Постанова № 423313, 08.02.2007, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40

УХВАЛА

Іменем України

05.02.2007 р. справа №28/180а

Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддів

при секретареві судового засідання

,

,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу

Спеціалізована Державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податку м.Донецька

на постанову господарського суду

Донецької області

від

20.11.2006 року

по справі

№28/180а

за позовом

Державне підприємство "Донецька вугільна енергетична компанія" м.Донецьк

до

Спеціалізована Державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податку м.Донецька

про

Про визнання недійсним рішення

В С Т А Н О В И В:

1.Стислий виклад суті постанови місцевого господарського суду

16.06.2006 року Державне підприємство “Донецька вугільна енергетична компанія” м. Донецьк звернулося з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000710816/0/14580/10/15-16-23/3.

Постановою від 20.11.2006р. (в повному обсязі виготовлена 27.11.2006р.) у справі № 28/180а господарський суд Донецької області (суддя Кониченко О.М.) позовні вимоги Державного підприємства “Донецька вугільна енергетична компанія” м. Донецьк задовольнив.

Визнав повністю недійсним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з № 0000710816/0/14580/10/15-16-23/3 від 29.05.2006р.

Присудив з Державного бюджету України на користь Державного підприємства “Донецька вугільна енергетична компанія” м. Донецьк витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

2. Підстави з яких порушено питання про перегляд постанови

Відповідач з прийнятою постановою господарського суду від 20.11.2006р. не погодився та подав апеляційну скаргу в якій просить її скасувати та прийняти нове судове рішення, якою відмовити Державному підприємству “Донецька вугільна енергетична компанія” м. Донецьк у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, а саме п.п.3 п.1 ст.9 Закону України від 25.06.1991р. № 1251-ХІІ "Про систему оподаткування" (із змінами та доповненнями), п.5.3.1 ст.5, п.п.17.1.7 п. 17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а також не враховані вимоги п.7.7 ст.7, п.п.17.1.7 п. 17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та п.5.4 Інструкцію про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів), що надходять до бюджетів та до державних цільових фондів, затверджена Наказом Головної Державної податкової інспекції України від 12.05.94 N 37 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 03.09.01 N 342, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2001 р. за N 887/6078) і яка діяла до 13.08.2005р.

Посилається на те, що п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України №2181-ІІІ від 21.12.2000р. "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4цього Закону після подання такої декларації. Узгоджена сума податкового, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків, відповідно до п.п.5.4.1 п.5.4 ст.5 Закону України № 2181-ІІІ.

Вважає, що платники податків відповідно до Закону України №2181-ІІІ від 21.12.2000р. "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" несуть відповідальність у вигляді застосування фінансових санкцій згідно з підпунктом 17.1.7 п. 17.1 статті 17 Закону України №2181-ІІІ від 21.12.2000р. "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за умови порушення встановлених цим Законом граничних термінів сплати суми податкового зобов'язання, зазначеної у поданій податковій декларації у разі несплати зазначеної у ньому суми податку.

Зазначає, що 25.06.2005р. позивачем до відповідача надана уточнююча декларація з ПДВ № 4622 згідно якої визначений належний до сплати податок на додану вартість, занижений у минулому періоді. Граничний термін сплати такого податкового зобов'язання –25.06.2005р., але фактично сплата самостійно узгодженого податкового зобов'язання відбулась 08.07.2005р.

Посилається на те, що перераховані грошові кошти у сумі 107793грн. зараховані податковим органом в рахунок погашення податкового боргу з ПДВ по уточнюючій декларації від 25.06.2005р. № 4622, відповідно до п.7.7 ст.7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та п.5.4 Інструкцію про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів), що надходять до бюджетів та до державних цільових фондів.

3.Доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу

Позивач заперечень на апеляційну скаргу не надав.

4. Як встановлено судом першої інстанції і відповідає доказам наявним у матіолах справи:

Державне підприємство “Донецька вугільна енергетична компанія” є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Донецької міської ради, включене до ЄДРПОУ за номером 33161769. Перебуває на податковому обліку Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку.

Позивачем до податкового органу 25.06.2005р. був поданий уточнюючий розрахунок № 4622 податкових зобов'язань з податку на додану вартість у березні 2005р. у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок (л.с.23). Зазначеним уточнюючим розрахунком позивач збільшив суму, яка підлягала сплаті до бюджету у розмірі 107793 грн.

Податковим повідомленням –рішенням від 29.05.2006 року № 0000710816/0/14580/10/15-16-23/3 відповідачем на підставі п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” до позивача був застосований штраф в розмірі 10% в сумі 10779,30 грн. за затримку до 30 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов‘язання з податку на додану вартість в розмірі 107793 грн. (л.с.7).

З наданого відповідачем розрахунку вбачається, що фінансові санкції були застосовані за несвоєчасну сплату позивачем самостійно узгодженої суми податкового зобов‘язання з податку на додану вартість згідно уточнюючого розрахунку № 4622 від 25.06.2005 року сплаченого платіжним дорученням № 005 суми боргу 2262,80 грн.( сума штрафних санкцій 226,28 грн.), платіжним дорученням № 1053 від 08.07.2005 р. у сумі 105530,20 грн. ( сума штрафних санкцій 10553,02 грн.).

Граничним строком сплати наведеної суми податкового зобов‘язання відповідачем було визначено 25.06.2005 р.

Платіжним дорученням № 846 від 24.06.2005р. позивачем було сплачено податок на додану вартість по строку на 24.06.05р. у сумі185598,99 грн. згідно постанови КМУ №270 від 07.03.2002р. за реалізоване вугілля платіжним дорученням 822 від 25.06.05р. сплачено по строку 25.06.05р. суму ПДВ 317000 грн..

5.Мотиви, за якими апеляційна інстанція виходила при прийнятті ухвали

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 9 Закону України "Про систему оподаткування" від 25 червня 1991 року № 1251-12 (з наступними змінами та доповненнями) платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Повноваження податкових органів визначені Законом України "Про державну податкову службу в Україні” Статтею 10 цього закону визначено функції державних податкових інспекцій у тому числі щодо забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів.

На виконання покладених на податковий орган функцій ДПА України було затверджено Інструкцію про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України.

Інструкція, яка була затверджена Наказом Головної Державної податкової інспекції України від 12.05.94 N 37 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 03.09.01 N 342, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2001 р. за N 887/6078) і яка діяла на момент подання декларацій не містить у собі положень щодо прав податкового органу змінювати призначення платежів визначених платником податку у платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету. Пункт 5.4 Інструкції на яку послався відповідач у апеляційній скарзі встановлювала, що облік надходження платежів в картках особових рахунків здійснюється у порядку календарної черговості настання граничних термінів сплати узгоджених податкових зобов’язань .Тобто йдеться про облік надходжень від платників податку ,а не про право податкового органу здійснювати за платника податку погашення його податкових зобов’язань .

Згідно п.7.7 ст.7 Закону України від 20.12.2000р. № 2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) і у рівних пропорціях.

Вказана норма не позбавляє платника податку права самостійно визначити джерела погашення узгоджених податкових зобов'язань відповідно п.7.1 ст.7 Закону України від 20.12.2000р. № 2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та від обов'язку самостійно сплатити суму податкового зобов'язання відповідно до п.5.3.1 п.5.3 ст.5 цього ж закону.

Призначення платежу, як вбачається з платіжних доручень це сплата ПДВ по строку 24-25.06.2005р. згідно постанови Кабінету Міністрів України № 270 від 07.03.2002р. за реалізоване вугілля.

Постановою Кабінету Міністрів України від 7 березня 2002 року № 270, яка набрала чинності з 2 квітня 2002 року, були внесені зміни в постанову Кабінету Міністрів України № 892 від 5 червня 2000 року “Про заходи щодо стабілізації роботи підприємств вугільної промисловості”. Названою постановою встановлено спеціальний режим використання сум ПДВ отриманих від споживачів за поставлену вугільну продукцію підприємствами вугільної промисловості. Згідно постанови кошти для розрахунків з податку на додану вартість, зараховані на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, використовуються лише в порядку і за напрямами, визначеними у пункті 7.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснив оплату поточних податкових зобов’язань відповідно до зазначеної постанови, тому у будь-якому випадку відповідач не мав права скерувати зазначені кошти в рахунок сплати податкових зобов’язань інших податкових періодів.

Судова колегія відхиляє доводи відповідача з посиланням на п.5ст.4 Закону Про власність ,згідно якої власник здійснюючи свої права зобов’язаний не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не порушувати права та охоронювані законом інтереси громадян та держави, оскільки згідно п.6 тієї ж статті у випадках і в порядку, встановлених законодавчими актами України, діяльність власника може бути обмежено чи припинено, або власника може бути зобов'язано допустити обмежене користування його майном іншими особами. Випадки обмеження платника податку у користуванні своїм майном за наявності податкового боргу передбачені пп..8.6.1,8.6.3п.8.6 ст. ,ст..9 Закону України Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами №2181, п.п.7.7 ст. 7 цього закону не встановлює жодних обмежень щодо користування платниками податку своїм майном. Відповідач не довів, що позивач визначаючи призначення платежів у платіжних дорученнях на сплату податків, якимось чином порушив інтереси держави.

Згідно ст.56 Закону України Про власність жодний державний орган не має права втручатись у здійснення власником, а також особами, переліченими у пункті 5 статті 48 цього Закону, їх правомочностей щодо володіння, користування й розпорядження своїм майном або встановлювати не передбачені законодавчими актами України додаткові обов'язки чи обмеження.

За таких підстав, судова колегія вважає, що судом вірно застосовані норми матеріального права, рішення є законним та обґрунтованим

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.184,195,198,205,212, п.6, п.7 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України судова колегія , -

У Х В А Л И Л А :

Постанову господарського суду Донецької області по справі № 28/180а від 20.11.2006 р. залишити без змін, а апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку залишити без задоволення.

Ухвала Донецького апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після складання повного тексту ухвали. Касаційна скарга подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Ухвала підписана 08 .02.2007р.

Головуючий:

Судді:

Надруковано: 4 примір.

1 –позивачу

1 –відповідачу

1 –до справи

1 –ДАГС