Ухвала суду № 42320907, 14.01.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Головуючий у 1-й інстанції: Панченко Н.Д. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2015 року Справа: № 810/3817/14

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Бабенка Д.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Синергія-плюс» до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Синергія-плюс» ( далі - позивач ) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області ( далі - відповідач ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.03.2014 р. № 0000302204/488 та № 0000312204/489.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2014 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену постанову суду та ухвалити нову про відмову в задоволенні позову, так як, на думку апелянта, оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 1 ст. 197 КАС України розглядає справу за їх відсутності в порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Синергія-плюс» ( далі - ТОВ «Синергія-плюс» ) є юридичною особою, яка перебуває на податковому обліку Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області ( далі - ДПІ в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області ) як платник податку на додану вартість ( далі - ПДВ ).

Відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Сінергія-плюс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складено акт від 05.03.2014 р. № 402/10-16-22-09/33123867.

Згідно з висновками вказаного акту перевірки, позивачем було порушено вимоги податкового законодавства, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств на суму 719298,00 грн. та з ПДВ на суму 395404,00 грн.

Такі висновки відповідача вмотивовані тим, що позивачем було надано в оренду нерухоме майно за цінами, нижчими за звичайні, здійснено його продаж за цінами, нижчими за балансову вартість майна, та безпідставно віднесено до витрат суми зі сплати процентів по кредиту.

На підставі акту від 05.03.2014 р. № 402/10-16-22-09/33123867 контролюючим податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 26.03.2014 р. № 0000302204/488, яким позивачу більшено суму грошового зобов'язання зі сплати ПДВ на суму 490717,00 грн., у тому числі, за основним платежем - 395404,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 95313,00 грн., та № 0000312204/489, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток підприємств на суму 872917,00 грн., у тому числі, за основним платежем - 719298,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 153619,00 грн.

Судова колегія встановила, що задовольняючи даний адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не вказані база розрахунків податкових зобов'язань за орендними відносинами, за відносинами купівлі - продажу об'єктів нерухомості та сплати процентів за кредитом, а також з того, що правомірність обчислення позивачем його податкових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток у спірний період часу підтверджується матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, нормами Податкового кодексу України ( далі - ПК України ).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 14.1.71 ПК України, звичайна ціна - ціна товарів ( робіт, послуг ), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така ціна відповідає рівню ринкових цін.

У пп. 39.1.1-39.1.3 п. 39.1 та пп. 39.2.1.4 п. 39.2 ст. 39 ПК України встановлено, що податковий контроль за трансфертним ціноутворенням передбачає коригування податкових зобов'язань платника податків до рівня податкових зобов'язань, розрахованих за умови відповідності комерційних та/або фінансових умов контрольованої операції комерційним та/або фінансовим умовам, які мали місце під час здійснення зіставних операцій, передбачених цією статтею, сторони яких не є пов'язаними особами.

Визначення ціни під час здійснення контрольованих операцій проводиться за методами, встановленими пунктом 39.3 цієї статті, з метою перевірки правильності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість.

Ціна в контрольованій операції для цілей оподаткування визнається звичайною, якщо центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, не доведено зворотне або платником податків використано ціну, зазначену в договорі про взаємне узгодження цін під час здійснення контрольованих операцій, порядок укладення якого визначено пунктом 39.6 цієї статті, та ціну, зазначену в такому договорі, не може бути оскаржено в установленому цим Кодексом порядку.

Господарські операції, передбачені у підпунктах 39.2.1.1 і 39.2.1.2 цієї статті, визнаються контрольованими за умови, що загальна сума таких операцій платника податків з кожним контрагентом дорівнює або перевищує 50 мільйонів гривень ( без урахування податку на додану вартість ) за відповідний звітний календарний рік.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

У п. 135.4 ст. 135 ПК України зазначено, що дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної ( контрактної ) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань.

Відповідно до пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 ПК України, до складу інших витрат включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів ( за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою ) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями ( крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень ( стандартів ) бухгалтерського обліку ).

Згідно з п. 141.1 ст. 141 ПК України, до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

За змістом п. 153.2 ст. 153 ПК України, оподаткування контрольованих операцій здійснюється у порядку, передбаченому статтею 39 цього Кодексу ( пункт 153.2 статті 153 ), а доходи та витрати від проведення товарообмінних ( бартерних ) операцій визначаються відповідно до договірної ціни такої операції, але не нижчої ( вищої ) від звичайних цін.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості ( у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу ) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів ( крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів ( крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів ).

У п. 189.1 ст. 189 ПК України закріплено, що в разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Згідно з п. 198.5 ст. 198 ПК України, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися: а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу); б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Платник податку може включити на підставі бухгалтерської довідки до податкового кредиту виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, суми податку, сплачені ( нараховані ) у вартості товарів/послуг, необоротних активів, що не були включені до складу податкового кредиту при придбанні або виготовленні таких товарів/послуг, необоротних активів, та/або з яких були визначені податкові зобов'язання відповідно до цього пункту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання і податковий кредит визначаються на дату початку фактичного використання товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Отже, з викладених правових норм вбачається, що:

1) дохід суб'єкта господарювання від здійснених ним господарських операцій, який є об'єктом ( базою ) оподаткування податком на прибуток та ПДВ, визначається в розмірі договірної вартості товару ( роботи, послуги ), обумовленої сторонами угоди. Виняткові правила визначення вартості товару та, відповідно, здійснення оподаткування доходу застосовуються лише в разі здійснення суб'єктом господарювання контрольованих або інших спеціалізованих операцій ( які звільненні від оподаткування, здійснюються за міжнародними договорами або поза межами господарської діяльності суб'єкта господарювання ) у розумінні та в порядку п. 39.1, 39.2 ст. 39 та/або п. 189.1 ст. 189 ПК України;

2) до складу витрат суб'єкта господарювання, зокрема, повинні включатися його витрати на погашення процентів по кредиту.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що видами діяльності ТОВ «Синергія-плюс» є надання в оренду й експлуатація власного чи орендованого нерухомого майна; консультування з питань комерційної діяльності й керування; будівництво житлових і нежитлових будівель; надання інших фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення); надання в оренду інших машин, устаткування і товарів; надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів.

Діючи у відповідності зі своїми статутними завданнями, позивач уклав договори оренди з ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ТОВ «Торговий дім «Геліос», ТОВ «Гарт-С», відповідно до яких передав у користування зазначеним суб'єктам господарювання відповідні нежитлові приміщення за цінами, установленими сторонами договору, а дохід отриманий від таких господарських операцій оподаткував податком на прибуток та ПДВ, згідно з вимогами п. 135.4 ПК України, що підтверджується показниками його податкової звітності та не заперечується відповідачем.

Крім того, між позивачем і ТОВ «Інстрейд» були укладені договори купівлі-продажу нежитлових приміщень від 05.10.2011 р., відповідно до яких об'єкти нерухомого майна були реалізовані ТОВ «Синергія-плюс» за ціною 370000,00 грн. та 200000,00 грн. відповідно. Такі суми відповідають вартості цих приміщень, визначеній за результатами незалежної експертної оцінки, та саме з них позивачем були обчислені його податкові зобов'язання з ПДВ, у відповідності з приписами п. 188.1 ст. 188 ПК України.

05.07.2006 р. між закритим акціонерним товариством «Донгорбанк» і ТОВ «Синергія-плюс» був укладений кредитний договір № 3 про надання кредиту на придбання нерухомості у розмірі 400000,00 дол. США, який був використаний позивачем за його цільовим призначенням - на придбання нерухомого майна за договором купівлі-продажу від 05072006 р. / т.2 а.с. 22-24 /, а проценти, що сплачені ТОВ «Синергія-плюс» за кредитним графіком за цим договором, були зазначені позивачем у його податковій звітності як витрати.

З огляду на це, колегія суддів вважає, що, в даному випадку, позивач при обчисленні своїх податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та ПДВ за результатами вказаних вище господарських операцій діяв у відповідності з вимогами ПК України.

Доводи апелянта стосовно того, що розмір орендної плати, за яку позивачем спірні приміщення були передані в користування вказаним суб'єктам господарювання, є нижчим за звичайні ціни на ринку нерухомого майна, що, на думку відповідача, свідчить про недоотримання позивачем доходу від таких операцій та/або заниження його податкових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток, колегія суддів вважає не обґрунтованими і безпідставними, оскільки, по-перше, на зазначені операції не поширюються спеціальні правила п. 39.1, 39.2 ст. 39 ПК України, а по-друге, відповідач ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження не надав суду жодних доказів, які б підтверджували факт заниження ТОВ «Синергія-плюс» доходів від орендної плати.

Більш того, жодною нормою податкового або іншого законодавства не регламентовані регульовані або тверді ціни на оренду нежитлових приміщень, орендодавцями яких є суб'єкти господарювання приватної форми власності.

Посилання апелянта на те, що об'єкти нерухомості були продані позивачем за ціною нижчою за їх балансову вартість, а податкові зобов'язання обчислені з порушенням п. 189.1 ст. 189 ПК України, суд апеляційної інстанції вважає такими, що суперечать вимогам чинного законодавства, зокрема, п. 188.1 ст. 189 ПК України, в якій чітко вказано, що база оподаткування визначається, виходячи з договірної вартості, а також є безпідставними, оскільки, посилаючись на п. 189.1 ст. 189 ПК України, відповідач не надав суду жодних доказів та належних обгрутувань того, що спірний товар ( нерухоме майно ) підпадає під ознаки визначені п. 198.5 ст. 198 ПК України, до якої міститься посилання у п. 189.1 ст. 189 ПК України, та яка встановлює виключний перелік підстав, за наявності яких товар має оподатковуватися не в порядку п. 188.1 ст. 189 ПК України, а відповідно до п. 189.1 ст. 189 ПК України.

Таким чином, відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, діючи всупереч приписам ч. 2 ст. 71 КАС України, не надав суду жодних доказів, які б підтверджували правомірність винесення ним спірних податкових повідомлень-рішень, та не переконав судову колегію у своїй правоті.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення адміністративного позову та приходить до висновку, що суд першої інстанції повно встановив обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права і ухвалив судове рішення з дотриманням вимог ст. 159 КАС України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Київського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2014 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 159, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Карпушова О.В.

Кобаль М.І.