Постанова № 42308094, 20.11.2014, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/12955/14-а

Категорія 3

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2014 Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючої: судді - Городецької Л.М.

при секретарі: Скочиляс І.М.,

з участю представників

позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

перекладача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Головного управління Державної міграційної служби у Львівській області про скасування рішення від 23.10.2014 року про примусове повернення та заборону в'їзду на територію України,

в с т а н о в и в :

позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної міграційної служби у Львівській області,в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення т.в.о. завідувача сектору протидії нелегальній міграції управління у справах іноземців та осіб без громадянства Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області Жураківського А.І. від 23 жовтня 2014 року про примусове повернення та заборону в'їзду на територію України громадянина Республіки Індія - ОСОБА_5.

В обґрунтування адміністративного позову покликається на те, що 23.10.2014 року відповідачем прийнято рішення про примусове повернення за межі України та заборону в'їзду йому на територію України, однак дане рішення є незаконним, оскільки таке не відповідає вимогам ч.ч.1,3 ст.26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». 23.01.2014 року він прибув на територію України в м.Сімферополь з метою навчання, після чого був зарахований в Кримський державний медичний університет. У зв'язку з подіями, що мали місце в Автономній Республіці Крим, 03.08.2014 року він прибув до м.Львова, де подав заяву про переведення його у Львівський національний медичний університет ім.Данила Галицького. Листом адміністрації Львівського НМУ інформовано ректора Кримського ДМУ про те, що вони не заперечують проти продовження його навчання у м.Львові. Вказує на те, що він на законних підставах перебував та перебуває на території України, оскільки 28.02.2014 року ГУ ДМС України в АР Крим йому видано посвідку на тимчасове проживання серії НОМЕР_1 з терміном дії до 31.03.2016 року. Оригінал посвідки на тимчасове проживання він передав представникам ГУ ДМС України у Львівській області, які незаконно та без складання жодних документів вилучили її, після чого ствердили, що такої посвідки в нього немає. Вважає, що відсутність в нього оригіналу посвідки не може бути підставою для визнання його таким, що незаконно перебуває на території України, оскільки факт отримання посвідки та термін її дії підтверджується штампом в паспорті. Також вважає безпідставним посилання в рішенні від 23.10.2014 року на постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.203 КпАП України, так як дана постанова не набрала законної сили та не може мати жодного преюдиційного значення.

Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали, дали пояснення, аналогічні мотивам адміністративного позову. Просять позов задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях. Просить відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити з наступних підстав.

Відповідно до ст.18 КАС України місцевим адміністративним судам підсудні адміністративні справи щодо примусового повернення іноземців в країну походження або третю країну.

Згідно ст.1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином іншої держави або держав, є іноземцем.

Згідно ч.1 ст.3 вищевказаного Закону іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією України, законами чи міжнародними договорами.

Відповідно до ч.15 ст.4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які в'їхали в Україну на законних підставах, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в'їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України.

Документами, що засвідчують законність перебування іноземця, особи без громадянства на території України, можуть бути посвідка на постійне проживання та посвідка на тимчасове проживання.

Судом встановлено, що 23.01.2014 року ОСОБА_5 прибув на територію України в м.Сімферополь з метою навчання, після чого був зарахований в Кримський державний медичний університет. У зв'язку з подіями, що мали місце в Автономній Республіці Крим, 03.08.2014 року він прибув до м.Львова, де подав заяву про переведення його у Львівський національний медичний університет ім.Данила Галицького.

Листом адміністрації Львівського Національного медичного університету імені Данила Галицького № 01-14/2231 від 17.10.2014 року інформовано ректора Кримського ДМУ про те, що вони не заперечують проти продовження навчання ОСОБА_5 у м.Львові, та просять видати оригінали документів, лист-погодження на навчання в ЛНМУ.

23.10.2014 року т.в.о. завідувача сектору протидії нелегальній міграції управління у справах іноземців та осіб без громадянства Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області Жураківським А.І. прийнято рішення про примусове повернення за межі України та заборону в'їзду ОСОБА_5 на територію України. Дане рішення обґрунтоване тим, що ОСОБА_5 не зміг пред'явити жодних документів, що підтверджують законність його перебування на території України, зокрема, посвідки на тимчасове проживання.

