Рішення № 42329334, 13.01.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/26040/14 13.01.15

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовомДочірнього підприємства «Автомаз-Україна»доФізичної особи-підприємця Женжери Ольги Володимирівнипростягнення 14429 грн 95 коп.Представники сторін:від позивача:Глазунов І.Ю. - представник за довіреністю від 17.10.2014від відповідача: не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

24.11.2014 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Дочірнього підприємства «Автомаз-Україна» з вимогами до Фізичної особи-підприємця Женжери Ольги Володимирівни про стягнення 14429 грн 95 коп., в тому числі 14056 грн 77 коп. заборгованості за надані послуги, 35 грн 82 коп. 3 % річних та 337 грн 36 коп. інфляційних втрат.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та домовленостей між сторонами не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати за надані позивачем послуги, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 14056 грн 77 коп., а також позивачем нараховано 3 % у розмірі 35 грн 82 коп. та інфляційні втрати у розмірі 337 грн 36 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2014 порушено провадження у справі № 910/26040/14, розгляд справи призначений на 11.12.2014.

11.12.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності уповноваженого представник позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2014 розгляд справи відкладено на 13.01.2015, у зв'язку з неявкою представників сторін у судове засідання та неподанням сторонами витребуваних доказів.

Представник відповідача у судове засідання 13.01.2015 не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не подав, вимоги суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином за адресою, зазначеною на офіційному веб-сайті Державного підприємства "Інформаційно-ресурсний центр" за адресою http://www.irc.gov.ua/ua/search.html, що підтверджується та списком згрупованих поштових рекомендованих з повідомленням відправлень від 15.12.2014.

У судове засідання 13.01.2015 з'явився представник позивача та надав заяву про зменшення суми позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 12056 грн 77 коп. основного боргу, 377 грн 36 коп. інфляційних втрат та 35 грн 82 коп. 3 % річних.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Таким чином, суд приймає заяву про зменшення розміру позовних вимог та розглядає вимоги позивача про стягнення з відповідача 12056 грн 77 коп. основного боргу, 377 грн 36 коп. інфляційних втрат та 35 грн 82 коп. 3 % річних.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 13.01.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Дочірнім підприємством «Автомаз-Україна», як виконавцем, було надано Фізичній особі-підприємцю Женжері Ользі Володимирівні, як замовнику, послуги з технічного обслуговування та ремонту транспортного засобу МАЗ 544008, державний номер АА5719ВХ, шасі YЗМ54400860003371, з причепом ППТТ 99983, державний номер АА1957ХХ, шасі Y9999983050А99218, з використанням запасних частин та матеріалів виконавця на загальну суму 24056 грн 77 коп., що підтверджується підписаним та скріпленим печатками обох сторін актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 758-з від 23.05.2013, а також виставленим позивачем рахунком-фактурою № 758-з від 23.05.2013 (належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи).

Повноваження представника відповідача на отримання виконаних позивачем робіт підтверджується довіреністю № 12 від 23.05.2013 (належним чином засвідчена копія якої наявна в матеріалах справи).

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до норм частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Норми статті 181 Господарського кодексу України встановлюють загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до норм статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Дослідивши правову природу відносин, що склалися між сторонами, суд приходить до висновку про укладення між позивачем та відповідачем змішаного договору, в якому містяться елементи договорів купівлі-продажу та надання послуг.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У відповідності до норм частини 1 та частини 2 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з нормами статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Підписання акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) сторонами свідчить про погодження істотних умов договору, зокрема предмету договору та суми оплати за виконані роботи. Однак сторонами не було встановлено строку здійснення оплати за виконані роботи.

У відповідності до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо (строк) термін виконання боржником обов'язку не встановлений, то кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

На виконання взятих на себе зобов'язань відповідач здійснив часткову оплату отриманих послуг у розмірі 9000 грн 00 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками з рахунку позивача.

06.10.2014 позивач звернувся до відповідача з вимогою № 279 про оплату заборгованості за отримані послуги, яка була отримана 08.10.2014, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0217503488948.

Судом встановлено, що відповідачем після отримання зазначеної вимоги, в рахунок оплати наданих відповідачем послуг, було сплачено 3000 грн 00 коп., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою з рахунку позивача.

Таким чином, відповідач в порушення домовленостей між сторонами та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг, а саме відповідачем здійснено лише часткову оплату отриманих послуг у розмірі 11000 грн 00 коп., у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем за отримані послуги у розмірі 12056 грн 77 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не спростовано відповідачем, зокрема відповідачем не надано суду доказів оплати отриманих від позивача послуг на суму 12056 грн 77 коп.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з оплати виконаних позивачем робіт, на загальну суму 12056 грн 77 коп., вимоги позивача про стягнення з відповідача 12056 грн 77 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3% річних в розмірі 35 грн 82 коп. та інфляційних втрат у розмірі 337 грн 36 коп., нарахованих за період з 15.10.2014 до 14.11.2014.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", згідно з якими при застосуванні індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця - червня.

Судом враховано рекомендації, викладені у пункті 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» стосовно того, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Суд встановив, що доданий до позовної заяви арифметичний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат є неправильним, оскільки позивачем, з урахуванням частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, неправильно визначено день початку прострочення обов'язку з оплати виконаних робіт.

Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Таким чином, враховуючи те, що вимога № 279 від 06.10.2014 була отримана відповідачем 08.10.2014, у останнього виник обов'язок щодо оплати виконаних робіт не пізніше 15.10.2014, а прострочення виконання обов'язку з оплати виконаних робіт виникло 16.10.2014.

З огляду на вищезазначене, позивач має право на нарахування 3 % річних за прострочення оплати виконаних робіт, починаючи з 16.10.2014. Крім того, з урахуванням рекомендацій щодо періоду нарахування індексів інфляції, викладених в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, у позивача відсутнє право на нарахування інфляційних втрат за період з 16.10.2014 по 14.11.2014. Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 337 грн 36 коп. інфляційних втрат визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Суд наводить власний розрахунок 3 % річних з урахуванням дати виникнення прострочення виконання зобов'язання з оплати виконаних робіт та в межах визначеного позивачем періоду нарахування:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів14056.7716.10.2014 - 14.11.2014303 %34.66З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання відповідачем обов'язку з оплати виконаних позивачем робіт, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % підлягають частковому задоволенню у розмірі 34 грн 66 коп. за розрахунком суду.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Женжери Ольги Володимирівни (03179, м. Київ, вул. Прилужна, 14-А, кв. 122, ідентифікаційний код 2922312248) на користь Дочірнього підприємства «Автомаз-Україна» (02660, м. Київ, вул. Колекторна, буд. 42-А, ідентифікаційний код 32376626) заборгованість у розмірі 12056 (дванадцять тисяч п'ятдесят шість) грн 77 коп., 3 % річних у розмірі 34 (тридцять чотири) грн 66 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1777 (одна тисяча сімсот сімдесят сім) грн 24 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 17.01.2015

Суддя Н.Б. Плотницька