Вирок № 42317663, 16.01.2015, Святошинський районний суд міста Києва

ун. № 759/20940/14-к пр. № 1-кп/759/93/15

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2015 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Дячука С.І.;

при секретарях - Левадному Р.С., Миколаєнко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Києві, українця, гр-на України, з середньо-технічною освітою, працює, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, судимий: - 17 березня 2010 року вироком Солом'янського районного суду міста Києва за ч. 3 ст. 185 КК України на чотири роки позбавлення волі, звільнений з місць позбавлення волі умовно-достроково 08 квітня 2012 року (невідбутий строк покарання один рік два місяці та 28 днів);

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Києві, українця, гр-на України, з середньою освітою, працює, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2, судимий: - 06 вересня 2007 року вироком Оболонського районного суду м. Києва за ч. 3 ст. 185 КК України на три роки шість місяців позбавлення волі;- 22 грудня 2008 року вироком Ірпінського районного суду Київської області за ч. 3 ст. 185 КК України на чотири роки позбавлення волі; - 08 липня 2011 року Вишгородським районним судом Київської області за ч. 3 ст. 185 КК України на чотири роки шість місяців позбавлення волі, звільнений з місць позбавлення волі умовно-достроково 10 липня 2014 року (невідбутий строк покарання один рік 9 днів), -

у вчиненні кожним злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України,

сторони провадження: прокурор Гуцол О.М., обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2, захисники - ОСОБА_3, ОСОБА_4, потерпілий ОСОБА_5, його представник ОСОБА_6, -

В С Т А Н О В И В:

03 жовтня 2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2, кожний з яких мав судимість за вчинення крадіжки, вирішили з метою власного збагачення спільно здійснити крадіжку чужого майна, поєднану з проникненням в помешкання громадян, вступивши у такій спосіб у попередню змову на повторне вчинення крадіжки, поєднаної із проникненням у житло.

Реалізуючи спільний злочинний умисел, 03 жовтня 2014 року приблизно о 13 год 45 хв, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 піднялися в під'їзді АДРЕСА_3 в м. Києві на другий поверх, де визначили для проникнення з метою крадіжки квартиру № 97, в якій проживає ОСОБА_7 На далі, діючи повторно узгоджено між собою з корисливих мотивів і єдиним злочинним наміром, скориставшись тим, що за їх діями ніхто не спостерігав, шляхом пошкодження замків проникли до цієї квартири. При цьому, ОСОБА_1 спостерігав за обстановкою, а ОСОБА_2 за допомогою заздалегідь приготовлених інструментів зламав вхідний замок. Проникнувши до вказаної квартири, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 таємно заволоділи майном ОСОБА_7, а саме наручним чоловічим годинником «Patek Philipe moon gold», вартістю 1 650 грн. У цей момент до свого помешкання повернувся ОСОБА_7 і застав їх на місці вчинення злочину. У свою чергу ОСОБА_1 та ОСОБА_2, усвідомлюючи те, що їх викрив власник квартири, в яку вони проникли, з метою уникнути затримання з викраденим майном, спільними діями застосували до потерпілого насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я, а саме відштовхнули ОСОБА_7, у тому числі, завдавши удар в обличчя. Подолавши спільними діями у такій спосіб опір потерпілого, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 втекли, утримуючи при собі викрадене чуже майно, відтак їх спільні і заздалегідь погоджені дії переросли з таємного у відкрите викрадення чужого майна, з яким через незначний час вони були затримані.

Допитаний обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у висунутому звинуваченні визнав у повному обсязі, щиро покаявся і дав показання, які за своїм змістом повністю відповідають викладеним вище обставинам вчинення ним спільно з ОСОБА_2 злочину, пояснивши, що дійсно, у зв'язку із скрутним матеріальним становищем у вересні 2014 року домовився із ОСОБА_2 з метою власного збагачення за рахунок чужого майна спільно повторно здійснити крадіжку з помешкання громадян. Реалізуючи ними задумане, 03 жовтня 2014 року приблизно о 13 год 45 хв, він із ОСОБА_2 піднялися в четвертому під'їзді АДРЕСА_4 м. Києві на другий поверх, де діючи за попередньо розробленим планом: він спостерігав за навколишньою обстановкою, а ОСОБА_2 за допомогою заготовлених інструментів зламав вхідний замок квартири № 97. Проникнувши до цієї квартири, вони таємно заволоділи майном її господаря - ОСОБА_7, а саме годинником «Patek Philipe moon gold», вартість якого в розмірі 1 650 грн не оспорював. У цей момент до свого помешкання повернувся ОСОБА_7 і застав їх на місці вчинення злочину. У зв'язку з цим вони, утримуючи викрадене майно, застосували до потерпілого насильство, а саме відштовхнувши його, втекли з місця вчинення злочину, утримуючи при собі викрадене чуже майно.

Допитаний обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у висунутому звинуваченні також визнав у повному обсязі, щиро покаявся і дав показання, які за своїм змістом повністю відповідають викладеним вище обставинам вчинення ним спільно з ОСОБА_1 злочину, а також показанням з цього приводу останнього, уточнивши, що добровільно погодився разом з ОСОБА_1 повторно вчинити крадіжку чужого майна з помешкань громадян. Дійшовши згоди на спільне вчинення крадіжки, реалізуючи задумане, вони проникли до вказаної вище квартири, де таємно заволоділи майном її господаря (годинником), вартість якого в розмірі 1 650 грн не оспорював. У цей момент до свого помешкання повернувся ОСОБА_7 і застав їх на місці вчинення злочину. У зв'язку з цим вони з метою уникнути затримання з викраденим майном спільними діями застосували до потерпілого насильство, штовхаючи його, після чого втекли з місця вчинення злочину, утримуючи при собі викрадене чуже майно.

Враховуючи те, що всі обвинувачені та інші учасники процесу не оспорюють всі обставини, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні і викладені в обвинувальному акті в межах висунутого звинувачення, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз'яснивши учасникам процесу положення ст. 349 КПК України, провів судовий розгляд даного провадження щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження інших доказів по справі.

Отже, суд вважає доведеним, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 03 жовтня 2014 року повторно за попередньою змовою групою осіб вчинили відкрите викрадення чужого майна, поєднане із проникненням в житло та застосуванням до потерпілого насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я, а тому ці їх дії, кожного окремо, кваліфікує за ч. 3 ст. 186 КК України.

При призначенні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання суд згідно з вимогами ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого ними злочину, який згідно із ст. 12 КК України є тяжким, дані про їх особу, які, маючи судимості, належних висновків для себе не зробили і знову вчинили злочин, хоча за місцем проживання характеризуються позитивно, на обліку лікарів психіатра та нарколога не перебувають, працюють, одружені, мають утриманців. Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2, кожному окремо, суд визнає щире каяття та активне сприяння слідству, повне і добровільне відшкодування ними шкоди, заподіяної злочином, а також і те, що потерпілий примирився з ними і просив їх суворо не карати та не позбавляти волі реально. Обставин, що обтяжують їх покарання, не встановлено.

Беручи до уваги вказані обставини у їх сукупності, а також приймаючи до уваги дані про стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_1, суд вважає за можливе його виправлення в умовах без ізоляції від суспільства, а відтак, призначивши йому мінімальне покарання в межах санкції ч. 3 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 75 КК України, знаходить можливим звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням, оскільки саме таке гуманне рішення, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і в даному конкретному випадку як виняток достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового злочину.

Натомість, беручи до уваги наведені вище обставини в частині, що стосуються обвинуваченого ОСОБА_2, у їх сукупності, а також приймаючи до уваги дані про стан його здоров'я, про його особу, який вчинив злочин у період звільнення від покарання за іншим вироком суду умовно-достроково, суд вважає за неможливе його виправлення в умовах без ізоляції від суспільства, а відтак, призначає йому також мінімальне покарання в межах санкції ч. 3 ст. 186 КК України, яке належить відбувати реально, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового злочину.

Остаточне покарання ОСОБА_2 має бути призначено в порядку ст. 71 КК України, оскільки він вчинив новий злочин після постановлення вироку Вишгородського районного суду Київської області від 08 липня 2011 року, від відбування покарання призначеного за яким був звільнений умовно-достроково - невідбута частина становить один рік 9 днів.

Враховуючи обґрунтованість висунутого обвинувачення, обраний судом вид покарання, відсутність з цього приводу клопотань сторін провадження, суд вважає за необхідне раніше обраний запобіжний захід щодо обох обвинувачених у виді застави з покладеними на них обов'язками залишити без зміни до набрання вироком законної сили.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5 та 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод, ч. 3 ст. 349, ст. ст. 177-178, 182, 366, 368, 371, 373-376 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2, кожного окремо, визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, за якою кожному призначити покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки кожному.

На підставі ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на три роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки: - повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця свого проживання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції; не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції.

На підстави ст. 71 КК України до призначеного за даним вироком ОСОБА_2 покарання частково приєднати невідбуте ним покарання за вироком Вишгородського районного суду Київської області від 08 липня 2011 року та остаточно призначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки та два місяці.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 рахувати з дня його затримання та приведення вироку до виконання з урахуванням строку його фактичного затримання та перебування під вартою у зв'язку з даною справою (період з 03 по 08 жовтня 2014 року включно).

Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ЗАСТАВА - після набрання вироком законної сили скасувати і повернути внесену суму як предмет застави заставодавцю.

Судові витрати на проведення експертиз на суму 1 474 грн 20 коп стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно.

Речові докази після набрання вироком законної сили: вилучені в обвинувачених речі - знаряддя злочину - викрутка та інші інструменти (протокол від 03 жовтня 2014 року) - знищити; мобільні телефони та інші особисті речі обвинувачених - повернути належному володільцу; наручний чоловічий годинник «Patek Philipe moon gold» - повернути належному володільцу.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляції через Святошинський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

СУДДЯ С.І. ДЯЧУК