Вирок № 42302215, 15.01.2015, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №639/12638/14-к

Провадження №1-кп/639/102/15

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2015 року м. Харків

Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Курила В.О.,

за участю: секретаря судового засідання - Боровської М.І.,

прокурора - Набоки В.В.,

потерпілої - ОСОБА_1,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження, зареєстроване в ЄРДР за №12014220500002327 від 06.12.2014 року за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Харкова, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, не працюючого, не одруженого, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого: 01.02.2013 року Жовтневим районним судом м.Харкова за ч.1 ст. 309 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік, 03.06.2013 року Жовтневим районним судом м.Харкова за ч.2 ст. 309, ст. 71 КК України до 2 років 1 місяця позбавлення волі, 24.07.2014 року звільнився із Первомайської ВК №117 за ухвалою Первомаського міськрайонного суду Харківської області на підставі ст.2 Закону України «Про амністію у 2014 році»,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

05.12.2014 року близько 13 год. 00 хв. ОСОБА_2 знаходився у під'їзді будинку АДРЕСА_2, де побачив дитячу коляску, яка стояла на першому поверсі вказаного будинку. У той час у нього виник умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна. Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи із корисливих мотивів, упевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_2 таємно викрав дитячу універсальну коляску «Adamex Senso 2 в 1», яка належить ОСОБА_1, вартість якої згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №4032 від 09.12.2014 року складає 1540 гривень. Після цього ОСОБА_2 з місця скоєння злочину зник та в подальшому розпорядився викраденим майном на власний розсуд.

24 грудня 2014 року між потерпілою ОСОБА_1 та підозрюваним ОСОБА_2, на підставі ст.ст.468, 469, 471 КПК України укладена угода про примирення. Згідно з укладеною угодою ОСОБА_2 беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, тобто таємному викраденні чужого майна (крадіжка). Потерпіла ОСОБА_1 будь-яких претензій матеріального та морального характеру до підозрюваного ОСОБА_2 з приводу скоєння злочину не має.

Сторонами погоджено, що при затвердженні угоди ОСОБА_2, буде призначене покарання за ч.1 ст.185 КК України у вигляді позбавлення волі на 1 рік, на підставі ст.75 КК України звільнивши ОСОБА_2 від відбування покарання з іспитовим строком та застосуванням ст.76 КК України.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про примирення, суд виходить з наступних обставин.

Згідно п.1 ч.3 ст.314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти, зокрема, рішення про затвердження угоди.

Вимогами ч.3 ст.469 КПК України встановлено, що угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_2 беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого злочину та погоджується на призначення узгодженого покарання. Злочин, у вчиненні якого обвинувачений визнав себе винуватим, відповідно до статті 12 КК України є злочином середньої тяжкості.

Потерпіла будь-яких претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має, що підтверджується матеріалами кримінального провадження та потерпіла підтвердила під час проведення підготовчого судового засідання. Отже, в даному кримінальному провадженні можливе укладання угоди про примирення.

Прокурор під час судового засідання зазначив, що укладена угода про примирення відповідає вимогам закону та може бути затверджена судом.

Суд переконався, що обвинувачений цілком розуміє права, передбачені ч.5 ст.474 КПК України. Обвинувачений розуміє наслідки укладення та затвердження даної угоди, визначені ст.473 КПК України. Судом встановлено, що укладання угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин ніж ті, що передбачені в угоді.

Суд зазначає, що зміст угоди відповідає вимогам ст.471 КПК України та положенням закону, правова кваліфікація злочину є правильною, умови угоди не суперечать інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, сторони добровільно уклали угоду про примирення та примирилися, зобов'язання взяті за угодою обвинуваченим можуть бути виконані повністю, наявні фактичні підстави для визнання винуватості. Судом не встановлені підстави для відмови у затвердженні угоди, що передбачені ч.7 ст.474 КПК України.

Таким чином, дії ОСОБА_2 підлягають кваліфікації за ч.1 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

Обставиною, яка відповідно до ст.66 КК України пом'якшує покарання, є щире каяття у вчиненому злочині.

Обставиною, яка відповідно ст.67 КК України обтяжує покарання, є рецидив злочинів.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_2 встановлено, що він на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, не одружений, дітей чи інших непрацездатних осіб на утриманні не має, хронічними захворюваннями не хворіє, офіційно не працевлаштований, має постійне місце мешкання, за яким характеризується позитивно, раніше неодноразово судимий.

Суд зазначає, що узгоджені сторонами вид і міра покарання відповідають ступеню тяжкості вчиненого злочину та даним про особу обвинуваченого, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди про примирення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.314, 373, 374, 475 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про примирення від 24 грудня 2014 року по кримінальному провадженню №12014220500002327 від 06.12.2014 року, укладену між потерпілою ОСОБА_1 та підозрюваним ОСОБА_2

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

Відповідно до ст.75 КК України ОСОБА_2 звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік, якщо він протягом іспитового строку не скоїть нового злочину та виконає покладені на нього судом обов'язки.

На підставі п.п.2, 3, 4 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_2 наступні обов'язки, а саме: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.

Стягнути з ОСОБА_2 процесуальні витрати за проведену по кримінальному провадженні судово-товарознавчу експертизу в сумі 244,50 грн. (двісті сорок чотири гривні 50 коп.) перерахувавши їх на користь держави на р/р НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області (код доходів 24060300, р/р №31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова, з призначенням виду платежу - «за експертні послуги») (к/п а.с.17).

Речовий доказ по кримінальному провадженню: дитячу універсальну коляску «Adamex Senso 2 в 1» - повернути потерпілій ОСОБА_1 як законному власнику (к/п, а.с.21-22).

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України до Апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м.Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку негайно після його проголошення вручити (направити) прокурору, обвинуваченому та потерпілій.

Суддя В.О. Курило