увійти
УКР
Справа № 2-а-7191/09
ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2009 року м. Полтава
Колегія суддів Полтавського окружного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Чеснокової А.О.
суддів: Серги С.М., Клочка К.І.
при секретарі - Лисенко М.С.
розглянувши у судовому засіданні в м. Полтаві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, Пенсійного фонду України, Апеляційного суду Полтавської області, Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві, третя особа: Головне управління державного казначейства України в Полтавській області про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та стягнення заборгованості, -
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач ОСОБА_1. звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, Пенсійного фонду України, Апеляційного суду Полтавської області, треті особи: Головне управління державного казначейства України в Полтавській області, Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві, в якому просить стягнути з Державної судової адміністрації України на його користь 50526 грн., зобов'язавши Державне казначейство України при Міністерстві фінансів України провести видатки з державного бюджету, передбачені Державній судовій адміністрації України на суму 50 526 грн., що підлягають на користь позивача. Зобов'язати Апеляційний суд Полтавської області надати управлінню Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві дані про заробітну плату голови Апеляційного суду Полтавської області за травень-вересень 2008 року для перерахунку та виплаті позивачу щомісячного довічного грошового утримання, виходячи із заробітної плати голови Апеляційного суду та виплати в подальшому щомісячного довічного грошового утримання в зазначеному розмірі.
В обґрунтування позовних вимог позивачем було зазначено, що він працював головою Октябрського районного суду м. Полтави з червня 1976 року по квітень 1980 року. З 10 квітня 1980 року працював заступником голови Полтавського обласного суду, з 17 грудня 1985 року по 15 грудня 1995 року - головою Полтавського обласного суду, після чого був звільнений в зв'язку з відставкою. З грудня 1995 року по 01 грудня 1998 року відповідно до Закону України "Про статус суддів" позивач отримував довічне грошове утримання в розмірі 90% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. З 01 грудня 1998 року був обраний суддею безстроково та призначений заступником голови Полтавського обласного суду. Наказом голови Полтавського обласного суду від 05 грудня 2005 року був звільнений з роботи в зв'язку з виходом у відставку. Проте, щомісячне довічне грошове утримання з 06 грудня 2005 року і по даний час позивачу виплачується не із заробітної плати голови апеляційного суду, а із заробітної плати його заступника, оскільки позивач припинив свою відставку внаслідок повторно обрання на посаду судді, працював заступником голови суду і з цієї посади пішов у відставку.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду був змінений процесуальний статус третьої особи - Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві на статус співвідповідача по справі.
11 червня 2009 року позивач надав уточнення до позовної заяви, в яких просить стягнути з Державної судової адміністрації України на його користь заборгованість по виплаті щомісячного довічного грошового утримання за період січень-грудень 2006 року, січень-грудень 2007 року та січень-квітень 2008 року - 50526 грн., за період травень-грудень 2008 року - 24792 грн. та за період січень-червень 2009 року - 18 594 грн., а всього 93912 грн., зобов'язавши Державне казначейство України при Міністерстві фінансів України провести видатки з державного бюджету, передбачені Державній судовій адміністрації України на суму 93912 грн., що підлягають стягненню на його користь. Зобов'язати Управління пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві нарахувати та виплачувати позивачу, починаючи з липня 2009 року щомісячне довічне грошове утримання, виходячи із заробітної плати голови апеляційного суду в розмірі 8952 грн.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив стягнути з Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві щомісячно з серпня 2009 року 9025 грн.
В судовому засіданні представники відповідачів Державної судової адміністрації України та Державного казначейства України, Пенсійного фонду України заперечували проти задоволення позовних вимог, свої дії вважають законними та обґрунтованими та просять суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
В судовому засіданні представник третьої особи просив розглянути справу на підставі наявних в справі доказів відповідно до вимог чинного законодавства.
В судове засідання відповідачі Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві, Пенсійний фонд України та Апеляційний суд Полтавської області не з'явилися, про дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать розписки, які знаходяться в матеріалах справи, Апеляційний суд Полтавської області надав до суду клопотання про розгляд справи без участі його представника.
Відповідно до ч.4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Колегія суддів вважає за можливим розглянути справу у відсутність незявившихся відповідачів - суб'єктів владних повноважень на підставі наявних у справі доказів.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановила наступне.
ОСОБА_1. 14 грудня 1970 року був обраним народним суддею Н.Санжарського районного суду Полтавської області та призначений його головою.
12 квітня 1976 року обраний суддею Октябрського районного суду м. Полтави, де у період з червня 1976 року по квітень 1980 року працював на посаді голови Октябрського районного суду м. Полтави. У період з 10 квітня 1980 року працював заступником голови Полтавського обласного суду. З 17 грудня 1985 року по 15 грудня 1995 року - головою Полтавського обласного суду, після чого був звільнений в зв'язку з відставкою.
З часу звільнення у відставку, тобто у період з 15 грудня 1995 року і до 01 грудня 1998 року позивач відповідно до ч.4 ст. 43 Закону України «Про статус суддів» одержував щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 90% заробітної плати голови обласного суду.
З 01 грудня 1998 року по 05 грудня 2005 року був обраний суддею безстроково та призначений заступником голови Полтавського обласного суду.
У зв'язку з призначенням заступником голови Полтавського обласного суду позивачу нараховували та виплачували щомісячне грошове утримання із заробітної плати заступника голови Полтавського обласного суду.
Наказом Апеляційного суду Полтавської області від 05 грудня 2005 року ОСОБА_1. було звільнено з роботи в зв'язку з виходом у відставку.
Щомісячне довічне грошове утримання з 06 грудня 2005 року і по теперішній час позивачу виплачується не із заробітної плати заступника голови апеляційного суду.
Загальний стаж роботи на посаді судді у позивача складає 32 роки.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно зі ст. 1 закону України «Про статус суддів» п рофесійні судді є носіями судової влади в Україні, які здійснюють правосуддя незалежно від законодавчої та виконавчої влади. Ч. 3 ст. 3 цього Закону визначає, що держава гарантує фінансове та матеріально-технічне забезпечення суддів та судів.
Ч. 2 ст. 43 вищезазначеного Закону передбачено, що за суддею, який перебуває у відставці, зберігається звання судді і такі ж гарантії недоторканості та соціального захисту, як і до виходу у відставку.
Відповідно до ст. 14 закону України «Про судоустрій України» суди здійснюють правосуддя самостійно. Судді при здійсненні правосуддя незалежні від будь-якого впливу, нікому не підзвітні та підкорюються лише закону. Гарантії самостійності судів і незалежності суддів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами. Частина 7 даної статті визначає, що гарантії самостійності судів і незалежності суддів забезпечується, зокрема, належним матеріальним та соціальним забезпеченням суддів. Згідно з ч. 8 зазначеної статті при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу передбачених законом гарантій самостійності суддів, незалежності та правової захищеності суддів.
Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів, закріплених у частині першій ст.126 Конституції України, є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту: заробітна плата, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо, надання їм у майбутньому статусу судді у відставці, право якого на пенсійне та щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання судді у встановленому розмірі спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня. Умови і порядок виплати цього утримання встановлюються законом України «Про статус суддів».
Щомісячне довічне грошове утримання - це спрямована на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня особлива форма соціального забезпечення суддів, яка виражається у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що забезпечує їх належне матеріальне утримання. Особливість щомісячного довічного грошового утримання виявляється в тому, що його правове регулювання і джерела фінансування визначаються Конституцією України, Законом України "Про статус суддів".
Рішенням Конституційного Суду України про офіційне тлумачення положень частин 1, 2 ст. 126 Конституції України та ч. 2 ст. 13 закону України «Про статус суддів» від 01.12.2004 року № 19-рп/2004 зазначено, що положення ч. 1 ст. 126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України у взаємозв'язку з іншими положеннями розділу VII Основного закону України треба розуміти, зокрема, і як недопущення зниження рівня гарантій незалежності і недоторканності суддів у разі прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів. Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України та 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців 3, 4 п. 13 розділу XV «Прикінцеві положення» закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та офіційного тлумачення положення ч. З ст. 11 закону України «Про статус суддів» від 11.10.2005 року № 8-рп/2005 визначено, що за змістом ст. 126 Конституції України положення частини 3 ст. 11 закону України «Про статус суддів» у взаємозв'язку з ч. 8 ст. 14 закону України «Про судоустрій України» треба розуміти як таке, що гарантує досягнутий рівень незалежності суддів і забороняє при прийнятті нових законів та інших нормативних актів, внесенні змін до них скасовувати чи звужувати існуючі гарантії незалежності суддів, у тому числі заходи їх правового захисту та матеріального і соціального забезпечення. Правовою позицією КСУ у даному рішенні, в тому числі є і те, що однією з гарантій забезпечення незалежності суддів, закріплених у частині 1 ст. 126 Конституції України, є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту (заробітна плата, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо), надання їм в майбутньому статусу судді у відставці, право якого на пенсійне та щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів.
Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнані неконституційними, серед іншого, положення п. 63 розділу II закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким виключений абзац 3 п. 1 Постанови Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про статус суддів». В рішенні Конституційного Суду України, зокрема, зазначено, що виключення Законом абзацу 3 п. 1 зазначеної Постанови Верховної Ради України і встановлення, що розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці переглядається в разі зміни заробітної плати працюючого судді, виходячи з її нового розміру, означає скасування на 2008 рік існуючого порядку призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям і звужує зміст і обсяг права судді, яке він мав, та обмежує його конституційні гарантії незалежності. Тому в цій частині положення п. 63 розділу II Закону не узгоджується зі ст. 22, ч. 1 ст. 126 Конституції України.
Щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці виплачується в суді за останнім місцем роботи або, за їх вибором, в суді за місцем їх проживання. В разі зміни заробітної плати суддів розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці обчислюється виходячи з нового розміру заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді.
Згідно з п. 4 ст. 43 закону України «Про статус суддів» судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років , виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді.
Указом Президента України № 584/95 від 10 липня 1995 року «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» встановлено, що судді, які мають право на відставку і продовжують працювати на посаді судді одержують заробітну плату і передбачене Законом грошове утримання, належне їм у разі виходу у відставку.
Чинним законодавством не передбачено, що після повторного обрання на посаду судді і нового виходу у відставку, такому судді знову призначається щомісячне довічне грошове утримання.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що на час повторного обрання суддею позивач повинен був одержувати щомісячне грошове утримання в розмірі 90% заробітної плати голови апеляційного суду
Відповідно до ст. 44 закону України «Про статус суддів» заробітна плата судді складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.
Таким чином, розмір довічного грошового утримання безпосередньо пов'язаний із розміром заробітної плати суддів відповідних судів.
Щомісячне довічне грошове утримання ОСОБА_1. складається з:
- окладу;
- надбавки за кваліфікаційний клас;
- надбавки за особливий характер роботи та інтенсивність праці;
- надбавки згідно Указу Президента України № 584/95 від 10.07.1995 року «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів»;
- надбавки за напруженість та складність роботи; надбавка за вислугу років; премії.
Як вбачається з матеріалів справи, Управлінням Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві позивачу було виплачено довічне грошове утримання з січня 2007 року по червень 2009 року у розмірі 177 456,42 грн.
Різниця між сплаченою позивачу сумою довічного грошового утримання та розміром довічного грошового утримання, яке повинен був отримати позивач, виходячи із розміру 90% заробітної плати голови апеляційного суду складає:
| 2006 рік місяці року | заробітна плата працюючого голови суду | Грошове утримання в розмірі 90% заробітної плати голови апеляційного суду | Нарахування позивачу довічного грошового утримання апеляційним судом | різниця у виплатах | січень | 7047,25 | 6342,53 | 5819,63 | 522,90 | лютий | 7047,25 | 6342,53 | 5819,63 | 522,90 | березень | 6483,47 | 5835,12 | 5354,06 | 481,06 | квітень | 6483,47 | 5835,12 | 5354,06 | 481,06 | травень | 7409,68 | 6668,71 | 5354,06 | 1314,65 | червень | 6443,20 | 5798,88 | 5347,59 | 451,29 | липень | 5637,80 | 5074,02 | 4640,30 | 433,72 | серпень | 7409,68 | 6668,71 | 5444,89 | 1223,82 | вересень | 7409,68 | 6668,71 | 6127,85 | 540,86 | жовтень | 6866,04 | 6179,44 | 5678,91 | 500,53 | листопад | 6866,04 | 6179,44 | 5693,88 | 485,56 | грудень | 6866,04 | 6179,44 | 5707,35 | 472,09 | Всього | 81969,60 | 73772,65 | 66342,21 | 7430,44
|
