Ухвала суду № 42306903, 10.12.2014, Апеляційний суд Закарпатської області

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

10.12.2014 р. м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів: Дацківа В.В. (головуючий) Гошовського Г.М., Симаченко Л.І., за участю секретаря судових засідань - Юрочко А.П., прокурора Стільника А.М., обвинуваченого ОСОБА_4, захисника - адвоката ОСОБА_5 та потерпілого ОСОБА_6, розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, зареєстрованого в ЄРДР за №12014070000000082, за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Закарпатської області на вирок Мукачівського міськрайонного суду від 04 вересня 2014 року, яким стосовно ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, одруженого, який має на утримані 1 малолітню дитину, не судимого, ухвалено обвинувальний вирок з призначенням покарання за ч.2 ст.286 КК України 5 (п'ять) років позбавлення волі без позбавленням права керувати транспортними засобами та за ч.1 ст.135 КК України 1 (один) рік позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_4 покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі без позбавленням права керувати транспортними засобами.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_4 звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки, з покладенням на нього обов'язків повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнуто з ОСОБА_4 1214 (одна тисяча двісті чотирнадцять) гривень 90 копійок витрат за проведення авто-технічної та транспортно-трасологічної експертиз.

Згідно вироку ОСОБА_4 визнаний винним в тому, що 14 квітня 2014 року близько 18 год. 00 хв., керуючи автомобілем "BMW" д.р.н. НОМЕР_1 по вул. Леніна, 282 в с. Ракошино Мукачівського району, в стані алкогольного сп'яніння, порушуючи вимоги п.п. 1.3, 1.5, 1.10, 2.9 "а", 2.10, 12.4, 12.9, "б", 18.1, 34(1.1) Правил дорожнього руху України, здійснюючи обгін попутних невстановлених слідством транспортних засобів, не забезпечив безпеку дорожнього руху та допустив наїзд на пішохода ОСОБА_6, який переходив дорогу зліва на право в напрямку руху автомобіля, в результаті чого останній отримав тяжкі тілесні ушкодження від яких помер.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок скасувати через невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого. Посилається на те, що ОСОБА_4 порушив Правила дорожнього руху "явно грубо, у стані алкогольного спяніння", не в повній мірі володіє навичками керуватися транспортними засобами, залишив потерпілого без допомоги, чого суд, на його думку, не врахував. Вважає також, що суд занадто високо оцінив позитивні характеризуючі дані ОСОБА_4 не вмотивував звільнення його від відбуття покарання з випробуванням, а також незастосування додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами. Крім цього зазначає, що судом у мотивувальній частині вироку не зазначено формулювання обвинувачення за ч.1 ст.135 КК України та допущено неправомірне посилання на ст.ст.468, 474 КК України. Просить вирок в частині призначення покарання скасувати, постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч.2 ст.286 КК України 5 років позбавлення волі з позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік, за ч.1 ст.135 КК України - 1 рік позбавлення волі та на підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком 1 рік.

В заперечені на апеляційну скаргу обвинувача захисник ОСОБА_5 стверджує, що покарання, обране судом, відповідає фактичним обставинам справи, тяжкості злочину та особі засудженого. Посилається на те, що ОСОБА_4 визнав свою вину, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні малолітню дитину, добровільно відшкодував потерпілому завдані збитки. Зазначає, що ОСОБА_4 має стаж водіння транспортними засобами 11 років, за цей період ДТП не скоював. Крім цього, зазначає, що не позбавляти волі ОСОБА_4 просив суд, як потерпілий так і прокурор у судових дебатах просив звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком - два роки. Просить вирок суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Апеляційний суд заслухав доповідь судді, промову прокурора, який підтримав апеляційну скаргу обвинувача, просив її задовольнити, пояснення обвинуваченого, його захисника та потерпілого, які просили вирок суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, перевірив матеріали справи, провів судові дебати, заслухав останнє слово обвинуваченого, обговорив доводи сторін і приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду щодо винуватості ОСОБА_4 у скоєнні злочину при обставинах, викладених у вироку, кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України, підтверджується наведеними судом доказами, відповідає фактичним обставинам справи і у апеляційній скарзі не оскаржується.

Доводи прокурора про постановлення нового вироку із зазначенням у мотивувальній частині формулювання обвинувачення за ч.1 ст.135 КК України не підлягають задоволенню.

Судовий розгляд по справі за згодою учасників кримінального провадження проводився в спрощеному порядку на підставі ч.3 ст.349 КПК України. Суд визнав недоцільним дослідження доказів, стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.

З журналу судового засідання та технічного носія інформації вбачається, що ОСОБА_4 не давав пояснення щодо залишення потерпілого у небезпеці. Учасники судового розгляду не заявляли клопотань про дослідження цих обставин і тому апеляційний суд позбавлений можливості без проведення повноцінного судового слідства вносити будь-які зміни щодо формулювання обвинувачення. Тим більше, що прокурором в апеляційній скарзі не зазначено жодних конкретних дій і жодних документів, які повинен був вчинити або дослідити апеляційний суд на виконання цієї вимоги.

Суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги і тому, враховуючи, що в прохальній частині апеляційної скарги прокурора міститься лише вимога про скасування вироку в частині призначення покарання, тому дані апеляційні вимоги прокурора задоволенню не підлягають.

Щодо доводів прокурора про неправильність призначення покарання, то посилання прокурора на грубе порушення ОСОБА_4 Правил дорожнього руху, не володіння ним навичками керування транспортним засобом, вчинення протиправних безграмотних дій, то такі не підлягають задоволенню, оскільки стосуються об'єктивної сторони злочину і були судом враховані при кваліфікації дій ОСОБА_4 за ч.2 ст.286 КК України.

Посилання прокурора на вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння є необґрунтованим, оскільки ця обставина врахована судом, як обтяжуюча покарання.

Щодо тверджень прокурора про занадто високу оцінку позитивних даних, що характеризують обвинуваченого, то в даному випадку суд першої інстанції діяв виключно з дотриманням вимог ст.ст.65, 66 КК України і врахував, як ступінь тяжкості вчиненого злочину, так і особу винного та обставини, що пом'якшують покарання: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого збитку, позитивну характеристику ОСОБА_4, також те, що ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності не притягувався і має на утриманні малолітню дитину.

Отже, враховуючи викладене, а також індивідуальний ступінь тяжкості, поведінку ОСОБА_4 до і після вчинення злочину, те що потерпілий ОСОБА_6 в суді першої інстанції та при апеляційному розгляді кримінального провадження просив обрати покарання не пов'язане з позбавленням волі, посилаючись на розкаяння обвинуваченого та на усунення заподіяної шкоди. До того ж, прокурор, який брав участь у суді першої інстанції з врахуванням всіх цих обставин також просив суд звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України.

Що стосується призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, то воно, відповідно до санкції ч. 2 ст. 286 КК України, не є обов'язковим.

Доводи прокурора про виключення з мотивувальної частини вироку посилання на ст.ст.468, 474 КПК України підлягають задоволенню.

Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що призначене судом першої інстанції покарання є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 і попередження вчинення ним нових злочинів.

Передбачених кримінальним процесуальним законом підстав для скасування вироку, апеляційним судом не встановлено.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 418, 419 КПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу першого заступника прокурора Закарпатської області залишити без задоволення, а вирок Мукачівського міськрайонного суду від 04 вересня 2014 року щодо ОСОБА_4 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з для її проголошення.

Судді: