Постанова № 42329788, 15.01.2015, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2015 року справа № 823/3832/14

17 год. 11 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Гайдаш В.А.,

при секретарі - Шоколенко Т.М.

за участю представників позивача - Кіблика О.В. та Кирмана О.Д. (за довіреностями), представника відповідача - Руденка І.С. (за довіреністю), розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетично-дорожнє будівництво» до Корсунь-Шевченківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергетично-дорожнє будівництво» звернулось до суду з адміністративним позовом до Корсунь-Шевченківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області про скасування податкового повідомлення-рішення в частині.

В адміністративному позові позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення Корсунь-Шевченківської ОДПІ від 08.07.2014 № 0000802200 в частині про донарахування податку на додану вартість в сумі 1 960 657 грн. 00 коп. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 490 164 грн. 25 коп.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач помилково дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки з контрагентами ТОВ «Делва ЛТД», ТОВ «ТД «Демос» здійснені реальні господарські операції, на підтвердження яких, станом на час проведення позапланової виїзної документальної перевірки позивача були наявні всі первинні документи. Станом на час здійснення господарських операцій ТОВ «Делва ЛТД», ТОВ «ТД «Демос» були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Стосовно виявлених порушень в діяльності контрагентів позивача, то представники позивача зазначили, що за негативні наслідки мають відповідати саме контрагенти, які допустили такі порушення, а не позивач, який не має до цього відношення. Так, операції, обов'язок виконання яких був покладений на контрагентів позивача (ТОВ «Делва ЛТД», ТОВ «ТД «Демос»), ними фактично виконані і зауважень щодо якості та вчасності їх виконання з боку позивача не було, отже з підстав викладеного - оскаржувані рішення відповідача в частині про донарахування податку на додану вартість в сумі 1 960 657 грн. 00 коп. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 490 164 грн. 25 коп. є неправомірними та підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали з підстав, зазначених вище.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, з огляду на те, що позивачем занижено суму податку на додану вартість, що підлягала сплаті до бюджету за січень 2014 року в сумі 2597180 грн. по правовідносинам з ТОВ «Делва ЛТД», ТОВ «ТД «Демос», у зв'язку із відсутністю між контрагентами реального здійснення господарських операцій. Також представник відповідача зазначив, що податковим органом при проведенні перевірки використано акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 31.03.2014 № 477/04-62-22/38905352 «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «ТД «Демос» щодо не підтвердження реальності здійснення господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку за січень 2014 року» та акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 31.03.2014 № 478/04-62-22/38905373 «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Делва ЛТД» щодо не підтвердження реальності здійснення господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку за січень 2014 року».

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Енергетично-дорожнє будівництво» зареєстроване як юридична особа 17.10.2005 виконавчим комітетом Канівської міської ради Черкаської області, ідентифікаційний код 33757711.

На підставі наказу Корсунь-Шевченківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Черкаській області від 19.05.2014 № 203, направлень від 22.05.2014 № 60 та № 61 проведено позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетично-дорожнє будівництво» (код за ЄДРПОУ 33757711) щодо дотримання вимог податкового та іншого законодавства під час взаємовідносин з ТОВ «Делва ЛТД», ТОВ «ТД «Демос» в січні 2014 року.

За результатами вищезазначеної перевірки Корсунь-Шевченківською ОДПІ ГУ Міндоходів у Черкаській області складено акт від 10.06.2014 №58/2200/33757711.

В акті перевірки встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Енергетично-дорожнє будівництво» вимог п. 44.1 ст. 44, п. 45.2 ст. 45, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягала сплаті до бюджету за січень 2014 року в сумі 2597180 грн.

На підставі вищезазначеного акта перевірки Корсунь-Шевченківською ОДПІ ГУ Міндоходів у Черкаській області винесено податкове повідомлення-рішення від 08.07.2014 № 0000802200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 2597180 грн., штрафні санкції у сумі 649295 грн., всього на суму 3246475 грн.

30.07.2014 ТОВ «Енергетично-дорожнє будівництво» оскаржило вказане податкове повідомлення-рішення до Головного управління Міндоходів у Черкаській області.

Головне управління Міндоходів у Черкаській області своїм рішенням від 23.09.2014 № 19775/23-00-10-0210 скаргу ТОВ «Енергетично-дорожнє будівництво» залишило без задоволення, а податкове повідомлення-рішення Корсунь-Шевченківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Черкаській області - без змін.

В подальшому, 30.09.2014 ТОВ «Енергетично-дорожнє будівництво» оскаржило вказане податкове повідомлення-рішення до Державної фіскальної служби України.

Однак, рішенням Державної фіскальної служби України від 14.10.2014 № 5027/6/99-99-10-01-15 скаргу ТОВ «Енергетично-дорожнє будівництво» залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення Корсунь-Шевченківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Черкаській області - без змін.

З матеріалів справи вбачається, що 08 січня 2014 року між позивачем і ТОВ «Делва ЛТД» укладено договір поставки № 7.

Виконання договору підтверджуються належним чином оформленими первинними бухгалтерськими та податковими документами, зокрема, це податкові та видаткові накладні. Дані первинні документи не визнані недійсними, а тому вважаються належними доказами по справі.

Крім того, між позивачем та ТОВ «ТД «Демос» укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів від 08.01.2014 № 3.

Виконання договору від 08.01.2014 № 3 підтверджуються належним чином оформленими первинними бухгалтерськими та податковими документами, зокрема, це податкові накладні, видаткові накладні, додаткова угода до вищевказаного договору та договір відповідального зберігання. Дані первинні документи не визнані недійсними, а тому вважаються належними доказами по справі.

Як доказу використання у власній господарській діяльності придбаних у ТОВ «Делва ЛТД», ТОВ «ТД «Демос» товарно-матеріальних цінностей позивачем надано договір підряду, акти приймання виконаних робіт форми КБ-2в, довідки про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3, податкові накладні по взаємовідносинах з ТОВ «ШДСУ».

Питання, пов'язані з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту, врегульовано ст.ст. 138, 139, 198 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

За змістом підпункту 138.1.1 пункту 138.1 названої статті ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактичні здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 №1936/11/13-11 зазначено, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально

складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, у ТОВ «Енергетично-дорожнє будівництво» наявні та були надані для перевірки всі договори, доповнення до них, первинні облікові та податкові документи, з якими Податковий кодекс України пов'язує право платника на формування податкового кредиту з ПДВ.

Слід наголосити, що перевіркою не встановлено факт безтоварності господарської операції з придбання позивачем товару (робіт, послуг) у вищезгаданих контрагентів.

Зазначене надало позивачу підстави для формування податкового кредиту внаслідок придбання вказаних робіт (послуг) у відповідному податковому періоді.

Отже, фактичне виконання вказаних господарських операцій свідчить про їх наповненість належним юридичним змістом, що тягне за собою настання передбачених законом правових наслідків, зокрема, в частині оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість.

Під час здійснення перевірки та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач послався на акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 31.03.2014 № 477/04-62-22/38905352 «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «ТД «Демос» щодо не підтвердження реальності здійснення господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку за січень 2014 року» та акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 31.03.2014 № 478/04-62-22/38905373 «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Делва ЛТД» щодо не підтвердження реальності здійснення господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку за січень 2014 року».

Однак суд зауважує, що порядок та спосіб виконання контрагентами позивача своїх договірних зобов'язань, а також належне чи неналежне виконання контрагентами обов'язків, покладених на них законом як на суб'єктів господарювання - як то подача звітності, сплата податків та інше, не впливає на дійсність та значимість господарської операції для самого позивача, оскільки такі операції фактично мали місце і були направлені на досягнення конкретної економічної та господарської мети. Протилежного відповідачем суду не доведено.

Вищевикладене спростовує висновок відповідача про наявність у позивача умислу штучного формування податкового кредиту та необґрунтованого завищення від'ємного значення податку на прибуток задля власної вигоди.

У довідці Вищого адміністративного суду України від 15.04.2010 року «Про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України «Про податок на додану вартість» викладено, зокрема, що ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Отже, допущені порушення одним платником податків у відображенні у податковому обліку певної господарської операції, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Таким чином, враховуючи, що позивачем жодних порушень не вчинено, відповідач безпідставно поклав на позивача відповідальність за дії його контрагентів (ТОВ «Делва ЛТД», ТОВ «ТД «Демос»).

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, наявні в матеріалах адміністративної справи податкові накладні містять всі необхідні реквізити та оформлені належним чином, із акту перевірки вбачається, що порушень при їх оформленні в ході проведення перевірки не встановлено.

Таким чином, усі первинні документи позивача, оформлені у відповідності до вимог вищезазначених норм законодавства, а тому являються підставою для включення відповідних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Оскільки на момент виконання господарських операцій контрагенти позивача мали статус платників податку на додану вартість та дійсні свідоцтва платників ПДВ, відповідно, зазначені суб'єкти господарювання мали право і на нарахування податку та складання податкових накладних, адже таке право надано Законом лише для осіб, що зареєстровані в якості платника податку на додану вартість.

Отже, всі податкові накладні виписані ТОВ «Делва ЛТД», ТОВ «ТД «Демос», як платником податку на додану вартість - станом на момент спірних правовідносин, підприємства-контрагенти під час здійснення господарських операцій перебували на обліку в органах ДПІ, на час вчинення угод знаходилось в ЄДРПОУ. Доказів зворотнього в акті не наведено.

Крім того, під час судового розгляду справи відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, в розумінні статей 69, 70 КАС України, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, постійне придбання позивачем товару у посередників, контрагенти яких систематично протиправно не сплачували ПДВ до бюджету.

Отже, наявність у платника податку (позивача у справі) виданої йому податкової накладної є достатніми підставами для формування податкового кредиту, з урахуванням підтвердження реального здійснення господарської операції.

Суд звертає увагу, що неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес"АД проти Болгарії" Європейський суд з прав людини дійшов такого висновку: "…Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Вищенаведений висновок Європейський суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні у справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", у пункті 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Рішення Європейського суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", як зазначалося вище, мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського суду з прав людини при вирішенні справ.

Щодо посилання відповідача про відсутність товарно-транспортних накладних, як належного доказу виконання договірних зобов'язань між позивачем та ТОВ «Делва ЛТД», ТОВ «ТД «Демос», суд зазначає наступне.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних Правил, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

З огляду на викладене, суд наголошує, що відсутність товарно-транспортної накладної не може бути єдиною беззаперечною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, оскільки, відповідною транспортною документацією обов'язково має бути підтверджено здійснення послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару.

У свою чергу, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, враховуючи сукупність встановлених вище обставин справи, суд приходить до висновку про наявність факту здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Делва ЛТД», ТОВ «ТД «Демос», а тому податкове повідомлення-рішення від 08.07.2014 № 0000802200 в частині донарахування податку на додану вартість в сумі 1 960 657 грн. 00 коп. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 490 164 грн. 25 коп. є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідач не довів правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Натомість позивач обґрунтував правомірність заявлених позовних вимог. За таких обставин суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 17, 86, 94, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Корсунь-Шевченківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 08.07.2014 № 0000802200 в частині про донарахування податку на додану вартість в сумі 1 960 657 грн. 00 коп. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 490 164 грн. 25 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетично-дорожнє будівництво» (19000, м. Канів, Черкаської області, вул. Зарубська, 1/1, код ЄДРПОУ 33757711) судовий збір в розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп., відповідно до квитанції № 0.0.325042357.1 від 11.12.2014.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а в разі проголошення судом вступної та резолютивної частини постанови апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 16 січня 2015 року

Суддя В.А. Гайдаш