Ухвала суду № 42319121, 15.01.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/648/15 Справа № 204/7747/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Білик І. А. Доповідач - Єлізаренко І.А.

Категорія 58

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Єлізаренко І.А.

суддів - Гайдук В.І., Калиновського А.Б.

за участі секретаря - Сінченко І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 - представника ОСОБА_3 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 11 червня 2014 року у справі з позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Відділу державної виконавчої служби Жовтневого району Дніпропетровського міського управління юстиції, Відділу державної виконавчої служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції, треті особи Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" про визнання права власності на автомобіль та виключення з акту опису та арешту майна,-

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2013 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_4, Відділу державної виконавчої служби Жовтневого району Дніпропетровського міського управління юстиції, Відділу державної виконавчої служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції, треті особи ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", ПАТ КБ "ПриватБанк" про визнання права власності на автомобіль та виключення з акту опису та арешту майна.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилався на те, що 20 вересня 2011 року він уклав з ОСОБА_4 усний договір про придбання належного останньому на праві власності автомобіля марки ВАЗ 210934-20, 2008 року випуску, шасі НОМЕР_3, державний номерний знак НОМЕР_1. Вищезазначений автомобіль був придбаний ОСОБА_4 за кредитні кошти відповідно до кредитного договору, укладеного між ОСОБА_4 та АТ "ПроКредит Банк". На підтвердження вказаної домовленості ОСОБА_4 була надана позивачу розписка. Згідно досягнутої домовленості між ним та ОСОБА_4, з метою розрахунку за вищевказаний автомобіль, він сплатив до каси АТ "ПроКредит Банк" грошові кошти у розмірі 34 386 грн. 24 коп., у погашення боргу ОСОБА_4 за кредитним договором. Оскільки всі істотні умови угоди між ними було узгоджено та жодних заперечень стосовно ціни та предмета угоди не виникало, 20 вересня 2011 року ОСОБА_4 було оформлено на його ім'я довіреність, якою йому було надано повноваження щодо повного розпорядження, користування володіння та права відчуження спірним автомобілем, як його власника. Згідно вищезазначеної довіреності ОСОБА_4 уповноважив його у повному обсязі керувати, розпоряджатись на умовах за своїм розсудом та знімати (ставити) на облік вищевказаний автомобіль. Вважає, що таким чином ОСОБА_4 продав належний останньому на праві приватної власності автомобіль, уклавши договір купівлі-продажу автомобіля. Однак у зв'язку із погіршенням фінансового становища, він, після сплати вищезазначеної договірної ціни продажу автомобіля не здійснив державну реєстрацію права власності на спірний автомобіль та не оформив відповідним чином право власності на автомобіль на своє ім'я, розраховуючи здійснити це в майбутньому. Однак, у серпні 2013 року, при спробі здійснити оформлення права власності на автомобіль на свої ім'я, він дізнався про існування відповідних заборон відчуження спірного автомобіля накладених відповідними відділами держаної виконавчої служби. А саме, 10 липня 2013 року та 07 серпня 2013 року відповідно до актів опису й арешту майна державними виконавцями ВДВС Новомосковського міськрайонного управління юстиції та ВДВС Жовтневого району Дніпропетровського міського управління юстиції вищевказаний автомобіль було включено до складу арештованого майна, належного ОСОБА_4 на праві приватної власності на користь третіх осіб, у рахунок боргу за кредитним договором, тому просив суд визнати за ним право власності на автомобіль марки "ВАЗ 210934-20", 2008 року випуску, шасі НОМЕР_3, державний номерний знак НОМЕР_1, зобов'язати ВДВС Новомосковського міського управління юстиції виключити з акту опису та арешту майна, складеного державним виконавцем ВДВС Новомосковського міського управління юстиції, автомобіль марки "ВАЗ 210934-20", 2008 року випуску, шасі НОМЕР_3, державний номерний знак НОМЕР_1, зобов'язати ВДВС Жовтневого району Дніпропетровського міського управління юстиції виключити з акту опису та арешту майна, складеного державним виконавцем ВДВС Жовтневого району Дніпропетровського міського управління юстиції, автомобіль марки "ВАЗ 210934-20", 2008 року випуску, шасі НОМЕР_3, державний номерний знак НОМЕР_1.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 11 червня 2014 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_2, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи згідно розписки від 20 лютого 2010 року ОСОБА_4 зобов'язався передати у власність ОСОБА_3 автомобіль марки ВАЗ 210934-20, 2008 року випуску, шасі НОМЕР_3, державний номер НОМЕР_2, за фактом погашення ним його заборгованості перед АТ "Про КредитБанк" за договором автокредитування вищевказаного автомобіля у розмірі 34 386 грн. 44 коп. , та зобов'язався видати довіреність на право керування та розпорядження вказаним автомобілем (а.с.7).

Відповідно до довіреності від 20 вересня 2011 року, посвідченої приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6, ОСОБА_4 уповноважив ОСОБА_3 продати, обміняти, передати в оренду належний йому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4, виданого 20 серпня 2008 року РП РЕВ 2 УДАІ УМВС України в Дніпропетровській області автомобіль "ВАЗ 210934-20", 2008 року випуску, шасі НОМЕР_3, державний номер НОМЕР_2. Довіреність дійсна по 20 вересня 2014 року (а.с.8).

В довідці, виданої ПАТ "ПроКредит Банк" від 20 вересня 2011 року зазначено, станом на 20 вересня 2011 року ОСОБА_4 не має кредитів у АТ "ПроКредит Банк", а також відсутня заборгованість по кредитних продуктах (а.с.9)

Згідно акту опису й арешту майна від 10 липня 2013 року, складеного державним виконавцем ВДВС Новомосковського міськрайонного управління юстиції, на вищевказаний автомобіль було накладено арешт у зв'язку з примусовим виконанням рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_7, та ОСОБА_4 на користь ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованості на суму 28974 грн. 78 коп. (а.с.10, 11).

Також згідно акту опису й арешту майна від 01 серпня 2013 року, складеного державним виконавцем Жовтневого ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції, на вищевказаний автомобіль було накладено арешт у зв'язку з примусовим виконанням рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованості в сумі 207 129 грн. 30 коп. (а.с.12, 13).

Звернувшись до суду зі вказаними позовними вимогами, позивач посилався на те, що оскільки всі істотні умови угоди між ним та ОСОБА_4 щодо продажу вказаного автомобіля було виконано та жодних заперечень стосовно ціни та предмета угоди не виникало і 20 вересня 2011 року ОСОБА_4 було оформлено на його ім'я довіреність, якою йому було надано повноваження щодо повного розпорядження, користування володіння та права відчуження спірним автомобілем, як його власника. Згідно вищезазначеної довіреності ОСОБА_4 уповноважив його у повному обсязі керувати, розпоряджатись на умовах за своїм розсудом та знімати (ставити) на облік вищевказаний автомобіль, тому вважає, що таким чином ОСОБА_4 продав належний йому на праві приватної власності автомобіль (а.с.2-5).

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 4 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до вимог ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти: правочини між юридичними особами; правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Договір купівлі-продажу автомобіля має свою специфіку.

Письмова форма договору купівлі-продажу автомобіля передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388, якою затверджений Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, автобусів, а також самохідних машин на шасі, автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок (далі - Порядок), згідно з п. 2 яких вони є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб.

Відповідно до абз. 1 п. 7 Порядку власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи або їх представники зобов'язані зареєструвати їх протягом 10 діб після придбання або митного оформлення, чи тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Відповідно до абз. 1, 4 п. 8 Порядку державної реєстрації та обліку автомобілів реєстрація транспортних засобів здійснюється на підставі заяви власника і документів, що посвідчують його особу, правомірність придбання транспортного засобу, відповідність конструкції транспортного засобу встановленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Для реєстрації транспортних засобів, що перебували в експлуатації і зареєстровані в підрозділах ДАІ, крім названих документів, додається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) з відміткою підрозділу ДАІ про зняття транспортного засобу з обліку.

Абзацем 1 п. 42 Порядку передбачено: у разі коли транспортний засіб знімається з обліку у зв'язку з його відчуженням, у свідоцтві про реєстрацію (технічному паспорті) або на копії реєстраційної картки, що додається до свідоцтва про реєстрацію на пластиковій основі, робиться запис: "Транспортний засіб знято з обліку для реалізації".

Таким чином, встановлено спеціальний порядок державної реєстрації транспортних засобів та набуття права власності.

Як було встановлено судом та вбачається з матеріалів справи спірний автомобіль, згідно п.п.7, 8, 42 вищезазначеного Порядку, не був знятий з обліку в органах ДАІ, залишався зареєстрованим за відповідачем ОСОБА_4, заява від нього про зняття з обліку автомобіля не подавалась і його огляд органами ДАІ не здійснювався.

Також позивач не звертався до органів МРЕО ДАІ про реєстрацією спірного автомобіля на своє ім`я.

Крім того, вищезазначений автомобіль включено до складу арештованого майна, належного ОСОБА_4 на праві приватної власності на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та на користь ПАТ КБ "ПриватБанк", у рахунок боргу за кредитними договорами.

Відповідно до ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Згідно довіреності від 20 вересня 2011 року, посвідченої приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6, реєстраційний номер №1074, вбачається, що власником вищезазначеного автомобіля є саме відповідач ОСОБА_4

За таких обставин, враховуючи вищевикладене суд правильно відмовив ОСОБА_3 у задоволені позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що позивач набув право власності на автомобіль на законних підставах жодними належними доказами по справі не підтверджуються, оскільки передача автомобіля, технічного паспорта на автомобіль та довіреності про передачу повноважень на автомобіль позивачеві не є, у відповідності до чинного законодавства, достатньою підставою для визнання права власності на транспортний засіб.

Приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду апелянтом не наведено, тому рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга відхиленню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - представника ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 11 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя

Судді