Постанова № 42296056, 14.01.2015, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/4004/14

14 січня 2015 року 17год. 40хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковська Л.А. за участю секретаря судового засідання Мельничук О.А. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1,

відповідача: представник Стах Р.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинення певних дій, -

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області (далі - Дубенська ОДПІ), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 05.01.2014 року (а.с.19), просив визнати дії по відрахуванню з заробітної плати коштів в сумі 1569,26 грн. протиправними та зобов'язати виплатити незаконно відраховані кошти із заробітної плати в сумі 1569,26 грн.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві. В обґрунтування зазначив, що з його заробітної плати із компенсованого середнього заробітку відповідачем було протиправно утримано податок з доходів фізичних осіб та єдиний соціальний внесок, оскільки на час здійснення виплат середнього заробітку на час військової служби за призовом під час мобілізації (липень 2014 року) набув чинності Закон України №1275 від 20.05.2014 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації». Вважає дії відповідача щодо відрахування з заробітної плати коштів в сумі 1569,26 грн. протиправними та такими, що суперечать чинному законодавству. За таких обставин, просив задовольнити позов повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав викладених в письмових запереченнях на позовну заяву (а.с.22). В обґрунтування своїх заперечень пояснив, що Державна фіскальна служба України не вбачає підстав для звільнення від утримання єдиного соціального внеску та податку на доходи фізичних осіб з мобілізованих працівників при виплаті їм середнього заробітку, так як на даний час не визначено порядку відшкодування компенсаційних виплат із бюджету в межах середнього заробітку мобілізованих працівників; у Державному бюджеті не передбачено коштів на виплату зазначених компенсацій. При цьому, стверджує, що оскільки порядок компенсаційних витрат відсутній, то податковий агент зобов'язаний оподатковувати суму середнього заробітку, виплачену мобілізованим працівникам, на загальних підставах. З таких підстав, вважає, що податковий орган діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством, а тому просив в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював на посаді головного державного інспектора відділу інформаційних технологій та обліку платників.

Відповідно до Указу Президента України від 17.03.2014 року «Про часткову мобілізацію» та згідно з мобілізаційним розпорядженням Дубенсько-Радивилівського об'єднаного районного військового комісаріату №350 від 18.03.2014 року позивач був призваний на військову службу на особливий період (а.с.5).

Так, наказом Дубенської ОДПІ №20-о від 18.03.2014 року звільнено 18.03.2014 року із займаної посади головного державного інспектора відділу ІТ та обліку платників Дубенської ОДПІ ОСОБА_1 у зв'язку з призовом на військову службу згідно з п.3 ч.1 ст.36 КЗпП України (а.с.6).

26.06.2014 року у зв'язку із закінченням проходження позивачем військової служби на особливий період Дубенською ОДПІ прийнято наказ №26-о, яким скасовано наказ №20-о від 18.03.2014 року «Про звільнення ОСОБА_1» та увільнено ОСОБА_1 від виконання обов'язків головного державного інспектора відділу ІТ та обліку платників Дубенської ОДПІ з 19.03.2014 року, у зв'язку з призовом на військову службу під час мобілізації на особливий період, але не більше одного року із збереженням місця роботи та посади. Головному бухгалтеру - завідувачу сектору фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку Миронюк О.В. наказано з 19.03.2014 року компенсувати ОСОБА_1 з бюджету середній заробіток на особливий період, але не більше одного року за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку визначеному (а.с.7).

Цього ж дня на підставі наказу Дубенської ОДПІ №28-о від 26.06.2014 року ОСОБА_1 приступив до виконання обов'язків головного державного інспектора відділу ІТ та обліку платників з повним робочим днем (а.с.8).

Судом встановлено, що в липні 2014 року позивачу було компенсовано середній заробіток на час військової служби за призовом під час мобілізації за період з 18.03.2014 року по 30.04.2014 року, що підтверджується розрахунковим листом (а.с.9).

При цьому матеріали справи свідчать, що в подальшому Дубенською ОДПІ при виплаті заробітної плати за листопад 2014 року з ОСОБА_1 було утримано податок з доходів фізичних осіб за березень 2014 року в сумі 149,88 грн. та квітень 2014 року - в сумі 347,66 грн. та єдиний соціальний внесок за березень, квітень 2014 року - в сумі 64,92 грн. та 150,57 грн. відповідно (а.с.9). В свою чергу, в грудні 2014 року відповідачем із заробітної плати ОСОБА_1 утримано податок на доходи фізичних осіб за травень та червень 2014 року в сумі 314,35 грн. та 283,12 грн. відповідно та єдиний соціальний внесок за травень та червень 2014 року - в сумі 136,14 грн. та 122,62 грн. відповідно (а.с.9,20).

