Постанова № 42295492, 13.01.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 січня 2015 рокусправа № П/811/3820/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Світловодську та Світловодському районі Кіровоградської області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2014 року у справі №П/811/3820/14 за позовом управління Пенсійного фонду України в м.Світловодську та Світловодському районі Кіровоградської області до управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області про скасування постанови, -

в с т а н о в и В :

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2014 року відмовлено у задоволенні позову управлінню Пенсійного фонду України в м.Світловодську та Світловодському районі Кіровоградської області щодо визнання протиправними дій та скасування постанови державного виконавця від 09.04.2012 року про накладення штрафу у розмірі 1020грн.

Постанова суду мотивована правомірністю оскарженої постанови державного виконавця з огляду на невиконання УПФУ рішення суду щодо зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м. Світловодськ Кіровоградської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та забезпечити виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, згідно ст.51, п.3 ст.67 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням ч.1 ст.28 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", 08.03.2011 р. до змін в законодавстві. Постанова підлягала негайному виконанню в межах суми стягнення за один місяць.

Не погоджуючись з рішенням суду, управління Пенсійного фонду України в м.Світловодську та Світловодському районі Кіровоградської області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позову. Апеляційна скарга, зокрема, обґрунтована безпідставними висновками суду першої інстанції щодо правомірності оскарженої постанови державного виконавця, оскільки судове рішення, яке ухвалено на користь ОСОБА_1, було виконано пенсійним органом в частині перерахунку пенсії, про що повідомлено державного виконавця. Виконати рішення у повному обсязі (фактичної виплати пенсії в межах сум стягнень за один місяць), без надходження коштів з державного бюджету, є неможливим. Заявник апеляційної скарги вказує на те, що у спірному випадку відсутні підстави стверджувати про невиконання боржником судового рішення без поважних причин, у зв'язку з чим у державного виконавця були відсутні правові підстави для застосування штрафу.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що 23.01.2012 р. державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Кіровоградській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 30841684 з примусового виконання виконавчого листа №2-а-2662/11, виданого від 30 листопада 2011 року Світловодським міськрайонним судом Кіровоградської області, щодо зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м. Світловодськ Кіровоградської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та забезпечити виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, згідно ст.51, п.3 ст.67 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням ч.1 ст.28 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", 08.03.2011 р. до змін в законодавстві. Постанова підлягає негайному виконанню в межах суми стягнення за один місяць.(а.с.13-зв.)

Листом №1361 від 24.01.2012 р. постанову від 23.01.2012 р. ВП №30841684 направлено позивачу та отримано останнім 01.02.2012 р. (а.с.13).

09.04.2012 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Кіровоградській області винесено постанову про накладення штрафу від 09.04.2012р. ВП №30841684, згідно якої за невиконання без поважних причин рішення суду у встановлений державним виконавцем строк на УПФ України в м.Світловодську, в порядку ст.ст.5, 75, 89 Закону України "Про виконавче провадження", накладено штраф у розмірі 1020,00 грн. Постанову отримано позивачем - 19.04.2012 р. (а.с.14, 14-зв.).

Листом №2390/08-33 від 10.04.2012 р. начальника відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Кіровоградській області повідомлено, що на виконання постанови ВП №30841684 від 23.01.2012 року Управлінням виконано рішення суду щодо проведення перерахунку пенсії з урахування резолютивної частини постанови, а саме: "постанова підлягає негайному виконанню в межах суми стягнення за один місяць", рішення суду було виконано в частині нарахування відповідних коштів стягувачу ОСОБА_1 за період з 08.03.2011 р. по 07.04.2011 р., на підтвердження чого надано розпорядження від 02.04.2012 р. та протокол від 09.04.2012р.. Також, позивачем повідомлено, що борг у сумі 113,83 грн. було включено до відомостей на квітень 2012р., виплата по цим відомостям буде проводитись при надходженні коштів з Державного бюджету на покриття цих виплат (а.с.10-12).

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та відмовляючи у задоволенні, позову суд першої інстанції дійшов висновку про те, що державним виконавцем, в межах наданих повноважень, на підставі та у спосіб, що визначені Законом України «Про виконавче провадження», обґрунтовано, прийнято постанову про накладення штрафу за невиконання рішення суду. Обґрунтовуючи вказані висновки суд першої інстанції виходив з того, що по-перше: позивачем, як боржником у виконавчому провадження № 30841684, несвоєчасно виконано рішення суду за виконавчим листом №2-а-2662/2011 від 30.11.2011р., оскільки нарахування коштів стягувачу ОСОБА_1 за період з 08.03.2011р. по 07.04.2011 р. (негайне виконання рішення суду в межах суми стягнення за один місяць) проведено лише у квітні 2012 року, що підтверджено розпорядженням від 02.04.2012 року. При цьому, позивачем не надано доказів повідомлення державного виконавця про неможливість виконати рішення суду у встановлений законом строк. По-друге: суд першої інстанції вказав на те, що відсутність коштів не є поважною причиною для невиконання судового рішення.

З такими підставами для відмови у задоволенні позову суд апеляційної інстанції не погоджується з огляду на наступне.

Так, вказуючи на несвоєчасність виконання судового рішення, суд першої інстанції правильно виходив з того, що у відповідності до ч.4 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення, яке підлягає негайному виконанню строк, встановлений частиною другої цієї статті (строк для добровільного виконання рішення), не надається. З огляду на вказану норму права, враховуючи дату надходження постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження на адресу УПФУ, а також фактичне нарахування позивачем коштів ОСОБА_1, суд першої інстанції обґрунтовано вказав на несвоєчасність виконання боржником судового рішення.

В той же час, суд першої інстанції не врахував наступного.

Відповідно до ч.1 ст.75 Закону України «Про виконавче провадження» після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

Частиною 2 статті 75 вказаного Закону передбачено, що у разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Статтею 89 Закону України встановлено відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі.

Так, згідно із ч.1 ст.89 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Отже, з аналізу вказаних норм права можливо дійти висновку про те, що Законом України «Про виконавче провадження» встановлено відповідальність боржника за невиконання судового рішення, а не за своєчасне його виконання. Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу, рішення, з приводу якого здійснюються заходи на його виконання, не повинно бути виконаним боржником.

Встановлені судом першої інстанції обставини справи, які підтверджуються матеріалами справи, свідчать про те, що на час винесення державним виконавцем постанови про накладення штрафу (09.04.2012р.), рішення суду щодо негайного виконання в межах суми стягнення за один місяць, було виконано УПФУ в частині нарахування коштів стягувачу ОСОБА_1, що підтверджується розпорядженням від 02.04.2012 року.

Таким чином, посилання суду першої інстанції на несвоєчасність виконання рішення суду, як на підтвердження правомірності спірної постанови державного виконавця, є необґрунтованим.

Щодо висновків суду першої інстанції про те, що відсутність коштів не є поважною причиною для невиконання судового рішення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.89 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Таким чином, вказаною нормою встановлено визначальну ознаку для накладення на боржника штрафу, а саме не виконання рішення суду без поважних причин.

Відповідно до положень підпункту 4 пункту 2.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах та районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року N 8-2, основними завданнями управління, зокрема, є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством.

Тобто, виплати пенсій та інших виплат здійснюються районним управлінням Пенсійного фонду України виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не має.

Підпунктом 2 пункту 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 27 червня 2002 року встановлено, що планування у відповідному регіоні доходів та видатків коштів Фонду віднесено до повноважень управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Згідно із Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженого указом Президента України від 06.04.2011р. №384/2011, Пенсійний фонд України готує пропозиції щодо формування та реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування, бере у межах своїх повноважень участь у розробленні прогнозних показників економічного і соціального розвитку України та проекту Державного бюджету України, планує свої доходи та видатки, здійснює ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення, розробляє проект бюджету Пенсійного фонду України, складає звіт про його виконання та подає їх в установленому порядку Міністру праці та соціальної політики для внесення на розгляд Кабінету Міністрів України.

З наведеного вбачається, що до повноважень управлінь Пенсійного фонду України в районах питання планування доходів та видатків не віднесено, а виплати пенсій та інших платежів, управління здійснює виключно у межах фінансових ресурсів, виділених Пенсійним фондом України.

Крім цього, відповідно до ст.63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього закону, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що вже перераховану суму пенсії не було виплачено стягувачу у зв'язку з відсутністю державного асигнування.

Такі підстави не виконання рішення суду колегія суддів вважає поважними, оскільки грошові кошти у вигляді перерахованої пенсії, яка належить ОСОБА_1, не є власністю позивача, не знаходяться на його рахунках. Фактичне, у повному обсязі виконання судового рішення, можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету.

За таких обставин не можливо стверджувати про невиконання позивачем судового рішення, в частині фактичної виплати перерахованої пенсії, без поважних причин, що б було правовою підставою для застосування штрафу, який передбачено ст..89 Закону України «Про виконавче провадження».

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення при неповному з'ясуванні обставин справи, з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для прийняття нової постанови про задоволення позову. При цьому, суд апеляційної інстанції виходить з того, що з огляду на заявлені позивачем вимоги, належним способом захисту права, за встановлених обставин, є скасування постанови державного виконавця як протиправної.

На підставі викладеного, керуючись п.3 ч.1 ст.198, ст..ст.202, 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скарга управління Пенсійного фонду України в м.Світловодську та Світловодському районі Кіровоградської області - задовольнити.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2014 року у справі №П/811/3820/14 - скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову.

Постанову про накладення штрафу від 09.04.2012р. ВП №30841684, яку винесено державним виконавцем управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області - визнати протиправною та скасувати.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з часу її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст..212 КАС України.

(Повний текст постанови виготовлено 14.01.2015р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк