Постанова № 42295927, 23.12.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2014 р. Справа № 922/538/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т. В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників:

позивача - Баглікова В.С., довіреність № 08-11/621/2-14 від 18.02.2014 р.

третьої особи - не з'явився

відповідача - Шевченко Д.С., довіреність без номера від 17.03.2014 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №3981 Х3) на рішення господарського суду Харківської області від 04 листопада 2014 року у справі №922/538/14

за позовом Харківської міської ради, м. Харків,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Департамент земельних відносин Харківської міської ради, м. Харків,

до Приватного підприємства "Терем", м. Харків,

про внесення змін до договору,-

ВСТАНОВИЛА:

Харківська міська рада звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до Приватного підприємства "Терем" про внесення змін до укладеного між сторонами договору оренди землі від 24.01.2004 р. № 6304/04 шляхом визнання укладеною додаткової угоди до вказаного договору в редакції, наведеній у позовній заяві.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на теперішній час розмір орендної плати за землю, яку сплачує відповідач по зазначеному договору не відповідає положенням п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України та рішенню Харківської міської ради від 03.07.2013 р. № 1209/13 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Харкова станом на 01.01.2013р.» від 25.09.2013 р. № 1269/13 № Про запровадження «Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель м. Харкова станом на 01.01.2013 р. та № 960/12 від 19.12.2012 р., яким затверджено Порядок оформлення договорів оренди землі у м. Харкові. Для приведення розміру орендної плати у відповідність з вимогами діючого законодавства були внесені зміни стосовно розміру орендної плати та вартості нормативної грошової оцінки землі шляхом укладання додаткової угоди до договору оренди землі, як то передбачено Порядком оформлення договорів оренди землі у м. Харкові.

Рішенням господарського суду Харківської області від 01 квітня 2014 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.06.2014 р. у справі № 922/538/14 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.08.2014 р. вказані судові рішення скасовані, а справу № 922/538/14 передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Рішенням господарського суду Харківської області від 04 листопада 2014 року у справі №922/538/14 (суддя Жельне С.Ч.) в задоволенні позову відмовлено повністю.

Позивач із вказаним рішенням господарського суду першої інстанції не погодився та звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

В обґрунтування викладених вимог позивач посилається на те, що нормами чинного законодавства передбачено зміну умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом. Позивач вважає, оскільки укладений між сторонами договір передбачає можливість зміну розміру орендної плати, а оренда за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленого умовами договору. Як зазначає позивач, виходячи із положень ст.ст. 288, 289 Податкового кодексу України, розмір орендної плати залежить від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а тому при її зміні, повинно бути змінено і плату за землю у вигляді орендної плати. Позивач також вказує на те, що при зміні нормативної грошової оцінки землі змінюється розмір земельного податку, а це в свою чергу, як визначено сторонами у п. 2.2 договору, є підставою для збільшення розміру орендної плати шляхом укладання додаткової угоди до договору. Таким чином, на думку позивача, висновок суду про те, що нормами чинного законодавства не передбачено обов'язковість зміни умов договору оренди землі є безпідставним, оскільки не відповідає положенням ст.ст. 288, 289 Податкового кодексу України та умовам укладеного договору.

Представник відповідача у відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні проти її задоволення заперечує, просить оскаржуване рішення залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись зокрема на відсутність правових підстав для визнання укладеною спірної додаткової угоди до договору оренди землі від 24.01.2004 р. № 6304/04 через те, що ні вказаним договором, ні законом не передбачено односторонньої зміни його умов чи їх перегляд у зв'язку із прийняттям органом місцевого самоврядування рішення в майбутньому про затвердження нової нормативної грошової оцінки землі. Також, відповідач зазначає про відсутність документального обгрунтування розмір земельного податку, а також невірного застосування коефіцієнту для розрахунку розміру орендної плати. При цьому, відповідач звертає увагу суду на те, що за умовами п. 29 Порядку оформлення договорів оренди землі у м. Харкові від 19.12.2012 р. № 969/12, вказаний Порядок не застосовується до спірних правовідносин, оскільки договір оренди був підписаний в 2003 році, до набрання чинності даного Порядку.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 10.12.2014 р. розгляд справи відкладено на 17.12.2014 р.

