 день, жовтні 2011 року - 21 день, листопаді 2011 року - 22 дні, грудні 2011 року - 22 дні;

у січні 2012 року - 20 днів, у лютому 2012 року - 21 день, у березні 2012 року - 21 день, у квітні 2012 року - 20 днів, у травні 2012 року - 20 днів, у червні 2012 року - 19 днів, у липні 2012 року - 5 днів.

Зважаючи на те, що загальна кількість робочих днів за період з 08 липня 2010 року по 09 липня 2012 року - 502, середня заробітна плата за вказаний період - 43 332,64 грн. (502 робочих дні x 86,32 грн. - середньоденна заробітна плата).

Таким чином, вимоги ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають частковому задоволенню в сумі 43 332,64 грн., а не 99 170,16 грн. як просила позивач.

З матеріалів справи вбачається, що вимоги позивача про стягнення на її користь вихідної допомоги у зв'язку з незаконним звільненням на підставі ст.44 КЗпП вже були предметом розгляду у цивільній справі №2-1537/11 за позовом ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання незаконним наказу про звільнення, зміну формулювання причин звільнення, стягнення вихідної допомоги, компенсації за час затримки розрахунку, відшкодування моральної шкоди. В позовних вимогах про стягнення вихідної допомоги рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2011 року відмовлено, у вказаній частині зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 червня 2012 року.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Таким чином, оскільки спір між сторонами про той самий предмет позову та з тих самих підстав вже вирішено судом, рішення набрало законної сили, колегія суддів вважає за необхідне відповідно до п.2 ч.1 ст.205 ЦПК України скасувати рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 липня 2014 року в цій частині та закрити провадження в частині позовних вимог ОСОБА_2 до ПАТ КБ "ПриватБанк" про стягнення вихідної допомоги.

Не можна погодитись з доводами апеляційної скарги про обґрунтованість вимог позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі 95 038,07 грн. на підставі ст. 117 КЗпП України. Так, позивач вважає, що за порушення трудових прав працівника при одному звільненні можливе застосування зі стягненням середнього заробітку і за ст. 117 КЗпП України і за ст. 235 КЗпП України, тобто стягнення подвійного середнього заробітку, проте не звертає увагу на те, що таке стягнення не є співмірним з правами працівника, який отримує одну заробітну плату.

Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, оскаржуване рішення скасуванню, позовні вимоги ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 08 липня 2010 року по 09 липня 2012 року підлягають частковому задоволенню в розмірі 43 332,64 грн., провадження в частині позовних вимог позивача до відповідача про стягнення вихідної допомоги підлягає закриттю. Крім того, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення суми за кожен день затримки розрахунку в розмірі 95 038,07 грн.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 липня 2014 року - скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08 липня 2010 року по 09 липня 2012 року в розмірі 43 332,64 грн.

В частині позовних вимог ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про стягнення вихідної допомоги провадження закрити.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про стягнення суми за кожен день затримки розрахунку в розмірі 95 038,07 грн.- відмовити.

Рішення апеляційного суду чинне з моменту проголошення та може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий: М.П.Волошин

Судді: Е.Л.Демченко

Т.Р.Куценко