Ухвала суду № 42330751, 14.01.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

"14" січня 2015 р. Справа № 905/3397/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Пуль О.А., суддя Шевель О.В.

при секретарі Катренко І.С.

сторони не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м.Києві (вх. №4156 З/2-7) на постанову господарського суду Донецької області від 23.06.14р. у справі № 905/3397/14

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтехнокомплекс", м.Донецьк,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтехнокомплекс", м.Донецьк,

про банкрутство,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою господарського суду Донецької області від 23.06.2014р. (суддя Тарапата С.С.) визнано боржника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецтехнокомплекс" банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців. Ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтехнокомплекс" призначено Костікова Антона Петровича.

ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м.Києві з постановою місцевого господарського суду не погодилась та звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та припинити провадження у справі.

Скарга обґрунтована тим, що ДПІ у Солом'янському районі було направлено повідомлення за формою 27-ОПП заперечення щодо припинення ТОВ «Спецтехнокомплекс» в зв'язку з неподанням юридичною особою копії ліквідаційного балансу, передавального акту або розподільчого балансу, складеного комісією з припинення (ліквідаційною комісією, ліквідатором) або фізичною особою - підприємцем, виписки про рух коштів на рахунках, відсутністю повідомлень від фінансових установ про закриття всіх рахунків такого платника податків, у тому числі відкритих через відокремлені підрозділи, неповернення до органу державної податкової служби оригіналів документів, що видані платнику податків та його відокремленим підрозділам (свідоцтва, патенти, довідки тощо) і підлягають поверненню відповідно до законодавства, а також засвідчених копій цих документів, якщо такі видавались та підлягають поверненню до органу державної податкової служби.

Тому, на думку апелянта, до заяви голови ліквідаційної комісії про порушення справи про банкрутство не додані докази здійснення повідомлення комісією з припинення юридичної особи в порядку ч. 4 ст. 105 ЦК України, та відсутні посилання на факти: здійснення оцінки наявного майна боржника, вчасного повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства у встановленому законодавством порядку в 3 денний термін та проходження податкової перевірки згідно зі ст. 60 Господарського кодексу України, крім того боржником не було отримано довідки за формою № 22-ОПП про розрахунки з бюджетом згідно наказу Міністерства фінансів України № 1588, та не повідомлено безпосередньо контролюючий орган про прийняття рішення щодо ліквідації за рішенням власника, які необхідні для з'ясування наявності чи відсутності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство за правилами ст. 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». При цьому, вказані обставини, виходячи з вимог Закону, повинні бути в наявності та з'ясовані на момент порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою, чого судом першої інстанції зроблено не було.

Крім того, як зазначає ДПІ, боржником було навмисно введено суд в оману стосовно заборгованості перед кредиторами, оскільки заборгованість зі сплати податків і зборів, станом на дату порушення провадження у справі, складає 2290875, 00 грн. і являється безпосередньо узгодженим боргом на підставі ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2014р. у справі №826/2475/14 (яка набирає законної сили з моменту проголошення ст.245 КАС України), що свідчить про неправдивість наданих відомостей головою ліквідаційної процедури щодо фінансового стану боржника та безпосередньо його можливих кредиторів.

Щодо обґрунтування порушення судом інтересів держави в особі ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києва, то відповідно до пп. 4.1.1 ст. 4 Податкового кодексу України кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу. А тому, апелянт дійшов висновку про право контролюючого органу здійснити апеляційне оскарження у порядку статті 91 ГПК України судового акту, за наслідком якого змінюється правовий статус юридичної особи, та насамперед статус платника податків.

Апелянт у судове засідання не з'явився, але 06.01.2015р. до суду надійшло клопотання (вх. №111), в якому ДПІ просить розглядати апеляційну скаргу ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києва без участі уповноваженого представника заявника у зв'язку з недостатністю фінансування для направлення уповноваженого представника для участі у судовому засіданні призначеному на 14.01.2015р.

Боржник у судове засідання не з'явився, але 08.01.2015р. до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. №120), в якому боржник проти апеляційної скарги заперечував та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, посилаючись, зокрема, на те, що ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києва не є стороною по справі. Також боржник просив розглянути справу без його участі. До відзиву на апеляційну скаргу головою ліквідаційної комісії було надано копії матеріалів справи, на підставі яких було прийнято оскаржувану постанову.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні докази по справі, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Донецької області від 21.05.2014р. прийнято до розгляду заяву про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Спецтехнокомплекс".

Ухвалою господарського суду Донецької області від 17.06.2014р. порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Спецтехнокомплекс" на підставі ст.95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

23.06.2014р. господарським судом Донецької області прийнято оскаржувану постанову про визнання боржника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецтехнокомплекс" банкрутом.

Колегія суддів перевіривши матеріали справи, порадившись, дійшла висновку, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києва підлягає припиненню, виходячи з наступного.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, Господарський процесуальний кодекс України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Частиною 1 статті 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Апеляційні скарги на постанову місцевого або апеляційного господарських судів можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, передбачені цим Кодексом та Законом про банкрутство. За таких обставин, в силу особливостей процедури банкрутства (ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України), коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, чинним законодавством звужено до учасників такої справи за для попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

Сторонами у справі про банкрутство згідно зі статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут).

Учасниками провадження у справі про банкрутство згідно зі статтею 1 Закону про банкрутство є сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

При цьому, колегія суддів бере до уваги, що вищевказаний перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство названа стаття відносить також інших осіб, які у випадках, передбачених Законом про банкрутство, беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Однак, інші випадки участі органу державної податкової служби у справі про банкрутство платника податків Законом про банкрутство не передбачені. Таким чином, орган державної податкової служби не віднесений чинним законодавством до інших, окрім кредиторів, учасників справи про банкрутство.

Необхідно зазначити, що особа, яка має грошові вимоги до банкрута, набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а саме кредитора, лише після заявлення та визнання цих вимог і тільки після цього така особа має процесуальне право на оскарження судових рішень.

У той же час порушення права заявника апеляційної скарги - податкового органу, у тому числі позбавлення його можливості стати учасником справи про банкрутство, може мати місце лише у разі наявності у цієї особи відповідного суб'єктивного права.

Отже, не маючи до боржника грошових вимог, ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києва не набула процесуального статусу учасника провадження у справі про банкрутство та, відповідно, не має права на оскарження постанови про визнання боржника банкрутом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Натомість апелянтом, доказів того, що оскаржувана постанова господарського суду порушує його права та обов'язки, до апеляційної скарги не надано.

Така правова позиція, узгоджується із позицією, викладеною у п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №15 "Про судову практику в справах про банкрутство", яка передбачає, що правом оскарження судових рішень згідно зі ст. 1 Закону наділені: сторони - кредитор (представник комітету кредиторів) і боржник (банкрут), - арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном боржника), а також у випадках, передбачених Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, права яких порушено таким рішенням. Також згідно з п. 12 вказаної Постанови визначено, що юридичні та фізичні особи, акціонери, учасники господарських товариств, що не мають статусу сторони чи учасника у справі про банкрутство, не мають права на оскарження судових рішень у справі про банкрутство, а помилково порушене апеляційне і касаційне провадження підлягають припиненню в порядку, передбаченому статтею 80 Господарського процесуального кодексу України на підставі статей 91 та 107 Господарського процесуального кодексу України як такі, що не підлягають вирішенню в господарських судах. В інших випадках такі скарги повертаються без розгляду. Це стосується і скарг зазначених осіб на такі ухвали.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що спір згідно поданої апеляційної скарги ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м.Києві на постанову господарського суду Донецької області від 23.06.14р. у справі № 905/3397/14 не підлягає вирішенню в господарському суді в порядку апеляційного провадження.

На підставі викладеного, керуючись статтями 80, 86, 99, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

УХВАЛИЛА:

Припинити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м.Києві (вх. №4156 З/2-7) на постанову господарського суду Донецької області від 23.06.14р. у справі № 905/3397/14.

Головуючий суддя В.О. Фоміна

Суддя О.А. Пуль

Суддя О.В. Шевель