Ухвала суду № 42311346, 10.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2014 року м. Київ К/9991/95108/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П., при секретарі: Луцак А.В.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова (ДПІ)

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.06.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду 01.11.2011

у справі № 2а-3459/11/2070 Харківського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сайенс Маркетинг»

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.06.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду 01.11.2011, позов задоволено: скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова від 24.03.2011 № 0000432302/0 та № 0000422302.

У касаційній скарзі ДПІ у Московському районі м. Харкова просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача грошового зобов'язання із податку на прибуток, податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 24.02.2011 № 462/23/30989393. Згідно цих висновків позивачем порушені норми підпунктів 5.2.1 пункту 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР), підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР): завищено валові витрати на загальну суму 11604123,00 грн. у податковому обліку за період з 3 кварталу 2008 року по 4-й квартал 2010 року та податковий кредит у загальній сумі 2296294,00 грн. у податковому обліку за період з 01.07.2008 по 31.12.2010, сформованих за наслідками безтоварних господарських операцій з поставки позивачу ТОВ «Афаліна» металопродукції та ВАТ «Автрамат» поршнів. Висновок податкового органу про безтоварний характер господарських операцій позивача з вказаними постачальниками обґрунтований тим, що позивач не має достатньої кількості трудових та матеріальних ресурсів (3 особи у штаті, відсутні основні фонди, призначені для зберігання та транспортування товару), необхідних для здійснення господарської діяльності, а постачальники позивача здійснюють однакову діяльність та знаходяться за однаковою адресою.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 24.03.2011 № 0000432302/0, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання із податку на додану вартість у сумі 2296294,00 грн. за основним платежем та 574073,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0000422302, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання із податку на прибуток у сумі 2901031,00 грн. за основним платежем та 725257,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У судовому процесі встановлено, що позивач сформував валові витрати та податковий кредит у податковому обліку за вищевказані податкові періоди за господарськими операціями з поставки від ТОВ «Афаліна» металопродукції та від ВАТ «Автрамат» поршнів.

Згідно з пунктом 5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно підпункту 5.2.1 вказаної статті, включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 Закону № 334/94-ВР визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У відповідності до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення валових витрат та на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Обов'язкове встановлення факту поставки як підстави для включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до податкового кредиту відповідає правовій позиції Верховного Суду України по такій категорії спорів, висловленій, зокрема в постанові від 22.10.2010 у справі за позовом Приватного підприємства «Балтімор» до ДПІ у Кіровоградській області, Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Заперечуючи проти позову та доводячи правомірність зменшення у податковому обліку позивача сум валових витрат та податкового кредиту, задекларованих за податковими накладними, виписаними ТОВ «Афаліна» та ВАТ «Автрамат», ДПІ посилається на те, що позивач не має достатньої кількості трудових та матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності - 3 особи у штаті, відсутні основні фонди, необхідні для зберігання та транспортування товару, а постачальники позивача здійснюють однакову діяльність та знаходяться за однаковою адресою.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій на підставі приєднаних до справи доказів, оцінка яких відповідає вимогам норм ст. 86 КАС України, а саме: копій договорів купівлі - продажу, видаткових, податкових та товарних накладних, квитанцій до прибутковий касових ордерів, за якими здійснювалась оплата за транспортні послуги на користь ЗАТ «АТП 16357» (а.с.109-128, т. 1), акти про надання послуг із оренди нежилого приміщення, довіреностей на видачу цінностей; витягів із журналу обліку вивезення товарно-матеріальних цінностей через пости пропуску, журналу обліку зважування вантажів на ваговій ВАТ «Аврамат» із зазначенням виду товарів (поршні, алюмінієві сплави), відправника (ТОВ «Афаліна», ВАТ «Аврамат»), замовника (ТОВ «Сайєнс-Маркетинг»), марки автомобіля, з доданими до них товарних накладних та податкових накладних в розрізі кожної поставки (а.с.219-220, т.1, а.с. 16-194, т.2; а.с. 31-192, т.5, а.с. 19-183, т.6, а.с. 11-81, т.7); реєстру дебетових документів за період з 29.07.2008 по 30.06.2009, який містить інформацію, в тому числі і щодо розрахунків з ТОВ «Афаліна» та ВАТ «Аврамат» (а.с. 197-250, т.5) встановили факт поставки позивачу товарів і відповідно до встановлених обставин зробили юридично правильний висновок про правомірність формування позивачем за наслідками цих господарських операцій валових витрат та податкового кредиту відповідних податкових періодів.

З огляду на ці докази суд на підставі частини 2 ст.71 КАС України дійшов обґрунтованого висновку, що ДПІ не доведено безтоварності операцій з поставки товарів, за наслідками яких позивач задекларував суми валових витрат і податкового кредиту.

Доводи ДПІ, викладені в касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова залишити без задоволення;

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.06.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду 01.11.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: О.А. Веденяпін М.П. Зайцев