Надаючи правову оцінку діям Дубенської ОДПІ по відрахуванню з заробітної плати ОСОБА_1 податку з доходів фізичних осіб та єдиного соціального внеску за період березень-червень 2014 року на загальну суму 1569,26 грн., суд виходить з наступного.

Статтею 40 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року за №2232 (далі - Закон №2232) встановлено, що гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.

В силу вимог ст.39 даного Закону призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Указами Президента України «Про часткову мобілізацію» №303/2014 від 17.03.2014 року та №454/2014 від 06.05.2014 року, затвердженими Законами України від 17.03.2014 року за №1126-VII та від 06.05.2014 року за №1240-VII, оголошена та проводиться часткова мобілізація.

08 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації" від 20.05.2014 року за №1275-VII (далі - Закон №1275).

Вказаним Законом №1275 внесені зміни до ряду діючих законодавчих актів України, в тому числі Кодексу законів про працю України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Податкового кодексу України, Законів України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", Про військовий обов'язок і військову службу", «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» тощо.

Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону №1275 поширено дію частин другої і третьої статті 39 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", частини третьої статті 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України в редакції цього Закону на громадян України, які починаючи з 18 березня 2014 року були призвані на військову службу на підставі Указу Президента України від 17 березня 2014 року за №303 "Про часткову мобілізацію", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про часткову мобілізацію".

Так, статтею 119 Кодексу законів про працю України (зі змінами, внесеними Законом №1275) передбачено, що за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України (зі змінами, внесеними Законом №1275) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума грошової допомоги (у тому числі в натуральній формі), що надається фізичним особам або членам їхніх сімей (діти, дружина, батьки), військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та/або компенсаційні виплати з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Згідно із частиною сьомою статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (зі змінами, внесеними Законом №1275) не нараховується єдиний внесок на виплати, які компенсуються з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Зазначені гарантії розповсюджуються на всіх працівників, призваних на військову службу під час мобілізації, та на працівників, які вступили на військову службу під час мобілізації за особистим бажанням.

Підставою для надання зазначених гарантій працівникові є повістка військового комісаріату про призов працівника на військову службу.

Починаючи з дати звільнення працівнику також має бути нарахована середня заробітна плата без нарахування податків та єдиного соціального внеску.

Розрахунок середньої заробітної плати для оплати часу перебування на зборах здійснюється відповідно до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року за №100, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують виклику на збори. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, тобто якщо працівник не мав заробітку, не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу. Час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів.

Судом встановлено, представником відповідача в судовому засіданні не заперечувалося, що ОСОБА_1 перебував на військовій службі під час мобілізації в період з 18.03.2014 року по 26.06.2014 року, тобто у строк, що не перевищував строк, визначений статтею 119 Кодексу законів про працю України.

Поміж тим, матеріали справи свідчать, що всупереч вказаним нормам, на виплати, які компенсувалися ОСОБА_1 з бюджету в межах середнього заробітку, нараховано та утримано податок з доходів фізичних осіб та єдиний соціальний внесок

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи встановлені в ході судового розгляду обставини справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що Дубенська ОДПІ відраховуючи з заробітної плати ОСОБА_1 податок з доходів фізичних осіб та єдиний соціальний внесок за період березень-червень 2014 року, тобто за період проходження позивачем на військової служби під час мобілізації, на загальну суму 1569,26 грн., діяла не на підставі, не в межах повноважень та не в спосіб, що визначені чинним законодавством України.

Твердження представника відповідача на відсутність визначеного порядку відшкодування компенсаційних виплат із бюджету в межах середнього заробітку мобілізованих працівників та відсутність у Державному бюджеті України коштів, передбачених на виплату зазначених компенсацій судом оцінюється критично, так як чинним законодавством в даних випадках не ставиться в залежність виконання ч.7 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та/або пп.165.1.1 п.165.1 ст.165 Податкового кодексу України від того чи є механізм повернення відповідних коштів з бюджету та від того чи закладені такі кошти в Державному бюджеті.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення.

При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Правові підстави для застосування вимог ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України у суду відсутні.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області по відрахуванню із заробітної плати ОСОБА_1 коштів в сумі 1569 грн. 26 коп.

Зобов'язати Дубенську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Рівненській області виплатити ОСОБА_1 незаконно відраховані кошти із заробітної плати в сумі 1569 грн. 26 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Жуковська Л.А.