15.12.2014 р. представник відповідача через канцелярію суду надав додаткові пояснення по справі щодо розрахунку нормативної грошової оцінки землі як для повністю забудованої ділянки. Крім того, відповідач зазначає, в зв'язку з тим, що позивач не надав доказів, в якому відсотковому значенні до грошової оцінки земельної ділянки встановлено орендну плату при укладання договору, тому вважає, що за відсутності згоди відповідача рішенням суду не можна встановлювати орендну плату вище граничного мінімального рівня (3%).

Дослідивши матеріали справи, повторно розглянувши справу відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом першої інстанції, 22.12.2003 р. на підставі рішення Харківської міської ради від 24.09.2003 р. № 178/03 "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об'єктів" між позивачем - Харківською міською радою (орендодавець) та відповідачем -Приватним підприємством "Терем" (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, зареєстрований у Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі (книга № 4) від 24.01.2004 р. за № 6304/04.

Відповідно до п.1.1. договору оренди земельної ділянки в оренду передавалася земельна ділянка загальною площею 0,1280 га за адресою: м. Харків, вул. Квітки - Основ"яненка, 12.

Пунктом 1.2. договору оренди земельної ділянки передбачено, що земельна ділянка надається в оренду строком до 31.12.2028 р. для будівництва та експлуатації літнього майданчику кафе з павільйоном.

Згідно з п.2.1. договору оренди земельної ділянки плата за землю вноситься орендарем щомісячно у вигляді орендної плати у грошовій формі у розмірі 439,73 грн. до 31.12.2004 р.; 3218,13 грн. з 31.12.2004 р. на зазначений у договорі рахунок відділу державного казначейства у м. Харкові не пізніше п'ятнадцятого числа наступного місяця.

Пунктом 2.2. договору оренди земельної ділянки було передбачено, що орендна плата за землю збільшується при зміні розміру земельного податку відповідно до законодавства України, при цьому сторони укладають додаткову угоду, яка є невід'ємною частиною цього договору оренди.

Рішенням Харківської міської ради від 03.07.2013 р. № 1209/13 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 року затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки землі станом на 01.01.2013 р.

Пунктом 1.1. цього рішення затверджено базову вартість одного квадратного метра земель міста Харкова в сумі 291,18 грн.

Зазначене рішення, згідно з його пунктом 2 вводиться в дію з моменту оприлюднення у встановленому порядку, а нормативна грошова оцінка земель міста Харкова станом на 01.01.2013 р. застосовується з 01.01.2014 р.

Позивач просить внести зміни до договору оренди землі від 24.01.2004 р. № 6304/04 шляхом визнання укладеною додаткової угоди до вказаного договору в редакції, наведеній у позовній заяві, посилаючись в обґрунтування позову на те, що у зв'язку із прийняттям вказаного рішення збільшилась вартість одного квадратного метру переданої відповідачу за цим договором земельної ділянки та її нормативна грошова оцінка, яка відповідно до пунктів 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України та статті 13 Закону України використовується при визначенні орендної плати.

При цьому позивач вказує на те, що пунктами 2, 3. рішення Харківської міської ради від 25.09.2013 р. № 1269/13 «Про затвердження Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 р.» та пунктом 16.4. Порядку оформлення договорів оренди землі в місті Харкові, затвердженим рішенням Харківської міської ради № 96-0/12 від 29.12.2012 р. передбачено внесення змін до договорів оренди землі у зв'язку зі збільшенням нормативної грошової оцінки земель м. Харкова станом на 01.01.2013 року, шляхом укладення додаткових угод, а пунктом 13 спірного договору передбачено, що розмір орендної плати переглядається у тому числі "в інших випадках, передбачених законом".

З матеріалів справи вбачається, що з метою приведення розміру орендної плати у відповідність до нової нормативної грошової оцінки земель та укладення додаткової угоди до договору оренди землі Департаментом земельних відносин Харківської міської ради на адресу відповідача було направлено відповідний лист-пропозиція від 03.12.2013р. № 3836/0/225-13 про зміну договору оренди землі та лист-пропозиція від 03.12.2013р. № 3812/0/225-13 про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки та додаткової угоди до договору оренди землі, яким було запропоновано відповідачеві сплатити кошти: в розмірі 51,00 грн. за внесення змін до записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в розмірі 120,00 грн. за надання інформації з Реєстру у формі витягу, та надати оригінали платіжних документів до міської ради.

Листом-пропозицією від 03.12.2013р. № 3836/0/225-13 Департамент земельних відносин Харківської міської ради направив відповідачу на розгляд та погодження додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки на 12 арк. та розрахунок орендної плати на 3 арк.

Вказані листи пропозиції залишено відповідачем без відповіді.

З урахуванням наведених обставин позивач, посилаючись на норми на 13, 144 Конституції України, ст.ст. 12, 93, 125, 126, 189 та п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України, ст.ст. 15, 30 Закону України "Про оренду землі", ст.ст. 5, 13, 15, 21 Закону України "Про оцінку земель", ст.ст. 629, 649, 651, 653, 654, 792 ЦК України, ст.ст. 179, 188, 193 ГК України, звернувся до суду із даним позовом, в якому просив суд прийняти рішення, яким внести зміни до договору оренди землі від 24.01.2004 р. за № 6304/04, шляхом визнання договору про зміну до вказаного договору оренди землі укладеним у редакції, викладеній у позовній заяві.

Вирішуючи даний господарський спір суд першої інстанції, виходячи з положень ст.ст. 6, 627, 629, 651 ЦК України, ст.ст. 88, 193 ГК України, ст. 30 Закону України "Про оренду землі", які містять правила та регулюють загальні засади зміни та розірвання договорів, загальні засади відносин пов'язаних зі палатою на землю, встановив, що жодна з норм вказаних позивачем (у тому числі норми Податкового кодексу України) не містить прямого припису про обов'язковість саме зміни умов договору оренди землі протягом його виконання в частині розміру орендної плати в разі прийняття орендодавцем рішення про затвердження нової нормативної грошової оцінки переданих в оренду земель; позивачем не доведено обставин, на які він посилається, як на підставу своїх позовних вимог (існування обов'язку відповідача щодо укладення спірної додаткової угоди про зміну розміру орендної плати за договором оренди землі) та не доведено відповідність пропонованої додаткової угоди вимогам Закону, а також позивачем не надано доказів збільшення розміру земельного податку.

З урахуванням викладеного суд першої інстанції відмовив в задоволенні позовних вимог за їх безпідставністю та невідповідністю нормам закону.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи з урахуванням підстав та предмету позову, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції що позовні вимоги не підлягають задоволенню, зважаючи на наступні підстави.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі-це договір за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю -це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Предметом даного господарського спору є вимога позивача про внесення змін до договору оренди землі від 24.01.2004 р. № 6304/04, шляхом визнання укладеною додаткової угоди до вказаного договору оренди землі у редакції, викладеній у позовній заяві. Позов обґрунтований посиланням на норми ст.ст. 12, 93, 125, 126, 189 та п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України, ст.ст. 15, 30 Закону України "Про оренду землі", ст.ст. 5, 13, 15, 21 Закону України "Про оцінку земель", ст.ст. 629, 649, 651, 653, 654, 792 ЦК України, ст.ст. 179, 188, 193 ГК України.

Надаючи кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно п.3 ч.1 ст. 3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору. Статтею 627 ЦК України (свобода договору) встановлено наступне. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам за взаємною згодою визначати умови такого договору, змінювати ці умови також за взаємною згодою або утримуватись від пропозицій про їх зміну.

У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з п.2.1. договору оренди земельної ділянки плата за землю вноситься орендарем щомісячно у вигляді орендної плати у грошовій формі у розмірі 439,73 грн. до 31.12.2004 р.; 3218,13 грн. з 31.12.2004 р. на зазначений у договорі рахунок відділу державного казначейства у м. Харкові не пізніше п'ятнадцятого числа наступного місяця.

Пунктом 2.2. договору оренди земельної ділянки було передбачено, що орендна плата за землю збільшується при зміні розміру земельного податку відповідно до законодавства України, при цьому сторони укладають додаткову угоду, яка є невід'ємною частиною цього договору оренди.

Статтею 632 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Статтею 652 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Зважаючи на наведені норми, підставою для внесення змін до договору оренди землі за рішенням суду на вимогу однієї із сторін є або істотне порушення умов договору, або наявність відповідного застереження в договорі щодо відповідних підстав для його зміни чи прямої вказівки в законі про необхідність внесення змін, або істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору за одночасної наявності передбачених у ч. 2 статті 652 Цивільного кодексу України умов.

На будь які порушення умов договору позивач в підставах позову не посилався.

Отже, договором оренди землі не передбачено такої підстави для внесення змін до договору як зміна нормативної грошової оцінки земель.

Позивачем також не доведено, що в даному разі мають місце або зміна умов господарювання, або зміна розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів тощо.

Слід зазначити, що норми права, на які посилається позивач у позові (ст.ст.11, 626, 651, 653, 654 ЦК України, ст.ст. 15, 179, 188 ГК України, ст.ст. 2, 13, 15, 18 Закону України "Про оцінку земель", ст. 30 Закону України "Про оренду землі" та інші) містять правила, котрі регулюють загальні засади зміни та розірвання договорів, загальні засади відносин пов'язаних із платою за землю. Однак, жодна з норм, вказаних позивачем, не містить прямого припису про обов'язковість зміни умов договору оренди землі в частині розміру орендної плати в разі прийняття орендодавцем рішення про затвердження нової нормативної грошової оцінки переданих в оренду земель.

Так само немає таких приписів про обов'язкову зміну розміру орендної плати і в нормах Податкового кодексу України, на які також посилається позивач. Так, дійсно статтями 288, 289 ПК України передбачено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди з урахуванням нормативної грошової оцінки (річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки). Проте, наведене правило стосується саме встановлення розміру орендної плати, а не її зміни, тобто ці норми застосовуються під час укладання договору, а не протягом його виконання.

Стаття 289 ПК України, яка передбачає індексацію нормативної грошової оцінки земель також не містить жодного припису, який би давав підстави для висновку про те, що індексація нормативної грошової оцінки автоматично означає необхідність збільшення розміру орендної плати пропорційно збільшенню розміру нормативної оцінки землі. Взагалі, жодною з норм Податкового кодексу не передбачено обов'язку вносити зміни в договір у разі, якщо після його укладення змінився розмір нормативної грошової оцінки.

Такі обставини, з урахуванням конституційних гарантій прав і свобод (ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ст.19 Конституції України), унеможливлюють примушення відповідача до укладення додаткової угоди, з умовами якої він не згоден та обов'язковість укладення якої законодавством не передбачена.

При цьому суд зауважує, що раніше, в первісній редакції Закону України "Про оренду землі" в ньому містилося правило згідно якого у разі збільшення відповідно до законів України розміру земельного податку орендодавець мав право вимагати збільшення орендної плати, якщо інше не передбачено умовами договору оренди (ч.3 ст.21). Проте, Законом України від 23 грудня 2004 року N 2285-IV це правило було скасоване.

Зараз же навпаки, положеннями ч.1 ст. 23 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що, орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін. Згідно ч. 2 ст. 284 Господарського кодексу України умови договору оренди зберігають свою силу на весь строк дії договору, а також у разі якщо після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря.

В пункті п.2.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17.05.2011р. №6 роз"яснено, що оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Таким чином, сторони в договорі підставою зміни орендної плати визначили зміну розміру земельного податку згідно зі змінами у діючому законодавстві, тобто коли визначена у договорі орендна плата є нижчою за встановлений законом її граничний розмір.

Але, зміна органом місцевого самоврядування нормативної грошової оцінки землі не є законодавчою зміною граничного розміру орендної плати.

Спірним договором також не передбачено, що договір оренди землі може бути змінений без згоди сторін у разі збільшення нормативної грошової оцінки землі.

Посилання позивача на те, що нормативна грошова оцінка є підставою для розрахунку земельного податку і таким чином, хоча б опосередковано, - підставою для зміни орендної плати, суд не може прийняти до уваги, оскільки позивач не надав доказів збільшення розміру земельного податку.

Колегія суддів звертає увагу, що вимоги щодо внесення змін до розділів договору 1,2,3,4,5,6,7 та доповнення розділом 8 відповідно до редакції, запропонованої у додатковій угоді до договору оренди земельної ділянки, викладеній у позовній заяві не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.

Суд встановив, що підставою для внесення змін до договору оренди земельної ділянки позивач визначає Порядок оформлення договорів у м. Харкові, затверджений Рішенням Харківської міської ради від 29.12.2012р. № 960/12.

