Ухвала суду № 42329207, 14.01.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/16466/14 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

14 січня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

при секретарі: Погорілій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.11.2014 року по справі за його позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.09.2014 року № 1545/26-59/17-01.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.11.2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позову. При цьому апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову. Апеляційна інстанція повністю підтримує таку правову позицію з огляду на слідуюче.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом проведено невиїзну документальну перевірку з питань повноти та своєчасності сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб позивача за період 2011 року, за результатом якої складено акт від 05.09.2014 року № 1082/17-01/НОМЕР_1.

Перевіркою встановлені наступні порушення позивачем вимог ст. 36, п. 49.18 ст. 49, п. 170.2 ст. 170, п. 176.1 ст. 176, п. 179.1, п. 179.7 ст. 179 ПК України, а саме: неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2011 рік до ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві та не сплату до бюджету податок з доходів фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування.

За результатами перевірки сума оподатковуваного доходу за 2011 рік складає 50 000,00 грн. (інвестиційний прибуток (дохід) від проведення платником податку операцій з корпоративними правами, в зв'язку з чим позивачу нараховано податок з доходів фізичних осіб за 2011 рік у сумі 7500,00 грн.

Зазначені вище обставини слугували підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 24.09.2014 року № 1345/26-59/17-01, яким збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 9 545,00 грн. (за основним платежем - 7 500,00 грн., за штрафними фінансовими санкціями - 2045,00 грн.).

Вирішуючи питання щодо правомірності спірного податкового повідомлення-рішення, судова колегія виходить з наступного.

Так, між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (покупець) було укладено договір від 08.04.2010 року № 2, згідно якого покупець прийняв та оплатив 50% належних продавцю прав ПП «ДЕПС».

Пунктом 4 договору визначено, що сума договору становить 50 000,00 грн.

Крім того, між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_4 (покупець) було укладено договір від 26.07.2011 року № 4, згідно якого позивач передав покупцю 100% належну йому частину прав та обов'язків ПП «ДЕПС».

Пунктом 4 договору визначено, що сума договору становить 50 000,00 грн.

Відповідно пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 ПК України платниками податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізичні особи - резиденти, які отримують іноземні доходи.

Об'єктом оподаткування є доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання) (пп. 163.1.2 ст. 163 ПК України).

Згідно п. 179.1 ст. 179 ПК України, платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

За п. 49.1 ст. 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

У відповідності до вимог пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

Однак, з матеріалів справи слідує, що позивачем податкова декларація про майновий стан і доходи (звітна) за 2011 рік до ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві подана не була.

Згідно п. 120.1 ст. 120 ПК України, неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем було правомірно застосовано до позивача штрафну санкцію в розмірі 170,00 грн. за неподання річної декларації за 2011 рік.

Оподаткування інвестиційного прибутку закріплене в п. 170.2 ст. 170 ПК України

За пп. 170.2.7 п. 170.2 ст. 70 ПК України «інвестиційний актив» означає пакет цінних паперів, деривативів чи корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом, «пакет цінних паперів» означає окремий цінний папір, фондовий та товарний дериватив, а також сукупність ідентичних цінних паперів чи фондових та товарних деривативів; а «ідентичний цінний папір чи дериватив» означає цінні папери чи деривативи, випущені одним емітентом за тотожними умовами емісії, виплати доходу, викупу чи погашення.

Виходячи з приписів пп. 170.2.1 п. 170.2 ст. 70 ПК України,облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік.

Згідно пп. 170.2.2 п. 170.2 ст. 70 ПК України, інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

До складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року (пп. 170.2 п. 170.2 ст. 70 ПК України).

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Таким чином, з огляду на викладене, апеляційна інстанція не може не погодитися з позицією суду першої інстанції, що ОСОБА_2 в 2011 році отримав дохід в розмірі 50000,00 грн., оскільки витрати на придбання 50 % прав ПП «ДЕПС» він поніс в 2010 році, а, отже, і обліковуватися повинні були витрати позивача в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2010 рік, а доходи - в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2011 рік.

Згідно п. 167.1 ст. 167 ПК України, ставка ПДФО становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою (п. 54.1 ст. 54 ПК України).

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п. 57.1 ст. 57 ПК України).

Відповідно до п. 179.7 ст. 179 ПК України, фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.

Сума податкових зобов'язань, донарахована контролюючим органом, сплачується до відповідного бюджету у строки, встановлені цим Кодексом.

За п. 123.1 ст. 123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Оскільки апелянтом не було надано жодного доказу та не наведено жодного обґрунтування на спростування тверджень відповідача щодо несплати грошового зобов'язання з ПДФО на суму отриманого доходу в розмірі 50000,00 грн., то обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що відповідачем було правомірно донараховано податкове зобов'язання з ПДФО в розмірі 7500,00 грн., як і правомірно застосовано штрафну санкцію згідно п. 123.1 ст. 123 ПК України в розмірі 25%, що становить - 2045,00 грн.

За ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У відповідності до наведених вимог відповідач як суб'єкт владних повноважень надав суду достатньо беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірність прийняття спірного рішення, а тому в задоволенні позовних вимог відмовлено правомірно.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення постанови суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205 та 207 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.11.2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 15.01.2015 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Карпушова О.В.

Кобаль М.І.