Вирок № 42324159, 14.01.2015, Лиманський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Краснолиманський міський суд Донецької області)

КП № 236/2453/14-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.01.2015м. Красний Лиман

Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді - Шавиріна Л.П.

секретаря - Снігирьова О.Ю.

прокурора - Жукова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Красний Лиман за участю обвинуваченого та потерпілого кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що народився у с. Закутне Краснолиманського району Донецької області, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, раніше не судимого, працюючого слюсарем вагонного депо Красний Лиман ДП «Донецька залізниця», який проживає АДРЕСА_1

за ст.ст. 121 ч.1 КК України, суд-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.

02 листопада 2014 року в період часу приблизно з 15 години 30 хвилин до 16 години 15 хвилин, в кухонній кімнаті будинку АДРЕСА_1, між перебуваючими у стані алкогольного сп'яніння ОСОБА_3 та ОСОБА_2, на ґрунті неприязних відносин, що виникли раніше, трапилася сварка. Під час сварки ОСОБА_2, діючи з прямим умислом, спрямованим на спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи протиправність свого діяння, не маючи при цьому наміру на позбавлення життя ОСОБА_3, цілеспрямовано завдав йому ножем одного прямого удару напрямком: спереду назад, зліва на право та знизу вгору, в ліве стегно, спричинивши колото-різану рану лівого стегна, що відноситься за ступенем тяжкості до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я; та один аналогічний удар ножем у живіт, спричинивши проникаючу колото-різану рану лівої клубової області, проникаючу в черевну порожнину з пошкодженням тонкого кишечника, що відповідно до висновку судово-медичного експерта № 525 від 18.11.2014 року відноситься за ступенем тяжкості до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень як небезпечних для життя.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винним себе у скоєнні інкримінованого правопорушення визнав повністю, суду пояснив, що дійсно вчинив злочин в період часу, місці та за обставин, зазначених в описовій частині вироку, а саме 02.11.2014 року в період часу з 15-30 до 16-15, перебуваючи у стані алкогольного сп»яніння в кухні належного йому жилого будинку по АДРЕСА_1, посварився зі своїм сином - ОСОБА_3, який також перебував у стані алкогольного сп»яніння. В процесі сварки син наніс йому декілька ударів по обличчю та тулубу, від яких обвинувачений впав на підлогу, потім піднявся і вони продовжили сваритися та тягати один одного за «петельки». В процесі сварки він схопив зі стола кухонний ніж і наніс ним умисно два удари сину - один у стегно, а другий у живіт, усвідомлюючи тяжкість можливих наслідків. Побачивши, що накоїв невідкладно надав першу допомогу та попросив викликати карету швидкої медичної допомоги. У скоєному щиро кається та жалкує з цього приводу, позов прокурора визнає повністю.

Потерпілий ОСОБА_3 суду показав, що дійсно 02.11.2014 року обвинувачений, який являється йому рідним батьком, заподіяв йому тілесних ушкоджень за вказаним обвинуваченим обставин. При цьому потерпілий дав суду пояснення, аналогічні поясненням обвинуваченого ОСОБА_3 та доповнив, що вони з батьком примирилися, проживають однією сім»єю. Потерпілий у зв»язку з тим, що ніде не працює фактично знаходиться на утриманні обвинуваченого, який також повністю оплатив придбання необхідних для його лікування медичних препаратів, відвідував його, забезпечував його додатковим рекомендованим харчуванням. Просив не позбавляти обвинуваченого свободи. Цивільний позов не заявив.

Суд визнав на підставі ч.3 ст.349 КПК України недоцільним дослідження доказів, щодо обставин, які ніким не оспорюються, при цьому суд з'ясував правильність розуміння обвинуваченим та потерпілим змісту обставин скоєння злочину та відсутність сумнівів у добровільності їх позиції, роз"яснив їм наслідки розгляду провадження в зазначеному порядку.

Дослідивши надані суду докази у їх сукупності, суд вважає, що подія правопорушення мала місце, провину обвинуваченого ОСОБА_3 у його скоєнні доведено повністю, його дії вірно кваліфіковано органом досудового слідства за ст. 121 ч.1 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує характер і ступінь тяжкості злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, обставини справи, дані про особу обвинуваченого.

ОСОБА_3 провину визнав повністю та розкаюється у скоєному, раніше не засуджувався (а.с.195-196), на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, відповідно до висновку амбулаторної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи № 556 від 04.12.2014 року являється психічно здоровим, в період скоєння інкримінованого діяння міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, не знаходився у тимчасовому хворобливому стані, в теперішній час повністю усвідомлює свої дії та може керувати ними(а.с.184-186,192-193), має стійкі соціальні зв'язки: одружений, має сім»ю, постійне місце роботи та проживання, де характеризується позитивно та посередньо (а.с.196-198).

Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого є щире каяття, активне сприяння в розкритті та розслідуванні злочину, дійове каяття, забезпечення всіх необхідних витрат для проведення лікування та реабілітації потерпілого, обставиною, що обтяжє покарання являється скоєння правопорушення у стані алкогольного сп»яніння.

З урахуванням перерахованих вище обставин, а також враховуючи поведінку обвинуваченого безпосередньо після скоєння праворушення(надання першої допомоги та невідкладний виклик карети швидкої медичної допомоги), яка свідчить про його дійове каяття у скоєному, позицію потерпілого, який просив не позбавляти батька свободи, цивільний позов взагалі не заявляв, причини скоєння злочину - сумісна сварка з потерпілим, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_2 слід обрати покарання у вигляді позбавлення волі в мінімальних межах, передбачених санкцією ч.1 ст.121 КК України, від відбування якого на підставі ст. 75 КК України звільнити з випробуванням, бо вказане покарання, за своїм видом і розміром відповідно до ст. 65 КК України суд вважає справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Прокурором в інтересах держави в особі Краснолиманської центральної районної лікарні в рахунок відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_3 заявлено цивільний позов на в суму 10144,14 грн.

Вирішуючи вказаний цивільний позов, суд враховує наступне.

Згідно ст.ст. 127 -129 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження пред"явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого, який розглядається судом за правилами, встановленими нормами КПК України. А шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні одночасно з ухваленням обвинувального вироку.

Враховуючи те, що суд прийшов до висновку про обгрунтованість обвинувачення ОСОБА_3 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, суд вважає за необхідне одночасно з постановленням обвинувального вироку вирішити цивільний позов, заявлений прокурором.

При цьому суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги прокурора документально підтверджено наданими доказами(а.с.199-202), а тому вони підлягають задоволенню повністю.

На підставі ст. 100 КПК України питання про долю речових доказів, необхідно вирішити таким чином: футболку, брючний ремінь, джинси, ганчірку з плямами бурого кольору, три картонних коробки та целофановий пакет з паперовими конвертами, фрагменти гардини, паласу, змиви речовини бурого кольору, нігтьові зрізи, зразки крові обвинуваченого ОСОБА_3 та потерпілого ОСОБА_3, куртку, брюки, які відповідно до постанов від 02.11.2014 року, 04.11.2014 року, 17.11.2014 року, 05.12.2014 року визнані речовими доказами та на підставі квитанцій № 129/14, 130/14, 119/14, 147/14, 148/14 знаходяться в камері речових доказів Краснолиманського МВ ГУМВС України в Донецькій області(а.с.56-57,90-91,96-97,129-132), після набрання вироком законної сили знищити.

На підставі викладеного та керуючись ст. 368, 370, 374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.

Призначити ОСОБА_2 за ч.1 ст. 121 КК України покарання у виді 5(п»яти) років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_3 від відбування покарання звільнити з випробуванням, якщо він на протязу іспитового строку 1(один) рік не вчинить інших злочинів і відповідно до ст. 76 КК України буде періодично з»являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.

Стягнути з і ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПП НОМЕР_1, на користь Краснолиманської центральної районної лікарні р/р 35427201047287 в ГУ ДКУ в Донецькій області, ЗКПО 01989839, МФО 834016 в рахунок відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_3 10144(десять тисяч сто сорок чотири),14 грн.

Запобіжний захід ОСОБА_2 у вигляді особистого зобов»язання до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Речові докази: футболку, брючний ремінь, джинси, ганчірку з плямами бурого кольору, три картонних коробки та целофановий пакет з паперовими конвертами, фрагменти гардини, паласу, змиви речовини бурого кольору, нігтьові зрізи, зразки крові обвинуваченого ОСОБА_3 та потерпілого ОСОБА_3, куртку, брюки, які знаходяться в камері речових доказів Краснолиманського МВ ГУМВС Укораїни в Донецькій області, після набрання вироком законної сили знищити.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Донецької області через Краснолиманський міський суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя -