Постанова № 42311815, 12.01.2015, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/3824/14

12 січня 2015 року

12 год. 30хв.

м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Шарапи В.М., за участю секретаря судового засідання Климчук В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник не прибув,

відповідача: представник не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБФ ВІКТОРІЯ"

до

Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПБФ ВІКТОРІЯ" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.07.2014 року №0000542202.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала. Пояснила суду на їх обґрунтування, що ПП "ОВМ Інвест" було виписано для товариства податкову накладну від 28.04.2014 року №25 на ПДВ у сумі 6233,33 грн., яке включено до складу податкового кредиту за квітень 2014 року, що відображено у податковій звітності. Внаслідок того, що фактично вказана податкова накладна була отримана товариством лише у травні 2014 року, ПДВ у сумі 6233,33 грн. включено до складу податкового кредиту за цей звітний період. При цьому, платником податків подано уточнюючий розрахунок, яким виправлено помилки у податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2014 року - виключено ПДВ у сумі 6233,33 грн. зі складу податкового кредиту. Представник позивача зазначила, що товариство діяло на підставі та в межах закону, жодних порушень податкового законодавства, на її думку, не допустило. Тому, просила позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила. Пояснила суду на обґрунтування заперечень, що під час камеральної перевірки податкової звітності позивача з податку на додану вартість за травень 2014 року виявлено повторне включення ним до складу податкового кредиту сум ПДВ по податковій накладній, що вже була попередньо включена до складу податкового кредиту за квітень 2014 року. Представник відповідача вказала, що Податковий кодекс України надає платнику податків право подавати уточнюючі розрахунки до податкової звітності лише у разі самостійного виявлення ним помилок у раніше поданій податковій звітності. Зазначила, що про існування помилок у податковій звітності з податку на додану вартість позивач дізнався після проведення перевірки. При цьому, на момент її проведення порушення законодавства фактично мало місце, отже, платник податків повинен нести відповідальність, передбачену законодавством. Тому, просила у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області проведено камеральну перевірку даних, задекларованих Товариством з обмеженою відповідальністю "ПБФ ВІКТОРІЯ" у податковій звітності з податку на додану вартість за травень 2014 року, за наслідками якої складено акт від 26.06.2014 року №34/17-16-22-02 (а.с. 4-8).

На підставі акту перевірки органом доходів і зборів прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.07.2014 року №0000542202, яким платнику податків збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 7791,25 грн., в тому числі 6233,00 грн. за основним платежем та 1558,25 грн. за штрафними санкціями (а.с. 24).

Платником податків дане податкове повідомлення-рішення оскаржувалось в адміністративному порядку, за результатами розгляду скарги залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін (а.с. 9-16).

В основу оспорюваного податкового повідомлення-рішення покладено висновки органу доходів і зборів про порушення позивачем вимог п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, яке полягало у завищенні суми податкового кредиту з податку на додану вартість внаслідок включення до його складу сум ПДВ по податковій накладній, що вже була попередньо включена до складу податкового кредиту попередніх періодів, що призвело до заниження суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за травень 2014 року на суму 6233,00 грн.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (абзац 1). Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац 2).

Згідно з пп. "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підпунктом 201.15 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Платники податку щомісяця в терміни, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких цим розділом встановлено звітний податковий період - квартал, подають контролюючому органу копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді.

При цьому, в силу вимог підпункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до складу податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (абзац 1). У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (абзац 2).

Як вбачається з матеріалів справи, Приватним підприємством "ОВМ Інвест" виписано для Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБФ ВІКТОРІЯ" податкову накладну від 28.04.2014 року №25 на суму 37400,00 грн., в тому числі ПДВ у сумі 6233,33 грн. (а.с. 42).

Вказану податкову накладну позивачем включено до реєстру виданих та отриманих податкових накладних, який додано до податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2014 року від 20.05.2014 року №9028806648, а податок на додану вартість у сумі 6233,33 грн. віднесено до складу податкового кредиту за цей звітний період (а.с. 73-95).

В подальшому, позивачем повторно включено дану податкову накладну до реєстру виданих та отриманих податкових накладних, який додано до податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2014 року від 19.06.2014 року №9035297376 та віднесено податок на додану вартість у сумі 6233,33 грн. до складу податкового кредиту за цей звітний період (а.с. 43-72).

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю "ПБФ ВІКТОРІЯ" двічі включило до складу податкового кредиту, у квітні та у травні 2014 року, податок на додану вартість у сумі 6233,33 грн. на підставі однієї і тієї ж самої податкової накладної від 28.04.2014 року №25, що є порушенням встановленого законодавством порядку формування податкового кредиту.

Таким чином, висновки акту перевірки від 26.06.2014 року №34/17-16-22-02 відповідають дійсним обставинам справи та не суперечать вимогам законодавства.

Водночас, наявними у матеріалах справи доказами також підтверджується, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ПБФ ВІКТОРІЯ" було подано до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 27.06.2014 року №9036941182, яким уточнено показники податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2014 року, а саме, виключено зі складу податкового кредиту за даний податковий період податок на додану вартість у сумі 6233,33 грн. по контрагенту ПП "ОВМ Інвест" (а.с. 17-22).

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Норми аналогічного характеру містяться у розділі IV Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, що затверджений Наказом Міністерства доходів і зборів України від 13.11.2013 року №678, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.12.2013 року за №2094/24626 (що був чинним на час виникнення спірних правовідносин).

Тому, підставою для подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації може бути виключно самостійне виявлення платником податків помилок у ній. Виявлення таких помилок контролюючим органом під час проведення камеральної перевірки показників податкової звітності не може вважатися самостійним виявленням цих помилок платником податків та є підставою для притягнення платника податків до відповідальності.

Судом досліджено, що примірник акту перевірки від 26.06.2014 року №34/17-16-22-02 представником Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБФ ВІКТОРІЯ" отримано 27.06.2014 року, а уточнюючий розрахунок №9036941182 було подано 27.06.2014 року, прийнято органом доходів і зборів о 19 год. 54 хв. (а.с. 17, 141-145).

Відтак, уточнюючий розрахунок до податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2014 року позивачем подано вже після того як під час камеральної перевірки показників податкової звітності з податку на додану вартість за травень 2014 року виявлено допущені ним під час формування податкового кредиту помилки.

З огляду на це, подання такого уточнюючого розрахунку відбулося не внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок у податковій звітності, а після виявлення камеральною перевіркою порушення вимог законодавства, які, крім того, на час її проведення фактично мали місце.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що оспорюване рішення відповідає зазначеним критеріям правомірності, тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Як передбачено частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року №3674-VI, під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Оскільки судом у задоволенні адміністративного позову відмовлено та враховуючи, що вимоги позивача носять майновий характер, несплачена сума судового збору в розмірі 1644,30 грн. підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБФ ВІКТОРІЯ" до Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "ПБФ ВІКТОРІЯ", у задоволенні адміністративного позову до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.07.2014 року №0000542202 - відмовити повністю.

Стягнути з позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБФ ВІКТОРІЯ", до Державного бюджету України судовий збір у сумі 1644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) грн. 30 (тридцять) коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шарапа В.М.