Рішення № 42319218, 14.01.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/203/15 Справа № 191/2515/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Твердохліб А. В. Доповідач - Осіян О.М.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2015 року м. Дніпропетровськ

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Осіяна О.М.,

суддів - Пищиди М.М., Деркач Н.М.,

при секретарі - Бец Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_3, ОСОБА_2, треті особи - ОСОБА_4, орган опіки та піклування Синельниківської міської, ради про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом в якому зазначив про те, що 28.11.2012 року між ПАТ «Сведбанк», який в свою чергу виступає правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк» та Факторинговою компанією «Вектор Плюс» (далі - ФК «Вектор Плюс») укладено Договір факторингу. Відповідно до п.2.1, 2.2. Договору Банк відступає Фактору свої права Вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з Боржниками, право на вимогу якої належить Банку на підставі Документації. З моменту відступлення Банком Фактору прав вимоги заборгованості від боржників, всі гарантії, надані боржниками щодо заборгованостей, стають дійсними для Фактора та вважаються наданими Фактору. Разом з правами вимоги до Фактора переходять всі пов'язані з ними права, зокрема права грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених Боржниками процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов'язкових платежів.

Разом із тим, 28.11.2012 року між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено Договір факторингу. Відповідно до п.2.1, 2.2. Договору Клієнт (ТОВ «ФК «Вектор Плюс») відступає Фактору (ТОВ «Кредитні ініціативи») свої права Вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з Боржниками, право на вимогу якої належить Клієнту на підставі Документації. З моменту відступлення Клієнтом Фактору прав вимоги заборгованості від боржників, всі гарантії, надані боржниками щодо заборгованостей, стають дійсними для Фактора та вважаються наданими Фактору. Разом з правами вимоги до Фактора переходять всі пов'язані з ними права, зокрема права грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених Боржниками процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов'язкових платежів.

Внаслідок укладення цих договорів відбулася заміна кредитора, а саме ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло статусу нового кредитора/стягувача за договором від 02.10.2007 № 0315/1007/88-469 позичальником згідно якого є ОСОБА_4.

02.10.2007 року АКБ «ТАС-Комерцбанк» (правонаступником якого був ПАТ «Сведбанк») (надалі за текстом -Банк), та фізична особа ОСОБА_4, уклали Кредитний договір № 0315/1007/88-469, з подальшим внесення змін та доповнень, (надалі за текстом - Кредитний договір).

Відповідно до умов вищевказаного Кредитного договору. Банк зобов'язався надати Позичальникові кредит у сумі 18600 доларів США, а Відповідач зобов'язався повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування в сумі, строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором.

Банк (кредитор) свої зобов'язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши Відповідачу кредит у сумі 18600 доларів США.

Позичальник неналежно виконував взяті на себе зобов'язання, чим порушив істотні умови Кредитного договору, в результаті чого станом на 01.03.2013 року має прострочену заборгованість: за кредитом - 13442,79 доларів США, що за курсом НБУ на дату розрахунку складає -107448,22 грн., по відсотках - 2402,09 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає - 19199,91 грн.

У зв'язку з систематичним порушенням Боржником своїх обов'язків зі сплати кредиту, відповідно до норм чинного законодавства та діючого Кредитного договору йому була нарахована неустойка: пеня - 7099,45 доларів США, що по курсу НБУ на дату розрахунку складає - 56745,91 грн.

З метою забезпечення належного виконання зобов'язання за Кредитним договором, АКБ «ТАС-Комерцбанк» та фізичні особи ОСОБА_3 та ОСОБА_2 уклали Іпотечний договір № 0315/1007/88-469-Z-1 (надалі за текстом -Іпотечний договір), відповідно до якого останні передали Банку в іпотеку наступне майно, а саме: квартиру під номером НОМЕР_1, загальною площею - 54,9 кв. м., житловою площею - 28,2 кв. м., яка знаходиться за адресою : АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на праві власності.

Сторони оцінили предмет іпотеки в 26661 доларів США, що за курсом НБУ на день укладання цього договору становить еквівалент 134640 гривень.

Відповідно до умов Іпотечного договору, Іпотекодержатель набув право стягнення на предмет іпотеки.

На виконання умов Кредитного договору та Іпотечного договору, Відповідачу (Боржнику) було направлено Вимогу, а саме: «Повідомлення про усунення порушень та попередження про звернення стягнення на Предмет іпотеки», але на дату подання позовної заяви Вимога не виконана.

Позивач просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру під НОМЕР_1, загальною площею -54,9 кв. м., житловою площею 28,2 кв. м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на праві власності, на користь ТОВ «Кредитні ініціативи», в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 0315/1007/88-469 від 02.10.2007 року, яка станом на 01.03.2013 року складає 183394, 04 грн., а саме: за кредитом - 107448,22 грн.; по відсотках - 19199,91 грн.; пеня 56745,91 грн., шляхом проведення прилюдних торгів згідно ЗУ «Про виконавче провадження», встановивши початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності / незалежним експертом на стадії оцінки майна.

