увійти
УКР
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 червня 2009 року Справа № 23/390/08-АП
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Добродняк І.Ю. (доповідач)
суддів - Бишевська Н.А., Коршун А.О.
при секретарі - Гулая О.Г.
за участю представників:
позивача: - Дондік В.В. дов від 25.01.08
Шуруєв В.М. - керівник
відповідача: - Онишук Я.В. дов від 17.03.09 № 17
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську
апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя
на постанову господарського суду Запорізької області від 11 грудня 2008 року
у справі № 23/390/08-АП
за позовом приватного підприємства ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішеньНОМЕР_1від 23.01.08, НОМЕР_2 від 23.01.08, -
ВСТАНОВИЛА:
Приватне підприємство ОСОБА_1звернулося до господарського суду Запорізької області з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень:НОМЕР_1від 23.01.08 - про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 500472 грн., НОМЕР_2 від 23.01.08 - про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 400593 грн.
Позов обґрунтовано порушенням чинного законодавства щодо порядку і підстав для продовження перевірки, її оформлення. Складений акт перевірки не може вважатися легітимним, оскільки докази, одержані з порушеннями закону під час перевірки та оформлення ату перевірки, не можуть братися до уваги відповідно п. 3 ст. 70 КАС України, а винесене на підставі такого акту рішення не може бути законним.
Постановою господарського суду Запорізької області від 11.12.08 у справі № 23/390/08-АП позов задоволено з тих підстав, що висновки акту перевірки про порушення позивачем Законів України «Паро оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість» суперечать чинному законодавству, крім того, продовження відповідачем перевірки здійснено з порушенням ст.19 Конституції України, Закону України «Про державну податкову службу в Україні».
Відповідач, не погодившись з постановою суду, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову господарського суду Запорізької області, винести нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. Позивачем під час перевірки не надано всіх документів, підтверджуючих проведення та використання в фінансово-господарської діяльності рекламних послуг. Представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, подав письмові заперечення, в яких посилається на необґрунтованість доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, яка фактично є повним текстом заперечень на позовну заяву.
Дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 03.12.07 відповідачем на підставі повідомлення № НОМЕР_3 від 22.11.07 і направлення № 30092 від 03.12.07 про проведення перевірки на ПП ОСОБА_1за період з 03.12.07 по 20.12.07 розпочата виїзна планова документальна перевірка позивача.
Термін перевірки продовжений на підставі наказу відповідача від 20.12.07 № 1020 до 28.12.07.
За наслідками виїзної планової перевірки ПП ОСОБА_1з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.05 по 30.09.07 складений акт перевірки від 16.01.08 № 2/23-1/30539628.
Відповідно до ст.11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» умовами допуску посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки є наявність для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та надання платнику податків під розписку:
1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;
2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.
Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.
Порядком координації проведення планових виїзних перевірок органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 619 від 21.07.05, встановлено, що продовження строків проведення планових виїзних перевірок здійснюється за рішенням керівника відповідного контролюючого органу на строк, установлений статтею 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні".
Відповідно до п.1.6 Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації документальних перевірок юридичних осіб , затверджених наказом Державної податкової адміністрації України № 441 від 11.10.05, продовження терміну проведення позапланової виїзної перевірки здійснюється на підставі рішення керівника органу ДПС, яке оформляється наказом.
Продовження термінів проведення перевірки розпочинається в перший робочий день за останнім робочим днем, зазначеним у направленні на перевірку.
Підставою для прийняття рішення (оформлення наказу) про продовження терміну проведення планової чи позапланової виїзної перевірки є доповідна записка керівника підрозділу органу ДПС, який організував таку перевірку, з викладенням об'єктивних причин щодо необхідності такого продовження (факти зволікання платником податків у наданні документів на перевірку, значні обсяги операцій, проведених платником податків у періоді, що перевіряється, відсутність податкового обліку або ведення його з порушенням встановленого порядку, період, що перевіряється, становить до 3 років тощо).
Після прийняття рішення про продовження термінів проведення перевірки виписується нове направлення на перевірку (у 2 екземплярах), перший екземпляр разом з копією наказу на продовження терміну проведення перевірки вручається платнику податків під розписку.
Виходячи з наведених вище правових норм, колегія суддів вважає, що невиконання умов щодо надання документів про продовження термінів проведення перевірки є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.
Фактично, як вбачається з матеріалів справи, до перевірки з урахуванням продовження її терміну посадові особи відповідача були допущені, що за вказаних обставин не робить висновки в акті перевірки незаконними, такими, що не породжують відповідних наслідків, а саме: можливості прийняття податкових повідомлень-рішень. Це стосується і порушень строків складення акту перевірки та порядку при оформленні акту перевірки, про що вказує позивач.
