Ухвала суду № 42311349, 17.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2014 року м. Київ К/9991/23669/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П., розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби (ОДПІ)

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 03.06.2009

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2011

у справі № 2-а-8802/09/2170 Херсонського окружного адміністративного суду

за позовом Відкритого акціонерного товариства (ВАТ) «Каховське АТП 16506»

до Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Херсонської області

про визнання нечинним рішення про застосування штрафних санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 03.06.2009, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2011, позов задоволено частково: визнано нечинним рішення Каховської ОДПІ від 05.03.2009 № 0000252301 у частині застосування до ВАТ «Каховське АТП 16506» штрафних санкцій у сумі 10081650,50 грн.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі Каховська ОДПІ просить скасувати ухвалені судові рішення в частині задоволених позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 10084253,00 грн. згідно з рішенням від 05.03.2009 № 0000252301, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 20.02.2009 № 71/23-8/03119049, про порушення позивачем норм пунктів 1.2, 2.2, 2.6, 2.11, 3.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320 (Положення № 637), а саме: не оприбутковано готівкові кошти, отримані від ТОВ «Херсонавтотранс» та ВАТ «МОПАС» за послуги з міжміських перевезень до каси підприємства у сумі 2016330,10 грн.; проведено розрахунки без подання одержувачем коштів розрахункового документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів відповідно до авансових звітів на суму 2602,50 грн.

За визначенням пункту 1.2 Положення № 637 оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Відповідно до абзаців 1, 2 та 3 пункту 2.6 цього Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Суми готівки, що оприбутковуються, за абзацом 5 вказаного пункту, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Вимога норми абзацу першого цього пункту щодо оприбуткування готівки у день одержання готівкових коштів стосується кожного із зазначених способів проведення готівкових розрахунків.

У судовому процесі встановлено, що позивачем як перевізником були укладені договори про надання послуг із міжміських пасажирських та вантажних перевезень з ТОВ «Херсонавтотранс» та ВАТ «МОПАС». При цьому, за умовами договорів, поряд з умовами розподілу виручки від реалізації квитків при наданні послуг із перевезення, передбачалась можливість отримання виручки від здійснення перевезень водіями позивача на підставі генеральної довіреності. У подальшому позивач як орендодавець уклав ряд договорів із суб'єктами підприємницької діяльності-фізичними особами про сумісну діяльність, предметом яких була оренда автобусів для здійснення відповідних перевезень, за що встановлювалась фіксована орендна плата.

Проаналізувавши умови договорів, укладених позивачем із ТОВ «Херсонавтотранс» та ВАТ «МОПАС», та позивачем із суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, які були укладені пізніше, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок, що саме суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні особи, орендарі автобусів, були фактичними перевізниками та отримували виручку від ТОВ «Херсонавтотранс» та ВАТ «МОПАС» від реалізації квитків за послуги перевезення, а позивачу сплачували фіксовану суму орендної плати за автобус. Цей висновок зроблений судами із врахуванням встановленої у судовому процесі обставини, що готівкові кошти, отримані від ТОВ «Херсонавтотранс» та ВАТ «МОПАС» від реалізації квитків, залишались у розпорядженні суб'єктів підприємницької діяльності-перевізників, витрачалися ними для виробничих потреб при здійсненні підприємницької діяльності (придбання бензину, автозапчастин, сплати орендної плати за автобуси, розрахунки з бюджетом та інше).

Оскільки отримання позивачем готівки в сумі 2016330,10 грн. ОДПІ в судовому процесі не доведено, суд правильно визнав неправомірним застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 10081650,50 грн., встановлених Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 № 436/95, за не оприбуткування цієї суми.

Доводи ОДПІ, наведені в касаційній скарзі, не спростовують правильність цього висновку судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

У силу норми частини 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України касаційний перегляд судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій здійснено у межах касаційної скарги

Відповідно до статті 224 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 03.06.2009 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев