Рішення № 42307488, 15.01.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/430/15 Головуючий у 1 інстанції: Корнєєва І.В..

2015 р. Суддя-доповідач: Савченко О.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„15" січня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Савченко О.В.

суддів: Гончар М.С., Пільщик Л.В.

при секретарі: Мосіній О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 17 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання матері дитини до досягнення дитиною віку трьох років, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2014 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на її утримання до досягнення дитиною 3-х років.

У позові зазначала, що з грудня 2011 року вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах з відповідачем, разом мешкали в орендованій кватирі, вели спільне господарство, мали теплі сімейній стосунки та планували народження дитини.

У квітні 2012 року вона завагітніла.

В зв'язку зі зміною міста та умов праці відповідач виїхав в інше місто і з 13.06.2012 року шлюбні відносини припинилися.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у неї народився син ОСОБА_5.

В лютому 2013 року вона звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3про встановлення батьківства та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

В процесі розгляду справи була проведена експертиза, за результатами якої батьківство відповідача доведено.

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 16.01.2014 року її позов задоволено, визнано батьківство відповідача щодо народженої нею ІНФОРМАЦІЯ_1 дитини - ОСОБА_5, стягнуті аліменти на утриманні дитини в розмірі 1 / 4 частини всіх видів його доходів до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 12.02.2013 року.

Посилаючись на те, після народження сина вона знаходиться у відпустці по догляду за дитиною, не працює, а матеріальної допомоги відповідач в добровільному порядку не надає, просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на її утримання в розмірі 1/4 частини всіх видів його доходу, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму, починаючи стягнення від дня народження дитини, тобто з ІНФОРМАЦІЯ_1, і до досягнення дитиною трьох років.

12 травня 2014 року ОСОБА_2 уточнила позовні вимоги, доповнивши їх вимогами про стягнення з ОСОБА_3 на її користь аліментів на її утримання у розмірі 1/4 частки всіх видів його доходу за час її вагітності, а саме, за період з 13.06.2012 року по ІНФОРМАЦІЯ_1, мотивуючи вказані вимоги тим, що у названий період матеріальної допомоги відповідач їй не надавав.

У лютому 2014 року вона зверталася з позовом до ОСОБА_3 про стягнення коштів(аліментів) під час її вагітності, в якому зазначала на те, що оскільки з грудня 2011 року вона проживала з відповідачем однією сім"єю і цей був факт встановлений рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 16.01.2014 року , яке набрало законної сили 25.03.2014 року, за її позовом до ОСОБА_6 про встановлення батьківства та стягнення аліментів на дитину, то відповідно до ч.1 ст. 84 СК України вона мала право на утримання під час вагітності. Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 29 квітня 2014 року у задоволенні позову було відмовлено з тих підстав, що з вказаним позовом вона звернулася вже після народження дитини.

В обгрунтування заявлених додатково у травні 2014 року вимог посилалася на те, що 06.09.2012 року вона зверталася до суду із заявою про встановлення факту проживання з ОСОБА_3 однаєю сім"єю, однак ухвалою суду від 31.10.2012 року заява була залишена без розгляду та роз'яснено її право звернення до суду після народження дитини на загальних підставах.

Між тим, у період вагітності вона змушена була вести застережливий спосіб життя, однак додаткових доходів, за які б вона мала проживати та покращити свій рівень життя, не мала, в деяких випадках була змушена займати гроші у знайомих, що зберегти належний рівень життя як свій, так і майбутньої дитини.

Вважає, що відповідач повинен сплатити їй кошти на її утримання під час вагітності.

Посилаючись на зазначені обставини, остаточно просила стягнути з відповідача на її користь кошти на її утримання під час вагітності в розмірі 1/4 частки всіх видів його доходу за період з 13.06.2012 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 та аліменти на її утримання в розмірі 1/4 частини всіх видів його доходу, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму, починаючи стягнення від дня народження дитини, тобто з ІНФОРМАЦІЯ_1, і до досягнення дитиною трьох років.

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 17 червня 2014 року позовні вимоги задоволені частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на її утримання аліменти у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи стягнення аліментів з дня подання позову до суду 16 січня 2014 року до досягнення дитиною ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, віку трьох років, тобто до 11 січня 2016 року.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 243 грн. 60 коп.

В задоволені інших позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати , ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково, а апеляційна скаргі ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 - відхиленню з наступних підстав.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 щодо стягнення аліментів на її утримання у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку(доходу) відповідача до досягнення дитиною віку трьох років, суд, врахувавши матеріальне становище ОСОБА_3, дійшов висновку про те, що оскільки у сторін по справі, які не перебували у шлюбі, ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дитина, яка проживає з позивачкою, то на підставі ч.2 ст. 91 СК України до правовідносин між сторонами слід застосувати ч.2 ст. 84 СК України, у зв"язку з чим позивачка має право на отримання коштів до досягнення дитиною трьох років.

