Ухвала суду № 42312543, 18.12.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

18 грудня 2014 рокусправа № 804/13243/13-а Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Поплавського В.Ю.

суддів: Сафронової С.В. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Надточія В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-будівельна компанія «Ізобуд»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2013 року по справі № 804/13243/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-будівельна компанія «Ізобуд» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інженерно-будівельна компанія «Ізобуд» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.10.2011 року № 0000992304 та № 0001002304.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач здійснює господарську діяльність у відповідності до вимог закону, порушень правил оподаткування операцій з виконання будівельних робіт та формування податкового кредиту з ПДВ на підставі виписаних ТОВ «БК «Стандарт Плюс» податкових накладних допущено не було, тому відсутні законні підстави для прийняття податкових повідомлень-рішень.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду, оскільки вважає, що вона винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, правильність застосування судом норм матеріального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, ДПІ у Оболонському районі м. Києва проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Інженерно-будівельна компанія «Ізобуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах ТОВ «БК «Стандарт Плюс» за жовтень 2010 року - грудень 2010 року, за результатами якої складено акт № 377/2304-34427567 від 01.08.11р., де встановлено порушення позивачем вимог:

- п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за 4 квартал 2010 року на загальну суму 872 357, 25 грн.;

- п.п. 7.4.1 п.п. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено ПДВ у розмірі 697 885,60 грн. за жовтень, листопад, грудень 2010р.

На підставі акту перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 12.10.11р.:

№ 0000992304, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 1 090 446,55 грн., з яких 872 357,25 грн. за основним платежем та 218 089,30 грн. штрафні (фінансові) санкції;

№ 0001002304, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 872 357 грн., з яких 697 885,60 грн. за основним платежем та 174 471,40 грн. за штрафні (фінансові) санкції.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про правомірність прийняття означених вище податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 «Про податок на додану вартість» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5. п.7.4. цієї ж норми Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підстави для включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат передбачені пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно якого валові витрати виробництва та обігу (далі -валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів, які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 цього ж Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, право на формування податкового кредиту та валових витрат виникає у платника податку на підставі реального придбання товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За визначенням ч. 2 ст. 9 цього ж Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, між позивачем та ТОВ «БК «Стандарт Плюс» укладено ряд субпідрядних договорів: № 19/07-10 від 09.07.10р., № С21/10-10/1 від 11.10.10р., № С 21/10-10/3 від 11.10.10р., № С 21/10-10/2 від 11.10.10р.

За договором субпідряду № 19/07-10 від 09.07.10р. об'єкт будівництва визначений за адресою м. Бориспіль, вул. Бабкіна 6.

У відповідності до положень п.п.2.1. вказаного договору субпідрядник зобов'язується власними силами та засобами якісно виконати роботи, зазначені у кошторисній документації, а генпідрядник зобов'язується надати об'єкт для виконання субпідрядником робіт, по завершенню яких їх прийняти і оплатити.

Згідно пп.3.1.9 вказаного договору субпідрядник зобов'язується виконувати роботи в робочий час на підставі заздалегідь пред'явленого списку робітників.

Вартість робіт і матеріалів визначається договірною ціною, актами виконаних робіт. Оплата вартості робіт і матеріалів здійснюється генпідрядником поетапно згідно актів виконаних робіт (п. 5 договору).

Генпідрядник зобов'язаний передати субпідряднику на час виконання робіт об'єкт, придатний для їх виконання.

За договором субпідряду № 19/07-10 від 09.07.10р. та іншими договорами договірна ціна в своєму складі не передбачає витрат субпідрядника на матеріальні ресурси, разом з тим, як вбачається з локальних кошторисів субпідрядком були здійснені роботи зі штукатурення, влаштування бетонних стяжок, що передбачає наявність будівельного матеріалу. За договором субпідряду № 19/07-10 від 09.07.10р. витрати за матеріал несе субпідрядник (генпідрядник їх оплачує).

При вивченні матеріалів справи колегією суддів встановлено, що кошториси не містять вартості матеріалів (зокрема цементно-вапняних розчинів) з яких виконувалися роботи, вказані будівельні матеріали не придбавалися, що підтверджено обігом коштів по рахунку субпідрядника.

Також у позивача відсутні документи з передачі субпідряднику об'єкта для проведення будівельних робіт та списку працівників яким забезпечується доступ на будівельну ділянку, незважаючи на те, що наявність вказаних документів визначена договором.

Крім того, кошторисом передбачено значні витрати на оплату праці робітникам, виходячи з орієнтовних затрат більше ніж 40000 людино-годин.

Але з обігу коштів на рахунках субпідрядника з 12.07.10р. відсутня оплата праці робітників. Крім того, обіг коштів на рахунку за поточними зобов'язаннями зі сплати пенсійних, соціальних внесків, податків з доходів фізичних осіб не перевищують 2000 гривень, що свідчить про працевлаштування однієї або максимум двох людей і не узгоджується з сумами витрат на заробітну працю згідно кошторисів на будівництво.

Можливості залучення субпідрядником сторонніх осіб відповідними договорами субпідряду не передбачалось, оскільки згідно положень субпідрядних договорів роботи виконувались власними силами і засобами субпідрядника.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що надані первинні бухгалтерські документи, зокрема: податкові накладні; довідки про вартість виконаних будівельних робіт/витрат за жовтень 2010 року; акт приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2010 року; довідка про вартість виконаних будівельних робіт/витрат за листопад 2010 року; акт приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2010 року; довідка про вартість виконаних будівельних робіт/витрат за грудень 2010 року; акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2010 року; банківські виписки по рахункам; податкові декларації спірного періоду, розшифровки додатку №5 не слугують беззаперечним доказом реального виконання укладених позивачем з ТОВ «БК «Стандарт Плюс» в липні-жовтні 2010р. договорів субпідряду №19/07-10, №С 21/10-10/1, №С 21/10-10/2 та №С 21/10-10/3, а навпаки свідчать про неможливість фактичного здійснення господарської операції саме ТОВ «БК «Стандарт Плюс».

Факт здійснення господарської операції спростовується не певними реквізитними недоліками, а відсутністю підтвердження придбання будівельного матеріалу субпідрядником, при тому, що від генпідрядника він також не отримувався, відсутністю документів, передбачених договорами субпідряду, відсутністю оплати праці робітників, у випадку виконання будівельних робіт.

Наданий позивачем Позитивний висновок № 10-00006-10/П комплексної державної експертизи по проекту «Будівництва житлового будинку з вбудованими офісними приміщеннями та паркінгом по вул.. Бабкіна 6 в м. Бориспіль, не спростовує викладених вище доводів та не містить даних, які б слугували підтвердженням того, що будівельні роботи на об'єкті будівництва, визначеного за адресою м. Бориспіль, вул. Бабкіна, 6 виконані ТОВ «БК «Стандарт Плюс».

Суд першої інстанції під час розгляду справи в повному обсязі дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-будівельна компанія «Ізобуд» - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого Адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст виготовлено 13 січня 2015 року.

Головуючий: В.Ю. Поплавський

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: Д.В. Чепурнов