Ухвала суду № 42312545, 18.12.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

18 грудня 2014 рокусправа № 811/3940/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Поплавського В.Ю.

суддів: Сафронової С.В. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Надточія В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2014 року по справі № 811/3940/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудавтоматика» до Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів та зборів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрбудавтоматика» звернулося до суду з адміністративним позовом до Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів та зборів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.12.2013 року № 0001792200, № 0001802200.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем дотримано вимоги податкового законодавства щодо формування податку на прибуток та податку на додану вартість. Господарські операції між позивачем та його контрагентом ПП «Аналітикбудторг» підтверджено необхідними первинними документами, оформленими відповідно до вимог, встановлених чинним законодавством, які були надані відповідачу під час проведення перевірки. Крім того, позивач посилається на практику Європейського Суду, відповідно до якої, на нього не повинні розповсюджуватися негативні наслідки за порушення норм податкового законодавства компаніями за ланцюгом постачання. Таким чином, у відповідача не було законних підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2014 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів та зборів у Кіровоградській області від 10 грудня 2013 року, яким ТОВ «Укрбудавтоматика» збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість на 57120 грн. та накладено штрафну санкцію - 28560 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів та зборів у Кіровоградській області від 10 грудня 2013 року, яким ТОВ «Укрбудавтоматика» збільшено суму грошових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 59976 грн. та накладено штрафну санкцію - 29988 грн.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду, оскільки вважає, що вона винесена з порушенням норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю. Відповідач посилається на акти перевірок контрагентів ПП «Аналітикбудторг», та вважає їх достатніми доказами нереальності господарських операцій між позивачем та ПП «Аналітикбудторг».

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, правильність застосування судом норм матеріального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, службовою особою відповідача проведено документальну позапланову перевірку позивача, за результатами якої складено акт № 288/22/32986478 від 29.11.2013 р. «Про результати позапланової перевірки TOB «Укрбудавтоматика» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту, доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства за період з 01.01.2012 по 30.06.2012 щодо взаємовідносин з ПП «Аналітикбудторг»».

За результатами перевірки встановлено порушення п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138 та п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток у розмірі 59 975,75 грн., п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 57 119,76 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято:

податкове повідомлення-рішення від 10.12.2013 р. № 0001792200 про збільшення суми грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість у сумі 85 680,00 грн. (у т.ч. за основним платежем 57 120,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 28 560,00,50 грн.);

податкове повідомлення-рішення від 10.12.2013 р. № 0001802200 про збільшення суми грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток підприємств у сумі 89 964,00 грн. (у т.ч. за основним платежем 59 976,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 29 988,00 грн.)

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про відсутність підстав для прийняття означених вище податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до п.138.1. ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з приписами пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Отже, задля правомірного формування валових витрат, вищевказані витрати повинні бути підтверджені первинними, розрахунковими документами, на підставі яких платником податків здійснюється відображення господарської операції в податковому обліку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.п.139.1.9. п.139.1 ст.139 ПК України).

Судом встановлено, що у періоді, який перевірявся, між позивачем та ПП «Аналітикбудторг» укладено договір № 04/11 від 11.01.2012 року про придбання товарно-матеріальних цінностей. Зазначений вище договір укладено з дотриманням норм чинного законодавства України, підписано директорами та скріплено печатками підприємств.

Фактичне виконання вказаного договору підтверджено податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними.

Розрахунки по вказаному договору були проведені в безготівковій формі, що підтверджено виписками з банківського рахунку.

Виходячи із змісту вказаних документів, вбачається, що вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідної господарської операції.

Суми податку на додану вартість по податковим накладним включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які перенесені до додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним декларації з податку на додану вартість за березень, квітень 2012 р.

Податкові накладні, на підставі яких позивачем сума податку на додану вартість включена до складу податкового кредиту, складено ПП «Аналітикбудторг» у відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України.

Придбані у ПП «Аналітикбудторг» матеріали використано при господарській діяльності, що підтверджено актами приймання-виконання будівельних робіт за березень 2012 року - лютий 2013 року, де вказано використання придбаних будівельних матеріалів.

Тобто доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку підприємства матеріали справи не містять: сума податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «Аналітикбудторг» задекларована позивачем у податковій звітності з ПДВ за березень, квітень 2012 року.

На момент укладення та реалізації вказаного вище договору контрагент позивача ПП «Аналітикбудторг» мало зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, було зареєстровано як платники податку на додану вартість.

Дії позивача та його контрагента, вчинені на виконання вказаного вище договору, направленні саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою договорів такого виду.

Також укладений позивачем з ПП «Аналітикбудторг» договір поставки не містить умов та ознак, які б свідчили про його суперечність інтересам держави та суспільства або порушував публічний порядок; відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданим, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними та податковими документами.

Належні докази, які б свідчили про порушення з боку контрагента позивача ПП «Аналітикбудторг», які б позбавляли позивача права на віднесення відповідних сум до податкового кредиту відповідачем не подані, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Відповідач в апеляційній скарзі та в акті перевірки посилався на акти перевірок контрагентів ПП «Аналітикбудторг», як на доказ нереальності проведених господарських операцій.

Але вказані доводи колегією суддів не приймаються до уваги, зважаючи на те, що вказані акти є документами, що фіксують господарські відносини між ПП «Аналітикбудторг» з його контрагентами. Тобто, в даному випадку позиція податкового органу базується на виявлених податковим органом порушеннях, допущених при здійсненні господарської діяльності контрагентами ПП «Аналітикбудторг».

Проте, статтею 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Також зі змісту вищенаведених норм вбачається, що Податковий кодекс України не ставить право позивача на формування податкового кредиту в залежність від декларування постачальниками, в тому числі і по ланцюгу постачання, своїх податкових зобов'язань та/або від сплати ними сум податку на додану вартість до бюджету.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Отже, якщо контрагент позивача і не виконав своїх зобов'язань щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цього підприємства і така відповідальність не може бути покладена на позивача.

Крім того, податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Отже зазначені відповідачем обставини щодо контрагента позивача ПП «Аналітикбудторг» не є законодавчо встановленими підставами для позбавлення позивача права на податковий кредит з операцій поставки товару.

Суд першої інстанції під час розгляду справи в повному обсязі дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог.

Передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2014 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого Адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст виготовлено 30 грудня 2014 року.

Головуючий: В.Ю. Поплавський

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: Д.В. Чепурнов