Вирок № 42300746, 13.01.2015, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/4008/14

№ 1-кп/183/29/15

В И Р О К

іменем України

13.01.2015 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої Крохмалюк І.П.

секретаря Третяк Д.А.

за участю:

прокурора Вірич М.Ф.,

захисників ОСОБА_1

ОСОБА_2

потерпілого ОСОБА_3

обвинувачених ОСОБА_4

ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новомосковську в залі Новомосковського міськрайонного суду кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12014040350000498 від 13.02.2014 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кіровограда, громадянина України, приватного підприємця, з середньою освітою, не одруженого, раніше не судимого, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1,

у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, -

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця с. Губкінський Пуровського району Тюменської області, громадянина України, не працюючого, з середньою освітою, не одруженого, раніше не судимого, що мешкає за адресою: АДРЕСА_2,

у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В середині січня 2014 року, точна дата в ході досудового розслідування не встановлена, ОСОБА_5, знаходячись у м. Дніпропетровську, зустрівся з ОСОБА_4, та в ході розмови з останнім, за взаємною згодою між собою, у ОСОБА_5 та ОСОБА_4 виник злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого.

Реалізуючи свій злочинний умисел, 13.02.2014 року близько 06.30 годин, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на невстановленому в ході досудового слідства автомобілі приїхали до будинку АДРЕСА_3, в якому мешкає ОСОБА_3 В цей час ОСОБА_5 та ОСОБА_4 піднялися на 3-й поверх вищевказаного будинку, де близько 07.15 годин побачили, що на вказаний поверх спустився ОСОБА_3, у якого в руках знаходилася чоловіча сумка чорного кольору. Після цього, діючи умисно, за попередньою змовою між собою, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, почали наносити удари кулаками рук по голові ОСОБА_3 Потім ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вирвали з рук ОСОБА_3 чоловічу сумку чорного кольору, у якій знаходилися грошові кошти в сумі 1.500 грн. Після цього ОСОБА_4 з місця скоєння злочину втік, а ОСОБА_5 був затриманий потерпілим ОСОБА_3

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину в скоєнні злочину визнав частково, повідомивши суд про те, що дійсно 13.02.2014 року він разом з ОСОБА_4 за проханням знайомого ОСОБА_6 приїхали в м. Новомосковськ. Їх мета була нанести тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_3, якого вони раніше не знали, та вивести його на вулицю, де їх повинний був чекати ОСОБА_6 Вони зустріли ОСОБА_3 на площадці між сходами, ОСОБА_4 наніс потерпілому два удари по голові, він також наносив потерпілому удари по голові та в область печінки, після чого між ними почалася бійка, в ході якої вони перемістилися на вулицю. Там ОСОБА_4 втік, а він був затриманий потерпілим та незнайомим чоловіком. Визнає вину в нанесенні потерпілому тілесних ушкоджень, умислу на заволодіння його майном, він не мав.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину в скоєнні злочину визнав частково, пояснивши суду, що дійсно 12.02.2014 року він зустрівся з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Йому та ОСОБА_5 ОСОБА_6 запропонував побити ОСОБА_3 за 5.000 грн., на що він погодився. На наступний день, тобто 13.02.2014 року вони поїхали в м. Новомосковськ, де чекали разом зі ОСОБА_5 потерпілого між сходами 3-го поверху. Він наніс потерпілому два удари по голові, між ними виникла бійка. В цей час вийшла мати ОСОБА_3 та стала їх розбороняти. Він бачив на плечі ОСОБА_3 сумку, але нею не заволодівав. В ході бійки вони втрьох перемістилися на вулицю. Там ОСОБА_3 став когось кликати, та він втік, а ОСОБА_5 затримали. Визнає вину в спричиненні тілесних ушкоджень потерпілому, умислу на заволодіння його майном, він не мав.

В судовому засіданні були досліджені докази вини обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_4, а саме:

- показання потерпілого ОСОБА_3 про те, що 13.02.2014 року він спускався сходами із своєї квартири. На 3-му поверсі він побачив ОСОБА_5 та ОСОБА_4, яких раніше не знав. Коли він зрівнявся з ОСОБА_4, останній наніс йому удар в щелепу кулаком, та став переміщувати його в бік до ОСОБА_5 Під час всіх дій кожний з них наносив йому удари в різні частини тіла, в основному по голові. Коли ОСОБА_5 утримував його біля стіни, ОСОБА_4 зірвав з його плеча чоловічу сумку та став дивитися на її вміст. Після чого сказав ОСОБА_5, що там дріб'язок та що його треба «вирубати». У ОСОБА_5 був електрошокер, який той робив спробу вдарити його, та вже на 2-му поверсі він вдарив його током 2 рази в область голови. Коли вони були біля ліфта на 1-му поверсі, з ліфта вийшла його мати. Вже на вулиці він покликав свого знайомого, з яким вони затримали ОСОБА_5;

- показання свідка ОСОБА_7 про те, що 13.02.2014 року вона разом з сином вийшла з квартири, вона поїхала ліфтом, а син пішов пішки по сходах. Коли вона спустилася та двері відчинилися, вона між 1-м та 2-м поверхами побачила як ОСОБА_5 та ОСОБА_4, яких вона раніше не знала, наносять удари по тілу її сину. Один з них тримав сина біля стіни, а другий кричав: «Вирубай його». Вона схопила одного з нападників за куртку та стала відтягати. Вже на 1-му поверсі один став їй казати, що її син зґвалтував його дівчину. Вона стала казати, що викличе міліцію, щоб ті розібралися. Однак ОСОБА_5 та ОСОБА_4 продовжували наносити удари сину, та вони всі разом вийшли з під'їзду. Там син покликав знайомого ОСОБА_8, та разом з ним вони затримали ОСОБА_5, а ОСОБА_4 втік. Коли син виходив з квартири, в нього була чоловіча сумка на плечі. Після бійки сумка була відсутня. Син сам знайшов у під'їзді та забрав;

- показання свідка ОСОБА_8 про те, що 13.02.2014 року він разом з ОСОБА_3 домовилися їхати на ринок. Він під'їхав по під'їзду будинку, де мешкав ОСОБА_3, біля 07.00 години та став набирати останнього по мобільному телефону. В цей час з під'їзду «вивалився» ОСОБА_3, його мати та раніше незнайомі йому ОСОБА_5 та ОСОБА_4 ОСОБА_3 став кричати, щоб він допоміг. Разом з ОСОБА_9 вони затримали ОСОБА_5, а ОСОБА_4 втік. ОСОБА_3 пояснював йому, що ці двоє чоловіків на нього напали, наносили йому удари, в тому числі й шокером. Він бачив на голові ОСОБА_3 сліди від опіків. Коли приїхали працівники міліції, вони забрали з собою ОСОБА_5 ОСОБА_3 сказав, що нападники вирвали у нього сумку та пішов її шукати. Коли повернувся, приніс сумку та сказав, що вона була на площадці між поверхами;

- витяги з кримінального провадження № 12014040350000498 від 13.02.2014 року, згідно якого 13.02.2014 року о 07.15 годин в під'їзді будинку АДРЕСА_3 ОСОБА_5 разом з невстановленими особами скоїв розбійний напад на ОСОБА_3

(а.п. 94, 95);

- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 13.02.2014 року, згідно якого ОСОБА_3 просить притягнути до відповідальності невідомих осіб, які в під'їзді будинку АДРЕСА_3 із застосуванням тілесних ушкоджень заволоділи його барсеткою та 1.500 грн.

(а.п. 96);

- протокол огляду місця події від 13.02.2014 року, в ході проведення якого було оглянуто сходовий майданчик на 3-му поверсі будинку АДРЕСА_3, на якому було скоєно злочин відносно ОСОБА_3

(а.п. 97-100);

- протокол огляду місця події від 13.02.2014 року, в ході проведення якого оглянута добровільно видана ОСОБА_3 чоловіча сумка, в якій на час огляду містяться грошові кошти в сумі 1.500 грн.

(а.п. 101-104);

- акт судово-медичного обстеження № 101 від 13.02.2014 року та висновок судово-медичної експертизи № 151/Е від 04.03.2014 року, згідно яких у потерпілого ОСОБА_3 виявлені тілесні ушкодження: забої м'яких тканин лівої скроневої області голови та спинки носа, синці на обличчі, в області лівої вушної раковини, підборіддя, на боковій поверхні нижньої половини тулубу зліва, які відносяться до легкого ступеню тяжкості, частково заподіяні тупими твердими предметами з обмеженою контактуючою поверхнею, могли бути заподіяні 13.02.2014 року, утворилися внаслідок не менше п'ятнадцяти травматичних дій

(а.п. 113, 114);

- протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 13.02.2014 року, в ході проведення якого потерпілий ОСОБА_3 на фотознімку № 3 впізнав чоловіка, який 13.02.2014 року скоїв розбійний напад на нього. Згідно довідки до протоколу на фотознімку № 3 зображений ОСОБА_5, 1994 року народження

(а.п. 106-109);

- протокол пред'явлення особи для впізнання від 14.02.2014 року, в ході проведення якого потерпілий ОСОБА_3 на фотознімку № 2 впізнав чоловіка, який 13.02.2014 року скоїв розбійний напад на нього. На фотознімку № 2 зображений ОСОБА_4

(а.п. 110-112);

- протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 15.02.2014 року, в ході проведення якого свідок ОСОБА_8 на фотознімку № 1 впізнав чоловіка, який 13.02.2014 року скоїв розбійний напад на ОСОБА_3 Згідно довідки до протоколу на фотознімку № 1 зображений ОСОБА_5, 1994 року народження

(а.п. 115-117);

- протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 15.02.2014 року, в ході проведення якого свідок ОСОБА_8 на фотознімку № 3 впізнав чоловіка, який 13.02.2014 року скоїв розбійний напад на ОСОБА_3. Згідно довідки до протоколу на фотознімку № 3 зображений ОСОБА_4, 1993 року народження

(а.п. 118-120);

- протокол проведення слідчого експерименту від 22.03.2014 року за участю ОСОБА_3, в ході проведення якого останній показав та розповів про обставини скоєння відносно нього злочину, який мав місце 13.02.2014 року за участю ОСОБА_5 та ОСОБА_4

(а.п. 132-142);

- протокол проведення слідчого експерименту від 22.03.2014 року за участю свідка ОСОБА_7, в ході проведення якого остання показала та розповіла про обставини скоєння злочину відносно її сина ОСОБА_3, які мали місце 13.02.2014 року за участю ОСОБА_5 та ОСОБА_4

(а.п. 143-147);

- протокол проведення слідчого експерименту від 30.04.2014 року за участю ОСОБА_4, в ході проведення якого останній показав та розповів про обставини скоєння ним злочину, а саме те, що 13.02.2014 року він разом зі ОСОБА_5 та ОСОБА_6, який запропонував їм за побиття ОСОБА_3 5.000 грн., приїхали в м. Новомосковськ, де спричинили тілесні ушкодження ОСОБА_3

(а.п. 171-175);

- протокол проведення слідчого експерименту від 30.04.2014 року за участю ОСОБА_5, в ході проведення якого останній показав та розповів про обставини скоєння ним злочину, а саме те, що 13.02.2014 року він разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_6, який попросив їх побити ОСОБА_3, приїхали до м. Новомосковськ, де спричинили тілесні ушкодження ОСОБА_3

(а.п. 159-170).

Дослідивши наведені докази, суд вважає, що вони є належними та допустимими, оскільки вони кожний окремо, а також в сукупності прямо підтверджують існування обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також вони є достовірними, оскільки отримані в порядку, встановленому КПК України.

У відповідності з ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити, в тому числі, питання: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа та чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений.

В судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не заперечували скоєння ними кримінального правопорушення відносно ОСОБА_3 Вказаний факт знайшов своє підтвердження в судовому засіданні. Однак обвинувачені суду пояснили, що організатором скоєного ними злочину є ОСОБА_6, який 12.02.2014 року запропонував їм скоїти побиття потерпілого та вивести його на вулицю, де сам ОСОБА_6 повинний був також нанести потерпілому тілесні ушкодження. Крім показань самих обвинувачених, судом були досліджені надані стороною захисту докази, а саме:

- показання свідка ОСОБА_10 про те, що 12.02.2014 року до неї додому приїхали ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_6. Останній просив ОСОБА_5 та ОСОБА_4 вивести якогось чоловіка на вулицю, щоб той з ним поговорив. При цьому ОСОБА_6 пояснював, що вказаний чоловік скривдив його подругу. Вона не чула, щоб ОСОБА_6 просив застосувати до чоловіка насилля. Всі втрьох вони поїхали від неї 13.02.2014 року близько 04.00 години;

- показання свідка ОСОБА_11 про те, що 12.02.2014 року до нього додому приїхали ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Останній просив ОСОБА_4 та ОСОБА_5 побити якогось чоловіка, при цьому малював якусь схему. Чому треба було побити чоловіка - він не знає та не чув. Поїхали всі рано вранці 13.02.2014 року;

- показання свідка ОСОБА_12 про те, що 12.02.2014 року він на прохання свого сина ОСОБА_5 перерахував гроші на рахунок ОСОБА_6 Вранці 13.02.2014 року йому зателефонував ОСОБА_6 та повідомив, що син затриманий та знаходиться в Новомосковському відділку міліції. Коли він прибув до м. Новомосковська, ОСОБА_6 повідомив йому, що він просив ОСОБА_4 та ОСОБА_5 розібратися з ОСОБА_3, оскільки останній є поганою людиною. Також ОСОБА_6 повідомив, що під час бійки між ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3, його син ОСОБА_5 був затриманий, а ОСОБА_4 - втік. Ввечері йому передзвонили з міліції та повідомили, що сина увозять до ІТУ.

В судовому засіданні також було допитано в якості свідка ОСОБА_6, який пояснив, що не пам'ятає, де був в ніч на 13.02.2014 року, але факту того, що просив ОСОБА_5 та ОСОБА_4 побити ОСОБА_3 чи будь-кого іншого - він не пам'ятає. Не заперечував, що міг спілкуватися з людьми, в тому числі, зі ОСОБА_12 Його затримували в лютому 2014 року працівники міліції, але підозра йому не була пред'явлена та його відпустили.

Дослідивши надані в судовому засіданні вказані докази, суд приходить до висновків, що версія обвинувачених про те, що на прохання ОСОБА_6 вони лише мали умисел на спричинення ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, не знайшла свого підтвердження під час судового розгляду, оскільки не підтверджуються іншими доказами, крім твердження самих обвинувачених. Показання ж свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 про розмову між ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_13, що, начебто мала місце 12.02.2014 року, лише підтверджує наявність попередньої змови між ОСОБА_4 та ОСОБА_5

При цьому суд враховує те, що згідно показань потерпілого ОСОБА_3 - сумку з плеча у нього зірвав ОСОБА_4, останній також перевірив її зміст; згідно показань свідка ОСОБА_7 - син виходив з квартири з сумкою, а вже на вулиці її не було, потім син сказав, що сумку зірвали нападники та знайшов її; показаннями свідка ОСОБА_8, що ОСОБА_3 повідомив йому, що в нього нападники зірвали сумку, яку він в подальшому знайшов в під'їзді; протоколом огляду добровільно виданої ОСОБА_3 чоловічої сумки. Таким чином, вказані докази як окремо, так і в сукупності підтверджують факт заволодіння ОСОБА_5 та ОСОБА_4 майном потерпілого, а саме сумкою з грошима. Той факт, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не забрали сумку з грошима, а кинули її на місці злочину не може вказувати на відсутність у них умислу на відкрите заволодіння чужим майном. Тому такі показання обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_4 суд вважає як обрану ними позицію захисту.

Щодо участі в скоєнні злочину ОСОБА_6, суд керується положенням ст. 337 КПК України, а саме тим, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Також судом були досліджені матеріали, а саме: висновок судово-медичної експертизи № 361/Е/Д від 05.05.2014 року, згідно якого виявлені у потерпілого ОСОБА_3 тілесні ушкодження у своїй сукупності і кожний окремо не являються небезпечними для життя, як в момент спричинення, так і в віддалений період (а.п. 192); повідомлення Новомосковського міжрайонного відділення бюро СМЕ № 35 від 24.03.2014 року про те, що встановити чи привели заподіяні тілесні ушкодження у ОСОБА_3 до розладу здоров'я або стійкій втрати працездатності на даний час не уявляється можливим (а.п. 193); акт судово-медичного обстеження № 103 від 14.02.2014 року та висновок судово-медичної експертизи № 150/Е від 04.03.2014 року, згідно якого у ОСОБА_7 знайдений закритий перелом голівки 4-ї п'ясної кістки кісті лівої руки (а.п. 194); чека «ПриватБанк» від 12.02.2014 року, згідно якого ОСОБА_12 перерахував 20 грн. на рахунок ОСОБА_6 (а.п. 196); повідомлення про підозру від 15.02.2014 року, якою ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (а.п. 197-198); постанова про звільнення з ІТТ м. Дніпропетровська від 15.02.2014 року ОСОБА_6 (а.п. 199-200); протокол тимчасового доступу до речей і документів від 23.12.2014 року (а.п. 203); постанова про залучення до кримінального провадження речових доказів від 30.04.2014 року щодо ДВД диску з відеозаписом слідчого експерименту з участю ОСОБА_4 (а.п. 207); постанова про залучення до кримінального провадження речових доказів від 30.04.2014 року щодо ДВД диску з відеозаписом допиту (а.п. 208); постанова про залучення до кримінального провадження речових доказів від 30.04.2014 року щодо ДВД диску з відеозаписом слідчого експерименту з участю ОСОБА_5 (а.п. 209); постанова про залучення до кримінального провадження речових доказів від 15.02.2014 року щодо електрошокеру (а.п. 210).

Суд вважає, що вказані документи не встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження, а тому не можуть бути визнані доказами у вказаному кримінальному провадженні, у відповідності зі ст. 84 КПК України.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_5 встановленою та доведеною, а його дії підлягають кваліфікації за ч. 2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_4 встановленою та доведеною, а його дії підлягають кваліфікації за ч. 2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб.

Вирішуючи питання про призначення виду та розміру покарання ОСОБА_5 відповідно до ст.ст. 50-52 КК України, суд обставин, які обтяжують покарання, визначені ст.. 67 КК України, не встановив. Обставиною, яка пом'якшує покарання, визначена ст. 66 КК України, суд вважає розкаяння в скоєному.

Також суд враховує, що ОСОБА_5 раніше не судимий, за місцем мешкання характеризується задовільно, займається суспільно-корисною працею, просив у потерпілого вибачення за скоєне.

Вирішуючи питання про призначення виду та розміру покарання ОСОБА_4 відповідно до ст.ст. 50-52 КК України, суд обставин, які обтяжують покарання, визначених ст.. 67 КК України, не встановив. Обставиною, яка пом'якшує покарання, визначену ст. 66 КК України, суд вважає розкаяння в скоєному.

Також суд враховує, що ОСОБА_4 раніше не судимий, за місцем мешкання характеризується задовільно, просив у потерпілого вибачення за скоєне.

Санкція ч. 2 ст. 186 КК України передбачає покарання тільки у вигляді позбавлення волі. З урахуванням обставин скоєння злочину, наслідків даного кримінального правопорушення, а також обраної позиції обвинуваченого, суд вважає, що призначення обвинуваченому ОСОБА_5 покарання у вигляді максимального розміру покарання, визначеного санкцією вказаної статті, буде занадто суворим, а призначення мінімального розміру покарання не буде достатніми для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів. Крім того, враховуючи всі обставини по кримінальному провадженню, особистість обвинуваченого, наслідки злочину, те, що ОСОБА_5 знаходився тривалий час під вартою, однак не має стягнень та зауважень, суд вважає можливим застосувати до ОСОБА_5 ст.. 75 КК України, призначивши йому іспитовий строк.

З урахуванням обставин скоєння злочину, наслідків даного кримінального правопорушення, а також обраної позиції обвинуваченого, суд вважає, що призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у вигляді максимального розміру покарання, визначеного санкцією вказаної статті, буде занадто суворим, а призначення мінімального розміру покарання не буде достатніми для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів. Крім того, враховуючи всі обставини по кримінальному провадженню, особистість обвинуваченого, наслідки злочину, те, що ОСОБА_4 знаходився тривалий час під вартою, однак не має стягнень та зауважень, суд вважає можливим застосувати до ОСОБА_4 ст.. 75 КК України, призначивши йому іспитовий строк.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 349, 368, 370 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_5 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у вигляді 5 років позбавлення волі. Зарахувати в строк відбування покарання час знаходження його під вартою з 13.02.2014 року по 30.12.2014 року включно.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, строком на 2 роки.

На підставі ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_5 не виїздити за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця свого проживання, а також періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.

Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту ОСОБА_5 залишити до набрання вироком законної сили.

ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у вигляді 5 років позбавлення волі. Зарахувати в строк відбування покарання час знаходження його під вартою з 13.02.2014 року по 30.12.2014 року включно.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, строком на 2 роки.

На підставі ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_4 не виїздити за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця свого проживання, а також періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.

Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту ОСОБА_4 залишити до набрання вироком законної сили.

Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суд протягом 30 днів.

Суддя І.П. Крохмалюк