Ухвала суду № 42315890, 12.01.2015, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/10075/14-ц Головуючий у 1-й інст. Кузнєцов Д. В.

Категорія 27 Доповідач Зарицька Г. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючої - судді Зарицької Г.В.

суддів: Коломієць О.С., Якухно О.М.

участю секретаря Добровольської Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за позовом публічного акціонерного товариства „Банк" Фінанси та кредит" (далі ПАТ „Банк" Фінанси та кредит") до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 20.11.2014 року

встановила:

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 20.11.2014 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ „Банк" Фінанси та кредит" заборгованість за договором про відкриття відновлювальної лінії у формі овердрафту в розмірі 28 463 грн 79 коп та судовий збір у розмірі 284 грн 63 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення змінити, зменшити розмір стягнутої заборгованості до 15 289 грн 38 коп. Апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення судом норм матеріального права.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як видно з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 02.07.2012 року між АТ „Банк" Фінанси та кредит" та ОСОБА_1 укладено договір №006-Z/044151 про відкриття карткового рахунку та надання і використання платіжної картки миттєвого випуску Visa Elektron Ihstan Issue (а.с.4-5).

Цього ж дня, 02.07.2012 року між АТ „Банк" Фінанси та кредит" та ОСОБА_1 був укладений договір №024-017648/12-00938-вкл-к про відкриття відновлювальної лінії у формі овердрафту, за умовами якого банк відкрив на картковий рахунок ОСОБА_1, на якому обліковуються операції, здійснені з використанням картки Visa Elektron Ihstan Issue НОМЕР_1, на умовах забезпеченості, зворотності, строковості та платності відновлювальну кредитну лінію з розміром ліміту овердрафту в сумі 15 000 грн зі сплатою процентів за користування кредитними ресурсами, а ОСОБА_1 зобов'язалася повернути отримані в рахунок відновлювальної кредитної лінії кредитні ресурси в строк до 03.07.2015 р. та сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 54% річних (а.с.8-10).

Пунктом 3.4 вищевказаного договору визначено, якщо позичальник несвоєчасно або не в повному обсязі здійснював зарахування грошових коштів на погашення заборгованості за кредитом та процентами, банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення в повному обсязі кредитних коштів, виданих у рамках відновлювальної кредитної лінії, і виконання всіх зобов'язань за цим договором.

З наданого банком розрахунку видно, що умови кредитного договору щодо повернення кредитних ресурсів та сплати процентів ОСОБА_1 виконує неналежним чином (несвоєчасно та не в повному обсязі здійснювала зарахування грошових коштів на погашення заборгованості за кредитом та процентами), у зв'язку з чим станом на 29.05.2014 р. виникла заборгованість у розмірі 35862,72 грн, а саме:

- заборгованість за кредитним договором - 5 88,26 грн;

- заборгованість прострочена (несанкціонована) за кредитним договором - 8434,76 грн;

- нараховані відсотки по заборгованості - 13 174,41 грн;

- нараховані відсотки по простроченій (несанкціонованій) заборгованості - 21.36 грн;

- пеня - 8398,93 грн. (а.с.12-14).

За положеннями ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Як видно з довідки КП „ВЖРЕП №15" від 26.09.2014 р. ОСОБА_1 проживає разом зі своєю дочкою ОСОБА_2 та двома малолітніми онуками (а.с.46).

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 дочка відповідача є інвалідом з дитинства 2 гр. ДЦП, а онук потребує лікування у зв'язку з тяжкою хворобою (а.с.44, 59).

Вирішуючи спір, суд правильно виходив з вимог ст.ст. 526, 530, 1048-1050, 1054, ч.3 ст.551 ЦК України і обґрунтовано зменшив розмір пені до 1000 грн та стягнув з відповідача на користь банку 28 463 грн 79 коп заборгованості за кредитним договором.

Доводи апеляційної скарги про те, що нараховані позивачем відсотки в розмірі 13 174,41 грн фактично являються договірною пенею, що передбачена п. 6.1 кредитного договору, є безпідставними, оскільки відсотки нараховані банком не за п. 6.1 кредитного договору, як зазначає апелянт, а за п. 2.1. цього договору з розрахунку процентної ставки в розмірі 54 % річних.

За чч.1, 2 ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Отже, нараховані позивачем проценти це передбачена договором плата за користування кредитними коштами, а не компенсація за невиконання зобов'язань, як зазначає апелянт.

А тому, його посилання на п.5 ч.3 ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів", як на підставу відмови у стягненні з відповідача процентів за користування кредитними коштами є безпідставними, оскільки вказані положення не регулюють відносини щодо плати за користування кредитними коштами.

До того ж, укладення договору без додержання вимог ст.ст.18-19 Закону України "Про захист прав споживачів" є оспорюваним правичином. Проте, вимог про визнання договору про відкриття відновлювальної лінії у формі овердрафту недійсним з цих підстав, ОСОБА_1 до суду не заявляла.

Рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 20.11.2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього ж часу може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча Судді: