Ухвала суду № 42311118, 05.01.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

05 січня 2015 року м. Київ В/800/6014/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючої:Блажівської Н.Є.,Суддів: Вербицької О.В., Кошіля В.В., Маринчак Н.Є., Моторного О.А.,перевіривши заяву Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 10 грудня 2014 року

у справі № 803/242/14 (К/800/63332/14 - номер справи у Вищому

адміністративному суді України)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лутекс»

до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного

управління Міндоходів у Волинській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 грудня 2014 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 14 березня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року.

Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою, відповідач звернувся до Верховного Суду України з заявою про її перегляд та просив допустити справу до провадження по перегляду судового рішення Верховним Судом України.

Відповідно до приписів пункту 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

В даному випадку, заявник посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, а саме: підпунктів 14.1.36, 14.1.147 пункту 14.1 статті 14, підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України.

В обґрунтування своїх вимог заявник додає копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 16 квітня 2013 року по справі № 2а-1670/7853/11, від 13 березня 2014 року по справі №821/1451/13-а, від 30 вересня 2014 року по справі 3804/909/13-а та зазначає, що у вказаній справі та у даних справах Вищий адміністративний суд України, здійснивши різне тлумачення змісту і сутності правових норм, дійшов різних висновків за аналогічних обставин.

Разом з тим, як слідує зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 10 грудня 2014 року, підставою для відмови у відкритті касаційного провадження був висновок суду про необґрунтованість касаційної скарги та відсутність підстав для перевірки викладених в ній доводів матеріалами справи.

Суд касаційної інстанції в ухвалі Вищого адміністративного суду України, про перегляд якої подано заяву, погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення адміністративного позову, з огляду на те, що при нарахуванні земельного податку Луцька ОДПІ керувалась непідтвердженими даними з витягів головного управління Держкомагенства у Волинській області з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок.

В ухвалах Вищого адміністративного суду України, які подані на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права, суд касаційної інстанції, залишаючи без змін рішення попередніх судових інстанцій, виходив із інших встановлених в ході судового процесу обставин.

Вимоги статті 237 Кодексу адміністративного України визначають виключними мотивами подання заяви про перегляд судових рішень неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень саме у подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин, про яке зазначається в пункті 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Колегія суддів не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України, оскільки з доданої до заяви копії ухвали Вищого адміністративного суду України, про перегляд якої ставиться питання, та рішень Вищого адміністративного суду України, на яке посилається заявник, не вбачається неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, при вирішенні спору у подібних правовідносинах. Правовідносини між сторонами у справах, за якими ухвалені вказані вище судові рішення, виникли з різних відмінних між собою обставин, яким надавалася правова оцінка, тобто такі правовідносини не є подібними, в яких ухвалено різні судові рішення з неоднаковим застосуванням норм матеріального права, що виключає підстави для допуску справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 236-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И В:

Відмовити Луцькій об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області в допуску для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 10 грудня 2014 року у справі № 803/242/14.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуюча Н.Є. Блажівська О. В.Вербицька В.В.Кошіль Н.Є.Маринчак О.А.Моторний