Ухвала суду № 42311042, 25.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

25 грудня 2014 року м. Київ В/800/5605/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючої:Блажівської Н. Є.,Суддів: Вербицької О. В., Кошіля В. В., Лосєва А. М., Моторного О. А.

перевіривши заяву Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 31 жовтня 2014 року

у справі № 825/1090/14 (К/800/55124/14 - номер справи у Вищому адміністративному суді України)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерно-Злато»

до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління

Міндоходів у Чернігівській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 жовтня 2014 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області у справі № 825/1090/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерно-Злото» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою, Державна податкова інспекція у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області звернулась до Верховного Суду України з заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 31 жовтня 2014 року та просила допустити справу до провадження по перегляду судового рішення Верховним Судом України.

Відповідно до приписів пункту 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

В даному випадку, заявник посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, а саме: підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 198.1, підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України.

В обґрунтування своїх вимог заявник додає копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 16 жовтня 2014 року у справі № 2а/2570/3758/2012 та від 26 березня 2014 року № 2а-4419/10/2670 та зазначає, що у вказаній справі та у даній справі Вищий адміністративний суд України, здійснивши різне тлумачення змісту і сутності правових норм, дійшов різних висновків за аналогічних обставин.

Разом з тим, як слідує зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 31 жовтня 2014 року, підставою для відмови у відкритті касаційного провадження був висновок суду про необгрунтованість касаційної скарги та відсутність підстав для перевірки викладених в ній доводів матеріалами справи.

Суд касаційної інстанції в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31 жовтня 2014 року, про перегляд якої подано заяву, погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення адміністративного позову, з огляду на правомірне формування податкового кредиту, що підтверджується первинною документацією.

В ухвалах Вищого адміністративного суду України від 16 жовтня 2013 року № 2а/2570/378/2012 та від 26 березня 2014 року № 2а-4419/10/2670, які подані на підтвердження неоднакового застосування нори матеріального права, суд касаційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачами та їх контрагентами не мали реального характеру.

Вимоги статті 237 Кодексу адміністративного України визначають виключними мотивами подання заяви про перегляд судових рішень неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень саме у подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин, про яке зазначається в пункті 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Колегія суддів не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України, оскільки з доданої до заяви копії ухвали Вищого адміністративного суду України від 31 жовтня 2014 року, про перегляд якої ставиться питання, та рішень Вищого адміністративного суду України, на які посилається заявник, не вбачається неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, при вирішенні спору у подібних правовідносинах. Правовідносини між сторонами у справах, за якими ухвалені вказані вище судові рішення, виникли з різних відмінних між собою обставин, яким надавалася правова оцінка, тобто такі правовідносини не є подібними, в яких ухвалено різні судові рішення з неоднаковим застосуванням норм матеріального права, що виключає підстави для допуску справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 236-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И В:

Відмовити Державній податковій інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області в допуску для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 24 вересня 2014 року у справі від 31 жовтня 2014 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуюча Н.Є. Блажівська Судді О. В. Вербицька В. В. Кошіль А. М. Лосєв О. А. Моторний