Відповідно до п. 29 даного порядку даний Порядок не поширюється на договори оренди землі (додаткові угоди) та угоди про розірвання договорів оренди землі, які були підписані міським головою до набрання чинності даним Порядком.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, посилання позивача на те, що орендна плата за землю державної та комунальної власності є регульованою ціною не спростовують наведеного висновку, адже договір оренди землі був підписаний міським головою до набрання чинності вказаним Порядком, а державне регулювання розміру орендної плати, як зазначалось вище, здійснюється на стадії укладання договору, а не на стадії його виконання, в зв'язку з чим в силу умов п. 29 вказаного Порядку, останній не може застосовуватись до спірних правовідносин, та не може бути в даному випадку підставою для внесення змін до договору оренди земельної ділянки, як вважає позивач. Ні Закон України "Про ціни та ціноутворення", ні Господарський кодекс України (ст.191, зокрема) не передбачають можливості зміни в односторонньому порядку цін у вже укладених договорах в обхід загального порядку змін умов договору, встановленого ч.1 ст.651 ЦК України, ст. 188 ГК України.

На неможливість органів місцевого самоврядування скасовувати свої попередні рішення, вносити в односторонньому порядку до них, які погіршують становище інших учасників відносин, вказує Конституційний Суд України в рішенні від 16.04.2009р. №7рп/2009, де зокрема зазначається, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Про незаконність цих вимог позивача свідчить те, що в даному разі позивач просить суд врегулювати в договорі відносини, які вже врегульовані нормативними актами, при чому просить зробити це у інший спосіб, ніж це передбачено цими актами. Але це неприпустимо, адже згідно ч.2 ст.6 ЦК України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

У відповідності до ч.4 ст.179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, в т.ч. типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови. Конкретизувати умови означає визначити ті умови договору, які мають змінюваний характер в залежності від конкретних умов відповідних правовідносин (стосовно договору оренди земельної ділянки, наприклад, це місцезнаходження, цільове призначення, площа та якісні характеристики земель, перелік, характеристика і стан лінійних споруд, інших об'єктів інфраструктури, у тому числі доріг, наявність обмежень, ставка та розмір орендної плати, строк дії договору тощо).

В даному ж випадку позивач, пропонуючи умови договору, котрих немає у типовому договорі оренди землі, який затверджений Постановою КМУ від 30.03.2004р. N220 "Про затвердження Типового договору оренди землі", насправді просить не конкретизувати, а змінити і доповнити умови типового договору, що прямо суперечить забороні на відступ від умов типового договору, встановленій ч.2 ст. ЦК України та ч.4 ст.179 ГК України.

Так, зокрема, в Типовому договорі оренди землі, затв. ПКМУ від 30.03.2004р. N220, а саме в вичерпному переліку підстав для перегляду розміру орендної плати відсутні пропоновані позивачем у спірній додатковій угоді умови щодо зміни розміру орендної плати у разі "зміни нормативної грошової оцінки землі".

Відповідність таких пропонованих позивачем умов договору типовому договору оренди землі, затвердженому самим позивачем, Харківською міською радою, не може бути прийняте до уваги, оскільки рішення органів місцевого самоврядування не можуть суперечити нормативним актам центральних органів державної влади.

Також, колегія суддів звертає увагу, що додана до позовної заяви додаткова угода містить положення щодо внесення змін до пункту 2.1. договору щодо зміни орендної плати із застосуванням коефіцієнту 5,6% від нормативної грошової оцінки землі.

Колегія суддів зазначає, що встановлення коефіцієнту 5,6 % від нормативної грошової оцінки землі при розрахунку розміру орендної плати також не ґрунтується на договорі чи вимогах закону. Вимога стосовно встановлення орендної плати у розмірі 5,6 % від нормативної грошової оцінки не підлягає задоволенню у зв'язку із необґрунтованістю. Колегія суддів зазначає, що коефіцієнт у розмірі 5,6 % встановлено позивачем на підставі Положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі в м. Харкові , яке затверджене рішенням 19 сесії 5скликання Харківської міської ради від 25.02.2008 року № 41/08. Однак, спірний договір було укладено 22 грудня 2003 року, а тому на час його укладення вказане Положення не діяло, а нормативно - правові акти розповсюджуються лише на ті договори, які укладено після набрання вказаними актами законної сили.

Законом не передбачено обов'язкову зміну ставки орендної плати до 5,6%.

Відповідно до ч.2 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Тобто, тільки строки внесення орендної плати чітко встановлюються Податковим кодексом України.

Податковий кодекс не встановлює розмір орендної плати, тільки граничні межі розміру - мінімальну та максимальну, а в цих межах сторони вільні за згодою визначити розмір орендної плати. Тому встановлення орендної плати вище за мінімальну межу встановлену у ст. 288 Податкового кодексу України

За таких обставин, у зв'язку з відсутністю передбачених законодавством та умовами договору оренди землі підстав для зобов'язання укласти додаткову угоду до договору про зміну розміру орендної плати без відповідного волевиявлення відповідача, висновок господарського суду першої інстанції про відмову в позові колегія визнає правомірним та обґрунтованим.

Посилання позивача на те, що нормативна грошова оцінка є підставою для розрахунку земельного податку і таким чином, хоча б опосередковано, - підставою для зміни орендної плати, колегія суддів суд не приймає до уваги, оскільки позивач не надав доказів збільшення розміру земельного податку, та не надав ні пояснень ні доказів стосовно розміру нормативної грошової оцінки на момент укладання договору та відсоткового значення орендної плати

До того ж, відсутність документально підтверджених даних про розмір земельного податку, котрий існував на час укладення договору, роблять неможливим порівняння

первісного і сучасного розмірів земельного податку, та, в підсумку, унеможливлюють висновок про його, податку, зростання. За таких обставин підстави для застосування п 2.2 договору і для висновку про наявність підстав для перегляду розміру орендної плати, наразі відсутні.

Вимога щодо внесення змін до розділу 1 договору оренди, а саме доповнення п. 1.4., відповідно до якої нормативна грошова оцінка земельної ділянки відповідно до витягу з технічної документації № 160 від 24.09.2013 становить 3236173 орендної плати у розмірі 5,6 % від нормативної грошової оцінки не підлягає задоволенню у зв'язку із не підтвердженням доказами по справі. Відповідно до витягу № 160 від 24.09.2013 значиться інший розмір нормативної грошової оцінки, а зазначені у витягу коефіцієнти суперечать іншим доказам по справі.

Відповідно до плану змеленої ділянки, який є невід'ємним додатком спірного договору оренди та витягу з Державного земельного кадастру від 18.10.2013 року спірна земельна ділянка відноситься до земель житлової та громадської забудови, до яких застосується коефіцієнт КФ у розмірі 1.

Відповідно до п.1.1. договору оренди, акту приймання - передачі земельної ділянки земельна ділянка була передана позивачу незабудованою. Позивач на надав суду доказів, які б підтверджували, що ділянка забудована повністю або в якій частині., а для земель відкритих і незабудованих встановлено коефіцієнт КФ у розмірі 0,1.

Тому оцінивши всі обставин справи в їх сукупності, та окремо, не надаючи заздалегідь переваги будь - якому доказу, колегія суддів ставиться до витягу технічної документації № 160 від 24.09.2013 нормативної грошової оцінки критично, оскільки він містить дані, які не відповідають фактичним обставинам справи.

Разом з тим колегія суддів зазначає, що відповідно до принципу змагальності та рівності сторін суд не може за власною ініціативою перераховувати розмір нормативної - грошової оцінки та змінювати позовні вимоги.

Суд зауважує, що висловлений вище висновок суду про неможливість односторонньої зміни умов договору внаслідок зміни нормативної оцінки землі відповідає принципам справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства, принципам свободи договору (ст. 3 ЦК України), принципам свободи підприємницької діяльності у межах, визначених законом; заборони незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини (ст.6 ГК України). Суд зауважує, що позивач під час укладення спірного договору оренди землі будучи вільним у обранні його умов самостійно погодив і розмір орендної плати у договорі і строк дії договору. Тому у позивача відсутні підстави перекладати власні ризики, пов'язані із інфляційними процесами та/або іншими несприятливими явищами на відповідача, шляхом одностороннього коригування умов договору на свою користь.

На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку про те, що позивачем не доведено обставин, з якими закон пов'язує можливість примусового внесення зміни у спірний договір, тобто не доведено ані існування обов'язку відповідача щодо укладення спірної додаткової угоди про зміну розміру орендної плати за договором оренди землі, ані відповідності пропонованої додаткової угоди вимогам Закону.

За таких обставин, у зв'язку з відсутністю передбачених законодавством та умовами договору оренди землі підстав для зобов'язання відповідача укласти додаткову угоду до цього договору про зміну розміру орендної плати без відповідного волевиявлення відповідача, а також зважаючи на відсутність документального обгрунтування розміру земельного податку та документально необґрунтованого застосування коефіцієнту для розрахунку розміру орендної плати, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновку господарського суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, у зв'язку з чим оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

Зважаючи на наведене, керуючись статтями 33, 43, 99, 101, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 04 листопада 2014 року у справі № 922/538/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 22.12.2014 р.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Гребенюк Н. В.