Також просив виселити із цієї квартири без надання іншого житла ОСОБА_2 та ОСОБА_3, зі зняттям з реєстраційного обліку, та стягнути з відповідачів судові витрати.

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2014 року позовні вимоги задоволені.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру під НОМЕР_1, загальною площею -54,9 кв. м., житловою площею 28,2 кв. м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на праві власності, на користь ТОВ «Кредитні ініціативи», в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 0315/1007/88-469 від 02.10.2007 року, яка станом на 01.03.2013 року складає 183394 гривні 04 копійки, шляхом проведення прилюдних торгів згідно ЗУ «Про виконавче провадження», встановивши початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності / незалежним експертом на стадії оцінки майна.

Виселено без надання іншого житла ОСОБА_2 та ОСОБА_3, зі зняттям з реєстраційного обліку з житлового приміщення, а саме квартири під АДРЕСА_1

Стягнуто із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» витрати по сплаті судового збору в сумі 974,32 гривень із кожного.

Не погодившись із рішенням суду, відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилався на порушення судом норм матеріального права, а також не врахування обставин у справі, а тому просив скасувати рішення суду та відмовити у задоволенні позову.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно скасувати із наступних підстав.

Судом встановлено, що існування договірних зобов`язань між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_4 підтверджується кредитним договором № 0315/1007/88-469, укладеним 02.10.2007 року. Згідно до Розділу 1 Предмету договору, ОСОБА_4 отримала кредит в сумі 18600 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 12,5% на рік з кінцевим терміном повернення 02.10.2017 року (т.1 а.с.7).

З укладеного між ОСОБА_3, ОСОБА_2 та АКБ «ТАС-Комерцбанк» договору іпотеки від 03 жовтня 2007 року вбачається, що з метою забезпечення належного виконання умов вищевказаного кредитного договору відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 передали в іпотеку належну їм на праві власності квартиру АДРЕСА_1 (т.1 а.с.14-16).

Як зазначено у п.2 Договору іпотеки, предмет іпотеки належить Іпотекодавцям у розмірі ? частки квартири кожному на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 24.11.1997 року виконкомом Синельниківської міської ради народних депутатів та зареєстрованого 24.11.1997 року в КП «Синельниківське МБТІ» за реєстраційним № 20275582 за реєстром № 928 в реєстрову книгу № 107.

Пунктом 11 Договору іпотеки передбачено, що іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання позичальником основного зобов'язання повністю або частково, у т.ч. якщо позичальник не поверне Іпотекодержателю суму кредиту, проценти за користування кредитом, пеню іншу заборгованість, не сплатить платежі та штрафи що передбачені та /або випливають з основного зобов'язання, а також в інших випадках, передбачених основним зобов'язанням та цим договором, у тому числі у випадку одноразового прострочення Основного зобов'язання (як основного боргу, так і процентів за ним).

До вказаних правовідносин сторін суд застосував вимоги ст.ст. 512,514,516,526,611,612 ЦК України.

Суд зазначив, що 28.11.2012 року між ПАТ «Сведбанк», який в свою чергу виступає правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк» та Факторинговою компанією «Вектор Плюс» укладено Договір факторингу. Відповідно до п.2.1, 2.2. Договору Банк відступає Фактору свої права Вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з Боржниками, право на вимогу якої належить Банку на підставі Документації. З моменту відступлення Банком Фактору прав вимоги заборгованості від боржників, всі гарантії, надані боржниками щодо заборгованостей, стають дійсними для Фактора та вважаються наданими Фактору. Разом з правами вимоги до Фактора переходять всі пов'язані з ними права, зокрема права грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених Боржниками процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов'язкових платежів (т.1 а.с. 31-37).

Також 28.11.2012 року між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено Договір факторингу. Відповідно до п.2.1, 2.2. Договору Клієнт (ТОВ «ФК «Вектор Плюс») відступає Фактору (ТОВ «Кредитні ініціативи») свої права Вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з Боржниками, право на вимогу якої належить Клієнту на підставі Документації. З моменту відступлення Клієнтом Фактору прав вимоги заборгованості від боржників, всі гарантії, надані боржниками щодо заборгованостей, стають дійсними для Фактора та вважаються наданими Фактору. Разом з правами вимоги до Фактора переходять всі пов'язані з ними права, зокрема права грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених Боржниками процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов'язкових платежів (т.1, а.с. 38-46).

Внаслідок укладення вказаних договорів відбулася заміна кредитора, а саме ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло статусу нового кредитора/стягувача за договором від 02.10.2007 № 0315/1007/88-469 позичальником згідно якого є ОСОБА_4

Факт невиконання ОСОБА_4 умов кредитного договору протягом тривалого часу підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором згідно якого станом на 01.03.2013 року остання має заборгованість в сумі 22944,33 доларів США, що за курсом НБУ становить 183394,04 грн.

В матеріалах справи є копія попередження відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про наявність заборгованості за кредитним договором та можливість звернути стягнення на передане в іпотеку майно (т.1 а.с.28).

Суд зазначив, що позивачем були виконанні вимоги ч.1 ст.33, ч.1 ст.35 Закону України "Про іпотеку", відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було попереджено про необхідність виконання умов кредитного договору та про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання його умов.

Таким чином, суд вважав доведеними вимоги позивача ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в частині звернення стягнення на предмет іпотеки.

Також суд врахував вимоги ст.ст.39-40 Закону України "Про іпотеку", ч.4 ст.9 ст.109 ЖК України, роз'яснення у пункті 43 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", а тому вважав за необхідне задовольнити позовні вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи» і в частині виселення відповідачів із спірної квартири яка є предметом іпотеки, без надання їм іншого жилого приміщення, зі зняттям з реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України.

Але із врахуванням вимог законодавства на час розгляду справи як у суді першої інстанції так і апеляційного розгляду справи, наявні підстави для скасування рішення суду першої інстанції та відмови у задоволенні позову.

Статтею 58 Конституції України встановлено зворотну силу законів та інших нормативно-правових актів, що пом'якшують або скасовують будь-яку юридичну відповідальність. При цьому Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що ст. 58 Конституції України поширюється лише на фізичних осіб, про що зазначив у рішенні від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99.

Відповідно до вимог ч.2 ст.5 ЦК України акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

На розвиток конституційних положень про чинність законодавства в часі, ч. 2 ст. 5 ЦК України встановлює, що акти цивільного законодавства мають зворотну дію в часі, якщо вони пом'якшують або скасовують цивільну відповідальність.

Відповідно до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року протягом дії цього Закону:

1) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника / майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку;

2) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягає стягненню з позичальника, зазначеного у підпункті 1 цього пункту, при недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави (іпотеки);

3) кредитна установа не може уступити (продати, передати) заборгованість або борг, визначений у підпункті 1 цього пункту, на користь (у власність) іншої особи.

3. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування та втрачає чинність з дня набрання чинності законом, який врегульовує питання особливостей погашення основної суми заборгованості, вираженої в іноземній валюті, порядок погашення (урахування) курсової різниці, що виникає у бухгалтерському та/або податковому обліку кредиторів та позичальників, а також порядок списання пені та штрафів, які нараховуються (були нараховані) на таку основну суму заборгованості.

4. Протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Як вбачається із матеріалів справи існування договірних зобов`язань між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_4 підтверджується кредитним договором № 0315/1007/88-469, укладеним 02.10.2007 року. Згідно до Розділу 1 Предмету договору, ОСОБА_4 отримала кредит в сумі 18600 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 12,5% на рік з кінцевим терміном повернення 02.10.2017 року (т.1 а.с.7).

З укладеного між ОСОБА_3, ОСОБА_2 та АКБ «ТАС-Комерцбанк» договору іпотеки від 03 жовтня 2007 року вбачається, що з метою забезпечення належного виконання умов вищевказаного кредитного договору відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 передали в іпотеку належну їм на праві власності квартиру АДРЕСА_1 (т.1 а.с.14-16).

Як зазначено у п.2 Договору іпотеки, предмет іпотеки належить Іпотекодавцям у розмірі ? частки квартири кожному на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 24.11.1997 року виконкомом Синельниківської міської ради народних депутатів та зареєстрованого 24.11.1997 року в КП «Синельниківське МБТІ» за реєстраційним № 20275582 за реєстром № 928 в реєстрову книгу № 107.

28.11.2012 року між ПАТ «Сведбанк», який в свою чергу виступає правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк» та Факторинговою компанією «Вектор Плюс» укладено Договір факторингу (т.1 а.с. 31-37).

Також 28.11.2012 року між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено Договір факторингу. Тому право вимоги за цим кредитом, перейшло до ТОВ «Кредитні ініціативи».

Згідно інформаційної довідки із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що фізичним особам ОСОБА_3, ОСОБА_2 належить на праві власності лише квартира АДРЕСА_1, а інше нерухоме житлове майно за відповідачами не зареєстроване (т.4 а.с.81-88).

За таких обставин, не зважаючи на наявність заборгованості по кредитному договору, в період дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» необхідно застосувати цей закон до вказаних правовідносин, оскільки він пом'якшує цивільну відповідальність відповідача.

А тому рішення суду першої інстанції про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення відповідачів підлягає скасуванню із застосуванням положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». У зв'язку із чим необхідно відмовити у задоволенні позовних вимог.

Тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції інші доводи апеляційної скарги відповідача про відсутність доказів отримання ОСОБА_4 грошових коштів, а також відсутність належних розрахунків та фінансових документів, відсутність у позивача права вимоги, як правонаступника. Ці доводи відповідачем не спростовані належними та достовірними доказами, тоді як наявні у матеріалах справи документи свідчать про наявність заборгованості позичальника, а також наявність прав у позивача, як правонаступника кредитора.

Таким чином, апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати, відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 316 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2014 року скасувати.

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_3, ОСОБА_2, треті особи - ОСОБА_4, орган опіки та піклування Синельниківської міської ради, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

Рішення набирає законної сили із моменту проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів із моменту проголошення.

Судді: