Ухвала суду № 42307439, 15.01.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 325/1397/14-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 325/1397/14-к Головуючий у 1 інстанції Пантилус О.П.

Провадження № 11-кп/778/146/15 Доповідач у 2 інстанції Гриценко С.І.

Категорія ч. 3 ст. 212 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2015 року м.Запоріжжя

Судова колегія з кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого судді Гриценка С.І.,

суддів Жечевої Н.І., Старовойт І.П.,

за участю прокурора Кметя А.Г.,

секретаря Солякової С.Г.,

захисника адвоката ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3

розглянула в м. Запоріжжі у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора Мелітопольської міжрайонної прокуратури Запорізької області на ухвалу Приазовського районного суду Запорізької області від 18 листопада 2014 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 366 КК України, повернуто прокурору, як такий, що не відповідає вимогам КПК України.

В апеляційній скарзі прокурор вважає, що обвинувальний акт стосовно ОСОБА_3 повністю відповідає вимогам ст. 291 КПК України, в ньому чітко вказані фактичні обставини кримінального правопорушення, його правова кваліфікація із зазначенням суб'єктивної сторони злочину, умислу обвинуваченого, з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, формулювання обвинувачення. Зазначає, що судом порушені положення закону щодо дії закону у часі та норми матеріального права, а судом в підготовчому судовому засіданні фактично дана оцінка доказів у провадженні, що є неприпустимим на цій стадії процесу. Вважає, що ухвала суду є незаконною, оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального правопорушення. Просить ухвалу суду скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.

Згідно з ухвалою суду, до Приазовського районного суду Запорізької області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 32013080280000054 відносно ОСОБА_3, за обвинуваченням останнього у вчинені кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 366 КК України.

Повертаючи до прокуратури вказаний обвинувальний акт, суд першої інстанції вказав, що він складений без належного дотримання положень п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, тому що фактичні обставини кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими та формулювання обвинувачення викладені в обвинувальному акті суперечливо, неоднозначно, неконкретно та неповно.

Так, суддею зазначено, що згідно обвинувального акту (сторінка 23) ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України (у редакції Закону України від 15.11.2011 року № 4025-VI), тоді як при викладені обставин, які прокурор вважає встановленими, на сторінці 2 обвинувального акту зазначено, що ОСОБА_3 вчиняв дії у період часу з червня 2010 року по вересень (включно) 2011 року. Допущені суперечності при викладенні фактичних обставин справи і формулюванні обвинувачення підлягають усуненню.

За обставинами, викладеними в обвинувальному акті на сторінці 4 зазначено, що правочини, які укладені від імені ТОВ "Житниця-09" з ТОВ ТД "Автотранс", у силу положень, передбачених п. 5 ст. 203, ч. ч. 1, 2 ст. 215, 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків.

Вказуючи в обвинувальному акті про те, що укладені ОСОБА_3 угоди є нікчемними, слідчий посилається на частини 1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України, що визначають: підстави недійсності правочинів, які можуть бути визнані такими тільки судом та підстави нікчемності правочинів, недійсність яких прямо встановлена законом.

Тому, із обвинувального акту не зрозуміло якими є угоди, що укладені ОСОБА_3 Якщо вони є недійсними, то не зазначені рішення судів про визнання правочинів недійсними, а якщо вони є нікчемними, то не зазначений закон, яким прямо встановлена їх недійсність, відповідно до вимог ч. 2 ст. 215 ЦК України.

Таким же чином, тобто не повно, викладені обставини укладення угод і з іншими суб'єктами підприємницької діяльності - ТОВ "Євротурбіна", ТОВ "Доміно-2010", ТОВ "Аркада і К", ТОВ "Агропульсар", ТОВ "Гігапрон", ТОВ "ВКФ Плутон Трейд", ТОВ "Діапазон Сервіс". При цьому, не вказано, яким чином, де і коли ОСОБА_3 укладав нікчемні чи недійсні угоди.

Зі змісту зрозуміло, що в різний час на протязі більше року були вчинені діяння, що полягали в ухиленні від сплати різних видів податків.

Згідно п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 від 08.10.2004 року "Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів", злочин, передбачений ст. 212 КК України, є закінченим з моменту фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів, які мали бути сплачені у строки та в розмірах, передбачених законодавством з питань оподаткування (тобто, сум узгоджених податкових зобов'язань), а саме - з наступного дня після настання строку, до якого мав бути сплачений податок, збір чи інший обов'язковий платіж. Якщо закон пов'язує строк сплати з виконанням певної дії, то злочин вважається закінченим з моменту фактичного ухилення від сплати. Умисне ухилення від сплати чи сплата у неповному обсязі сум податкових зобов'язань (податку, збору, іншого обов'язкового платежу, нарахованих контролюючими органами в порядку і на підставах, визначених законом) утворює закінчений склад злочину з моменту закінчення граничного строку, в який мали бути сплачені нараховані (донараховані) такими органами суми зазначених зобов'язань.

Відповідно до положень Податкового кодексу (ПК) України - статті 54 "Визначення сум податкових та грошових зобов'язань", контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових деклараціях, уточнюючих розрахунках. За положеннями статті 58 ПК України таке визначення контролюючим органом сум податкових та грошових зобов'язань підтверджується оформленим та узгодженим, в установленому законом порядку, податковим повідомленням-рішенням.

В даному обвинувальному акті обставини про наявність чи відсутність, складених контролюючим органом та узгоджених в установленому законом порядку, податкових повідомлень-рішень, в порушення вимог ст. 291 КПК, не викладені. Але, зазначені обставини підлягають обов'язковому доказуванню, відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України, з метою встановлення моменту закінчення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України та визначення розміру шкоди, завданої злочином.

Тобто, в цій частині викладення встановлених на досудовому слідстві обставин, відсутнє.

Щодо ухилення від сплати податку на прибуток у сумі 1 380 009,00 грн. (сторінка 22 обвинувального акту), викладення обставин вчинення злочину в цій частині неповне. У обвинувальному акті не вказано коли, де і яким чином ОСОБА_3 завищив витрати платника податку (чи це було подання відповідного фінансового звіту, декларації чи інші обставини) та як утворилася зазначена в обвинувальному акті сума заниження податку - 1 380 009,00 грн., якими діями чи бездіяльністю ОСОБА_3 порушив перераховані в обвинувальному акті норми Закону і Податкового кодексу.

При цьому, перераховані норми податкового законодавства визначають загальні поняття про витрати, об'єкт оподаткування, валовий дохід, порядок визнання доходів, валові витрати, склад витрат та порядок їх визнання.

Згідно обвинувального акту дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч. 1 ст. 366 КК України (у редакції Закону України від 07.04.2011 року, № 3207-УІ) як службове підроблення, тобто складання, видача службовою особою завідомо неправдивих документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей (стор. 35). Тоді як, при викладенні фактичних обставин, які прокурор вважає встановленими, зазначені тільки обставини внесення до податкових декларацій завідомо неправдивих відомостей про безтоварні операції, а обставини складання завідомо неправдивих документів зовсім не викладені.

Враховуючи те, як зазначає суд у своїй ухвалі, що внесення до документів неправдивих відомостей означає включення інформації, яка цілком або частково не відповідає дійсності до справжнього офіційного документа, а складання неправдивих документів - це повне виготовлення документа, який містить інформацію, що не відповідає дійсності, із обвинувачення не зрозуміло, які ж обставини встановлені: чи складені ОСОБА_3 всі декларації є неправдивими документами, чи в них внесена інформація, яка повністю чи частково не відповідає дійсності. В обвинувальному акті в цій частині не викладені обставини завідомості неправдивих документів чи неправдивих відомостей, внесених в документи.

За обвинувальним актом дії ОСОБА_3 кваліфіковані також за ч. 4 ст. 358 КК України (у редакції Закону України від 07.04.2011 року № 3207-VI), як використання завідомо підроблених документів. При викладенні обставин вчинення даного кримінального правопорушення також не викладені обставини завідомості підроблених документів, тобто при яких обставинах ОСОБА_3 завідомо усвідомлював неправдивий характер документів, які ним використовувалися.

За таких обставин, суддя дійшов висновку, що в порушення норм кримінального процесуального законодавства України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод обвинувачений ОСОБА_3 детально та належним чином не проінформований про характер кримінальних правопорушень, у вчиненні яких його обвинувачують, оскільки фактичні обставини кримінальних правопорушень та формулювання обвинувачення викладені в обвинувальному акті суперечливі, неоднозначні, неконкретні і неповні.

Заслухавши доповідь судді по справі, прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_2, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України в підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Вимоги до обвинувального акту та додатків, що до нього додаються, встановлені ст. 291 КПК України та даний перелік є вичерпним. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувальний акт та додатки до нього відповідають вищезазначеним вимогам.

Судова колегія погоджується з доводами, викладеними в апеляційній скарзі прокурора про те, що обвинувальний акт містить виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням суб'єктивної сторони злочину, умислу обвинуваченого, з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Зазначення у рішенні суду таких підстав для повернення обвинувального акту як суперечливість, неоднозначність, неконкретність не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та змісту обвинувального акту.

Крім того, під час підготовчого судового засідання суд фактично вдався до оцінки доказів у провадженні, на які посилається орган досудового розслідування в обвинувальному акті, що є неприпустимим на даній стадії процесу.

Відповідно до положень ст. ст. 314, 315 КПК України завданням підготовчого провадження є процесуальне та організаційне забезпечення проведення судового розгляду.

На даній стадії процесу суд не має права встановлювати обставини, які підлягають встановленню лише в ході судового розгляду, а саме, про наявність чи відсутність складу злочину, правильність правової кваліфікації, достаність та допустимість доказів, наявність чи відсутність кваліфікуючих ознак тощо.

При цьому колегія суддів приймає до уваги положення ст. ст. 337-341 КПК України.

Також, колегія суддів приймає до уваги посилання прокурора на ст. 5 КК України, відповідно до якої закон про кримінальну відповідальність, що пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності.

За таких обставин, суд першої інстанції поспішно та безпідставно прийняв рішення про необхідність повернення даного обвинувального акту прокурору.

Враховуючи викладене, ухвала підготовчого засідання суду підлягає скасуванню з призначенням нового судового розгляду в суді першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 418, 419 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА :

апеляційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Приазовського районного суду Запорізької області від 18 листопада 2014 року, якою повернуто прокурору обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3, скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Кримінальне провадження повернути Приазовському районному суду Запорізької області для розгляду зі стадії підготовчого судового засідання.

Дана ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: 1. 2. 3.