Рішення № 42329447, 14.01.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" січня 2015 р.Справа № 916/3759/14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "КОТОВСЬКЕ ЗЕРНО";

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення 138171,8 грн.;

За зустручним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до товариства з обмеженою відповідальністю "КОТОВСЬКЕ ЗЕРНО";

про стягнення заборгованості за договором в сумі 31808,55грн.

Головуючий суддя - Літвінов С.В.

Судді - Волков Р.В.

Лічман Л.В.

В судових засіданнях приймали участь представники:

від позивача: Осокіна Н.В., довіреність №43 від 16.01.2014р.

від відповідача: ОСОБА_2 по паспорту

В засіданні 14.01.2015р. приймали участь представники:

від позивача: Осокіна Н.В., довіреність №3 від 12.01.2015р.

від відповідача: ОСОБА_2 по паспорту

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "КОТОВСЬКЕ ЗЕРНО" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Фізичної особи-підприємець ОСОБА_2 про стягнення 138171,8 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.09.2014р. порушено провадження по справі №916/3759/14.

10.11.2014р. до канцелярії суду надійшла зустрічна позовна заява (вх.№4603/14) від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОТОВСЬКЕ ЗЕРНО" про стягнення заборгованості за договором в сумі 31808,55грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.11.2014р. прийнято зустрічну позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до спільного розгляду з первісним позовом у справі №916/3759/14

Позивач за первісним позовом підтримує заявлені позовні вимоги, в їх обґрунтування зазначає, що 15.07.2013р. між ТОВ „КОТОВСЬКЕ ЗЕРНО" та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір №15 про надання послуг з охорони посівних площ кукурудзи відділення Дібрівка, площею 837га. Відповідно до умов вказаного договору відповідач забезпечує фізичну охорону об'єктів позивача, а саме: дії, спрямовані на недопущення несанкціонованого доступу на об'єкт сторонніх осіб в період його перебування під охороною, запобігання розкраданню, псування або знищення сільськогосподарської продукції, а позивач в свою чергу зобов'язаний оплатити надані послуги. Однак, відповідач своїми непрофесійними діями допустив втрату урожаю на полях підприємства.

Відповідач за первісним позовом - ФОП ОСОБА_2 проти позову заперечує, просить суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, з підстав викладених у відзиві.

Позивач за зустрічним позовом, ФОП ОСОБА_2, заявлені позовні вимоги підтримує, в їх обґрунтування зазначає, що 15.07.2013р. між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ „ КОТОВСЬКЕ ЗЕРНО " було укладено договір №15 про надання послуг з охорони посівних площ кукурудзи, за яким відповідач за первісним позовом зобов'язався забезпечувати охорону об'єктів посівних площ кукурудзи. Так, ФОП ОСОБА_2 було виконано зобов'язання за договором, однак ТОВ „ КОТОВСЬКЕ ЗЕРНО " до теперішнього часу не здійснило погашення боргових зобов'язань, передбачених договором від 15.07.2013р. Позивачу за первісним позовом направлялась претензія про погашення боргу, на яку була отримана відповідь, щодо виявлених непрофесійних дій по охороні та встановлені фактів розкрадання врожаю, на підставі чого підприємство відмовилось від подальших послуг і проведення оплати за договором №15 від 15.07.2013р. Однак, повідомлення про розірвання договору позивач за зустрічним позовом не отримував.

ТОВ „ КОТОВСЬКЕ ЗЕРНО " надало суду відзив на зустрічний позов від 10.11.2014р. за вх.№29472/14, де зазначає, що не визнає вимоги зустрічної позовної заяви ФОП ОСОБА_2 з підстав того, що позивачем були виконані всі умови договору, поля №4-0, 5-0, 6-0, 2/1, 2/2, 11/1, 11/2, 10-0, 12-0, 5, 6, 7, 10, 13, 16-А, 16-Б, 17, 32, 31, 27, 28-А, 28-Б, 26, 29, 65-К, 11-К, були передані виконавцю згідно актів прийому-передачі від 15.07.2013р., режим охорони визначений з 15.07.2013р. до закінчення збирання врожаю, номери мобільного зв'язку замовника були доведені, порядок доступу на об'єкт, який охороняється, був доступний цілодобово, що виконавцем не заперечується. З настанням періоду збирання врожаю, представниками ТОВ „ КОТОВСЬКЕ ЗЕРНО " було проведено прийом результатів послуг виконавця, виявлено факти розкрадання сільськогосподарської продукції, про що складено акти прийому-передачі від 18.10.2013р., 28.10.2013р., 01.11.2013р., 02.11.2013р. та 04.11.2013р. поля №№16-А, 16-б, 17, 4, 5, 6, 54, 12, 11-2, 11-1.