Актом перевірки від 16.01.08 № 2/23-1/30539628 встановлено, що позивач придбавав у ПП ВКФ «Инфосервис», м. Запоріжжя, ПП ПКФ «Медіацентр В», м. Запоріжжя рекламні послуги з приводу реклами реалізації мазуту, котельного та пічного палива, коксу доменного, антрациту, організації туристичних подорожей по Україні та за кордоном під час чемпіонатів з футболу та баскетболу.
Згідно договорів на рекламні послуги № 04Р-121511 від 15.12.04 з ПП ВКФ «Инфосервис», № 06Р-053116 від 31.05.06 з ПП ВКФ «Медіацентр-В» виконання робіт по наданню рекламних послуг підтверджується двохстороннім актом виконаних робіт.
Фактичне надання обумовлених договорами рекламних послуг підтверджується актами виконаних робіт з додатками - ескізами рекламних щитів, що відповідає умовам зазначених вище договорів, а також двосторонніми актами звірок взаєморозрахунків між позивачем та ПП ВКФ «Инфосервис», рахунками-фактурами, платіжними дорученнями.
Відповідач, посилаючись на те, що в актах виконаних робіт присутня тільки загальна інформація щодо надання рекламних послуг (дата та місто проведення чемпіонатів) та не зазначається точний час та місце розміщення інформації щодо реклами, в акті перевірки зазначає, що по наданим до перевірки документам не можливо встановити де саме, в якому приміщенні або в якому місці розташовувалась реклама, взагалі не можливо встановити її виготовлення, нанесення зображення на щити виконавців, та чи була оприлюднена реклама і доведена до кінцевого споживача.
В ході перевірки підприємству було надано запит від 25.12.07 № 34727/10/23-114 стосовно надання рекламних послуг за період з 01.01.05 по 30.09.07, на що була дана відповідь (вх. № 10 від 28.12.07), що підприємство не порушувало законодавство про оподаткування, та надано не завірені копії документів, а саме: договори, акти виконаних робіт, рахунки, податкові накладні, платіжні доручення, акти звірки взаєморозрахунків. Згідно наданих документів не можливо визначити місце та час розміщення реклами та зробити відповідні запити на підтвердження проведення рекламних заходів в конкретні спортивні клуби або інші організації.
Виходячи з даних обставин, відповідачем зроблений висновок, що позивачем в порушення п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» занижено податок на прибуток на загальну суму 333828 грн. в результаті віднесення до складу валових витрат 1335311 грн. витрат по послугах з надання реклами, в порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.3 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» - занижено податок на додану вартість на загальну суму 267062 грн. через віднесення до складу податкового кредиту 267062 грн. податку на додану вартість з вартості послуг з реклами.
На підставі матеріалів перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення:
№ 0000092301/0 від 23.01.2008р. на суму податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 333828 грн., та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 166914 грн.;
НОМЕР_2 від 23.01.2008р. на суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 267062 грн., та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 133 531 грн.
Виходячи з встановлених фактичних обставин справи, наявних в матеріалах справи доказів, а також норм законодавства, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено безпідставність висновків акту перевірки про порушення позивачем Законів України «Про оприбуткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість» під час здійснення спірних операцій.
Операції з придбання рекламних послуг від ПП ВКФ «Инфосервис», № 06Р-053116 від 31.05.06 з ПП ВКФ «Медіацентр-В» відображені в бухгалтерському та податковому обліку відповідних податкових (звітних) періодів в повному обсязі у складі валових витрат та податковому кредиті з податку на додану вартість на підставі складених в підтвердження здійснення цих операцій належним чином складених первинних документів, податкових накладних.
Посилання відповідача в підтвердження доводів щодо неоприлюднення реклами і не доведення її до кінцевого споживача на листи спортивних клубів, з якими позивача не пов'язують договірні або інші відносини, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки лише вказані листи без інших документів в підтвердження наведених вище доводів відповідача не є достатніми доказами у справі.
Також колегія суддів не приймає до уваги і твердження відповідача в акті перевірки, що витрати на рекламні послуги не збільшили обсяги продажу і не надали підприємству нових клієнтів, оскільки вказана обставина відповідно до норм чинного законодавства не є умовою для віднесення понесених позивачем з цього приводу витрат до складу валових, податку на додану вартість - до складу податкового кредиту.
Відповідно до п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до вимог п.1.32 ст. 1 цього ж Закону господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Згідно пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат відносяться суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених п.5.3-5.8 цієї статті.
Згідно до п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунками, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до вимог п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем відображення в податковому обліку спірних господарських операцій здійснено з дотримання норм чинного законодавства, доводи відповідача з цього приводу є необґрунтованими.
Враховуючи вищезазначені обставини та норми чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що правові підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя залишити без задоволення, а постанову господарського суду Запорізької області від 11 грудня 2008 року - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.
Ухвалу складено у повному обсязі 20.07.09