Крім того, 23.10.2014 року ОСОБА_5 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.203 КпАП України.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.02.2014 року ГУ ДМС України в Автономній Республіці Крим ОСОБА_5 видано посвідку на тимчасове проживання серії НОМЕР_1 з терміном дії до 31.03.2016 року, що підтверджується відміткою в паспорті, яка проставлена відповідно до п.12 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою КМУ №251 від 28.03.2012 року, та пункту 3.8 Тимчасового порядку розгляду заяв для оформлення посвідки на постійне проживання та посвідки та тимчасове проживання, затвердженої наказом МВС України від 15.07.2013 року №681.

Згідно ст.4 ч.12 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою навчання та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період навчання.

Відповідно до ст.26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення. Рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, може супроводжуватися забороною щодо подальшого в'їзду в Україну строком на три роки. Строк заборони щодо подальшого в'їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення. Порядок виконання рішення про заборону щодо подальшого в'їзду в Україну визначає Кабінет Міністрів України.

Отже, аналізуючи вищевказану норму та рішення ГУ ДМС у Львівській області, суд вважає, що в рішенні т.в.о.завідувача сектору протидії нелегальній міграції управління у справах іноземців та осіб без громадянства Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області Жураківського А.І. не наведено жодної підстави для прийняття рішення від 23.10.2014 року, а відтак, рішення не відповідає вимогам ч.1, ст.26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Крім того, покликання відповідача в рішенні на те, що ОСОБА_5 не зміг пред'явити жодних документів, що підтверджують його перебування на території України, зокрема, посвідки на тимчасове проживання, не є правомірним, оскільки це спростовується матеріалами справи, та поясненнями, які були надані в судовому засіданні.

Разом з тим, суд вважає, що відсутність в ОСОБА_5 оригіналу посвідки на тимчасове проживання не є підставою для визнання його таким, що незаконно перебуває на території України, так як факт отримання посвідки підтверджується штампом в паспорті.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що при прийнятті рішення про примусове повернення та заборону в'їзду на територію України громадянина Республіки Індія - ОСОБА_5, було порушено його права, оскільки не забезпечено перекладача.

Окрім того, в обґрунтуванні рішення про примусове повернення ОСОБА_5 за межі території України та заборону йому в'їзду на територію України терміном на 3 роки є посилання на факт притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої ст.203 КпАП України, однак суд не погоджується з такими твердженнями, оскільки вказана постанова на момент прийняття рішення не набрала законної сили, а тому не могла мати жодного преюдиційного значення.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що вищевказана постанова про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності була оскаржена до суду в строки, передбачені Законом.

Так, постановою Галицького районного суду м.Львова від 20 листопада 2014 року задоволено адміністративний позов ОСОБА_5 та скасовано постанову про адміністративне правопорушення ПН МЛВ 026035 від 23.10.2014 року.

Виходячи з вимог ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З врахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Таким чином, оцінюючи письмові докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що ОСОБА_5 на законних підставах перебував та перебуває на території України, а відтак, оскаржуване рішення т.в.о. завідувача сектору протидії нелегальній міграції управління у справах іноземців та осіб без громадянства Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області Жураківського А.І. від 23 жовтня 2014 року про примусове повернення та заборону в'їзду на територію України громадянина Республіки Індія - ОСОБА_5 прийнято з порушенням Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а тому позов ОСОБА_5 слід задоволити.

Керуючись ст.ст.7-12,71,86,161-163,167, 185-186 КАС України, Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», суд

п о с т а н о в и в:

адміністративний позов ОСОБА_5 - задоволити.

Визнати протиправним та скасувати рішення т.в.о. завідувача сектору протидії нелегальній міграції управління у справах іноземців та осіб без громадянства Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області Жураківського А.І. від 23 жовтня 2014 року про примусове повернення та заборону в'їзду на територію України громадянина Республіки Індія - ОСОБА_5.

На постанову суду першої інстанції може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом першої інстанції частини третьої статті 160 КАС України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: Городецька Л.М.