Клопотання позивача по зустрічному позову від 01.12.2014р. за вх.№31697/14, про долучення документів до матеріалів справи було судом задоволено.

01.12.2014р. за вх. №31724/14 представник ТОВ „Котовське зерно" надав суду письмові пояснення відповідно яких вказує, що в п. 3 позовних вимог по первісному позову допущено описку де замість ТОВ „Котовське зерно" вказав ТОВ „Ясні зорі".

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.12.2014р. справу призначено до колегіального розгляду.

Розпорядженням №1015 керівника аппарату господарського суду Одеської області від 01.12.2014р. визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Літвінов С.В., суддя Волков Р.В., суддя Лічман Л.В.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.12.2014р. прийнято справу № 916/3759/14 до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Літвінов С.В., суддя Волков Р.В., суддя Лічман Л.В.

Відповідно до ст. 77 ГПК України по справі була оголошена перерва розгляду справи до 14.01.2015р.

У судовому засіданні 14.01.2015р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, оцінивши пояснення представників сторін та їх правові позиції, суд встановив наступне:

15.07.2013р. між ТОВ „ Котовське зерно" (замовник) та ФОП ОСОБА_2 (виконавець) було укладено договір №15, відповідно до умов якого виконавець забезпечує фізичну охорону об'єктів замовника - посівних площ кукурудзи відділення Дібрівка, площею 837га. Охороною є дії виконавця, спрямовані на недопущення несанкціонованого доступу на об'єкт сторонніх осіб в період його перебування під охороною, запобігання розкрадання, псування або знищення сільськогосподарської продукції (п.п. 1.1., 1.2. договору).

Відповідно до п. 1.3. договору від 15.07.2013р. прийняття об'єкту під охорону і здача замовнику здійснюється за актами, затвердженими сторонами.

Згідно п.п. 2.1., 2.2. договору від 15.07.2013р. даний договір вступає в силу з моменту його підписаня і діє до закінчення збору та вивозу зернових культур до місць їх складування. Якщо одна зі сторін, уклавших договір, бажає розірвати його, вона зобов'язана повідомити про це іншу сторону в письмовому вигляді.

За умовами п.п. 3.1., 3.2., 3.3. договору від 15.07.2013р. замовником здійснюється передоплата виконавцю трьома рівними частинами протягом періоду охорони в розмірі 50% від загальної суми вартості послуг. Остаточна оплата вартості послуг виконавця у розмірі 50% проводиться по закінченні виконання договірних зобов'язань. Загальна сума вартості послуг виконавця становить 58520грн.

Замовник зобов'язаний передати поля під охорону згідно актів та здійснити приймання результатів послуг виконавця на підставі актів здачі-прийому полів по закінченні збирання врожаю, визначити режим роботи об'єкту, довести номери мобільного зв'язку замовника, визначити порядок доступу на охоронюваний об'єкт (п .4.1. договору від 15.07.2013р.).

Відповідно до п.п. 5.1. договору від 15.07.2013р. виконавець несе матеріальну відповідальність за втрату, порчу чи недостачу прийнятих під охорону матеріальних цінностей (із розрахунку 1 кг. зерна 2грн.).

Так, як зазначають сторони, передачу підприємством та прийняття відповідачем в охорону полів, оформлено актами прийому-передачі від 15.07.2013р. №№4-0, 5-0, 6-0, 2/1, 2/2, 11/1, 11/2, 10-0, 12-0, 5, 6, 7, 10, 13, 16-А, 16-Б, 17, 32, 31, 27, 28-А, 28-Б, 26, 29, 65-К, 11-К, що містять підписи представників обох сторін. В даних актах зазначено встановлення пошкодження врожаю стихією, комбайнами та дикими тваринами.

Відповідач за первісним позовом в доведення своїх заперечень, щодо прийняття під охорону полів із вже пошкодженим врожаем та пошкодженням врожаю дикими тваринами в процесі охорони, надав суду акт від 18.10.2013р., в якому відображено втрату урожаю кукурудзи, загальною площею 7,5 га.

В свою чергу на підтвердження часткової оплати ТОВ „ Котовське зерно" послуг по охороні, ФОП ОСОБА_2 подало платіжні доручення №875 від 19.07.2013р., №991 від 08.08.2013р., №1166 від 12.09.2013р. на загальну суму 29260грн.

Бухгалтером ТОВ „ Котовське зерно" було складено довідку від 13.01.2014р. №36/2, в якій зазначається, що кінцевий розрахунок заборгованості проводився за результатами актів прийому-передачі полів, на основі яких продукція з 13,21га. кукурудзи підлягає відшкодуванню відповідачем. При врожайності 6340кг. на 1га. сума відшкодування склала 6340рн.

Також, як стверджує ТОВ „ Котовське зерно" наявність пошкодження врожаю, його крадіжка встановлена актами приймання полів з охорони від 28.10.2013р., 01.11.2013р., 02.11.2014р., 04.11.2014р., які містять визначення площі пошкодження врожаю в 13,4га., однак дані акти підписані посадовою особою позивача та на підписання відповідачем не надсилалися.

ФОП ОСОБА_2 була надіслана ТОВ „ Котовське зерно" претензія від 24.12.2013р. про стягнення заборгованості за договором на суму 29260грн., на яку позивач відповів 13.01.2014р., та зазначив, що в результаті непрофесійних дій виконавця були виявлені розкрадання урожаю на полях, у зв'язку з чим замовник відмовляється від послуг виконавця та подальший розрахунок проводити не буде.

19.01.2014р. ФОП ОСОБА_2 було направлено запит до позивача про надання до 22.01.2014р. актів прийому-передачі полів з охорони для підписання обома сторонами відповіді на який отримано не було.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані сторонами докази та їх правові позиції, суд вважає заявлені ТОВ „ Котовське зерно" позовні вимоги по первісному позову щодо стягнення з ФОП ОСОБА_2 суми заборгованості в розмірі 138171,80грн. такими, що не відповідають дійсним обставинам справи з огляду на наступні положення законодавства.

Відповідно до п.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (п.1 ст. 903 Цивільного Кодексу України).

Положеннями ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (п.1 ст.626, ст.627, п.1 ст. 628 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

За положеннями ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Відповідно до п.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (п.1 ст. 903 Цивільного Кодексу України).

Положеннями ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (п.1 ст.626, ст.627, п.1 ст. 628 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

За положеннями ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (частина 2 статті 22 Кодексу).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (абзац 1 частини 3 статті 22 Кодексу).

Породжуючи настання цивільних прав та обов'язків згідно ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, відповідальність у вигляді відшкодування збитків вимагає для її застосування наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, вини особи, яка заподіяла збитки. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою порушника та збитками полягає, передусім, у прямому (безпосередньому) зв'язку між протиправною поведінкою та настанням негативного результату. Вказані обставини підлягають доведенню позивачем належними та допустимими у справі доказами. Стягнення збитків як виду цивільно-правової відповідальності можливе у випадку наявності таких збитків та обґрунтованості їх розміру.

З аналізу вищевказаних норм законодавства, вбачаться, що об'єктивною стороною правопорушення є наявність збитків в майновій сфері кредитора, протиправна поведінка, яка втілилась в невиконанні або неналежному виконанні боржником зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками. Відсутність хоч би одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним зобов'язань, оскільки в даному випадку його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Наразі, судом було встановлено факт невірного визначення позивачем за первісним позовом правової природи позовних вимог, оскільки даним договором не передбачено такого виду відповідальності відповідача як стягнення заборгованності, натомість зобов'язанням відповідача є надання послуг з охорони полів. Водночас п. 5.1. договору від 15.07.2013р., на який посилається позивач в обґрунтування позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості, містить визначення про матеріальну відповідальність виконавця за втрату, псування чи нестачу прийнятих під охорону матеріальних цінностей( із розрахунку 1кг. зерна 2грн.), що за своєю суттю є збитками.

Так, акти прийому-передачі робіт по договору від 15.07.2013р. №15, підписані обома сторонами та скріплені їх печатками, а саме: акти прийому-передачі від 15.07.2013р. полів №№4-0, 5-0, 6-0, 2/1, 2/2, 11/1, 11/2, 10-0, 12-0, 5, 6, 7, 10, 13, 16-А, 16-Б, 17, 32, 31, 27, 28-А, 28-Б, 26, 29, 65-К, 11-К свідчать про передачу полів під охорону.

Разом з цим, акти прийому-передачі від 18.10.2013р., 28.10.2013р., 01.11.2013р., 02.11.2013р. та 04.11.2013р. поля №№16-А, 16-б, 17, 4, 5, 6, 54, 12, 11-2, 11-1, суд не вважає допустимими доказами встановлення фактів повернення полів з охорони та крадіжки охороняемого врожаю, так як вони були підписані в односторонньому порядку та позивачем не було надано суду доказів їх направлення для підписання відповідачем, при цьому розкрадання врожаю відповідачем правоохоронними органами не було встановлено.

Розрахуючи площу полів, на яких був пошкоджений врожай, позивач в позовній заяві та у бухгалтерській довідці від 13.01.2014р. №36/2 вказав її як 13,21га., що є сумарно меншою площі зазначеної в актах від 18.10.2013р., 28.10.2013р., 01.11.2013р., 02.11.2013р. та 04.11.2013р., яка складає 13,4га., у зв'язку з чим є необґрунтованим сам розрахунок позивачем ціни позову.

Отже, є необгрунтованими та недоведеними заявлені позивачем позовні вимоги, щодо стягнення з ФОП ОСОБА_2 заборгованості, розрахованої у вигляді збитків, оскільки товариством не вірно визначено правову природу фактично заявлених збитків, обґрунтованих як заборгованість, недоведено фактів виникнення недостачі врожаю їх пошкодження чи крадіжки в результаті саме непрофесійних дій з охорони відповідачем, а також здійснено розрахунок пошкодженого врожаю з недостовірно встановленої площі.

За таких обставин, суд відмовляє ТОВ „КОТОВСЬКЕ ЗЕРНО" в задоволені позовних вимог, щодо стягнення з ФОП ОСОБА_2 138171,80грн. заборгованості за договором про надання послуг з охорони посівних площ кукурудзи.

Розглянувши вимоги ФОП ОСОБА_2, викладені в зустрічній позовній заяві від 10.11.2014р. за вх.№4603/14. про стягнення заборгованості та пені за договором від 15.07.2013р. №15, суд встановив наступне.

На підставі актів прийму-передачі від 15.07.2013р. позивачем по зустрічному позову під охорону були прийняті поля №№4-0, 5-0, 6-0, 2/1, 2/2, 11/1, 11/2, 10-0, 12-0, 5, 6, 7, 10, 13, 16-А, 16-Б, 17, 32, 31, 27, 28-А, 28-Б, 26, 29, 65-К, 11-К

За умовами п.п. 3.1., 3.2, 3.3. договору від 15.07.2013р. замовником здійснюється передоплата виконавцю трьома рівними частинами протягом періоду охорони в розмірі 50% від загальної суми вартості послуг. Остаточна оплата вартості послуг виконавця у розмірі 50% проводиться по закінченні виконання договірних зобов'язань. Загальна сума вартості послуг виконавця становить 58520грн.

Відповідно до п. 3.1. договору відповідач по зустрічному позову розрахувався за послуги з охорони в сумі 29260грн.

Однак, в порушення п. 3.2. договору відповідачем по зустрічному позову боргові зобов'язання не погашені.

Позивач по зустрічному позову забезпечував охорону об'єктів замовника, що не заперечувалось ТОВ „КОТОВСЬКЕ ЗЕРНО" та підтверджено листом виконавчого директора від 06.11.2013р. про те, що охорона покинула охоронні поля в зв'язку з закінченням зборки врожаю кукурудзи.

Тобто, ФОП ОСОБА_2 виконала взяті на себе зобов'язання по договору №15 від 15.07.2013р.

ФОП ОСОБА_2 була надіслана ТОВ „ Котовське зерно" претензія від 24.12.2013р. про стягнення заборгованості за договором на суму 29260грн., на яку позивач відповів 13.01.2014р., та зазначив, що в результаті непрофесійних дій виконавця були виявлені розкрадання урожаю на полях, у зв'язку з чим замовник відмовляється від послуг виконавця та подальший розрахунок проводити не буде.

Матеріалами справи не підтверджено непрофесійних дій виконавця та розкрадання урожаю на полях.

Таким чином, з ТОВ „ Котовське зерно" згідно умов договору підлягає стягненню плата за охоронні послуги в розмірі 29260грн.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно ст.. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п. п. 1,2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновків про наявність порушень умов договору з боку ТОВ „КОТОВСЬКЕ ЗЕРНО", а тому зустрічні позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором №15 від 15.07.2013р., суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в сумі 29260грн..

Крім того, позивачем по зустрічному позову заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 2548грн.

Суд частково відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені. з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до приписів ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.3. договору №15 від 15.07.2013р., передбачено що у випадку несвоєчасної оплати послуг виконавця, замовник сплачує пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми платежу за кожний день прострочення..

Позивачем по зустрічному позову здійснено розрахунок суми пені в розмірі 2548,55грн. з 07.11.2013р. по 15.10.2014р.

Суд задовольняє вимоги щодо стягнення пені частково в сумі 1003,66 грн. з наступних підстав.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Отже, відповідно до діючого законодавства та розрахунку суду сума пені яка підлягає задоволенню складає 1003,66грн. (29260 * 6.5% /365 * 159 = 828,50грн.; 29260 * 9,5% /365 * 23 = 175,16грн.).

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Під час розгляду справи відповідачем не було належним чином доведено суду та доказано виконання своїх зобов'язань.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

За таких обставин, суд повністю відмовляє ТОВ „КОТОВСЬКЕ ЗЕРНО" у задоволенні первісних позовних вимог про стягнення з ФОП ОСОБА_2 заборгованості в сумі 138171,80грн. за договором про надання послуг з охорони посівних площ кукурудзи від 15.07.2013р. №15. Зустрічні позовні вимоги ФОП ОСОБА_2 до ТОВ „КОТОВСЬКЕ ЗЕРНО" підлягають задоволенню частково в сумі основного боргу в розмірі 29260грн. та пені в розмірі 1003,66грн. В іншій частині зустрічних позовних вимог відмовити.

Статтею 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N 7 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; при задоволенні позову в повному обсязі відшкодування витрат позивача, що пов'язані зі сплатою судового збору, покладається на відповідача; в разі відмови у позові повністю ці витрати покладаються на позивача. Такі правила розподілу судового збору застосовуються у спорах як майнового, так і немайнового характеру. Правило статті 49 ГПК України щодо розподілу сум судового збору у справах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, пропорційно розміру задоволених позовних вимог застосовується також і у випадках, коли судовий збір сплачено за мінімальною (визначеною Законом) ставкою.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне стягнути з ТОВ „КОТОВСЬКЕ ЗЕРНО" на користь ФОП ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним вимогам в сумі 1735,65 грн.

Керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Відмовити ТОВ „КОТОВСЬКЕ ЗЕРНО" у задоволенні первісних позовних вимог.

2. Зустрічний позов задовольнити частково.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "КОТОВСЬКЕ ЗЕРНО" (66322, Одеська область, Котовський район, село Дібрівка, код ЄДРПОУ 30909978) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) суму основного боргу в розмірі 29260грн., пені в розмірі 1003,66грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1735,65грн.

4. В іншій частині зустрічного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 16 січня 2015 р.

Головуючий - С.В. Літвінов

Суддя Р.В. Волков

Суддя Л.В. Лічман

Суддя С.В. Літвінов