Рішення № 42333204, 18.11.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/9352/14 Справа № 208/6677/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Ізотов В. М. Доповідач - Красвітна Т.П.

Категорія

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2014 року м. Дніпропетровськ

18 листопада 2014 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого -

суддів:

при секретарі

Красвітної Т.П.

Михайловської С.Ю., Пономарь З.М.

Безверхому О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_6 на заочне рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 15 листопада 2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

22.08.2013 року позивач звернувся до суду з даним позовом посилаючись на те, що 12.07.2007 року між ВАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є позивач, та відповідачем ОСОБА_6 було укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав, а ОСОБА_6 отримав кредит у сумі 15000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. У зв"язку з неналежним виконанням відповідачем ОСОБА_6 умов вказаного кредитного договору банком нарахована заборгованість, станом на 31.07.2013 року, у розмірі 49935,77 грн., яка складається з наступного: 12925,51 грн. - заборгованість за кредитом, 32656,18 грн., - заборгованість по процентам за користування кредитом, 1500,00 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом, 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 2354,08 грн. - штраф (процентна складова). Вказану заборгованість та судові витрати позивач просив стягнути з відповідача на свою користь.

Заочним рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 15 листопада 2013 року позов задоволено частково; вирішено стягнути з ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором без номеру від 12.07.2007 року, яка виникла станом на 31.07.2013 року і складається з наступного: 12925,51 грн. - заборгованість за кредитом, 32656,18 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 1500,00 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 1000,00 грн. - штраф (фіксована частина і процентна складова), а всього - 48081 гривень 69 копійок. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь позивача судовий збір - 499 гривень 36 копійок. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 посилається на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України. Так, повідомлення про виклик у судове засідання на 18.11.2014 року банк отримав 28.10.2014 року, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке долучено до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення, з ухваленням нового рішення, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що 12.07.2007 року між ВАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є позивач, та відповідачем ОСОБА_6 було укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав, а ОСОБА_6 отримав кредит у сумі 15000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Згідно заяви ОСОБА_6 та п. 6.5, п. 6.6, п. 8.6 умов і правил надання банківських послуг, підписаних відповідачем ОСОБА_6, останній зобов'язався забезпечити своєчасне повернення кредиту і сплату нарахованих відсотків, а у разі несвоєчасного погашення заборгованості - сплатити банку пеню та штраф.

Відповідно до п. 9.12 умов та правил надання банківських послуг, договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на такий же термін.

У зв"язку з неналежним виконанням відповідачем ОСОБА_6 умов вказаного кредитного договору банком нарахована заборгованість, що стверджується представленим розрахунком, станом на 31.07.2013 року, у розмірі 49935,77 грн., яка складається з наступного: 12925,51 грн. - заборгованість за кредитом, 32656,18 грн., - заборгованість по процентам за користування кредитом, 1500,00 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом, 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 2354,08 грн. - штраф (процентна складова).

Частинами 1, 2 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.

Виходячи з викладеного, колегія дійшла висновку про доведеність факту неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору та обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення заборгованості, яка розрахована на підставі кредитного договору, укладеного сторонами 12.07.2007 року.

Разом з тим, статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Частиною 1 ст. 259 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Згідно із ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Встановлено, що даний позов, пред"явлений до суду 22.08.2013 року, що стверджується штампом вхідної кореспонденції на позовній заяві (а.с. 3), подано з порушенням, без поважних причин, трирічного строку позовної давності, виходячи з наступного.

Згідно заяви клієнта від 12.07.2007 року, строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії картки, а строк дії картки, до була видана відповідачу, встановлено до липня 2009 року.

Відповідно до п. 9.12 умов та правил надання банківських послуг, договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання.

Крім того, апеляційним судом встановлено, що останній платіж на погашення кредиту було здійснено відповідачем 30.04.2009р., що стверджується розрахунком заборгованості, який надано позивачем (а.с. 6 - 9).

Враховуючи викладене, зважаючи на представлений банком розрахунок заборгованості, приймаючи до уваги, що розділом 5 Правил користування платіжною карткою, які надані суду банком (а.с. 12 - 18), передбачено обов"язок клієнта вносити щомісячно погашення процентів по кредиту за попередній місяць, колегія дійшла висновку, що про порушення своїх прав банк дізнався не пізніше 01.08.2009 року.

Оскаржуване рішення ухвалене в порядку заочного розгляду справи. Колегія зважає на доводи відповідача про відсутність належного повідомлення про слухання даної справи місцевим судом, що відповідає матеріалам цивільної справи. Враховуючи викладене, колегія приймає заяву відповідача про застосування позовної давності, в порядку ст. 267 ЦК України, що викладена в апеляційній скарзі.

Колегія звертає увагу, що судом встановлено відсутність домовленості між сторонами договору про збільшення позовної давності, що стверджується змістом заяви клієнта від 12.07.2007 року, умов і правил надання банківських послуг.

Посилання позивача на п. 9.12 Умов та правил надання банківських послуг, за яким кредитний договір діє на протязі 12 місяців з моменту його підписання та вважається пролонгованим на той же самий строк, якщо ні одна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору суд не може врахувати, оскільки п. 9.12 зазначених умов визначає кінцевий строк дії договору, а не строк виконання зобов'язання. Тим більш у п.5.4 Правил користування платіжною карткою, визначено, що строк погашення кредиту у повному обсязі проводиться не пізніше останнього дня місяця вказаного на платіжній картці.

Отже, місцевий суд у повному обсязі не встановив обставини справи, не взяв до уваги наведені вище факти, що свідчать про суттєве порушення позивачем трирічного строку позовної давності без поважних причин. Тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. Відповідно до ст. 88 ЦПК України, підстави для стягнення на користь позивача судових витрат відсутні.

Колегія наголошує, що, відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням викладеного вище, вимог ст. 88 ЦПК України, колегія дійшла висновку, що рішення місцевого суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - задовольнити.

Заочне рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 15 листопада 2013 року - скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості - відмовити у повному обсязі.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, протягом двадцяти днів може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Т.П.Красвітна

Судді С.Ю.Михайловська

З.М.Пономарь