Вказаний висновок суду є правомрним, оскільки погоджується з вимогами норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Розглядаючи по суті вимоги ОСОБА_2щодо стягнення на її користь утримання від ОСОБА_3, як батька її дитини, до досягнення останньою трьох років, суд виходив з того, що рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 16 січня 2014 року, яке набрало законної сили 25 березня 2014 року, по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення батьківства та стягнення аліментів на утримання неповнорлітньої дитини встановлені обставини, що не підлягають доведенню, а саме, , що у період з грудня 2011 року по червень 2012 року строни проживали спільно, ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачка народила дитину, батьком якої визнано ОСОБА_3, дитина проживає спільно з матір"ю і окремо від відповідача(а.с.39-42).

Згідно з ч.2 ст. 91 СК України жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до ч.ч.2-4 ст. 84 та статей 86 і 88 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.3,4 ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надати матеріальну допомогу.

Визначаючи розмір аліментів на утримання позивачки до досягнення дитиною трирічного віку, суд врахував, що відповідач має постійне місце роботи, постійний дохід, при цьому з нього стягнуті аліменти на утримання неповнолітнього сина, також він має непрпцездатну дружину, з якою перебуває у зареєстрованому шлюбі.

Згідно ч.1 ст. 79 СК України, яка відносена до норм гл.9 СК України, якою врегульовані права та обов"язки жінки та чоловіка, у тому числі і тих, що не перебувають у шлюбі між собою, аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

Таким чином, суд правомірно визнав безпідставними вимоги ОСОБА_2 про стягнення аліментів на її утримання з дня народження дитини, тобто з 13.02.2013 року.

Разом з тим, не можна погодитися з висновком суду про те, що датою пред"явлення позову ОСОБА_2 є день реєстрації позовної заяви у суді, враховуючи, що надане у ст. 118 ЦПК України поняття пред"явлення позову не виключає подачу його до суду поштовим відправленням. Днем пред"явлення позову в такому випадку буде дата поштового відправлення.

Як вбачається з матеріалів справи, позов ОСОБА_2 був пред"явлений до суду через пошту 09.01.2014 року, що підтверджується поштовим штемпелем(а.с.12), тому рішення суду в частині визначення дати початку стягнення аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 слід змінити, вказавши замість дати з 16 січня 2014 року дату з 09 січня 2014 року.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про неправомірність застосування до спірних правовідносин норм СК України, враховуючи, що в зареєстованому шлюбі сторони не перебували, є безпідставними, помилка у застосуванні матеріального закону при вирішенні питання щодо стягнення утримання на користь позивачки, з якою проживає їх спільна з відповідачем дитина, судом припущена не була.

Щодо відмови суду у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів на її утримання під час вагітності, то суд входив з того, що оскільки під час вагітності такі вимоги позивачкою не заявлялись, то після закінчення вагітності і народження дитини підстави для їх задоволення відсутні.

Між тим, виходячи зі змісту ч.2 ст. 91 та ч.4 ст. 84 СК України, жінка, яка не перебуває у шлюбі з батьком дитини, не має права на стягнення аліментів за час вагітності.

Розглянувши по суті вказані вимоги ОСОБА_2, які вона заявила 12 травня 2014 року, суд не звернув уваги та не надав належної оцінки тій обставині, що рішенням Красноарміського міськрайонного суду Донецької області від 29 квітня 2014 року у задоволенні аналогічних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів за час вагітності було відмовлено(а.с.113).

Даних про те, що вказане рішення оскаржувалось в апеляційному порядку, в матеріалах справи немає, отже на момент ухвалення рішення по даній справі воно набрало законної сили.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв"язку з відмовою позивача від позову або укладанням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Згідно роз"яснень п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.06.2009 року „Про застосування норм процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду", у позивача суд повинен з"ясувати предмет позову( що конкретно вимагає позивач), підставу позову(чим він обгрунтовує свої вимоги) і зміст вимоги (який спосіб захисту свого права він обрав).

Як і у позові, заявленому у лютому 2014 року і по якому ухвалено рішення від 29 квітня 2014 року, так і у вимогах, заявлених у травні 2014 року, ОСОБА_2 просила стягнути з відповідача аліменти на її утримання під час вагітності за період з 13.06.2012 року по 11.02.2013 року у розмірі 1 /4 частки від всіх доходів ОСОБА_3, обгрунтовуючи зазначені вимоги тим, що у вказаний період відповідач не надавав їй матеріальної допомоги.

За вказаних обстави підстав для розгляду по суті заявлених ОСОБА_2 у травні 2014 року позовних вимог про стягнення з відповідача коштів на її утримання за період з 13.06.2012 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 суд не мав, у зв"язку з чим рішення суду в цій частині підлягає скасуванню, а провадження по справі за цими вимогами в порядку ст.ст. 205, 319 ЦПК України підлягає закриттю.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 310, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 17 червня 2014 року по даній справі змінити, в резолютивній частині рішення дату початку стягнення аліментів з ОСОБА_3 на утримання ОСОБА_2 у розмірі 1 / 6 частини всіх видів заробітку(доходу) щомісячно, змінити, вказавши датою подання позову не „16 січня 2014 року" , а „09 січня 2014 року".

Рішення в частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів на її утримання під час вагітності за період з 13.06.2012 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 скасувати і провадження по справі в цій частині закрити.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: